Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 760/11781/16-ц

провадження № 61-46818св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у складі судді Семенюк Т. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року про повернення апеляційної скарги у складі судді Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_1 у липні 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року відкрито провадження у справі.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування шкоди, завданої злочином, суму у розмірі 248 214, 12 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 13 лютого 2018 року звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення від 14 грудня 2017 року.

Також 26 березня 2018 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року матеріали апеляційної скарги на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року про відкриття провадження у справі повернуто ОСОБА_2 ..

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 14 грудня 2017 року відмовлено. Роз`яснено, що рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня постановлення цієї ухвали.

ОСОБА_2 , не погодившись із судовими рішеннями суду першої інстанції, 28 квітня 2018 року засобами поштового зв`язку направила до Апеляційного суду міста Києва через Солом`янський районний суд міста Києва апеляційну скаргу на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, а 02 травня 2018 року подала апеляційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року про відкриття провадження у справі, заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду міста залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, зокрема для надання нових редакцій апеляційних скарг із зазначенням окремо процесуального документа, який оскаржується.

Також ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року залишено без руху та надано строк для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, зазначивши у ній поважні підстави для поновлення строку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 «на ухвалу Солом`янського районного суду міста» визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що на виконання вимог ухвали Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2018 року заявником 01 серпня 2018 року направлено заяву про усунення недоліків, проте нових редакцій апеляційних скарг суду не надано.

Іншою ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що на виконання вимог ухвали Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2018 року 01 серпня 2018 року заявник звернулася до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що вона перебувала на лікарняному, а тому не могла вчасно подати апеляційну скаргу. Заявник отримала копію ухвали Солом`янського районного суду міста Києва

від 29 березня 2018 року (про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення) 29 березня 2018 року, відтак останнім днем подачі апеляційної скарги було 10 квітня 2018 року. Докази неможливості подання апеляційної скарги на заочне рішення у період з 29 березня 2018 року до 10 квітня 2018 року заявником суду не надано, у зв`язку із чим апеляційний суд вважав підстави, зазначені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у листопаді 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати дві ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема правила статті 358 ЦПК України. Також вважає ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження та про повернення апеляційної скарги взаємовиключними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 02 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційні скарги у справі, що переглядається, подані у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі, щодо оскарження ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до підпункту 13 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 14 грудня 2017 року відмовлено. Роз`яснено, що рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня постановлення цієї ухвали.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Отже, роз`яснюючи право на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду першої інстанції, цей суд визначив, що таке судове рішення підлягає оскарженню протягом 30 днів з дня постановлення ухвали про відмову у перегляді заочного рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно зі статтею 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що порядок оскарження рішення суду у справі, що переглядається, визначений відповідно до підпункту 13 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, є винятком із загального правила та застосовується лише до судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК України 2004 року. Роз`яснюючи заявнику загальний порядок оскарження заочного рішення у апеляційному порядку, визначеному ЦПК України, суд першої інстанції роз`яснив ОСОБА_2 порядок подальших дій щодо оскарження рішення суду першої інстанції, з дотриманням якого 28 квітня 2018 року заявник і звернулася до апеляційного суду.

Верховний Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 822/3633/17 (провадження № К/9901/49254/18), а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі № 329/410/18 (провадження № К/9901/68635/18), відповідно до яких помилковість визначення судом першої інстанції порядку оскарження рішення не може бути підставою для позбавлення відповідача у справі права на апеляційне оскарження.

В оцінці поведінки ОСОБА_2 . Верховний Суд врахував, що заявник, звернувшись 28 квітня 2018 року до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, дотрималася помилкового строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, визначеного судом першої інстанції в ухвалі Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року, пропустивши зазначений строк не з власної вини, а будучи невірно поінформованою судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про пропуск десятиденного строку на апеляційне оскарження зазначеного заочного рішення, проте апеляційний суд не врахував недосконалість виконання судом першої інстанції свого обов`язку щодо роз`яснення порядку і строків оскарження судового рішення, що і призвело до пропуску заявником строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд врахував, що заочне рішення суду першої інстанції ухвалено за правилами ЦПК України 2004 року, натомість ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення постановлена за правилами чинного ЦПК України. Зважаючи на наведене, до заочного рішення суду першої інстанції у справі, що переглядається, необхідно застосовувати порядок та строки апеляційного оскарження рішення суду, визначені відповідно до підпункту 13 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України. Ухвалення судових рішень судом першої інстанції за чинності різних редакцій процесуального закону створює певні складнощі у розумінні та застосуванні норм процесуального права. Саме на суд у такій складній правовій ситуації покладається обов`язок визначити, які саме норми процесуального права щодо строків оскарження рішення суду мали бути застосовані до спірних правовідносин, а також належним чином роз`яснити сторонам конкретні строки та порядок апеляційного оскарження рішення суду у справі. Такі роз`яснення мають бути чіткими і зрозумілими для учасників справи. Зазначений обов`язок суд першої інстанції у справі, що переглядається, не виконав, що призвело до подання ОСОБА_2 апеляційної скарги з пропуском процесуальних строків у зв`язку з неправильним роз`яснення строків судом першої інстанції та власним помилковим тлумаченням норм процесуального закону.

Враховуючи усі обставини справи, що мають істотне значення для прийняття справедливого рішення, Верховний Суд вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому має бути скасована.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у § 53 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and others v. Spain» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «llhan v. Turkey» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі, щодо оскарження ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року про повернення апеляційної скарги

Верховний Суд не встановив правових підстав для скасування ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року про повернення апеляційної скарги, виходячи з такого.

За частиною другою статті 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану 02 травня 2018 року на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року про відкриття провадження у справі, заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року, суд апеляційної інстанції встановив недотримання заявником правил щодо форми та змісту апеляційної скарги, а, повертаючи таку апеляційну скаргу, встановив, що заявник не усунула недоліків цієї апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги щодо оскарження ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року про повернення апеляційної скарги

Враховуючи, що ОСОБА_2 не навела, у чому допущено апеляційним судом порушення норм процесуального права під час повернення апеляційної скарги, висновки апеляційного суду у цій частині не спростовано, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги в цій частині та залишення без змін ухвали Апеляційного суду міста Києва

від 28 серпня 2018 року про повернення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги щодо оскарження ухвали Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року про відмову у відкритті провадження

Зважаючи на те, що у справі, що переглядається, суд першої інстанції не у повній мірі дотримався вимог щодо роз`яснення строків оскарження рішення суду, враховуючи суть справи та її важливість для заявника, суд касаційної інстанції вважає, що у цій справі за встановлених фактичних обставин ОСОБА_2 вжила усіх залежних від неї заходів щодо подання апеляційної скарги у строк, встановлений судовим рішенням, тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження є помилковим.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи, що Верховний Суд встановив порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадженняскасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року про повернення апеляційної скарги залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко