ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2020 року
м. Київ
справа № 760/8406/16-а
адміністративне провадження № К/9901/29738/19
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 760/8406/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Генерального штабу Збройних Сил України
про зобов`язання здійснити перерахунок і виплатити грошову допомогу при звільненні,
провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя Твердохліб В.А., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.)
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:
визнати протиправними дії (бездіяльність) Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги при звільненні, передбаченої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, передбаченої Постановою КМ України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ»;
зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України здійснити йому перерахунок грошової допомоги при звільнені з включенням до грошового забезпечення 60 % щомісячної додаткової грошової винагороди згідно вищезазначеної постанови КМ України з урахуванням виплаченої суми;
зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 60 % щомісячної додаткової грошової винагороди згідно такої постанови КМ України з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно проведено розрахунок грошової допомоги при звільненні позивача виходячи з грошового забезпечення, до якого неправомірно не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60 %, яка була введена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
3. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 18.11.2016 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, передбаченої Постановою КМ України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ».
Зобов`язано Генеральний штаб Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги при звільнені з включенням до грошового забезпечення 60 % щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови КМ України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ» та виплатити останню з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Рішення суду першої інстанцій мотивоване тим, що у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому Постановою КМ України від 22.09.2010 № 889 передбачено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що постановою КМ України від 22.09.2010 № 889 передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» включається до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
6. Судом першої інстанції враховано правову позицію, висловлена в постанові Верховного Суду України від 20.10.2015 у справі № 559/3342/14-а.
7. Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що при здійсненні розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби склад грошового забезпечення має бути визначений відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до якого має бути включена, зокрема, і щомісячна додаткової грошова винагорода встановлена постановою КМ України від 22.09.2010 № 889.
8. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.
9. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 Міністром оборони України видано наказ від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», положення якої стали застосовуватися з 01.10.2010.
10. Апеляційний суд виходив з того, що у пункті 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
11. Судом апеляційної інстанції визначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена військовослужбовцям наказом МО №595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.07.2014 у справі № 21-234а14.
12. Судом апеляційної інстанції враховано, що у постанові Верховного Суду України від 19.05.2015, справа №21-466а15, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вказала на те, що вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні статті 9 Закону №2011-XII та постанови № 889 і, зокрема, у своїй постанові від 04.11.2014 (справа № 21-473а14) дійшла висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889 та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 за № 1194/18489), виданим на виконання постанови № 889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
13. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те що здійснюючи нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, відповідач діяв відповідно до чинного законодавства України та виключно в межах наданих йому повноважень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
14. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
15. У касаційній скарзі касатор просить:
Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якій останій просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 - без змін.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 на підставі пункту п`ятого частини п`ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції до 15.12.2017.
18. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду касаційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд.
Ухвалою Верховного Суду України від 23.06.2017 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про зобов`язання здійснити перерахунок і виплатити грошову допомогу при звільненні для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017.
19. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1, 7 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, матеріали вказаної заяви передано до Верховного Суду.
20. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2018 для розгляду даної заяви визначено колегію суддів у складі: Бучик А.Ю. (суддя-доповідач), Мороз Л.Л., Гімон М. М.
21. Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2018 задоволено заяви про самовідвід суддів Бучик А.Ю. (суддя-доповідач), Мороз Л.Л., Гімон М. М. у зв`язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме, без урахування спеціалізації.
22. Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 для розгляду даної заяви визначено колегію суддів у складі: Білоус О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.05.2019 №523/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
24. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 30.05.2019 визначено новий склад суду: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Соколов В.М.
25. Постановою Верховного Суду у складі вказаної колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2019 заяву ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 скасовано, а справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
26. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.10.2019 для розгляду даної заяви визначено колегію суддів у складі: Жук А.В. (суддя-доповідач), Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
27. Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у справі №760/8406/16-а.
28. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2020 справу №760/8406/16-а призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
29. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
30. Зокрема позивачем наголошено, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення.
31. Крім цього, позивач вказує, що постанови Верховного суду України від 15.07.2014 та 19.05.15, на які посилається суд апеляційної інстанції, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, суперечать позиції Верховного суду України, викладеній ним у постанові від 27.07.2016 по справі № 800/16173/15.
32. У відзиві на касаційну скаргу відповідачем зазначається, що винагорода, яка передбачена Постановою КМ України від 22.09.2010 №889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а тому здійснюючи нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги Генеральний штаб Збройних Сил України діяв відповідно до чинного законодавства України та виключно в межах наданих йому повноважень.
33. Крім того, відповідач зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.07.2018 по справі № 826/5785/16 дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою КМУ № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача Наказом Міністерства оборони України 20.05.2015 №350 звільнено з військової служби за станом здоров`я з вислугою 28 років 9 місяців.
35. Наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України №99 від 25.05.2015 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з виплатою надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 90% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 45% місячного грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% місячного грошового забезпечення, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу.
36. Крім того, листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 24.07.2015 позивача повідомлено про те, що відповідно до п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2012 року за №1540/21852, така винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
37. Вважаючи, що розрахунок допомоги здійснено виходячи з грошового забезпечення, до якого неправомірно не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60 %, яка була введена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
38. Конституція України від 28 червня 1996 року
38.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі - Закон № 2232-XII).
39.1. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
39.2. Згідно зі статтею 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
40. Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
40.1. Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
40.2. Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
40.3. Згідно з частиною другою статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
41. Постанова Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294.
41.1. Пункт 1. Грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
42. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
42.1. Підпункт 2 пункту 1. Кабінет Міністрів України установив щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 01 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
43. Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», затверджено відповідну Інструкцію, положення якої стали застосовуватися з 01.10.2010, згідно якої встановлено умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, визначено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.
43.1. Пункт 5. Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
43.2. Пункт 8. Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
43.3. Пункт 9. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.
43.4. Пункт 10. Командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.
44. Наказ Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Інструкцією визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
44.1. Пункт 1.2. Грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
45. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду виходить з таких міркувань.
46. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я з вислугою у Збройних Силах 28 років 9 місяців Наказом Міністерства оборони України від 20.05.2015 №350.
47. Матеріалами справи підтверджується, що позивачу було виплачено надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 90% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 45% місячного грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% місячного грошового забезпечення, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу.
48. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено у включенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому обчислено одноразову грошову допомогу при звільненні, що ґрунтується на нормах Інструкцій №595 та №260.
49. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, відмовляючи у здійсненні такого перерахунку, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених законодавством, оскільки відсутні підстави для включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення позивача при обчисленні одноразової грошової допомоги при його звільненні.
50. Разом з цим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що під час розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції, застосовуючи зазначені Інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, не врахували пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
51. Так, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
52. Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
53. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 Велика Палата дійшла наступних висновків:
«Згідно з частинами другою, третьою 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. «…»
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат».
54. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що оскільки останні 24 місяці перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
55. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, яким правильно встановлено, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% грошового забезпечення, передбачену постановою №889, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність оскаржуваних дій відповідача та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову.
56. Колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного суду України від 15.07.2014 у справі № 21-234а14, оскільки за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Верховного Суду України.
Така правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 справа № 826/11679/17, від 31.07.2019 № 826/3398/17.
57. З наведених вище підстав колегія суддів Верховного Суду також вважає необгрунтованим посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу на правові позиції, викладені Верховним Судом України у постановах від 15 жовтня 2013 року (справа № 21- 368а 13), від 04 листопада 2014 року (справа № 21 -473а14), від 03 березня 2015 року (справа № 21-32а15), від 19 травня 2015 року (справа № 21-466а15), Верховним Судом у постановах від 01 березня 2018 року (справа № 761/17387/17), від 19 червня 2018 року (справа № 825/1138/17), від 18 липня 2018 року (справа №826/5785/16), від 03 жовтня 2018 року (справа №817/1207/17).
58. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, передбаченої Постановою КМ України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ» та зобов`язання здійснити перерахунок позивачу.
59. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення судом першої інстанції і погоджується з його висновками.
60. Відповідно до частин першої третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
61. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
62. Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
63. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування прийнятого ним рішення були відсутні.
64. Керуючись статтями 341 343 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі № 760/8406/16-а скасувати .
Постанову Солом`янського районного суду м.Києва від 18 листопада 2016 року у справі № 760/8406/16-а залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко