№ 760/18109/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 760/18109/16-ц

провадження № 61-9705св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - політична партія «Українське об`єднання патріотів - Укроп»,

представник позивача - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державна служба інтелектуальної власності України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,

представники ОСОБА_2 : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Державної служби інтелектуальної власності України - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Лапчевської О. Ф., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2016 року політична партія «Українське об`єднання патріотів - Укроп» (далі - ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державної служби інтелектуальної власності України, за участю третьої особи - Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - ДП «Український інститут інтелектуальної власності») про визнання недійсним договору від 28 липня 2016 року.

Позов мотивовано тим, що благодійна організація «Укроп» в особі голови правління Пильченко А. О. за договором від 20 січня 2016 року передала права заявника (заміна заявника за заявкою) та право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483 до ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» в особі ОСОБА_3 , що діяв на підставі довіреності від 31 липня 2015 року, підписаної ОСОБА_2 , головою політичної ради ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» (період повноважень з 12 липня 2015 року до 23 січня 2016 року).

ОСОБА_3 діючи на підставі довіреності від 31 липня 2015 року та без відповідного права та розпорядження посадової особи ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп», підписав від імені політичної партії договір від 28 липня 2016 року, яким передав права заявника (заміна заявника за заявкою) та право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483 ОСОБА_2 , а Державна служба інтелектуальної власності України повідомила позивача про прийняття рішення, яким найменування та адресу заявника за заявкою отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг № m201510483 внесені зміни, а саме (п. 731) замість заявника за заявкою ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» вказано заявника (особа, що має право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг) - ОСОБА_2 .

Вважав, що Державною службою інтелектуальної власності України та ДП «Український інститут промислової власності» в результаті бездіяльності не було належним чином перевірено повноваження довіреної особи ОСОБА_3 відчужувати від імені ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг № m201510483, що потягло за собою вчинення неправомірної дії та ухвалення неправомірного рішення стосовно порушення прав позивача на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483.

ОСОБА_2 є членом ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп», а тому, зважаючи на пункт 10.8 Статуту політичної партії не мав права виступати як вигодонабувач за оскарженим договором.

За виданою на ім`я ОСОБА_3 довіреністю від 31 липня 2015 року, позивач мав на увазі здійснення довіреною особою ОСОБА_3 дій саме з отримання позивачем права заявника та подальшого отримання свідоцтва на знак на ім`я ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп», зокрема за заявкою № m201510483.

Позивач вважав, що ОСОБА_3 як довірена особа позивача не мав повноважень щодо відчуження права ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483.

На час укладення оскарженого договору головою ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» є народний депутат України ОСОБА_6 , а ОСОБА_7 є особою, що діє від імені позивача без довіреності, які не надавали повноважень та вказівки (розпорядження) ОСОБА_3 щодо вчинення дій з підготовки, укладення та підписання від імені позивача оскарженого договору від 28 липня 2016 року.

На підставі викладеного, посилаючись на положення статей 203 215 216 232 237 238 249 ЦК України, позивач просив суд:

- визнати недійсним повністю договір від 28 липня 2016 року, яким передано право ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» як заявника та право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483 - ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Державну службу інтелектуальної власності України скасувати як незаконне та протиправне повідомлення про рішення вихідний № 68080/3М/16 від 20 вересня 2016 року щодо внесення змін в найменування та адресу заявника за заявкою на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг № m201510483, а саме поновити стан, вказавши заявником заявки № m201510483 (п. 731) ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп».

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року (т. 2 а. с. 84 - 85), залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року (т. 3 а. с. 62 - 63), у частині позовних вимог про зобов`язання Державної служби інтелектуальної власності України скасувати як незаконне та протиправне повідомлення про рішення від 20 вересня 2016 року вихідний № 68050/3М/16 щодо внесення змін в найменування та адресу заявника за заявкою на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг № m201510483 провадження у справі закрито.

Судом першої інстанції за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі як належного відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (т. 3 а. с. 153 - 158, 218 - 220).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний правочин укладений сторонами відповідно до вимог законодавства, а позивач не набув прав власності на знак для товарів та послуг.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2018 року скасовано, ухвалено нове.

Позов ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» до ОСОБА_2 , Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_3 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи - ДП «Український інститут інтелектуальної власності» задоволено.

Визнано недійсним договір від 28 липня 2016 року, яким передані права ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» як заявника та право на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № m201510483 на ім`я ОСОБА_2 .

Зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України скасувати повідомлення про рішення від 20 вересня 2016 року вихідний № 68080/3М/16 щодо внесення змін в найменування та адресу заявника за заявкою на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг № m201510483 та поновити стан, вказавши заявником заявки № m201510483 (п. 731) ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп».

Стягнуто на користь ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України , з кожного окремо, судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 918,66 грн та апеляційним судом у розмірі 1 378,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував, що звертаючись із позовом про визнання недійсним договору позивач, серед інших правових підстав позову, зазначив статтю 232 ЦК України; установивши, що ОСОБА_3 , як представник позивача, діяв усупереч його інтересам та вимогам статуту партії, членом якої він перебуває; усвідомлював настання негативних наслідків для позивача внаслідок укладення договору, сторонами договору є члени політичної партії, які обізнані із статутом позивача та діяли всупереч його положенням, дійшов висновку про наявність усіх складових для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій 17 травня 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, рішення Солом`янського суду м. Києва від 21 вересня 2019 року залишити в силі.

У касаційній скарзі, поданій 20 травня 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_3 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, рішення Солом`янського суду м. Києва від 21 вересня 2019 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права внаслідок безпідставного застосування положень статті 232 ЦК України; апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що дії представника ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» Угрина В. М. суперечать положенням статуту партії; немайнові права (інше майно) партії було оплатно відчужено (реалізовано) ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» в особі представника Угрина В. М. на користь ОСОБА_2 за результатами укладення договору про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів та послуг, та не було «розподіленням» майна партії між її членами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розумінні пункту 10.8 розділу Х Статуту ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп»; позивач не надав доказів на підтвердження у діях відповідачів зловмисної домовленості під час укладення оспорюваного договору; висновок про наявність зловмисної домовленості між відповідачами лише у зв`язку з належністю їх до партії, з неправильним ототожненням понять «реалізації» (оплатне відчуження, продаж) і «розподілення» (безоплатний поділ) майна є помилковим; суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що враховуючи відсутність будь - яких збитків або втрат ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» за укладеним договором між відповідачами, який оспорено, є негативні наслідки для позивача.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не наводились посилання на статтю 232 ЦК України як правову підставу позову; позивачем не надано доказів на підтвердження зловмисної домовленості між ним та ОСОБА_2 ; зазначив, що враховуючи висновки викладені у подібних правовідносинах Верховним Судом у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 757/38368/15-ц (провадження № 61-19050св19) та від 21 листопада 2018 року у справі № 592/3295/16-ц (провадження № 61-20277св18) постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.

У відзиві на касаційні скарги представник ПП«Українське об`єднання патріотів - Укроп» Грень В. В. зазначив, що, на його думку, фактично доводи касаційних скарг відповідачів зводяться до двох обставин, а саме: неправильного тлумачення судом апеляційної інстанції положень статуту позивача (в частині заборони відчуження майна партії), правомірності відчуження майнових прав позивача на користь ОСОБА_2 та недоведеності судом апеляційної інстанції підстав недійсності договору відповідно до статті 232 ЦК України.

Вважає зазначені доводи помилковими з огляду на наступне.

ОСОБА_3 діяв усупереч вимог статті 92 ЦК України, якою передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Дії відповідача щодо відчуження прав за заявкою на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг № m201510483 на підставі оскарженого договору суперечать волі та інтересам позивача, оскільки зміст вказаної заявки (комбіноване позначення «Укроп») з моменту створення політичного об`єднання використовувалися останнім у своїй професійній діяльності, містить найменування позивача та його символіку і було створено для цілей його діяльності, комбіноване позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідає всім вимогам, які ставляться до символіки політичної партії відповідно до Закону України «Про політичні партії».

Комбіноване позначення «Укроп» використовується позивачем як символіка політичної партії на своїй рекламній та агітаційній продукції, банерах, у друкованих виданнях на всій території України відповідно до законодавства України про політичні партії.

Позивач уповноважував ОСОБА_3 лише на вчинення дій щодо набуття у власність прав інтелектуальної власності на комбіноване позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » саме в інтересах своєї політичної діяльності і не передбачав можливості відчуження прав на свою символіку в інтересах третіх осіб, що у будь-якому випадку суперечить інтересам як позивача, так і його послідовників.

Дії ОСОБА_3 щодо відчуження прав за заявкою на отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг № m201510483 є недобросовісними та здійснені з перевищенням повноважень.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як члени ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп», були ознайомлені із статутом політичної партії, проте, діяли всупереч його положень, зокрема пункту 10.8.

Не обґрунтованим є вузьке трактування ОСОБА_2 значення слова «розподіл» виходячи з корисливих мотивів. Статут партії не визначає окремо умови розподілу та не обмежується лише безоплатним відчуженням чи передачею, що вказує на множинність варіантів значення поняття «розподілу».

Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір від 28 липня 2016 року укладений між позивачем, в особі представника ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 31 липня 2015 року, та ОСОБА_2 , з підстав передбачених частиною першою статті 232 ЦК України, підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи викладене, просивзалишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року без змін.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 , витребувано справу з суду першої інстанції.

Клопотання ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 про зупинення дії судового рішення задоволено.

Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

Справа надійшла до Верховного Суду 08 липня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до розпорядження від 11 грудня 2020 року № 3104/0/226-20 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу передано судді-доповідачу Мартєву С. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ДП «Український інститут інтелектуальної власності» 03 липня 2015 року отримало заявку Благодійної організації «Укроп» про реєстрацію знака для товарів і послуг для 16, 35, 41, 43 та 45 класів. Заявці наданий номер m 2015 10483. (т. 1 а. с. 241).

Зазначену заявку № m201510483 подав патентний повірений Благодійної організації «Укроп» - ОСОБА_8 , на підтвердження повноважень якого було подано оригінал довіреності від 10 червня 2015 року (т. 1 а. с. 233).

ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» 31 липня 2015 року уповноважила ОСОБА_3 вчиняти правочини, зокрема укладати від імені партії договори, що безпосередньо пов`язані з діяльністю партії (договір оренди, договір купівлі-продажу тощо), бути представником партії перед всіма фізичними та юридичними особами з вищевказаних питань, підписувати від імені партії будь-які документи, пов`язані з реєстрацією торгівельної марки/торгівельного знаку «Укроп», в тому числі, але не обмежуючись: договори, заявки, платіжні документи, звіти, додатки до них тощо, представляти інтереси партії в органах державної влади, а також в усіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкованості, зокрема заповнювати, підписувати, подавати і отримувати всі необхідні документи, розписуватися в їх отриманні, виконувати будь-які інші дії, пов`язані з виконанням вказаної довіреності. Повноваження за цією довіреністю частково можуть бути передані третім особам. Ця довіреність видана строком на один рік і дійсна до 31 липня 2016 року. Вказана довіреність підписана головою політичної ради партії - ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 43).

Між Благодійною організацією «Укроп» (правопопередник), в особі голови правління ОСОБА_9 та ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» (правонаступник), в особі представника Угрина В. М., який діяв на підставі довіреності від 31 липня 2015 року, 20 січня 2016 року укладено договір про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг, за умовами якого, оскільки правопопередник є заявником по заявці № m201510483 на реєстрацію знаку для товарів і послуг в Україні для 16, 35, 41, 43, 45 класів, оскільки, за належну та дійсну винагороду, визначену цим договором, правопопередник цим передав, а правонаступник прийняв всі права на вищезазначений знак для товарів і послуг стосовно всіх товарів і послуг, які вказані у заявці на вищевказаний знак для товарів і послуг, включаючи право на одержання свідоцтва за заявкою (права інтелектуальної власності) (т. 1 а. с. 41).

ДП «Український інститут інтелектуальної власності» 17 лютого 2016 року одержало клопотання від патентного повіреного ОСОБА_8 про зміну особи заявника в заявці № m201510483 від 03 липня 2015 року з Благодійної організації «Укроп» на ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп».

До клопотання додано: договір про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів та послуг, укладений 20 січня 2016 року; довіреність від 31 липня 2015 року, видана ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» в особі голови політичної ради партії - ОСОБА_2 на уповноваження громадянина ОСОБА_3 на вчинення правочинів від імені ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп», а також довіреність від 20 січня 2016 року, видана ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» в особі представника Угрина В. М. патентному повіреному ОСОБА_8 на вчинення дій, пов`язаних з отриманням, переданням або захистом будь-яких прав на належні політичній партії «Українське об`єднання патріотів - Укроп» об`єкти інтелектуальної власності (т. 1 а. с. 210 - 213).

Згідно з інформацією ДП «Український інститут інтелектуальної власності» від 25 лютого 2016 року № 2727/3 патентному повіреному ОСОБА_8 повідомлено, що клопотання від 17 лютого 2016 року прийнято до уваги і буде враховано при подальшому діловодстві. Також повідомлено, що згідно з поданими документами найменування та адреса заявника номер заявки № m201510483 дата подання - 03 липня 2015 року, є ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» (т. 1 а. с. 209).

Між ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» (правопопередник), в особі представника Угрина В. М., який діяв на підставі довіреності від 31 липня 2015 року, та ОСОБА_2 (правонаступник) 28 липня 2016 року укладено договір про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг, за умовами якого, оскільки правопопередник є заявником по заявці № m201510483 на реєстрацію знаку для товарів і послуг в Україні для 16, 35, 41, 43, 45 класів, оскільки, за належну та дійсну винагороду, визначену цим договором, правопопередник цим передав, а правонаступник прийняв всі права на вищезазначений знак для товарів і послуг стосовно всіх товарів і послуг, які вказані у заявці на вищевказаний знак для товарів і послуг, включаючи право на одержання свідоцтва за заявкою (права інтелектуальної власності) (т. 1 а. с. 42).

ДП «Український інститут інтелектуальної власності» 31 серпня 2016 року одержано клопотання від патентного повіреного ОСОБА_8 про зміну особи заявника в заявці № m201510483 від 03 липня 2015 року з ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» на ОСОБА_2 . До клопотання додавалися: договір про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів та послуг, укладений 28 липня 2016 року, довіреність від 31 липня 2015 року, видана ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» в особі голови політичної ради партії Корбана Г. О. на уповноваження громадянина ОСОБА_3 на вчинення правочинів від імені ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп», а також довіреність від 27 липня 2016 року, видана ОСОБА_2 патентному повіреному ОСОБА_8 на вчинення дій, пов`язаних з отриманням, переданням або захистом будь-яких прав на належні ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» об`єкти інтелектуальної власності (т. 1 а. с. 154 - 157).

ДП «Український інститут інтелектуальної власності» від 20 вересня 2016 року № 68050/ЗМ/16 на лист від 30 серпня 2016 року повідомило патентного повіреного ОСОБА_8 , що згідно з надісланими документами внесені зміни в найменування та адресу заявника номер заявки № m201510483 дата подання - 03 липня 2015 року, а саме: (п. 731) ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 153).

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» у позовній заяві зазначав, що у жовтні 2016 року дізнався про укладення оспорюваного правочину, на укладення вищевказаної угоди наміру не мав, відчуження права на знак відбулося всупереч його волі і на вчинення оспорюваного правочину довіреності ОСОБА_3 не давав, оспорюваний договір відбувся внаслідок зловмисної домовленості та всупереч статуту позивача.

Між ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» (правопопередник), в особі представника Угрина В. М., який діяв на підставі довіреності від 31 липня 2015 року, та ОСОБА_2 (правонаступник), 28 липня 2016 року в простій письмовій формі був укладений договір про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг, за умовами якого, правопопередник є заявником по заявці № m201510483 на реєстрацію знаку для товарів і послуг в Україні для 16, 35, 41, 43, 45 класів, за належну та дійсну винагороду, визначену цим договором, правопопередник цим передав, а правонаступник прийняв всі права на вищезазначений знак для товарів і послуг стосовно всіх товарів і послуг, які вказані у заявці на вищевказаний знак для товарів і послуг, включаючи право на одержання свідоцтва за заявкою (права інтелектуальної власності) (т. 1 а. с. 42).

Відповідно до пункту 8.1 розділу VIII Статуту ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» у редакції 2015 року, центральними керівними органами партії є: з`їзд партії, політична рада партії та президія політичної партії.

За пунктом 8.5 розділу VIII Статуту ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» у редакції 2015 року, у період між з`їздами, засіданнями політичної ради партії та президії політичної ради партії загальне керівництво партією здійснює голова політичної ради партії.

Підпунктом 11 пункту 8.5.1 розділу VIII Статуту ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» визначено, що голова політичної ради партії без доручення представляє партію у всіх зовнішніх стосунках, зокрема у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності та підпорядкування як в Україні, так і за кордоном, фізичними особами, офіційно висловлюється, робить заяви та звернення від імені партії (т. 1 а. с. 15 - 38).

Підпунктом 13 пункту 8.5.1 розділу VIII Статуту політичної партії «Українське об`єднання патріотів - Укроп» визначено, що голова політичної ради партії видає довіреності від імені партії, надає право підпису документів, угод та здійснення інших правочинів (т. 1 а. с. 15 - 38).

ОСОБА_2 з 12 липня 2015 року до 23 січня 2016 року був головою політичної ради ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» та здійснював за статутом представництво політичної у тому числі мав право видавати (підписувати) довіреності на представництво партії.

Відповідно до витягу з протоколу від 23 січня 2016 року № 33 засідання політичної ради ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп», головою політичної ради обрано ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 52 - 55).

Згідно з витягом з протоколу від 13 травня 2016 року № 34 засідання політичної ради ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп», головою політичної ради обрано ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 56 - 58).

Суду не надано доказів того, що позивач відкликав або скасував довіреність видану ОСОБА_3 на представництво інтересів політичної партії, термін дії цієї довіреності - до 31 липня 2016 року, тобто довіреність не припинила свою дію на час укладення оспорюваного договору від 28 липня 2016 року, тому дії представника ОСОБА_3 здійснювались в межах наданих йому повноважень.

Такий висновок узгоджується і з висновком науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення змісту окремих норм і положень законодавства України у сфері інтелектуальної власності, виконаної 11 травня 2018 року, відповідно до звернення адвоката Колокольникова В. А., старшим науковим співробітником Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України Нерсесян А. С. (т. 3 а. с. 203 - 211).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року у справі № 201/9809/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 здійснено тлумачення змісту зазначеної довіреності від 31 липня 2015 року наступним чином: «відповідно до довіреності, якою 31 липня 2015 року ПП «Українське об`єднання патріотів- Укроп» в особі ОСОБА_2 , як голови ПП «Українське об`єднання патріотів- Укроп», уповноважила ОСОБА_3 на представництво ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп», в ОСОБА_3 наявні повноваження на укладення від імені та в інтересах політичної партії «Українське об`єднання патріотів - Укроп» 28 липня 2016 року з ОСОБА_2 договору про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг» (т. 3 а. с. 212 - 216).

Відповідно до зазначеного рішення у справі № 201/9809/17 ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» не залучалась до участі у справі та не брала участі у її розгляді.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин укладений сторонами відповідно до вимог законодавства, а позивач не набув прав власності на знак для товарів та послуг.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції під час розгляду справи не враховано, що звертаючись із позовом про визнання недійсним договору позивач, серед інших правових підстав позову, зазначив статтю 232 ЦК України; установивши, що ОСОБА_3 , як представник позивача, діяв усупереч його інтересам та вимогам статуту партії, членом якої він перебуває; усвідомлював настання негативних наслідків для позивача внаслідок укладення договору, сторонами договору є члени політичної партії, які обізнані із статутом позивача та діяли всупереч його положенням, дійшов висновку про наявність усіх складових для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Частиною першою та другою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (статті 6 203 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленістьдвох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на статтю 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Звертаючись до суду із позовом про визнання договору недійсним, ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп», серед інших правових підстав позову, зазначила статтю 232 ЦК України, що підтверджується змістом розділу «Правове обґрунтування» викладеного у позовній заяві (т. 1 а. с. 6).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не наводились посилання на статтю 232 ЦК України в якості правової підстави позову спростовуються матеріалами справи, висновок апеляційного суду про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 232 ЦК України є обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право - і дієздатністю (статті 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом положень статті 237, частини третьої статті 238 ЦК України, представництвом є правовідношення в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Відповідно до положень статей 1003, 1004 та 1006 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності чітко визначаються юридичні дії, які належить вчинити повіреному, що є його обов`язком, а також до обов`язків повіреного відноситься: повідомлення довірителя на його вимогу всіх відомостей про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання повірений зобов`язаний негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Кваліфікація правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює доведення та встановлення судом таких умов: від імені однієї із сторін правочину виступав представник; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; наявність умислу в діях представника щодо зловмисної домовленості; настання несприятливих наслідків для особи, яку представляють; наявність причинного зв`язку між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений із метою завдання шкоди довірителю.

Під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють» (правовий висновок Верховного Суду України від 28 травня 2009 року у справі № 6-6639вов09, висновки Верховного Суду викладені у постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 757/38368/15-ц, 14 листопада 2018 року у справі № 383/1486/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 592/3295/16-ц,від 11 вересня 2019 року у справі № 554/10202/13-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 753/7290/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 369/419/18).

Наслідком визнання правочину недійсним за приписами статті 232 ЦК України, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони солідарного відшкодування збитків, не звужує межі застосування частини першої статті 232 ЦК України лише до застосування до правовідносин на підставі договору, а є приведенням права довірителя відшкодовувати збитки у відповідність із відповідним законодавчим регулюванням представництва на підставі акта органу юридичної особи та представництва за законом.

У силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Із справи відомо, що 28 липня 2016 року між ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» (правопопередник), в особі представника Угрина В. М., який діяв на підставі довіреності від 31 липня 2015 року, та ОСОБА_2 (правонаступник), в простій письмовій формі був укладений договір про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів і послуг, за умовами якого, правопопередник є заявником по заявці № m201510483 на реєстрацію знаку для товарів і послуг в Україні для 16, 35, 41, 43, 45 класів, за належну та дійсну винагороду, визначену цим договором, правопопередник цим передав, а правонаступник прийняв всі права на вищезазначений знак для товарів і послуг стосовно всіх товарів і послуг, які вказані у заявці на вищевказаний знак для товарів і послуг, включаючи право на одержання свідоцтва за заявкою (права інтелектуальної власності) (т.1 а.с.42).

Підпунктом 13 пункту 8.5.1 розділу VIII Статуту ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» визначено, що голова політичної ради партії видає довіреності від імені партії, надає право підпису документів, угод та здійснення інших правочинів (т. 1 а. с. 15 - 38).

ОСОБА_2 з 12 липня 2015 року до 23 січня 2016 року був головою політичної ради політичної партії «Українське об`єднання патріотів - Укроп» та здійснював за статутом представництво ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп», зокрема мав право видавати (підписувати) довіреності на представництво партії.

На підставі викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 , будучи членом партії, уклав оспорений договір з ОСОБА_3 , який діяв від імені ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» за довіреністю від 31 липня 2015 року, за яким виступив вигодонабувачем іншого майна партії - права на знак для товарів та послуг (немайнові права), тобто діяв у власних інтересах.

ОСОБА_3 , будучи членом партії та здійснюючи представництво її інтересів за довіреністю уклав від імені довірителя договір від 28 липня 2016 року, предметом якого було відступлення належних довірителю немайнових прав (іншого майна).

Тобто сторони оспорюваного позивачем правочину, будучи членами ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» на час його укладення, були обізнані із вищезазначеними положеннями статуту.

Указане свідчить про усвідомлення представником ОСОБА_3 вчинення правочину від 28 липня 2016 року всупереч статуту і інтересам довірителя (ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп»), а також усвідомлення ОСОБА_2 набуття всупереч статуту за правочином прав, які належали позивачу.

Підписанням цього правочину його учасники підтвердили наявність бажання та свідомо допускали настання наслідків його укладення, що підтверджує наявність усіх складових ознак необхідних для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України.

Виникнення через укладення оспорюваного правочину несприятливих наслідків для довірителя (позивача) підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, в подальшому на ім`я ОСОБА_2 було видано і зареєстровано свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг, заявка № m201510483, дата подання заявки (дата пріоритету) 03 липня 2015 року, публікація 10 листопада 2016 року, бюлетень № 21, що позивач оскаржує в іншому судовому провадженні.

З урахуванням викладеного, висновок суду апеляційної інстанції про наявність усіх складових для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 про те, що суд апеляційної інстанції безпідставного застосував до цих правовідносин положення статті 232 ЦК України спростовуються матеріалами справи (т. 1 а. с. 6).

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дії представника ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» Угрина В. М. суперечать положенням статуту партії; немайнові права (інше майно) партії було оплатно відчужено (реалізовано) ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» в особі представника Угрина В. М. на користь ОСОБА_2 за результатами укладення договору про передачу права на одержання свідоцтва за заявкою на знак для товарів та послуг, та не було «розподіленням» майна партії між її членами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розумінні пункту 10.8 розділу Х Статуту ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп»; позивач не надав доказів на підтвердження у діях відповідачів зловмисної домовленості під час укладення оспорюваного договору; висновок про наявність зловмисної домовленості між відповідачами лише у зв`язку з належністю їх до партії, з неправильним ототожненням понять «реалізації» (оплатне відчуження, продаж) і «розподілення» (безоплатний поділ) майна є помилковим; суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що враховуючи відсутність будь - яких збитків або втрат ПП «Українське об`єднання патріотів - Укроп» за укладеним договором між відповідачами, який оспорено, є негативні наслідки для позивача, зводяться до переоцінки доказів у справі, що з огляду на положення статті 400 ЦПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про недоведеність позивачем зловмисної домовленості між ним та ОСОБА_2 також виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції з огляду на статтю 400 ЦПК України.

Колегія суддів зауважує, що посилання ОСОБА_3 у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 757/38368/15-ц та від 21 листопада 2018 року у справі № 592/3295/16-ц враховано при касаційному перегляді про що, зазначено у мотивувальній частині цієї постанови.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, суд правильно застосував закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року немає.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання цієї постанови.

Керуючись статтями 402 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук