Постанова

Іменем України

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 760/7004/19

провадження № 61-4170св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд - 2»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,

третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд - 2» на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд - 2» (далі - ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення.

Позовна заява мотивована тим, що товариство є власником гуртожитку на АДРЕСА_1 . Будівля за вказаною адресою була побудована у 1953 році та перебуває у незадовільному технічному стані, комунікації будинку застарілі та не можуть експлуатуватися без проведення капітального ремонту або реконструкції, що підтверджується: актом огляду приміщення гуртожитку на АДРЕСА_1 від 11 квітня 2017 pоку; технічним паспортом на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1 ; висновком за результатами обстеження технічного стану будівельних конструкцій будівлі на АДРЕСА_1 від 07 вересня 2011 pоку; науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 від 26 червня 2018 pоку; актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта м. Київ № 4904-4 від 30 листопада 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначало, що вказані обставини також підтверджуються приписом Солом`янського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 04 жовтня 2018 року № 309.

Стверджувало, що з метою захисту життя та здоров`я людей, а також запобігання можливого руйнування будівлі, враховуючи невідповідність будівлі гуртожитку технічним показникам, непридатність будинку для проживання та заборону експлуатації будівлі в аварійному стані, приписами ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016, ним прийнято рішення про проведення комплексу заходів, пов`язаних із відселенням мешканців з непридатного для проживання (аварійного) гуртожитку та проведенням його реконструкції.

Зокрема, 20 серпня 2018 року прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від`єднано від комунікацій. За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 pоку, всім мешканцям гуртожитку було запропоновано переселитися у відремонтовані та підготовлені для проживання кімнати в іншому гуртожитку, що також належить ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 листом від 23 листопада 2018 року повідомила про відмову переселятися у запропонований гуртожиток.

Вважає, що відповідачі, порушуючи вимоги закону, не вчиняють дій, які б свідчили про їх намір переселитися у добровільному порядку до кімнати № АДРЕСА_1 , та продовжують незаконно знаходитися у непридатній для проживання аварійній будівлі, чим порушують права власника гуртожитку на мирне володіння майном та перекладають відповідальність за своє життя та здоров`я на посадових осіб ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2».

При цьому перебування відповідачів у непридатній для проживання (аварійній) будівлі позбавляє його, як власника будівлі, права розпочати роботи з її реконструкції, на проведення якої отримано всі дозвільні документи.

Ураховуючи наведене, ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2» просило суд: виселити ОСОБА_4 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_3 з кім. АДРЕСА_3 ;

пересилити ОСОБА_4 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_3 до кім. АДРЕСА_4 ;

вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року у складі судді Кушнір С. І. позов ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2» задоволено.

Виселено ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_3 з кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку на АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення - кімнати АДРЕСА_4 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дії позивача, як власника аварійного житла, направлені на створення та забезпечення безпечних умов для проживання мешканців гуртожитку, непридатного для проживання, та його реконструкції, захисту життя та здоров`я людей, запобігання можливого руйнування будівлі, не є порушенням прав відповідачів як мешканців гуртожитку, а дії з виселення відповідачів з цією метою є виправданими та відповідають вимогам закону.

Районний суд зазначив, що надавши до суду докази аварійності спірного гуртожитку та його потребу в реконструкції, а також небезпечних умов для проживання людей, позивач довів існування підстав, необхідних для виселення відповідачів з гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення. При цьому вказав, що відповідачами не надано доказів про те, що надане приміщення гуртожитку на АДРЕСА_1) не відповідає санітарним і технічним вимогам.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року ОСОБА_3 апеляційну скаргу задоволено.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2» відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що на спірні правовідносини між сторонами поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», увійшов до статутного фонду ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» у порядку приватизації, що не заперечується позивачем.

Апеляційний суд вважав, що на підставі статей 19, 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» переселення чи відселення громадян з гуртожитків допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або у стані, непридатному для проживання людей.Єдиною належною та допустимою підставою віднесення зазначеного будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бути рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийнятого на підставі обстеження у встановленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням сесією цієї ради. При цьому позивачем не зазначено та не надано, а судом першої інстанції не встановлено існування відповідного рішення про визнання гуртожитку на АДРЕСА_1 таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.

Колегія суддів вказала, що судом першої інстанцій не враховано, що Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради у відповіді від 19 лютого 2019 року № 056/920-3940 одночасно роз`яснено позивачу, що він не позбавлений права на звернення до виконавчого органу Київської міської ради з документами, визначеними Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189, з метою встановлення спірного будинку гуртожитку відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК Української РСР; оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв`язку з капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК Української РСР.

Апеляційний суд посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 760/6275/19, у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №760/7956/19, у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №760/7471.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення районного суду.

Крім того, ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» заявлено клопотання про передачу справи за позовом ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 760/7004/19 зі Солом`янського районного суду м. Києва та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 760/6275/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 760/7956/19 та від 19 грудня 2019 року у справі № 760/7471/19, що були застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, апеляційний суд не надав належної правової оцінки доказам у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначає, що апеляційний суд проігнорував факт належності товариству гуртожитку на праві приватної власності, не навів підстав та мотивів, з яких він виходив, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. при цьому не надано належної оцінки доказам, які підтверджують аварійний стан гуртожитку.

Вказує, що у відповідачів відсутні договори на право користування спірним приміщенням, що дає підстави стверджувати про незаконність їх проживання у гуртожитку.

Вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 101 ЖК Української РСР, оскільки ця стаття регулює питання надання громадянам жилих приміщень у зв`язку з капітальним ремонтом жилого будинку державного чи громадського житлового фонду, а не тимчасового житла.

При цьому висновки про застосування положень статей 19, 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» є неправильними, оскільки суд не врахував, що будівля гуртожитку знаходиться у приватній власності.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини, встановлені судами

ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» є власником гуртожитку на АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 18 вересня 1998 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 135378618 від 23 серпня 2018 року (том 1, а. с. 10-11).

У кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , проживають відповідачі: ОСОБА_4 , її неповнолітній син ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .

Відповідно до акту огляду приміщення гуртожитку від 11 квітня 2017 року, проведеного відповідно до наказу ПрАТ «Трест`Київміськбуд-2» від 06 квітня 2017 року, на час обстеження будинок мав значні пошкодження: вертикальні та похилі тріщини, руйнування захисного шару бетону і оголення, корозія арматури несучих конструкцій залізобетонних балконних балок. В приміщеннях загального користування: замокання, грибок, здуття штукатурки, корозія плит і балок перекриття (том 1, а. с. 12).

Значні пошкодження технічного стану будинку зафіксовані у висновку науково-виробничого підприємства «Будинкоконструкція» від 07 вересня 2011 року та у ньому зазначено, що загальний аналіз результатів виконаного дослідження будівельних конструкцій оцінює технічний стан будівлі як непридатний для нормальної експлуатації, потребує відновлювальних заходів у вигляді капітального ремонту (том 1, а. с. 15-25).

У технічному паспорті на будинок від 27 грудня 2018 року, виготовленого ФОП « ОСОБА_5 », в графі 21 «Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд» зазначено, що процент зносу будинку становить 81% (том 1, а. с. 13-14).

Наказом ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2» від 01 червня 2018 року № 40 у зв`язку з незадовільним станом будівлі гуртожитку було вирішено організувати повідомлення мешканців про виведення будівлі з експлуатації з 17 серпня 2018 року та розробити комплекс заходів, пов`язаних з виведенням будівлі з експлуатації (том 1, а. с. 28-30).

Згідно з висновками Науково-технічного звіту з обстеження визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 від 26 червня 2018 року в цілому технічний стан дослідженої будівлі на час обстеження можна оцінити як непридатний до нормальної експлуатації (3 категорія технічного стану) за виключенням наступних ділянок конструкцій у аварійному стані (4 категорія технічного стану) (сторінка 145 звіту).

Наказом від 20 серпня 2018 року № 53 прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від`єднано від комунікацій (том 1, а. с. 31).

Встановлено, що за два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 року, всіх мешканців гуртожитку, в тому числі відповідача ОСОБА_4 , повідомленням від 06 червня 2018 року № 0597, повторним повідомленням від 23 липня 2018 року № 0733, пропозицією про переселення від 14 вересня 2018 року № 0904, пропозицією про переселення від 08 листопада 2018 року № 1143, пропозицією про переселення від 20 листопада 2018 року № 1213, пропозицією про переселення від 04 січня 2019 року № 0042 було повідомлено про реконструкцію гуртожитку та відключення з 17 серпня 2018 року від зовнішніх мереж електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та виведення з експлуатації (том 1, а. с. 32-37).

Відповідно до акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 30 листопада 2018 року № 4904-4 будівля не забезпечена гарячим водопостачанням та опаленням, а санітарно-гігієнічний стан приміщень загального користування незадовільний. Також, на першому поверсі використовуються тільки окремі адміністративно-побутові приміщення, інші приміщення не експлуатуються, в зв`язку з незадовільним санітарно-технічним станом (том 1, а. с. 26-27).

Листом від 23 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_4 повідомила ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» про відмову від переселення в запропоноване житло, посилаючись на те, що пропозиція позивача суперечить Загальній Декларації Прав Людини 1948 року, Міжнародному Пакту прав людини 1965 року, Європейській конвенції з прав людини Рим 1950, статті 47 Конституції України в частині забезпечення основоположних прав людини на житло. Відмовила позивачу у будь-яких правочинах з приводу спірної нерухомості до вирішення справ у судах держави Україна, та міжнародних судів, юрисдикція яких визнана Конституцією України (том 1, а. с. 38).

Департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2» було надано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт від 16 жовтня 2018 року № 073/09/01-1610/2, а також контрольну картку № 18090109-Сл на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період виконання підготовчих робіт з реконструкції гуртожитку (том 1, а. с. 39-40).

Листом від 24 січня 2019 року № 00116 ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2» повідомило Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і непридатним для проживання (нежилим), та просило визначитись щодо доцільності додаткового визнання жилого будинку по АДРЕСА_1 (1953 рік забудови) таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим) (том 1, а. с. 83).

Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 19 лютого 2019 року № 056/920-3940 повідомлено, що ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2», як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації (том 1, а. с. 84).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є виселення відповідачів з приміщення гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення в порядку статті 132 ЖК Української РСР.

Питання правових підстав вселення, користування та виселення з гуртожитків врегульовано статтею 132 ЖК Української РСР, а також положеннями спеціального Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

Частина перша статті 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначає, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи управлінні, чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, у тому числі тих, яким ці гуртожитки були передані до статутних капіталів чи фондів або були відчужені в інший спосіб, крім організацій, створених органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їхніх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, якщо такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання у таких гуртожитках до вирішення їхньої житлової проблеми щодо забезпечення їх житлом.

Зважаючи на те, що гуртожиток на АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», увійшов до статутного фонду ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» у порядку приватизації, що не заперечується позивачем, то на правовідносини, що виникли між сторонами, поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідно до статті 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім`ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. У тому числі забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, стосовно яких триває спір щодо підстав їх вселення у гуртожиток та/або підстав їх фактичного проживання у гуртожитку, до вирішення спору в досудовому або судовому порядку відповідно до статей 25 і 26 цього Закону. Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частини першої статті 20 цього Закону.

За правилом статті 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради. Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку, зазначеному частиною першою цієї статті, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.

Отже, відповідно до наведених положень Закону переселення чи відселення громадян з гуртожитків допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або у стані, непридатному для проживання людей.

Єдиною належною та допустимою підставою віднесення зазначеного будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бути рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийняте на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням сесією цієї ради.

Позивачем не зазначено та не надано, судами під час розгляду справи не встановлено існування відповідного рішення про визнання гуртожитку на АДРЕСА_1 таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.

Направлення позивачем листа у січні 2019 року про визнання жилого будинку по АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим), та відповідь на нього Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до якої повідомлено, що позивач, як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації, не є допустимим доказом визнання приміщення зазначеного гуртожитку непридатним для проживання чи аварійним, що могло б бути підставою для виселення відповідачів з наданням іншого житлового приміщення з укладенням нового договору найму, видачі ордера на інше житлове приміщення на постійній основі.

Згідно із частиною п`ятою статті 132 ЖК Української РСР особи, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.

Відповідно до Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189 (далі - Положення) обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. У разі ж неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту вноситься до виконкому районної, міської, районної у місті Ради пропозиція про визнання жилого будинку таким, що не відповідає зазначеним вимогам і є непридатним для поживання.

Згідно із пунктом 5 наведеного Положення, якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту. У разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. При цьому додаються такі документи: а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком; б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність; в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення); г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення виконавчим комітетом відповідної Ради призначається спеціальна комісія у складі визначеного зазначеним Положенням спеціалістів.

При обстеженні громадського або відомчого житлового фонду до складу такої комісії також включається представник органу, який здійснює управління відповідним фондом.

Після проведення дій, визначених Положенням, при визнанні жилого приміщення непридатним для проживання комісія вносить місцевій раді пропозицію з проектом відповідного рішення.

Згідно із пунктом 8 Положення виконавчий орган місцевої Ради розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо непридатності жилого будинку для проживання та вносить до виконавчого комітету обласної, міської Ради народних депутатів про використання цього будинку в інших цілях або про знесення будинку. Під час вирішення питання щодо жилого будинку відомчого або громадського жилого фонду пропозиція погоджується з відповідним підприємством.

Незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК Української РСР, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв`язку капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК Української РСР.

Відповідно до статті 101 ЖК Української РСР при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов`язаний надати наймачеві та членам його сім`ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку. Жиле приміщення, надаване на час капітального ремонту, має знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Після закінчення капітального ремонту і прийняття будинку державною комісією наймач вселяється у жиле приміщення, яке він раніше займав. Видатки наймача по переселенню, викликаному капітальним ремонтом жилого будинку, відшкодовуються наймодавцем. У період проживання наймача в зв`язку з капітальним ремонтом в іншому жилому приміщенні він вносить квартирну плату лише за приміщення, надане йому на час ремонту. Замість надання жилого приміщення на час проведення капітального ремонту жилого будинку наймачеві та членам його сім`ї за їх згодою та згодою наймодавця може бути надано в постійне користування інше благоустроєне жиле приміщення.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (справа «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши та давши оцінку поданим позивачем та відповідачем доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач звернувся з позовом на підставі статті 132 ЖК Української РСР, проте не дотримався установленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання людей з подальшою зміною його статусу та переведення в нежитловий фонд.

Крім того, апеляційним судом правильно зазначено, що незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК Української СРС, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення, у зв`язку з капітальним ремонтом будинку, врегульовано статтею 101 ЖК Української РСР.

Водночас позивач з такими позовними вимогами не звертався, а звернувся з позовом на підставі статті 132 ЖК Української РСР, проте не дотримався установленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання з подальшою зміною його статусу та переведення в нежитловий фонд.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у справах від 18 грудня 2019 року № 760/7956/19 (провадження № 61-20302св19), від 19 грудня 2019 року №760/7471/19 (провадження №61-17959св19), від 04 грудня 2019 року № 760/6275/19 (провадження № 61-18989св19), від 11 березня 2020 року № 760/7008/19 (провадження № 2318св20).

З огляду на зазначене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При вирішенні цієї справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, правильно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно із частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Наведені ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для його задоволення, а заявник не навів обґрунтованих мотивів щодо цього.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» про передачу справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , , третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд - 2» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк