Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 760/5625/19
провадження № 61-4887св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК ПІК», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Миронюком Дмитром Дмитровичем, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року в складі судді Шереметьєвої Л. А. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року в складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ПІК» (далі ? ТОВ «ЮК ПІК») Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі ? ПАТ «Дельта Банк») про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення права вимоги.
На обґрунтування позову посилався на те, що 11 січня 2019 року між відповідачами ТОВ «ЮК ПІК» і ПАТ «Дельта Банк» укладені договір купівлі-продажу майнових прав за кредитним договором № 44.29/106/08-Сн та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 49.12/106/І252/08.
Вважав, що договори купівлі-продажу майнових прав та відступлення права вимоги, незважаючи на назву, за своєю правовою природою є договорами факторингу, оскільки після укладення договору ПАТ «Дельта Банк» отримало фінансування в розмірі 577 061 грн, а ТОВ «ЮК ПІК», в свою чергу, набуло права одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги,
що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, яка щонайменше становить 1 667 823,96 грн.
Вказував, що ТОВ «ЮК ПІК», яке є новим кредитором за договором купівлі-продажу майнових прав, не є фінансовою установою в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,
у зв`язку з чим не може надавати фінансові послуги у формі факторингу.
Просив з передбачених статтями 203 215 ЦК України підстав визнати недійсними договір купівлі-продажу майнових прав від 11 січня 2019 року
№ 1086/К, укладений між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ЮК ПІК», та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 11 січня 2019 року
№ 49.12/106/1252/08, укладений між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ЮК ПІК».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня
2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що оспорювані договір купівлі-продажу майнових прав та договір
про відступлення права вимоги за правовою природою не є договором факторингу, цей договір укладений на підставі протоколу, складеного
за результатами відкритих торгів (аукціону), з переможцем. За укладеним договором жодна із сторін не передала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а тому немає підстав для визнання таких правочинів недійсними.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У квітні 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Миронюка Д. Д. подав
до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій статті 655 656 1077 1084 1079 ЦК України та стаття 6 Закону України «Про фінансові послуги
та державне регулювання ринків фінансових послуг», статтю 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» застосували без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, щодо змісту договорів факторингу та відступлення права вимоги.
Зокрема, суди дали неправильну оцінку правовій природі договору, укладеного 11 січня 2019 року між відповідачами, адже цей договір за змістом є договором факторингу, і він є недійсним, оскільки ТОВ «ЮК ПІК» не є фінансовою установою і не має ліцензії на надання фінансових послуг і укладення такого договору.
Зміст відзиву на касаційну скаргу
У червні 2020 року ТОВ «ЮК ПІК» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало, що судові рішення є законними й обґрунтованими,
а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
На обґрунтування своєї позиції ТОВ «ЮК ПІК» зазначає, що придбало право вимоги не безпосередньо у ПАТ «Дельта Банк», а через відкритий аукціон, проведений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Брати участь у таких аукціонах мають право юридичні особи, що не є фінансовими установами,
а також фізичні особи. В результаті проведення такого аукціону укладено договір купівлі-продажу майнових прав, тобто договір цесії.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/5625/19, матеріали справи витребувано
із Солом`янського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року справу призначено
до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 760/5625/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЮК ПІК», ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В. В. про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення права вимоги до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи
№ 346/1305/19-ц (провадження 14-181цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року касаційне провадження
у справі поновлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 24 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ВАТ «Кредитпромбанк») укладено кредитний договір № 44.29/106/08-Сн та цього ж дня між цими
ж сторонами укладено іпотечний договір № 49.12/106/І252/08.
26 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк»), яке є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк», і ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, всі права за кредитним договором № 44.29/106/08-Сн та договорами забезпечення перейшли до ПАТ «Дельта Банк».
Постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким
з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)
на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк».
На підставі постанови правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 02 жовтня 2015 року прийняла рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації
АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно
до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію строком на 2 роки з 05 жовтня
2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.
20 лютого 2016 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 619, яким продовжила строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки - до 04 жовтня 2019 року.
18 грудня 2018 року на підставі частин першої та другої розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 березня 2016 року
№ 388 (у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин),
та пункту 5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку
з ринку, затвердженого рішенням Фонду від 5 липня 2012 року № 2 у редакції рішення Фонду від 21 листопада 2016 року № 2526, згідно з якими реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами
та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу на відкритих торгах (аукціоні), відбулися відкриті електронні торги з продажу майнових прав АТ «Дельта Банк», оформлені протоколом № UA- TA- 2018-10-31-000163- b, відповідно до якого переможцем торгів визнано ТОВ «ЮК ПІК».
11 січня 2019 року за результатами відкритих торгів (аукціону) між ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду Кадирова В. В. і ТОВ «ЮК ПІК» були укладені договір купівлі-продажу майнових прав № 1086/К та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 49.12/106/І252/08, укладених із ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав сторони домовилися, що за продаж майнових прав покупець сплачує продавцю грошові кошти в розмірі 577 061,00 грн до набуття чинності цим договором.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом оспорювання у цій справі є договір купівлі-продажу майнових прав та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, оформлені
за результатами відкритих торгів (аукціону), проведених 18 грудня 2018 року Фондом на підставі Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду
від 24 березня 2016 року № 388 (у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та пункту 5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду від 5 липня 2012 року № 2 у редакції Рішення Фонду від 21 листопада 2016 року № 2526.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що відступлення права вимоги
за кредитним договором і за договором іпотеки на користь ТОВ «ЮК ПІК», яке
не є фінансовою установою, не суперечить закону, оскільки оспорювані договір купівлі-продажу майнових прав та договір про відступлення права вимоги
за правовою природою не є договорами факторингу, ці договори укладені
на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону),
з переможцем. За укладеним договором купівлі-продажу майнових прав жодна із сторін не передала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта)
за плату, а тому немає підстав для визнання таких правочинів недійсними.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої
й апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися
від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога
не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше
не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні
в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше
не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом
є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора
у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови (див. постанову Великої Палати Верховного Суду
від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 48)).
Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що за умовами кредитного договору від 24 березня 2008 року № 44.29/106/08-Сн ВАТ «Кредитпромбанк» відкрило позичальнику траншеву кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 600 000,00 грн строком до 23 березня 2018 року включно.
26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк», яке є правонаступником
ВАТ «Кредитпромбанк», і ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, всі права за кредитним договором № 44.29/106/08-Сн
та договорами забезпечення перейшли до ПАТ «Дельта Банк».
Постановою правління НБУ від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення
ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня
2015 року запроваджена тимчасова адміністрація. На підставі постанови правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавча дирекція Фонду
02 жовтня 2015 року прийняла рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк».
20 лютого 2016 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 619, яким продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки - до 04 жовтня 2019 року.
18 грудня 2018 року відбулися відкриті електронні торги з продажу майнових прав АТ «Дельта Банк», оформлені протоколом № UA- TA- 2018-10-31-000163-b,
за яким переможцем торгів визнано ТОВ «ЮК ПІК».
11 січня 2019 року за результатами відкритих торгів (аукціону) між ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду Кадирова В. В. і ТОВ «ЮК ПІК» укладені договір купівлі-продажу майнових прав № 1086/К та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 49.12/106/І252/08, укладеним із ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав ТОВ «ЮК ПІК» сплатило продавцеві за продаж майнових прав грошові кошти в розмірі 577 061,00 грн.
Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору властиві як договорам відступлення права вимоги, так
і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 51)).
Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів),
то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама
по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 57)).
Колегія суддів Верховного Суду бере до уваги, що договори купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечним договором за їхніми ознаками є договорами, за якими банк у зобов`язаннях за кредитним договором і договором іпотеки замінений на ТОВ «ЮК ПІК» як нового кредитора. Товариство не набуло право здійснювати фінансові операції стосовно боржника, оскільки
за умовами договорів купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечним договором у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором і за договором іпотеки.
Отже, такі договори не можна кваліфікувати як договори факторингу. Вони
є змішаними, бо містять елементи різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору). Тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що договір купівлі-продажу майнових прав не містить ознак договору факторингу.
Отже, у процедурі ліквідації ПАТ «Дельта Банк» відбулись електронні торги
з продажу майна банку. За результатами торгів переможцем стало ТОВ «ЮК «ПІК», яке на підставі договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором отримало майнове право вимоги виконання кредитного договору і договору іпотеки.
Суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом
не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно
до закону має право здійснювати факторингові операції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (пункти 51-52)).
Оскільки сторони договору купівлі-продажу майнових прав у процедурі ліквідації банку фактично уклали договір купівлі-продажу права вимоги, на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відступлення права вимоги не суперечить закону.
Крім того, положення нормативно-правових актів, які врегулювали процедуру ліквідації банку, допускають продаж на конкурсних засадах майна банку,
що перебуває у стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення виконання зобов`язання будь-яким суб`єктам правовідносин, зокрема і без статусу банку або іншої фінансової установи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували норми матеріального права, повно і всебічно дослідили матеріали справи та дали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним
у справі доказам, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 410 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Миронюком Дмитром Дмитровичем, залишити без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року
та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року залишити
без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун