Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 760/14998/17
провадження № 61-45464св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - Київська міська рада,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Київська міська державна адміністрація, ОСОБА_3 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,
представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі судді Ящук Т. І., від 18 вересня 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Київська міська державна адміністрація, ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва, у складі судді Лазаренко В. В., від 08 травня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва
від 08 травня 2018 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскарженим судовим рішенням не було безпосередньо вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати оскаржене судове рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд в процесі розгляду позовних вимог зобов`язаний був діяти в законний спосіб й мати вичерпну інформацію про всі події, які стосуються предмета позовних вимог, в тому числі й ту, яка пов`язана із укладанням заповітів, та визначити який із заповітів має реальні правові наслідки. Суд першої інстанції не направив позовну заяву із додатками третій особі ОСОБА_3 , інтереси якої представляла ОСОБА_4 , а також не повідомляв третю особу про дату та час судових засідань.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 08 травня
2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, 01 вересня 2018 року представник особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 -
ОСОБА_5 через засоби поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на його необґрунтованість та незаконність.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник ОСОБА_4 -
ОСОБА_5 зазначив, що 20 січня 2016 року ОСОБА_6 було складено заповіт на ім`я ОСОБА_4 , згідно з яким все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, вона добровільно без примусу заповіла ОСОБА_4 . Вказував, що ОСОБА_1 , як медична сестра, отримавши можливість доступу та спілкування з ОСОБА_6 та її сестрою ОСОБА_3 , скориставшись своїм впливом медичної сестри та хворобливим станом ОСОБА_6 , шляхом обману та зловживанням впливу на хвору особу, 13 грудня 2016 року створила умови для укладання іншого заповіту, який зареєстрований в реєстрі за № 934. Зазначав про те, що суд не дослідив текст заповіту на користь ОСОБА_1 , який не був підписаний особисто заповідачем ОСОБА_6 , а підписаний іншими особами, не порівняв з текстом заповіту на ім`я ОСОБА_4
ОСОБА_4 не була залучена до участі в справі в якості учасника справи в суді першої інстанції.
12 січня 2016 року ОСОБА_6 був складений заповіт на ім`я
ОСОБА_4 , а 13 грудня 2016 року ОСОБА_6 було складено новий заповіт на ім`я позивача ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 352 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та/або обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.
Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цих осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи.
Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За змістом статті 1254 Цивільного кодексу України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225і 231 цього Кодексу.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2018 року у справі № 760/21604/18 відкрито провадження за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаною палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц.
Із урахуванням зазначеного, висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження є таким, що не відповідає положенням статей 358, 362 ЦПК України.
Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції винесена без додержання норм процесуального права і підлягає скасуванню.
Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина четверта статті 406 ЦПК України).
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року скасувати, справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович