ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 760/2043/19

провадження № 61-174св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року в складі судді Оксюти Т. Г. та на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року в складі колегії суддів Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 і просила визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтувала тим, що з 11 серпня 2007 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого мають двох дітей.

У листопаді 2018 року через постійні побої та знущання відповідача над дружиною та дітьми ОСОБА_1 вимушена була переїхати з дітьми на іншу квартиру, у якій є всі належні матеріально-побутові умови для проживання її з дітьми та забезпечені належні умови для їх проживання, навчання, розвитку та відпочинку.

На момент звернення до суду з даним позовом у суді розглядається справа про розірвання шлюбу між сторонами.

ОСОБА_1 вказувала, що проживання дітей із матір`ю є для них більш прийнятним та безпечним, оскільки з самого їх народження лише позивач піклується та виховує дітей, відвідує з ними заходи як навчального, так і розважального характеру, спрямовує всі свої зусилля на духовний та фізичний розвиток дітей, а тому проживання дітей із матір`ю відповідатиме їх найкращим інтересам.

У лютому ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ним за адресою: АДРЕСА_2 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 навмисно вчиняє дії, які свідчать про небажання зберегти сім`ю, самоправно та на власний розсуд вирішує чи має він право спілкуватись з дітьми, чинить перешкоди у зустрічах з ними.

Разом з дітьми вони проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де для дітей створені всі необхідні умови для їх нормального фізичного та духовного розвитку і проживання. Він займається підприємницькою діяльністю, ОСОБА_1 9 років ніде не працює.

Батько дітей уважав, що їх проживання з ним буде відповідати їх інтересам, оскільки він має можливість їх забезпечити, у квартирі створені для них всі умови, в свою чергу відповідач не працює та умисно вчиняє перешкоди для зустрічі дітей з ним.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року первісний позов задоволено та визначене місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю.

У задоволення зустрічного позову відмовлено.

Визначаючи місце проживання дитей із матір`ю, суд першої інстанції виходив із того, що між батьками виник спір щодо місця проживання дітей, а тому з урахуванням обставин справи, з метою уникнення конфліктів між батьками, в яких діти можуть стати знаряддям психологічного тиску, що призведе до негативного впливу на них, ураховуючи якнайкращі інтереси дітей необхідно визначити їх місце проживання з матір`ю.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання дітей із матір`ю та відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову батька, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27 грудня 2019 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року та на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Указує, що висновок судів не ґрунтується на обставинах справи, відповідно до яких саме батько піклується про дітей, може забезпечити їх розвиток у якнайкращому середовищі, має для цього матеріальну можливість, а мати дітей не працює та перешкоджає ОСОБА_2 спілкуватися й бачитися з дітьми.

Відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на дану касаційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Зазначала, що визначення місця проживання дітей із матір`ю відповідає їх найкращим інтересам, оскільки батько не піклується про них, не забезпечує їх матеріально та проявляє до дітей насильство.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 11 серпня 2007 року по 21 червня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25 травня 2019 року відносно ОСОБА_2 було складений терміновий обмежувальний припис строком на 10 діб і цього ж дня відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 липня 2019 року в справі № 760/290/19 заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено, видано відносно ОСОБА_2 обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, шляхом встановлення наступних заходів тимчасового обмеження його прав, а саме: заборони наближатися на відстань ближче 200 метрів до ОСОБА_1 за місцем її проживання (перебування) та заборони вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто.

У вказаній справі суд установив, що ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів з заявами з приводу незаконних дій ОСОБА_2 , у зв`язку з чим Солом`янським управлінням поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві розпочато досудове розслідування в кримінальних провадженнях, унесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201800090012011 від 17 жовтня 2018 року за частиною першою статті 125 КК України, № 12018100090012471 від 30 жовтня 2018 року за частиною першої статті 125 КК України, № 12018100090013826 від 06 грудня 2018 року за частиною першою статті 125 КК України, № 12019100090005225 від 25 травня 2019 року за частиною першою статті 125 КК України.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалася конфліктна ситуація, останній учинає відносно колишньої дружини фізичне та психологічне насильство.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 10 липня 2019 року № 108-9370 комісія вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із матір`ю ОСОБА_1 .

У даному висновку зазначено, що 25 березня 2019 року під час бесіди з працівниками служби діти повідомили, що люблять тата й маму, але проживати бажають із матір`ю. Мати піклується про них, вони разом вчать уроки, роблять листівки, придумують пісні та концерти, з мамою весело та добре. Про батька повідомили, що зустрічаються з ним, відвідують кафе, розважальні центри, тато купує їм їжу та подарунки, приходять до тата додому та дивляться телевізор, уроки з татом не вчать. Також, діти зазначили, що тато ображає маму, не віддає їм особисті речі та одяг, не дозволяє телефонувати до матері, коли вони знаходяться у нього вдома. Діти зазначили, що бояться тата й не мають бажання з ним зустрічатися.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики, наданої спеціалізованою школою І ступеня № 234 м. Києва, ОСОБА_3 навчається в школі з першого класу, має високий рівень знань. Вихованням дитини займаються батьки. Мати дитини бере активну участь у житті класу та школи, завжди відвідує батьківські збори, приводить та забирає доньку зі школи. Протягом 2015-2018 навчальних років батько дитини батьківські збори не відвідував, участі у класних та позакласних заходах не брав, декілька разів забирав дитину зі школи. У період з 08 листопада 2018 року по 20 листопада 2018 року телефонував класному керівникові, приходив до школи, спілкувався з директором стосовно причини відсутності ОСОБА_3 в школі.

Згідно з характеристикою, наданою дитячим клубом «Кіт Муркіт», ОСОБА_4 відвідує заклад з 2013 року. В сім`ї цікавляться питанням виховання, батьки спілкуються з вихователями садочку, прислухаються до їх рекомендацій, відвідують дитячі ранки. Дитину приводить та забирає мати.

Відповідно до висновку психоемоційної діагностики малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01 березня 2019 року, наданого психологом когнітивного розвитку, психотерапевтом Любаревич-Торховою В. А. , діти перебувають у постійній емоційній напрузі. Дітей постійно мучить провина, що все, що сталося з ними та мамою, є їх провина. Тато їм постійно проговорює, що вони його провокують і їм буде соромно за свою маму. Як результат вони бояться говорити будь-кому про те, що робить тато, куди приходив тато. Особливо за цим стежить ОСОБА_3 , вона не дозволяє братові говорити, що зробив тато, для того, щоб не зганьбити їх родину. Рекомендовано КПТ психотерапія для нормалізації психоемоційного стану дітей.

Згідно з довідкою Міським центром дитини Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 18 квітня 2019 року практичний психолог центру ознайомив матір дітей із запитом служби та структурою проведення роботи психолога з дітьми, але ОСОБА_1 зазначила, що має результати діагностики дітей приватним психологом, тому потреби працювати з дітьми немає.

ОСОБА_1 працює, забезпечена житлом і матеріально. Позитивно характеризується за місцем проживання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Cтаттею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Установивши обставини справи: тривалість проживання дітей разом із матір`ю, факт чинення насильства батька по відношенню до матері його дітей, психоемоційний стан дітей і їх небажання спілкуватися з батьком, висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дітей разом із матір`ю, враховуючи їх якнайкращі інтереси, що є визначальним при ухваленні рішення про визначення місця проживання дитини, увагу матері до дітей, сприяння їх розвитку в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтуваний висновок про наявність правових підстав для визначення місця проживання дітей разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Оскаржуючи судові рішення, батько не вчинив будь-яких дій на підтвердження того, що він діє в інтересах дітей, а не у власних, тому доводи касаційної скарги підлягають відхиленню.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази про те, що визначення місця проживання дітей із батьком забезпечить їх якнайкращі інтереси в умовах окремого проживання батьків і з урахуванням конфліктних взаємин батьків, а також психоемоційного стану дітей, а тому не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук