Постанова

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 760/10386/18

провадження № 61-23013св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «БГ Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Труб-Інжбуд»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Потапова Євгена Петровича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Труб-Інжбуд», про визнання правочину нікчемним, застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» (далі - ПАТ «БГ Банк») звернулося до суду з вищевказаним позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що з 28 листопада 2014 року у ПАТ «БГ Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 25 лютого 2015 року - розпочато процедуру ліквідації, строк якої продовжено до 26 лютого 2019 року.

30 жовтня 2014 року між ПАТ «БГ Банк», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Банк Перший», (іпотекодавець), ОСОБА_1 (іпотекодержатель 1) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель 2) було укладено договір наступної іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Згідно з пунктом 1.1 договору наступної іпотеки банк як іпотекодавець забезпечував належне виконання вимог іпотекодержателів, що випливають із договору банківського рахунку, укладеного 09 серпня 2011 року між ПАТ «БГ Банк» та ОСОБА_1 , із договору банківського вкладу, укладеного 09 січня 2014 року між банком та ОСОБА_1 , із договору банківського рахунку, укладеного 06 січня 2012 року між банком та ОСОБА_2 . Строк виконання зобов`язань за цими договорами визначений 12 січня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань, ПАТ «БГ Банк» передав у іпотеку відповідачів належне йому на праві власності нежиле приміщення хімічного цеху (літера Е) загальною площею 13 491,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 (пункт 1.7 договору наступної іпотеки).

Укладення договорів на забезпечення поточних депозитних договорів не передбачено ні чинним законодавством, ні внутрішніми документами банку.

Під час дії тимчасової адміністрації Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виявлено договір наступної іпотеки, який є нікчемним в силу закону.

На виконання положень статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ «БГ Банк» повідомлено відповідачів про виявлення факту нікчемності правочину, що укладений між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме договору про наступну іпотеку.

Відповідачі не оскаржили дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виявлення факту нікчемності договору наступної іпотеки.

Метою укладення договору наступної іпотеки є надання кредиторам банку - відповідачам у справі переваг щодо отримання грошових коштів перед іншими кредиторами банку, які прямо не встановлені для відповідачів чинним законодавством України та внутрішніми документами банку. В силу прямої вказівки Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» договір наступної іпотеки є нікчемним.

Враховуючи викладене, ПАТ «БГ Банк» просило визнати нікчемним договір наступної іпотеки від 30 жовтня 2014 року, укладений між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. та зареєстрований у реєстрі за № 2139 та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16875912 від 31 жовтня 2014 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію договору наступної іпотеки, серія та номер: 2139, виданий 30 жовтня 2014 року;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16875906 від 31 жовтня 2014 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію обтяження: заборони на нерухоме майно;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18946551 від 29 січня 2015 року, згідно з яким зареєстровано право власності ОСОБА_1 (розмір частки 1/2) на підставі договору наступної іпотеки (запис про право власності № 8542907);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18946551 від 29 січня 2015 року, згідно з яким зареєстровано право власності ОСОБА_2 (розмір частки 1/2) на підставі договору наступної іпотеки (запис про право власності № 8542858).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року позов задоволено.

Визнано договір наступної іпотеки, укладений 30 жовтня 2014 року між ПАТ «БГ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. та зареєстрований в реєстрі за № 2139, недійсним (нікчемним).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 16875912 від 31 жовтня 2012 року про державну реєстрацію договору наступної іпотеки, укладеного 30 жовтня 2014 року між ПАТ «БГ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. та зареєстрований в реєстрі за № 2139.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 16875906 від 31 жовтня 2012 року про державну реєстрацію обтяження нежилого приміщення хімічного цеху (в літера Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внесеного на підставі договору наступної іпотеки, укладеного 30 жовтня 2014 року між ПАТ «БГ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 2139.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 18946551 від 29 січня 2015 року про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нежилого приміщення хімічного цеху (в літера Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внесеного на підставі договору наступної іпотеки, укладеного 30 жовтня 2014 року між ПАТ «БГ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , запис про право власності № 8542907.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 18946551 від 29 січня 2015 року про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину нежилого приміщення хімічного цеху (в літера Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внесеного на підставі договору наступної іпотеки, укладеного 30 жовтня 2014 року між ПАТ «БГ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , запис про право власності № 8542858.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що Положення «Про порядок здійснення вкладних (депозитних) операцій з фізичними особами в ПАТ «Банк Перший», затверджене рішенням правління від 06 вересня 2012 року № 53, Положення про порядок відкриття, використання та закриття поточних рахунків фізичних осіб у ПАТ «Банк Перший», затверджене рішенням правління від 13 лютого 2012 року № 7, та зміни до Положення про порядок відкриття, використання та закриття поточних рахунків фізичних осіб у ПАТ «Банк Перший», затвердженими рішенням правління від 20 липня 2012 року № 37, не містять норми, яка б передбачала можливість забезпечення виконання депозитного зобов`язання банку іпотекою та надання переваг в умовах договору щодо такого забезпечення вкладникам як споживачам ПАТ «Банк Перший».

Отже, 30 жовтня 2014 року між ПАТ «БГ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір наступної іпотеки, метою укладення якого є надання кредиторам банку переваг щодо отримання грошових коштів перед іншими кредиторами банку, які прямо не встановлені для відповідачів чинним законодавством та внутрішніми документами позивача.

Вимога про застосування наслідків недійсності договору наступної іпотеки є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним (нікчемним) договору наступної іпотеки, тому також підлягає задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Потаповим Є. П., залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року залишено без змін.

Приймаючи постанову, апеляційний суд виходив з того, що метою укладення 30 жовтня 2014 року між ПАТ «БГ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору наступної іпотеки є надання кредиторам банку переваг щодо отримання грошових коштів перед іншими кредиторами банку, які прямо не встановлені для відповідачів чинним законодавством та внутрішніми документами позивача, а тому такий договір є недійсним (нікчемним). Оскільки договір наступної іпотеки є нікчемним, то вчинені на підставі цього договору записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягають скасуванню. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є законним і обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Потапов Є. П. подав касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ця справа не є малозначною, тому не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. Позивач не сплатив судовий збір із збільшених позовних вимог, що є підставою для залишення заяви про зміну позовних вимог без розгляду. Отже судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення було неправомірно враховано та задоволено вимоги позивача про застосування наслідків нікчемності правочину. Не допускається залучення до участі у справі третіх осіб у спрощеному позовному провадженні, тобто суддя повинна була відмовити у їх залученні або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

При розгляді цієї справи судами попередніх інстанцій було порушено основний принцип судочинства: право на судовий захист і справедливий розгляд справи.

24 червня 2019 року відповідач 2 подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача обґрунтував причини неможливості бути присутнім 26 червня 2019 року в судовому засіданні та просив відкласти розгляд справи. Перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними, є обов`язковою підставою для відкладення розгляду справи.

Сам по собі факт укладення будь-якого договору, в тому числі і договору наступної іпотеки, якщо такий договір було укладено в законний спосіб з дотриманням вимог чинного законодавства не може бути нікчемним і свідчити про той факт, що його укладено з метою надання переваг.

Договір наступної іпотеки було укладено між банком та відповідачами з метою забезпечення банківських вкладів.

Законодавець передбачає можливість банку укладати договори застави, більш того, він передбачає позачергове право заставодержателя на задоволення своїх вимог, таким чином захищаючи його права.

Метою укладення договору наступної іпотеки було забезпечення уникнення відтоку готівкових та безготівкових коштів з рахунків банку для стабілізації економічної ситуації в банку та недопущення визнання банку неплатоспроможним.

Тимчасова адміністрація у ПАТ «БГ Банк» діяла у період з 28 листопада 2014 року до 26 лютого 2015 року, і саме в цей період повинна була здійснена перевірка правочинів на їх нікчемність. Уповноважена особа Фонду не направляла повідомлення про нікчемність договору ні нотаріусу (державному реєстратору), ні відповідачам. Повідомлення надане позивачем є підробленим.

Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не повинен був застосовувати Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як неконституційний.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

24 січня 2020 року представник ТОВ «Труб-Інжбуд» - адвокат Гладишенко М. І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що менше ніж за місяць до введення тимчасової адміністрації між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір наступної іпотеки з метою забезпечення виконання зобов`язань перед фізичними особами за поточними та депозитними договорами, хоча укладення договорів забезпечення до поточних та/або депозитних договорів не передбачено ні чинним законодавством України, ні внутрішніми документами банку. Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах. Саме по собі укладення договору наступної іпотеки нежилого приміщення між банком та відповідачами, які є кредиторами банку та для яких існував ризик щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації ПАТ «БГ Банк» мало наслідком надання банком відповідачам переваги перед іншими кредиторами, за такими ж договорами банківського вкладу або банківського рахунку, і така перевага полягала в отриманні майна банку у вигляді нежилого приміщення позачергово в обхід порядку, встановленого статтями 47-52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Усі доводи, що покладені в основу касаційної скарги були предметом судового розгляду в судах попередніх інстанцій.

28 січня 2020 року представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Кустова Т. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що після запровадження процедури тимчасової адміністрації банку на Фонд або його уповноважену особу покладається обов`язок вжити заходів щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, передбачених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з договором іпотеки ринкова вартість предмета іпотеки становить 21 000 000 грн, при цьому будь-яких коштів на оплату предмета іпотеки від відповідачів до банку не надходило. Жодних майнових обов`язків для відповідачів договором наступної іпотеки не передбачено. Таким чином, здійснивши фактичне відчуження нежилого приміщення банку без фактичного надходження грошових коштів, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, тому оспорюваний договір є нікчемним в силу Закону. Нежиле приміщення, передане в іпотеку, є активом банку, включається до складу ліквідаційної маси, за рахунок якої здійснюється задоволення вимог кредиторів, отже внаслідок укладення договору іпотеки банк фактично втратив свій актив не отримавши взамін нічого.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 серпня 2011 року між ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_1 , який в подальшому змінено та доповнено.

09 січня 2014 року між ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу № ДФ-057727.

06 січня 2012 року між ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_2 .

30 жовтня 2014 року між ПАТ «БГ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір наступної іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. та зареєстровано в реєстрі за № 2139.

Постановою правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року № 745 «Про віднесення ПАТ «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «БГ Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27 листопада 2014 року № 131 з 28 листопада 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «БГ Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Постановою Правління Національного Банку України від 26 лютого 2015 року № 134 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БГ Банк» відкликано банківську ліцензію.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27 лютого 2015 року № 43 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БГ Банк», призначено уповноважену особу Фонду а ліквідацію ПАТ «БГ Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 лютого 2016 року № 146 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» на два роки по 26 лютого 2018 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01 лютого 2018 року № 305 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» на один рік з 27 лютого 2018 року до 02 лютого 2019 року.

12 грудня 2014 року на адресу відповідачів направлено повідомлення про нікчемність договору.

Положення «Про порядок здійснення вкладних (депозитних) операцій з фізичними особами в ПАТ «Банк Перший», затверджене рішенням правління від 06 вересня 2012 року № 53, Положення про порядок відкриття, використання та закриття поточних рахунків фізичних осіб у ПАТ «Банк Перший», затверджене рішенням правління від 13 лютого 2012 року № 7 та зміни до Положення про порядок відкриття, використання та закриття поточних рахунків фізичних осіб у ПАТ «Банк Перший», затверджене рішенням правління від 20 липня 2012 року № 37 не містять норми, які б передбачали можливість забезпечення виконання депозитного зобов`язання банку іпотекою та надання переваг в умовах договору щодо такого забезпечення вкладникам як споживачам ПАТ «Банк Перший».

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстрація договору наступної іпотеки, укладеного 30 жовтня 2014 року між ПАТ «БГ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І. та зареєстрованого в реєстрі № 2139; державна реєстрація обтяження нежилого приміщення хімічного цеху (в літера Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстрація права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нежилого приміщення хімічного цеху (в літера Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності № 85422907; реєстрація права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину нежилого приміщення хімічного цеху (в літера Е), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , запис про право власності № 8542858, - внесені на підставі договору наступної іпотеки, укладеного 30 жовтня 2014 року між ПАТ «БГ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І. І.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали Дніпровського районного суду міста Києва.

16 січня 2020 року справа № 760/10386/18 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, щопідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Звертаючись до суду з цим позовом ПАТ «БГ Банк» посилалося на те, що укладений між сторонами договір є нікчемним, оскільки укладений банком з відповідачами на більш вигідних та сприятливих умовах у порівнянні з іншими вкладниками.

Згідно з частинами першою, другою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Відповідно до змісту частин першої-третьої статті 633 ЦК України договір банківського вкладу та рахунку є публічними договорами, в яких одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати перевагу одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, при укладенні та при виконанні публічного договору встановлені цивільним законодавством норми є обов`язковими для сторін, від яких вони відійти не можуть. Такі норми можуть мати форму типових договорів, які забезпечують однакове оформлення договірних відносин.

Відповідно до частини шостої статті 633 ЦК України умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку про те, що умови договору банківського вкладу повинні бути однаковими для всіх вкладників банку, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. У правовідносинах з особами, які мають надані законом пільги, банк може застосувати більш сприятливі договірні умови, аніж у правовідносинах з іншими вкладниками.

Банк як публічна установа, яка надає свої послуги невизначеному колу осіб, зобов`язаний здійснювати свою діяльність відповідно до вимог законодавства та на однакових (заздалегідь встановлених) для усіх правилах обслуговування. Відступлення від правил, встановлених внутрішніми документами банку, за відсутності для цього підстав, може за певних умов свідчити про непередбачені/необґрунтовані переваги для окремого клієнта.

Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Метою цього закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Отже, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами під час здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) в банку.

Пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, а ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункт 6 частини першої статті 2 цього Закону).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої-третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силі приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Таким правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін в силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 13 березня 2019 року у справі № 636/99/17-ц та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об`єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об`єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

Ні нормами цивільного законодавства, ні Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, ні внутрішніми документами банку не передбачено укладення договорів для забезпечення виконання зобов`язань за договорами банківського вкладу або банківського рахунку. Крім того, внутрішніми документами банку не передбачено надання переваг в умовах договору щодо такого забезпечення вкладникам як споживачам ПАТ «БГ Банк».

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (частина третя статті 653 ЦК України).

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, що може виникнути в майбутньому на підставі основного договору, на забезпечення якого укладено договір наступної іпотеки, який невід`ємно пов`язаний з ним, оскільки має похідний характер від основного зобов`язання.

Уклавши оспорюваний договір наступної іпотеки сторони істотно змінили умови та порядок виконання договорів банківських вкладів та рахунку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши докази, які містяться у матеріалах справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору наступної іпотеки, оскільки у відповідачів відсутні пільги, що могли б вплинути на умови, за яких укладалися договори банківського вкладу та рахунку, та порушення прав інших вкладників банку.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 461/728/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 554/8916/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 752/10961/15-ц.

Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Також є правильним висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним ЦК України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/19 (провадження № 12-97гс18).

Аргументи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження за правилами спрощеного позовного провадження на увагу, не заслуговують з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частина друга статті 274 ЦПК України).

Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній (частина перша статті 276 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 277 ЦПК України передбачено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року було відкрито провадження у цій справі та її розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

У матеріалах справи відсутні докази щодо отримання відповідачами зазначеної ухвали.

Однак, 11 квітня 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Потапов Є. П. приймав участь у її розгляді як представник, проте не скористався правом наданим йому процесуальним законодавством і не подав заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, оскільки справа не віднесена до категорій справ визначених частиною четвертою статті 274 ЦПК України, суд за відсутності клопотання учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, призначивши справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, діяв у межах наданих йому цивільним процесуальним законом повноважень.

Доводи касаційної скарги про те, що місцевий суд незаконно відхилив клопотання про відкладення розгляду справи на 26 червня 2019 року, в результаті чого розглянув справу у відсутність представника відповідача, що є порушенням процесуальних прав, також не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до статті 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Із матеріалів справи встановлено, що представник ОСОБА_2 - адвокат Потапов Є. П. брав участь у розгляді справи місцевим судом 11 квітня 2019 року та був обізнаний про її розгляд на 26 червня 2019 року о 10-30 годині.

Проте, 24 червня 2019 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із необхідністю бути присутнім в іншому судовому засіданні, призначеному на цей же час у Північному апеляційному господарському суді.

За правилами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Неявка відповідача та його представника, які належним чином були повідомлені про розгляд справи на 26 червня 2019 року не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення суду.

Разом з тим, із ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16 травня 2019 року вбачається, що її розгляд призначено на 26 червня 2019 року о 12-40 годині, тобто час розгляду справи є іншим, що не позбавляло представника відповідача бути присутнім під час розгляду цієї справи.

Посилання у касаційній скарзі на те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є неконституційним також не заслуговують на увагу, оскільки зазначений Закон є чинним та не визнаний неконституційним.

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 423 ЦПК України).

Тобто, у разі визнання зазначеного закону неконституційним, заявник не буде позбавлений права звернутися до суду із заявою про перегляд рішення за виключними обставинами.

Доводи касаційної скарги про те, що Уповноважена особа Фонду не направляла повідомлення про нікчемність договору ні нотаріусу (державному реєстратору), ні відповідачам, спростовуються матеріалами справи, в яких наявні повідомлення від 12 грудня 2014 року про нікчемність договору наступної іпотеки. У матеріалах справи відсутні також докази того, що зазначені повідомлення є підробленими.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, зокрема в тому контексті, який на думку позивача, свідчить про намір приховати договір купівлі-продажу та факт отримання дарувальником грошових коштів.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанови суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Потапова Євгена Петровича залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська