ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року

Київ

справа №760/4546/19

адміністративне провадження №К/9901/35263/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Тарана Володимира Петровича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Тарана Володимира Петровича, в якому просив скасувати постанову серії АР № 067833 від 03 лютого 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 лютого 2017 року відповідач безпідставно склав відносно нього постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 121 КУпАП. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки Правила дорожнього руху України (далі - ПДР, Правила) не порушував, оскільки рухався у світлу пору доби з увімкненим ближнього світла фар, що за ПДР є попереджувальним сигналом.

Також вказував на відсутність доказів порушення ним ПДР.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність прийняття спірної постанови, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року повернута апелянту.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив з приписів пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України відповідно до яких апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Апеляційний суд вказував, що надана суду копія довіреності видана Департаментом патрульної поліції, в особі начальника Департаменту патрульної поліції Жуковим Є.О. на представництво Поліщука П.П. інтересів Департаменту патрульної поліції.

Копія довіреності підписана Поліщуком П.П., який визначає себе як представника Департаменту патрульної поліції.

Право на подання і підписання апеляційної скарги має особисто керівник або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документі, що посвідчує такі повноваження. При цьому, суду має бути наданий оригінал такого документа або його копія, що засвідчена суддею або у визначеному законом порядку.

На переконання суду апеляційної інстанції, завірена Поліщуком П.П. копія довіреності не вважається документом, який підтверджує повноваження представника у розумінні процесуального закону, оскільки доказів наявності у Поліщука П.П. повноважень щодо засвідчення копії довіреності до суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повернення апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Департамент патрульної поліції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що довіреність, копію якої додано до апеляційної скарги засвідчена з дотриманням вимог до оформлення копій документів, визначених пунктом 5.27 ДСТУ 4163-2003 та пункту 8 глави 10 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 (далі - Правила № 1000/5).

Скаржник зазначив, що відмітка про засвідчення копії довіреності містить усі необхідні реквізити, а саме: складається зі слів «згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Копію скріплено печаткою.

Вказав, що довіреність від 03 січня 2019 року № 83/41/3/01-2019, видана Поліщуку П.П., не містила заборони на посвідчення копій документів Департаменту патрульної поліції. Надана суду копія зазначеної довіреності, посвідчена представником позивача з оригіналу, підтверджувала право зазначеної особи представляти інтереси та або захищати права в усіх державних органах, установах та організаціях, у тому числі серед іншого, усіх судах загальної юрисдикції всіх інстанцій відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, у тому числі з правом підписувати (завіряти), подавати та отримувати будь-які документи та копії документів.

Тому, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що представник Департаменту патрульної поліції Поліщук П.П. звернувшись із апеляційною скаргою на Солом`янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року не мав права її підписувати.

При цьому вказував на аналогічну позицією, викладену у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №760/16660/18.

Позиція інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року.

Рух касаційної скарги

21 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., Соколова В.М., відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту патрульної поліції на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Тарана Володимира Петровича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

05 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 06 лютого 2020 року.

Від учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року повернуто апелянту на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України

Вказана ухвала від 03 грудня 2019 року є предметом оскарження у касаційному порядку.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно з частиною першою статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України, юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

За частинами п`ятою, шостою статті 59 КАС України, відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Частиною восьмою статті 59 КАС України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.

Порядок засвідчення копій документів регулюється Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), та Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 (далі - Правила № 1000/5).

Відповідно до пункту 1 Правил № 1000/5, ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Згідно пунктів 1, 2, 8 глави 10 розділу ІІ Правил № 1000/5, порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи. Установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що право на подання і підписання апеляційної скарги має особисто керівник, або представник на підставі довіреності. Копія довіреності може засвідчуватись суддею, або у визначеному законом порядку. Крім того, при наявності в матеріалах справи копії довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження представника, останній при зверненні до суду з апеляційною скаргою може не подавати підтвердження своїх повноважень.

Право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги

Дотримання наведеного державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності під час засвідчення копій документів, що підтверджують повноваження представників, є достатнім для додержання вимог частини шостої статті 59 КАС України.

Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.

Вимога обов`язкового подання до суду лише оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника і думка про допустимість засвідчення копії такого документа лише суддею не ґрунтується на чинному процесуальному законодавстві України, адже відповідно до наведеної вище частини п`ятої статті 59 КАС відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення «визначений законом».

Як вбачається з матеріалів справи, довіреністю № 83/41/3/01-2019 від 03 січня 2019 року, копію якої додано до апеляційної скарги, Департамент Патрульної поліції уповноважила представника - Поліщука П.П. серед іншого, представляти інтереси та або захищати права в усіх державних органах, установах та організаціях, у тому числі серед іншого, усіх судах загальної юрисдикції всіх інстанцій відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, у тому числі з правом підписувати (завіряти), подавати та отримувати будь-які документи та копії документів.

Слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.

Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання відповідності копії документу, що підтверджує повноваження представника, вимогам статті 59 КАС України слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) доказів щодо повноважень особи, яка засвідчила копію довіреності.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Як зазначено вище, копія довіреності засвідчена відбитком печатки, має відмітку, що складається зі слів «згідно з оригіналом», підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів та прізвища, посади, дати засвідчення копії.

Отже, представником відповідача надано належні докази на підтвердження повноважень Поліщука П.П. права подання апеляційної скарги.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, що потягнуло порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року № 826/3879/17, від 17 жовтня 2019 року № 810/3555/18, від 22 жовтня 2019 року № 826/9584/18, від 31 липня 2019 року № 140/123/19, № 760/3444/19, від 18 січня 2019 року справа №826/2795/18, від 21 листопада 2018 року справа № 803/641/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року № 826/5500/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов