ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 760/14310/22

провадження № 61-4597св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павлюк Назар Васильович,

боржник - ОСОБА_1 ,

стягувач - Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Поліщук Сергій Володимирович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст подання

У жовтні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва (далі - приватний виконавець) Павлюк Н. В. звернувся до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

В обґрунтування подання зазначав, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_5 щодо солідарного стягнення з ОСОБА_3 (після зміни прізвища - « ОСОБА_4 ») та ОСОБА_5 (після зміни прізвища - « ОСОБА_4 ») на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості в розмірі 3 051 259,81 грн. В ході виконавчого провадження проведено виконавчі дії з виявлення майна боржника, за рахунок якого можливо стягнути заборгованість. За результатами проведених виконавчих дій приватному виконавцю стало відомо, що боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 68,9 кв. м, яка не зареєстрована за нею у визначеному законом порядку. Іншого майна, на яке б можливо було звернути стягнення, приватним виконавцем не виявлено.

Посилаючись на викладені обставини, заявник, з огляду на положення частими десятої статті 440 ЦПК України, просив суд звернути стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 68,9 кв. м, що складається з однієї кімнати житловою площею 24,0 кв. м, реєстраційний номер майна 33532724.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року подання задоволено.

Звернуто стягнення на квартиру боржника ОСОБА_1 , право власності на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,9 кв. м, що складається з однієї кімнати житловою площею 24,0 кв. м, реєстраційний номер майна 33532724.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вжиті приватним виконавцем інші заходи, зокрема звернення стягнення на майно та кошти боржника, не призвели до повного виконання рішення суду, у зв`язку з чим наявні підстави для звернення стягнення на квартиру боржника, право власності на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у розгляді справи, однак вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та інтереси, у грудні 2024 року звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від24 жовтня 2022 року закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційноїінстанції мотивована тим, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не порушено, тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

При цьому апеляційний суд зазначив, що зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що в її мотивувальній та резолютивній частинах відсутні висновки суду про права та/чи обов`язки ОСОБА_2 .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

09 квітня 2025 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Поліщука С. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказане судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, щооскаржувана ухвала постановлена апеляційним судом з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

02 травня 2025 року від ПАТ «Креді Агріколь Банк» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому банк просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на їїзаконність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

01 травня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 14 травня 2000 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про одруження Серії НОМЕР_1 від 14 травня 2000 року.

24 квітня 2008 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 72/08-Ж.

В якості забезпечення зобов`язань ОСОБА_5 за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 08 червня 2012 року у справі № 2609/10788/12 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором № 131/08-Ж від 27 червня 2008 року в сумі 3 051 259,81 грн.

18 липня 2014 року ОСОБА_3 змінив прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені Серії НОМЕР_2 від 30 січня 2018 року.

15 липня 2014 року ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені Серії НОМЕР_3 від 30 січня 2018 року.

18 вересня 2018 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_4 від 15 листопада 2023 року.

На виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н. В. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа № 2609/10788/12, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 23 січня 2014 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором № 131/08-Ж від 27 червня 2008 року в сумі 3 051 259,81 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 24 квітня 2008 року (день укладення кредитного договору № 72/08-Ж та договору поруки) на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_9 придбала квартиру АДРЕСА_1 .

В пункті 8 цього договору зазначено, що чоловік покупця - ОСОБА_3 надав згоду своїй дружині на купівлю зазначеної в договорі квартири. Згода на купівлю квартири викладена в заяві, засвідченій 21 квітня 2008 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О.

22 червня 2018 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_11 прийняв та оплатив квартиру АДРЕСА_1 .

На укладення цього договору отримана згода подружжя продавця, необхідна для відчуження нерухомого майна (пункт 2.1.3 договору купівлі-продажу).

У жовтні 219 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська І. В., в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. за реєстровим № 546, предметом якого виступає квартира АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року позов АТ «Креді Агріколь Банк» задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 68,9 кв. м, укладений 22 червня 2018 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 546.

Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року залишено без змін.

У подальшому ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у встановленому порядку не зареєстровано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвалаапеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року про звернення стягнення на квартиру боржника ОСОБА_1 , право власності на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку,ОСОБА_2 посилався на те, що під час його перебування у шлюбі з ОСОБА_1 остання у 2008 році набула у власність квартиру АДРЕСА_1 . На придбання квартири він надавав свою згоду, що зазначено безпосередньо в договорі купівлі-продажу квартири від 24 квітня 2008 року. Вважав, що за таких обставин ця квартира, відповідності до вимог статті 60 Сімейного кодексу України, є їх спільною сумісною власністю з ОСОБА_1 . Зазначав, що з огляду на презумпцію того, що набуте під час шлюбу майно є спільною сумісною власністю подружжя, то в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 можливо звернення стягнення виключно на те майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 , та в розмірі, який відповідав би її частці у спільному майні - на частину спірної квартири.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов`язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов`язки цієї осіб.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних праві обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17.

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що оскаржуваною ОСОБА_2 ухвалою суду першої інстанції не вирішувалися питання про його права та обов`язки.

Ухвала районного суду не містить будь-яких висновків про права та/чи обов`язки ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції на виконання процесуального закону відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, належним чином дослідив доводи апеляційної скарги та встановив, що обставини про вирішення місцевим судом питання про права, інтереси, свободи та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно прийняв до уваги, що укладення ОСОБА_2 договору поруки, яким останній поручився за виконання боржником ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, надання ним в цей же день згоди на укладення дружиною договору купівлі-продажу квартири свідчить про те, що він повинен був усвідомлювати зміст зобов`язань за кредитним договором № 131/08-Ж від 27 червня 2008 року та договором поруки, а також наслідки неналежного виконання зобов`язання, зокрема й можливість звернення стягнення на нерухоме майно-квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, Велика Палата Верховного суду в постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц зазначила, що інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє

в інтересах сім`ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Водночас, встановлено, що заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 08 червня 2012 року у справі № 2609/10788/12 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 131/08-Ж від 27 червня 2008 року в сумі 3 051 259,81 грн. була стягнута з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в солідарному порядку.

Доказів розподілу майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Разом із тим, ОСОБА_2 не позбавлений права на визначення його частки у спірному нерухомому майні та на звернення до суду з позовом про зняття арешту з належного йому майна.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_2 не є особою, права чи інтереси якої порушені у цій конкретній судовій справі.

Установивши, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм цивільного процесуального права.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Поліщук Сергій Володимирович, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов