Постанова

Іменем України

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 760/9430/18

провадження № 61-11692св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

ТітоваМ. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Міністерство оборони України,

третя особа Київське квартирно-експлуатаційне управління,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року в складі судді Кушнір С. І. та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року в складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доМіністерства оборони України та просив: визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16 березня 2018 року № 49 щодо відмови у внесенні змін до його облікової справи та зарахування його зі складом сім`ї (одна особа) на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в місті Київ, в загальну чергу з 27 серпня 1993 року; зобов`язати Міністерство оборони України внести зміни до облікової справи ОСОБА_1 та зарахувати його зі складом сім`ї (одна особа) на облік осіб,які потребують поліпшення житлових умов в місті Київ взагальну чергу, з урахуванням попереднього часу перебування його на квартирному обліку за попереднім місцем військової служби, тобто з 27 серпня 1993 року.

В обґрунтування позову зазначав, що протоколом житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16 березня 2018року № 49 йому було відмовлено у внесенні змін до його облікової справи та зарахування його зі складом сім`ї (одна особа) на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в місті Києві, у загальну чергу з 27 серпня 1993 року.

При цьому, підставою для відмови слугувало те, що відповідно до вимог пункту 2 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 лютого1995 року № 20, при переміщенні військовослужбовця в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не раніше ніж з дня набрання чинності даного наказу, тобто з 03 березня 1995 року.

Вказані дії відповідача є неправомірними, оскільки Наказ Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 втратив чинність на підставі наказу Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень».

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що відповідно до довідки начальника КЕВ м. Житомир від 02 березня 2018 року № 1089 початковою датою зарахування його на квартирний облік в Збройних Силах України є 27 серпня 1993року (проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у місті Овруч Житомирської області), ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

РішеннямСолом`янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2020року,позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4 рішення Житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16березня 2018 року № 49 щодо відмови ОСОБА_1 у зміні дати зарахування на квартирний облік в гарнізоні міста Києва у загальній черзі з 03 березня 1995року на 27 серпня 1993 року.

Зобов`язано Міністерство оборони України зарахувати ОСОБА_1 зі складом сім`ї одна особа на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в місті Києві, у загальній черзі з 27 серпня 1993 року.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив зтого, щонаказ Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 на момент ухвалення рішення про відмову у зміні дати зарахування позивача на квартирний облік втратив чинність, тому протиправними є дії відповідача вчастині відмови у перенесенні дати зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 з 03 березня 1995 року на 27 серпня 1993 року. Вказані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців, які проходять військову службу, не змінюючи місця служби, та військовослужбовців, які внаслідок переїзду до іншого місця служби втрачають при цьому час квартирного обліку за попереднім місцем служби.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2020 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду зкасаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову взадоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування касаційної заявник посилався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначав, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2019 року в справі № 912/3644/17, від 21 березня 2018 року в справі №57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року в справі № 910/31767/15, від 17липня 2018 року в справі № 911/4006/16, від 10 жовтня 2019 року в справі №359/1347/17, від 27 вересня 2018 року в справі № 362/4307/17, від 03 червня 2020 року в справі № 552/7474/17, від 17 червня 2020 року в справі № 362/1421/18.

Вказував, що суди безпідставно не застосували позовну давність під час розгляду цієї справи.

Зазначав, що про порушення права перебування на квартирному обліку позивач дізнався у 2006 році після отримання довідки Львівської КЕЧ району від 12 квітня 2006 року № 33, відповідно до якої він був зарахований на квартирний облік 03лютого 1995 року.

У справі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження перебування позивача на квартирному обліку з 27 серпня 1993 року. Позивач був зобов`язаний довести, що рішенням житлової комісії його було зараховано на квартирний облік з 27 серпня 1993 року, і саме рішення житлової комісії є первинним документом, який підтверджує вказану обставину. Однак судами було взято до уваги лише довідку № 1089 від 02 березня 2018 року та не перевірено наявність такого рішення житлової комісії.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , житлова комісія Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур виходила з того, що за попереднім місцем служби він перебував на квартирному обліку відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 з 03 лютого 1995 року, тому немає підстав для зарахування його на квартирний облік з 27серпня 1993 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Соломянського районного суду м. Києва

15 жовтня 2020 року справа № 760/9430/18 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті389 ЦПКУкраїни підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з01 серпня 1989 року проходив службу уЗбройних Силах, а з 20 червня 1993 року у Збройних Силах України.

Згідно з довідкою № 234/6/71, виданою 02 квітня 2018 року начальником відділу організації та забезпечення якості внутрішнього аудиту Територіального управління внутрішнього аудиту військових частин, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України таГенеральному штабу Збройних Сил України, полковник Якименко О.Г. перебуває на військовій службі вТериторіальному управлінні внутрішнього аудиту військових частин, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України, на посаді старшого інспектора відділу аудиту державних закупівель та моніторингу ризикованих операцій.

З серпня 1993 року по січень 1994 року позивач проходив військову службу увійськовій частині НОМЕР_1 (Житомирська область, місто Овруч).

Згідно з довідкою № 1089 від 02 березня 2018 року ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 міста Овруч перебував на квартирному обліку з 27 серпня 1993 року по 31 березня 1994 року складом сім`ї одна особа, житловою площею за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався.

З січня 1994 року по червень 2006 року ОСОБА_1 проходив військову службу у місті Львів на офіцерських посадах служби пального та мастильних матеріалів військових частин Військово-Повітряних Сил України, а також контрольно-ревізійному управлінні Головного командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

Згідно з довідкою КЕВ міста Львова від 12 квітня 2006 року № 33 ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 з 03 березня 1995року по 12 квітня 2006 рік складом сім`ї одна особа, а також у списах осіб, які мають право на позачергове отримання жилих приміщень.

З червня 2006 року по серпень 2013 року ОСОБА_1 проходив військову службу у місті Вінниця в Територіальному Центральному контрольно-ревізійному управлінні Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України та Територіальному Центральному управлінні внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України.

Відповідно до довідки КЕВ міста Вінниця від 20 грудня 2016 року № 139 позивач перебував на квартирному обліку з 03 лютого 1995 року по 19 лютого 2016 року.

З вересня 2013 року позивач проходить військову службу у місті Києві уДепартаменті внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України, а з вересня 2016 року у Територіальному управлінні внутрішнього аудиту військових частин, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України.

Судами встановлено, що за весь період проходження військової служби уЗбройних Силах України (з 20 червня 1993 року) позивач житловою площею Міністерством оборони України не забезпечувався.

Згідно з протоколом засідання житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 11 січня 2017 року №30 полковника ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік зі зміною дати з 03 лютого 1995року на 03 березня 1995 року, що підтверджується витягом з протоколу №30 від 11 січня 2017 року.

Підставою для зарахування позивача на квартирний облік, у тому числі й зміни дати зарахування з 03 лютого 1995 року на 03 березня 1995 року були підтверджуючі документи, які надають позивачу право перебувати на квартирному обліку з 1995 року та вимоги пункту 2 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року №20, відповідно до якого при переміщенні військовослужбовця в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не раніше, ніжз дня набрання чинності даного наказу, тобто з 03 березня 1995 року.

Згідно даних довідки № 22303 від 05 квітня 2018 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у ЖК гарнізону м. Київ. Дата зарахування на квартирний облік 03 березня 1995 року, кількість членів сім`ї 1, номер в загальній черзі гарнізону 2663, номер в черзі «без пільг» немає.

02 березня 2018 року позивач звернувся до начальника Територіального управління внутрішнього аудиту та голови житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур, де він перебуває на квартирному обліку, з рапортом про внесення змін до його облікової справи та зарахування його зі складом сім`ї одна особа на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в м. Києві при Територіальному управлінні внутрішнього аудиту з 27 серпня 1993 року (враховуючи початкову дату зарахування його на квартирний облік у Збройних Силах України).

Протоколом житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16 березня 2018 року № 49 ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні змін до його облікової справи та зарахуванні його на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов в місті Києві, у загальну чергу з27 серпня 1993 року.

Підставою для відмови слугувало те, що відповідно до вимог пункту 2 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20, при переміщенні військовослужбовця в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не , ніж з дня набрання чинності даного наказу, тобто з 03 березня 1995 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями34та37 ЖК Української РСРпотребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.

Статтею 43 ЖК Української РСРвстановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються впорядку черговості.

Відповідно до частини першоїстатті 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, упорядку і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСРта іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 1 цієї статті порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 наказу Міністерства оборони України від 03 лютого 1995 року №20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України від 23 грудня 1992 року», при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень), але не раніше ніж з дня набрання чинності цим наказом.

Наказом Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. На підставі вказаного наказу наказ Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 втратив чинність.

Наказ Міністра оборони України № 577 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями».

На виконання пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03 серпня 2006 року № 1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями. Пункт 4 цього порядку, зокрема, передбачає, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади вяких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти зпитань забезпечення військовослужбовців житлом.

У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону про внесення змін до статті 12 зазначено - військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

Абзац 4 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону про внесення змін до статті 12 покладає зобов`язання на Кабінет Міністрів України забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Спеціальним нормативним актом, що регулює прийняття на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, та був чинним на момент звернення позивача до житлової комісії з рапортом про внесення змін до облікової справи,є також Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України від 30листопада 2011 року №737 (далі - Інструкція № 737).

Пункт 2.15. Інструкції № 737 встановлює, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом з членами їх сімейіз збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Відтак, на час звернення позивача із заявою про визначення дати квартирного обліку нормативно-правові акти забезпечували збереження за військовослужбовцем прав на знаходження на квартирному обліку з дати первинної постановки на такий облік.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини ігромадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень іпротиправних посягань.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 вперше був зарахований на квартирний облік 27 серпня 1993 року.

Оскільки наказ Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20, на який посилалась житлова комісія при прийнятті рішення від № 49 від 16 березня 2018року, втратив чинність, а оскаржувані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців, які проходять військову службу, не змінюючи місця служби, та військовослужбовців, які внаслідок переїзду до іншого місця служби втрачають при цьому час квартирного обліку за попереднім місцем служби, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07червня 2018 року у справі № 362/4273/17, від 27 вересня 2018 року у справі №362/4307/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 362/6383/16-ц, від 18березня 2019 року у справі № 285/3566/17, від 10 жовтня 2019року у справі №359/1347/17, від 04 листопада 2019 року у справі № 362/776/19, від 20березня 2019 року у справі № 760/750/16-ц, від 22 травня 2020 року у справі №569/13485/17, від 03 червня 2020 року в справі № 552/7474/17, від 17 червня 2020року у справі № 362/1421/18, від 05 серпня 2020 року у справі №552/7905/17.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не застосували позовну давність є аналогічними доводам апеляційної скарги, які апеляційний суд обґрунтовано спростував, тому ці доводи додаткової оцінки не потребують.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 91 липня 2020 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 91 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко