ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2025 року
м. Київ
справа № 760/7114/23
провадження № 61-7321св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Київська міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року у складі судді Яровенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І., і ухвалив таку постанову.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої увійшла 7/12 часток квартири АДРЕСА_1 . Вона є співвласником інших 5/12 часток зазначеної квартири.
3. Посилалася на те, що заповіт ОСОБА_3 не склав, інших спадкоємців за законом у нього немає, спадкова справа після його смерті не заводилась.
4. У березні 2023 року вона звернулась до нотаріуса і дізналась, що пропустила строк прийняття спадщини.
5. Вказувала, що пропуск строку для подачі заяви про прийняття спадщини зумовлений поважними причинами. Зокрема, посилалася на те, що брат
ОСОБА_3 помер через місяць після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Вона була вимушена виїхати за межі Київської області, після чого у неї стався перелом дистального епіметафізу правої променевої кістки без значного зміщення уламків, що відобразилось на її фізичній дієздатності.
6. Після повернення до м. Києва вона навідалася до квартири її батьків, яка залишилася їй з братом у спадок, побачила біля двері записку з номером телефону, на якій вона подзвонила. Чоловік, який їй відповів, переконував її відмовитися від своєї частки у спадщині, на що вона дала категоричну усну відмову. Від цього чоловіка вона довідалась, що її брат ОСОБА_3 підписав боргову розписку на суму 20 000,00 дол. США, яка завірена та зареєстрована нотаріусом. За порадою юриста вона не зверталась до нотаріуса і не вступала у спадщину.
7. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, а саме квартири АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
8. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 серпня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 листопада
2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що об`єктивних, непереборних, істотних труднощів у позивачки для вчинення дій щодо подання до будь-якої нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті брата не було, належних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини після брата позивачка не надала.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року залишено без змін.
12. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що надані позивачкою документи не є достатніми доказами, які підтверджують наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення дій щодо подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за законом після смерті брата.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 12 червня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
14. Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц,
від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17, від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23, від 14 серпня 2024 року у справі № 537/3556/22, від 22 січня
2025 року у справі № 721/375/23, від 31 січня 2025 року у справі № 638/8634/23, від 24 лютого 2025 року у справі № 343/581/24, від 26 лютого 2025 року у справі № 552/5600/23 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на подані нею докази поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини. Зокрема не врахували, що вона отримала побутову травму та була непрацездатною 2 місяці, і саме на такий строк пропустила на подання заяви про прийняття спадщини. Також зазначає про необхідність врахування того, що з 13 березня 2023 року вона захворіла на короновірусну хворобу. Вважає, що судові рішення не відповідають практиці застосування норм права, сформованій судом апеляційної і інстанції у цій категорії спорів.
16. Акцентує увагу на тому, що про пропуск строку вона дізналася лише з постанови нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори
від 22 березня 2023 року та того ж дня звернулася до суду з позовом. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 28 лютого 2022 року передбачено, що строк для прийняття спадщини зупиняється на період дії воєнного стану.
17. Вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували принципу пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою. Відмова у задоволенні її позовних вимог може становити непропорційне втручання у її право на мирне володіння майном та подальшу невизначеність як правового статусу квартири, 5/12 часток у праві власності на яку належать їй, так і суб'єкта, який має відшкодувати комунальні витрати, пов'язані з її утриманням.
18. Додатково посилається на те, що суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права залучив до участі у справі в якості третьої особи
ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/7114/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
20. 09 липня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який був рідним братом
ОСОБА_1 .
22. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 7/12 частин у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
23. ОСОБА_1 є власником 5/12 частини у праві власності на зазначену квартиру.
24. 22 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дев`ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її рідного брата ОСОБА_3 .
25. 22 березня 2023 року державний нотаріус Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Фролова А. О. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вона спадщину у встановлений законом термін не прийняла і пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини.
26. З вказаної постанови вбачається, що спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора ОСОБА_2 від 21 червня 2022 року.
27. З копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 22 червня 2022 року вбачається, що 21 червня 2022 року заведена спадкова справа № 280/2022 щодо майна померлого ОСОБА_3 .
28. На підтвердження поважності причин пропуску строку для подання зави про прийняття спадщини позивачка надала виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 24 травня 2022 року, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 23 травня 2022 року отримала побутову травму. Діагноз: перелом дистального епіметафізу правої променевої кістки без значного зміщення уламків. Лікувальні і трудові рекомендації: гіпсова пов`язка 5 тижнів, орієнтовний термін непрацездатності 2 місяці.
29. 17 березня 2023 року ОСОБА_1 направлено на госпіталізацію у зв`язку з інфекційною хворобою. Інструкція для лікаря: короновірусна хвороба Covid-19, підтверджена експрес тестом від 13 березня 2023 року №68.
30. Відповідно до відкритих відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Дев`ята київська державна нотаріальна контора, про звернення стягнення на майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визнання права власності за ОСОБА_2 на 7/12 частин у праві власності на квартиру
АДРЕСА_1 (справа №760/14598/22).
31. 17 травня 2023 року ОСОБА_1 , заперечуючи проти заявлених до неї вимог у справі № 760/14598/22, у відзиві на вказану позовну заяву зазначала, що вона є такою, що пропустила строк на прийняття спадщини, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 березня 2023 року. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину майна, або відсутності спадкового майна особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
32. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
33. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
36. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
37. Відповідно до статей 1216 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
38. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
39. Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
40. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
41. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
42. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
43. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
44. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
45. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
46. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, тимчасова непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, тимчасові несприятливі погодні умови тощо.
47. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
48. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 14 лютого 2024 року у справі
№ 357/8183/22.
49. Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду
від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі
№ 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).
50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 його сестра ОСОБА_1 звернулася лише 22 березня 2023 року, тобто з пропуском встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України.
51. На обґрунтування підстав поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 посилалася на її проживання за межами Київської області, наявність побутової травми у травні 2022 року та короновірусної хвороби Covid-19 у березні 2023 року, юридичну необізнаність, обставини, зумовлені введенням в Україні воєнного стану.
52. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
53. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
54. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
55. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
56. Надавши належну правову оцінку поданим позивачкою доказам на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її брала ОСОБА_3 у їх сукупності, врахувавши поведінку ОСОБА_1 , яка вказувала раніше, що не подавала таку заяву з підстав наявності у спадкодавця боргових зобов'язань, а заперечуючи проти задоволення позову кредитора до неї про звернення стягнення на спадкове майно посилалася на те, що спадщину вона не прийняла, оскільки пропустила строк для подання відповідної заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
57. Колегія суддів погоджується з висновками судів, що наведені
ОСОБА_1 обставини щодо наявності у неї побутової травми, яка спричинила її непрацездатність у травні 2022 року строком на два місяці, а також короновірусна хвороба у березні 2023 року, не є поважними причинами пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з тривалими об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Період непрацездатності від отриманої побутової травми (перелом дистального епіметафізу правої променевої кістки без значного зміщення уламків) є значно меншим від встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, крім того, не свідчить про неможливість подання такої заяви засобами поштового зв'язку. Захворювання позивачки у березні 2023 року, тобто після спливу строку для подання заяви про прийняття спадщини, не може свідчити про наявність у ОСОБА_4 перешкод для подання такої заяви протягом встановленого законом строку.
58. В частині доводів касаційної скарги щодо необхідності врахування постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28 лютого 2022 року, колегія суддів зауважує наступне.
59. Верховний Суд уже зауважував, що правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.
60. Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
61. Таким чином, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
62. Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 21 червня 2023 року у справі
№ 175/1404/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17, від 23 жовтня 2024 року у справі № 212/3555/23.
63. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно визначився із характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, повно і всебічно встановив обставини справи та надав належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності.
64. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться в загальному до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, яким суди попередніх інстанцій надали належну та обґрунтовану правову оцінку.
65. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
66. В частині доводів касаційної скарги про порушення принципу пропорційності, колегія суддів зауважує, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини може свідчити про порушення правової визначеності як елемента верховенства права та є втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі
№ 686/5757/23.
67. Порушень норм процесуального права при залученні судом першої інстанції до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , які б могли стати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегією суддів не встановлено.
68. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 50)).
69. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
70. Висновки судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
71. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
72. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович