№ 760/16219/16-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 серпня 2020 року

Київ

справа №760/16219/16-а

адміністративне провадження №К/9901/5491/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом`янського районного суду міста Києва у складі судді Усатової І.А. від 06.07.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шелест С.Б., суддів: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є. від 19.12.2017 у справі № 760/16219/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ.

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі також відповідач, Міноборони), в якому просив: визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі Порядок № 975); зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на 15.05.2015, відповідно до Закону № 2011-XII та Порядку №975.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що в нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок виконання обов`язків військової служби, відтак звернувся до відповідача та надав всі документи через уповноважений орган, проте відповідач протиправно відмовився від реалізації його права на соціальний захист.

3. Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 06.07.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, позов задоволено повністю.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем документально підтверджено, що отримане ним захворювання безпосередньо пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому відповідач невмотивовано повернув документи на доопрацювання з підстав їх невідповідності вимогам Постанови №975.

ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

5. Не погодившись з постановами суду першої та апеляційної інстанцій, у січні 2018 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 06.07.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017.

6. Обгрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає про те, що позивачем не надано відповідачу жодного документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. За відсутності вказаних документів неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, відповідач вказує на те, що справа розглянута неповноважним складом суду, оскільки згідно з ч. 1 ст. 24 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження яких є рішення, дії чи бездіяльність міністерства розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією суддів у складі трьох суддів. Витяг з протоколу №4105 від 25.12.2014, довідка МСЕК серії АВ №0214137, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 04.12.2015 не є допустимими доказами у даній справі. Позивачем не надано доказів про неотримання ним компенсаційних виплат, передбачених іншими нормативно-правовими актами, відтак, враховуючи одноразовий характер грошової допомоги, позивач не має права на її отримання. Також позивачем не доведено факт того, що його інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. Розмір одноразової грошової допомоги, яка може бути призначена військовослужбовцю, щодо опрацювання документів по виплаті якої у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму просить позивач у позовній заяві, не відповідає встановленому на законодавчому рівні розміру, який становить 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року у разі встановлення особі інвалідності ІІІ групи. Суд першої інстації перевищив надані йому повноваження та втрутився у повноваження відповідача, оскільки в протоколі від 20.05.2016 №36 відсутнє остаточне рішення щодо виплати чи відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, натомість повернуто документи на доопрацювання.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга надійшла до суду 17.01.2018.

8. Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 760/16219/16-а та витребувано матеріали справи.

9. 12.03.2018 від представника позивача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

10. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач проходив військову службу з 21.10.1984 по 28.11.1986 та приймав безпосередню учать у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан з 06.02.1985 по 01.10.1986.

12. З витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.12.2014 № 4105 установлено, що поранення, контузія, захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.

13. З Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 04.12.2015 № 2417/Ж вбачається, що рубці у проекції правої носо-губної складки, на шкірі верхньої губи справа з переходом на червону кайму, на внутрішній поверхні правової гомілки в середнє-нижній третині, на внутрішній поверхні правового гомілково-ступеневого суглобу є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у 1985 році.

14. Вказаний висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 04.12.2015 № 2417/Ж складений відносно позивача.

15. Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії від 18.05.2015 серії АВ №0214137 позивачу 15.05.2015 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненням та захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії, безстроково.

16. 01.02.2016 позивач звернувся до Військового комісару Богуславського РВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.

17. За результатами розгляду вказаної заяви відповідач рішенням, оформленим протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 36 від 20.05.2016 повернув документи на доопрацювання з підстав, що документи не відповідають вимогам Постанови №975, а саме: відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

18. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та незаконними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

20. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

23. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі також - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

24. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

25. Статтею 41 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

26. Пунктами 4, 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

27. Згідно зі статтею 16-4 Закону № 2011-XIІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

28. Частиною дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

29. На виконання вимог цієї статті Закону Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердив Порядок № 975 (далі також - Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

30. Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

31. Предметом спору у цій справі є, зокрема, вимога призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби.

32. Третю групу інвалідності позивачу встановлено 15.05.2015, причина інвалідності - травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

33. На день встановлення ІІІ групи інвалідності позивачу діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

34. Частиною другою пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

35. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.

36. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.03.2020 у справі № 554/1664/17, від 16.03.2020 у справі №560/267/19, від 30.03.2020 у справі №0640/4456/18.

37. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ІІІ група інвалідності позивачу встановлена 15.05.2015 в період, коли законодавством не передбачалось обмеження трьохмісячним строком настання інвалідності від дати звільнення зі служби для виплати одноразової грошової допомоги.

38. Разом із тим, пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

39. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

40. Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII, за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

41. Однак Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

42. Разом із тим, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

43. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №751/1670/17, від 31.07.2019 у справі №808/1995/18, від 17.10.2019 у справі №735/372/17, від 20.11.2019 у справі №806/2512/18 та №808/1226/18.

44. Згідно із правовою позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, відсутність документів, визначених пунктом 11 Порядку № 975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов`язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.

45. Разом із цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених пунктом 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

46. З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов`язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.

47. З урахуванням наведеного, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у цій справі відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 729/426/17, від 21.08.2018 у справі № 295/13892/16-а, від 23.10.2018 у справі № 822/3005/17, від 11.12.2018 у справі № 740/1538/17, від 29.01.2019 у справі № 293/342/17, та у розвиток позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.10.2018 у справі № 265/7930/16-а, сформулювала наступний правовий висновок.

48. Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

49. При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребовування.

50. Крім того, згідно з пунктом 12 Порядку № 975 (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

51. Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

52. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

53. Враховуючи викладене, Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу стосовно виплати одноразової грошової допомоги, та перелік документів, зазначений в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

54. Проте всупереч приписам Порядку № 975 Міністерство оборони України не прийняло передбаченого рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

55. Проаналізувавши наведені положення законодавства в контексті встановлених обставин справи колегія суддів зауважує, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), однак у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

56. Повернення ж документів на доопрацювання Порядком №975 не передбачено, а тому повернення документів позивача без прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.

57. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі № 750/5581/17, від 14.11.2019 у справі № 806/4953/15, від 27.11.2019 у справі № 816/1343/16, від 20.12.2019 у справі № 820/2719/16 та № 729/805/16-а, від 15.04.2020 у справі №205/8704/16-а (2-а/205/222/16).

58. Разом з тим, колегія суддів вважає, що надання оцінки судами попередніх інстанцій доводам щодо права позивача на отримання вказаної допомоги є передчасним, оскільки відповідачем не приймалося рішення про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, а, як встановлено судами, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання, тому колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги та зобовязання відповідача призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу передчасними, а відтак відхиляє відповідні доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо помилковості таких висновків.

59. Колегія суддів зауважує, що у даному випадку за встановлених судами попередніх інстанції обставин визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято суб`єктом владних повноважень за результатом розгляду заяви, за умови, що передбаченого законом рішення такий суб`єкт ще не приймав, є передчасним і не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійснені судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.

60. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 333/2340/17 (2-а/333/132/17).

61. Отже, у зв`язку з неприйняттям відповідачем відповідного рішення, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

62. Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, про порушення правил предметної підсудності, визначених статтею 18 КАС України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судом першої інстанції), та порушення вимог статті 24 КАС України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судом першої інстанції), колегія суддів зазначає наступне.

63. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 18 КАС України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судом першої інстанції) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

64. Частина перша статті 18 КАС України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судом першої інстанції) була доповнена пунктом 4 згідно із Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», у розділ ХІІ Прикінцевих положень якого були внесені зміни Законом України від 02.12.2010 № 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

65. Ці процесуальні норми мають предметний, імперативний, пріоритетний характер і визначають, що незалежно від того, хто є суб`єктом владних повноважень, спір фізичної особи з таким суб`єктом з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, інших соціальних виплат, до категорії яких відноситься й питання призначення і виплата одноразової грошової допомоги, підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду.

66. Відповідно до вимог частини першої статті 23 КАС України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судом першої інстанції) такий та подібні спори розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

67. Ні предмет спору цієї справи, ні суб`єктний склад її учасників у розумінні положень статті 24 КАС не дають підстав поширювати розгляд і вирішення його колегією окружного адміністративного суду у складі трьох суддів.

68. Отже, ця справа підсудна саме місцевому суду як адміністративному, бо предметом спору є соціальна виплата - одноразова грошова допомога, на розгляд і вирішення якого не поширюється інша підсудність.

69. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 285/1538/17 та від 13.05.2020 у справі №750/2282/17.

70. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

71. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

72. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

73. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

74. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Ruiz Torija v. Spain», № 18390/91; п. 29).

75. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 351 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 06.07.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Зобов`язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. Желєзний

Судді:В. М. Шарапа

С. М. Чиркін