Постанова

Іменем України

14 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 760/31381/19

провадження № 61-8758св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі:Київська міська рада, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва», Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Демидасом Денисом Анатолійовичем, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року у складі судді Усатової І. А. та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва»), Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Солом`янська РДА) про визнання права користування квартирою.

Позов обґрунтований тим, що 08 липня 1985 року Виконавчий комітет Залізничної районної Ради народних депутатів прийняв рішення № 404 «Про надання житлоплощі громадянам, що працюють в установах та організаціях Залізничного району». Згідно з додатком 1 до цього рішення ОСОБА_2 , яка є її рідною тіткою, було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 18,5 кв. м.

06 грудня 1985 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб. 29 січня 1986 року ОСОБА_3 було зареєстровано у спірній квартирі.

У 2002 році у ОСОБА_2 було діагностовано онкологічне захворювання.

Останні декілька років позивачка допомагала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які були особами похилого віку та потребували сторонньої допомоги: купувала їжу, ліки, прибирала у квартирі тощо.

У січні 2018 року стан здоров`я ОСОБА_2 погіршився у зв`язку з ускладненням онкологічного захворювання. Проте ОСОБА_3 через похилий вік та поганий стан здоров`я не мав змоги належним чином доглядати за дружиною.

У січні 2018 року вона переселилась жити у квартиру до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою догляду за ними.

Із січня 2018 року вона постійно проживала у спірній квартирі, доглядала за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і вела з ними спільне господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

23 жовтня 2018 року ОСОБА_3 підписав нотаріально завірену заяву, якою надав згоду на реєстрацію постійного місця проживання його племінниці ОСОБА_1 у спірній квартирі.

24 жовтня 2018 року вона подала до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА заяву про реєстрацію місця проживання, однак в реєстрації місця проживання їй було відмовлено у зв`язку з тим, що копія ордера не завірена керівником Житлово-експлуатаційної дільниці № 903 (далі - ЖЕД № 903).

25 жовтня 2018 року вона повторно звернулася із заявою про реєстрацію місця проживання, проте у задоволенні заяви також було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів на право власності на спірну квартиру.

26 жовтня 2018 року ОСОБА_3 підписав нотаріально завірену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися, володіти та користуватись належним йому на праві власності нерухомим та рухомим майном, у тому числі транспортними засобами.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

07 грудня 2018 року відбулось поховання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , організацією та оплатою якого займалася позивачка.

Вважала, що оскільки була вселеною до спірної квартири за згодою наймачів, з якими проживала однією сім`ю, набула право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Просила визнати за нею право користування квартирою, що за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , а отже, весь цей час зберігала за собою право на іншу житлову площу та фактично є наймачем іншого житлового приміщення, тому підстав для визнання за нею права користування спірною квартирою немає. Крім того, надані позивачкою докази, в тому числі й покази свідків, не підтверджують факту її спільного користування квартирою нарівні з померлими наймачами з усіма правами та обов`язками, що випливають з договору найму житлового приміщення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Демидаса Д. А. звернуласядо Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 645/4988/16-ц, провадження № 61-19079св18, від 29 січня 2020 року у справі № 463/5520/16-ц, провадження № 61-13015св19, від 28 червня 2022 року у справі № 754/14628/17, провадження

№ 61-10210св21, суди не дослідили доказів у справі.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частин першої, другої статті 64, частини другої статті 65 та частин першої, другої статті 106 Житлового кодексу України (назва кодексу в редакції Закону від 21 квітня 2022 року № 2215-IX) (далі - ЖК України).

Із січня 2018 року вона постійно проживала у спірній квартирі разом з наймачами житлового приміщення та вела з ними спільне господарство.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наданих нею доказів та дійшли помилково висновку, що вона не набула права користування спірним житловим приміщенням.

Аргументи інших учасників справи

Відзив Солом`янської РДА на касаційну скаргу мотивований тим, що з наданих копій заяв про реєстрацію місця проживання випливає, що вони подані ОСОБА_1 , проте позивачкою у справі є ОСОБА_1 . Крім того, позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , а отже, протягом усього часу зберігала за собою право на іншу житлову площу та фактично була наймачем іншого житлового приміщення.

Також особи, які вселились у квартиру з метою здійснення догляду за хворими родичами, є тимчасовими мешканцями й самостійного права користування житлом не набувають.

Рішення судів попередніх інстанцій є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відзив КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва»на касаційну скаргу мотивований тим, що документи, які були надані позивачкою, не підтверджують того факту, що спірна квартира була місцем постійного її проживання, вона вела спільне господарство з померлими наймачами, несла з ними спільні витрати, купувала спільне майно, брала участь у витратах на утримання майна тощо.

Отже, ОСОБА_1 не довела, що проживала у спірній квартирі разом із квартиронаймачами, не вела з ними спільного господарства та не була там зареєстрована, зберігаючи за собою житлову площу за іншою адресою.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 щодо постійного проживання у спірній квартирі не відповідають дійсності, оскільки докази у справі, доводять факт тимчасового перебування у спірній квартирі в період хвороби квартиронаймача. Квитанції, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, також є доказом того, що вона не несла жодних витрат за спірною квартирою, всі витрати не пов`язані з утриманням спільного майна.

Враховуючи викладене, суди в оскаржуваних рішеннях правильно зазначили, що надані докази не підтверджують права позивачки на користування спірною квартирою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбаченихпунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 липня 1985 року Виконавчий комітет Залізничної районної Ради народних депутатів прийняв рішення № 404 «Про надання житлової площі громадянам, що працюють в установах та організаціях Залізничного району».

Згідно з додатком 1 до зазначеного рішення ОСОБА_2 , яка є тіткою ОСОБА_1 , було надано квартиру АДРЕСА_1 .

23 липня 1985 року ОСОБА_2 було видано ордер № 002822 на право зайняття квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

06 грудня 1985 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб.

29 січня 1986 року ОСОБА_3 зареєстровано у квартирі АДРЕСА_5 .

Житловий будинок АДРЕСА_6 належить до власності територіальної громади міста Києва, який передано до сфери управління Солом`янської РДА.

На підставі розпорядження Солом`янської РДА від 06 травня 2015 року № 279 «Про передачу та закріплення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передано до сфери управління Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» зазначений будинок обслуговується ЖЕД № 903 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

23 жовтня 2018 року ОСОБА_3 надав нотаріально завірену згоду на реєстрацію постійного місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_5 та згоду на перереєстрацію особового рахунка на її ім`я.

24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подала до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА заяву про реєстрацію її місця проживання. Їй було відмовлено, оскільки копія ордера не завірена керівником ЖЕД № 903.

25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулася до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА із заявою про реєстрацію її місця проживання. Їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів на право власності на спірну квартиру.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01 січня 1985 року до 30 січня 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 07 серпня 1985 року, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований з 29 січня 1986 року.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем, яким є житлово-експлуатаційна організація (а в разі її відсутності - відповідне підприємство, установа, організація) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (стаття 64 ЖК України).

Згідно зі статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Усталена судова практика при вирішенні спорів про визнання права користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, виходить з того, що суд повинен перевірити дотримання встановленого порядку їх вселення, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача й інші обставини, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Не може бути визнано право користування жилим приміщенням за особою, яка зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

Відповідно до частини першої статті 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

За змістом вказаної статті, вимагати визнання себе наймачем квартири має право особа, яка як член сім`ї наймача правомірно вселилася і постійно проживає у цьому житлі на час заявлення відповідної вимоги, тобто має право користування ним.

Суди попередніх інстанцій оцінили подані сторонами докази й дійшли висновку, що достатніх та переконливих доказів уселення ОСОБА_1 до спірної квартири з дозволу наймачів та постійного проживання у цьому житловому приміщенні з 2018 року немає.

Встановивши такі обставини та врахувавши, що ОСОБА_1 зберігає право користування іншим житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_7 , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин статті 64 65 106 ЖК України і не врахували, що вона як член сім`ї наймача, який помер, має право вимагати визнання її наймачем, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до вказаних статей право вимагати визнання наймачем має член сім`ї попереднього наймача, який постійно проживає у відповідному житловому приміщенні й в силу статей 64 65 ЖК України має право користування ним.

Такі висновки щодо застосування статей 64 65 106 ЖК України узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 761/27875/16-ц (провадження № 61-1075св17)

У справі, яка переглядається в касаційному порядку не встановлено, що ОСОБА_1 довела вселення до спірної квартири зі згоди наймача та постійне проживання у квартирі з 2018 року.

Аргументи заявниці про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили поданих нею доказів постійного проживання у спірній квартирі, Верховний Суд відхиляє, оскільки суди попередніх інстанцій у визначеному законодавством порядку оцінили подані позивачкою докази й показання допитаних за її клопотанням свідків та дійшли висновку, що вони не підтверджують проживання позивачки у зазначеній квартирі, оскільки вона зареєстрована за іншою адресою.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, обґрунтовану оцінку яким надав суд апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується Верховний Суд.

У касаційній скарзі заявниця посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги, на підставі яких відкрито касаційне провадження.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження

№ 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі

№ 645/4988/16-ц, провадження № 61-19079св18, викладено правовий висновок з урахуванням інших фактичних обставин, ніж у справі, що переглядається, а саме: позивачі довели своє право на проживання у спірній квартирі, в яку вони вселилися за згоди квартиронаймача (батька) та проживали у ній із самого дитинства, несли витрати на її утримання, іншого житла не мають. Після смерті батька позивачі продовжують проживати у спірній квартирі. При вирішенні спору суди надали належну оцінку доказам, які підтверджують вказані обставини.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 463/5520/16-ц, провадження № 61-13015св19, викладено правовий висновок з урахуванням інших фактичних обставин, ніж у справі, що переглядається, а саме: позивач фактично не проживав за адресою своєї реєстрації, у спірній квартирі був зареєстрований батько позивача і позивач проживав у ній як член сім`ї наймача.

У постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 754/14628/17, провадження № 61-10210св21, викладено правовий висновок з урахуванням інших фактичних обставин, ніж у справі, що переглядається, а саме: «ОСОБА_1 довела своє право на проживання у спірній кімнаті, в яку вселилася зі згоди квартиронаймача (ОСОБА_5) та в якій постійно проживає із 2006 року. При цьому право ОСОБА_1 на користування спірним житлом не визнається відповідачем. Відсутність письмової згоди квартиронаймача на вселення позивача у спірну кімнату сама по собі не свідчить про те, що ОСОБА_1 не набула права користування жилим приміщенням, оскільки за обставинами справи безспірно встановлено, що ОСОБА_5 визнавала ОСОБА_1 членом своєї сім`ї та не заперечувала проти постійного її проживання у спірній кімнаті».

Загальні висновки Верховного Суду, викладені у вказаних постановах про те, що позивачі довели факт проживання у спірних квартирах, не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою скасування судових рішень, зводяться до незгоди з висновками судів попередньої інстанції щодо установлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які обґрунтовано їх спростували.

Верховний Суд зауважує, що як суд касаційної інстанції, він не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм правову оцінку.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Демидасом Денисом Анатолійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак