№ 760/12445/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 760/12445/18

провадження № 61-19302св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Київської міської прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Влащенка Олега Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у складі судді Шереметьєвої Л. А. та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Олійника В. І., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування, визнання спадщини відумерлою та витребування нерухомого майна.

Позов мотивований тим, що Київською місцевою прокуратурою № 7 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017101070000067, відомості щодо якого внесенні до Єдиного державного реєстру розслідувань від 15 березня 2017 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Залізничної районної державної адміністрації м. Києва 25 березня 1994 року, на підставі розпорядження від 25 березня 1994 року № 7067, та зареєстрованого від 04 квітня 1994 року у реєстрову книгу № 303.

Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 04 квітня 2017 року № 990/16.2-09 надано копію актового запису про смерть від 22 листопада 2016 року № 17814, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в віці 94 років.

Відповідно до витягу із Спадкового реєстру від 11 серпня 2017 року, наданого Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, отже спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не зверталися, що свідчить про їх відсутність.

Тобто, відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, а також особи, які усунені від права на спадкування чи мали б право на спадщину, але не прийняли чи відмовились від її прийняття.

Відповідно до вимог статті 1277 ЦК України квартира АДРЕСА_1 має бути визнана відумерлою спадщиною та перейти у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Проте спірна квартира зареєстрована державним реєстратором комунального підприємства «Солом`янка-Сервіс» Погорєловою Д. С. на праві власності за ОСОБА_2 .

Підставою для реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 зазначено договір дарування квартири від 07 грудня 2012 року, посвідчений державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Фоєю Л. А. за реєстровим № 2-2737.

Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_3 подарувала спірну квартиру ОСОБА_2 .

За № 2-2737 від 07 грудня 2012 року посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Надалі право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору дарування квартири від 03 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В. В. за реєстровим № 768, перейшло до ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та згідно з витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва у спірній квартирі з 07 квітня 2017 року і по теперішній час зареєстрована ОСОБА_1 .

Договір дарування квартири від 07 грудня 2012 року № 2-2737 порушує право власності територіальної громади на майно, яке в силу відумерлості спадщини повинно перейти у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Враховуючи, що Київською міською радою, якій в силу наслідків відумерлості спадщини має належати спірна квартира, рішення про відчуження спірного майна не приймалися, а тому не було волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна, спірне майно підлягає витребуванню від ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України на користь Київської міської ради, як власника та розпорядника майна територіальної громади м. Києва.

На підставі викладеного позивач просив суд:

-визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33,8, кв. м. від 07 грудня 2012 року № 2-2737, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

-визнати спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , відумерлою;

-витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 33,8 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва 29 травня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування від 07 грудня 2012 року квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33,8 кв. м., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Визнано квартиру АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_3 та передано дану квартиру у власність Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Витребувано квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 на користь Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки Київська міська рада не є учасником кримінального провадження, доступу до матеріалів кримінального провадження не має, інформацією про вибуття спірної квартири з володіння Територіальної громади м. Києва не володіє, а тому у даному випадку прокурор мав достатньо правових підстав для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частини п`ятої статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася, спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не зверталися, договір дарування спірної квартири від 07 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нотаріально не посвідчувався, тобто є нікчемним, а договір дарування спірної квартири від 03 квітня 2017 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є недійсним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду адвокат Влащенко О. А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу адвоката Влащенка О. А. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року адвокат Влащенко О. А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що порушено правила підсудності розгляду справи; не дотримано вимог статті 331 ЦПК України; вирішуючи справу суд помилково обмежився посиланням на зазначені у позові прокуратури факти, які є недоведеними, оскільки вирок у кримінальному провадженні відсутній; не взяв до уваги, що ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 42017101070000067, відомості щодо якого внесенні до Єдиного державного реєстру розслідувань від 15 березня 2017 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України; до участі у справі як співвідповідачів не залучено: рієлтора - ОСОБА_4 , державного реєстратора комунального підприємства «Солом`янка-Сервіс», державного нотаріуса Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Фою Л. А., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ляшенко В. В., співучасників злочинної групи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

У грудні 2019 року до Верховного Суду Київська місцева прокуратура № 7подала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про її смерть від 22 листопада 2016 року № 17814, виданим відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 березня 1994 року.

Згідно з інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 48733506, виданою Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою 11 серпня 2017 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не зверталися (а. с. 14; 18; 20 ).

Київською місцевою прокуратурою № 7 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017101070000067, відомості щодо якого внесенні до Єдиного державного реєстру розслідувань від 15 березня 2017 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України.

Державним реєстратором комунального підприємства «Солом`янка-Сервіс» Погорєловою Д.С. 21 грудня 2016 року спірна квартира була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири від 07 грудня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Фоєю Л. А. за реєстровим № 2-2737.

Допитана в ході досудового розслідування державний нотаріус Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Фоя Л. А. пояснила, що зазначений договір дарування нею не посвідчувався, оскільки 07 грудня 2012 року за № 2-2737 нею посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 21 - 25; 31).

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 03 квітня 2017 року укладено договір дарування спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В. В. за реєстровим № 768 (а. с. 28 - 29; 32).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки Київська міська рада не є учасником кримінального провадження, доступу до матеріалів кримінального провадження не має, інформацією про вибуття спірної квартири з володіння Територіальної громади м. Києва не володіє, а тому у даному випадку прокурор мав достатньо правових підстав для звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК).

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною другою статті 719 ЦК України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Установивши, що договір дарування квартири від 07 грудня 2012 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 нотаріально не посвідчувався, тобто є нікчемним, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 03 квітня 2017 року договір дарування спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В. В. за реєстровим № 768 є недійсним.

Статею 1277 ЦК України визначено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 та складається з квартири АДРЕСА_1 є відумерлою, тому відповідно до статей 388 та 1277 ЦК України має бути передана територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.

Враховуючи, що відповідно до статті 30 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини і те, що справу розглянуто Солом`янським районним судом міста Києва, тобто за місцем знаходження спірної квартири, доводи касаційної скарги про порушення правил підсудності розгляду справи є неприйнятними.

Також є неприйнятними посилання у касаційній скарзі на те, що суди не застосували статтю 331 ЦПК України, оскільки дана норма регулює порядок розгляду заяв про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади, а у цій справі правовідносини виникли щодо права територіальної громади на відумерлу спадщину.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що вирішуючи справу суд помилково обмежився посиланням на зазначені у позові прокуратури факти, які є недоведеними, оскільки вирок у кримінальному провадженні відсутній; не взяв до уваги, що ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 42017101070000067, відомості щодо якого внесенні до Єдиного державного реєстру розслідувань від 15 березня 2017 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України та зауважує, що відсутність вироку у кримінальній справі не є підставою для відмови у позові, оскільки для вирішення цієї справи не потрібно встановлювати наявність вини осіб, відносно яких порушено кримінальну справу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні клопотання ОСОБА_1 про залучення до справи інших осіб, доводи касаційної скарги про те, що до участі у справі як співвідповідачів не залучено: рієлтора - ОСОБА_4 , державного реєстратора комунального підприємства «Солом`янка-Сервіс», державного нотаріуса Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Фою Л. А., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ляшенко В. В., співучасників злочинної групи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є неприйнятними.

Доводи касаційної скарги, загалом є аналогічними доводам викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що, відповідно до статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Влащенка Олега Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська