ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 761/10495/21
провадження № 61-7693св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Білінк»,
третя особа - керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Білінк» Ющенко Євген Іванович ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Мережко М. В., Савченка С. І., та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білінк» на постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року у складі колегії суддів:
Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білінк» (далі - ТОВ «Білінк»), в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Білінк» від 16 липня 2020 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади техніка із структурованої кабельної системи; поновити ОСОБА_1 на посаді техніка із структурованої кабельної системи в ТОВ «Білінк» з 16 липня 2020 року; стягнути з ТОВ «Білінк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу
з 16 липня 2020 року до 17 березня 2021 року в сумі 59 978,12 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до судового розгляду на 29 червня 2021 року. Залучено керівника ТОВ «Білінк» Ющенка Є. І. до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Викликано учасників справи для участі в судовому засіданні.
29 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва оголосив перерву
у справі до 16 вересня 2021 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року
в задоволенні клопотання представника позивача про збільшення розміру позовних вимог від 06 вересня 2021 року відмовлено.
16 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва оголосив перерву
у справі до 09 грудня 2021 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року
в задоволенні клопотання представника позивача про збільшення розміру позовних вимог від 03 грудня 2021 року відмовлено.
09 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва оголосив перерву
у справі до 28 березня 2022 року.
Згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання Шевченківського районного суду м. Києва, у зв?язку з уведенням воєнного стану на території України на підставі закону про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» судове засідання у справі, призначене на
28 березня 2022 року, не відбулось.
Учасників справи викликано у судове засідання на 15 червня 2022 року.
Надходження та короткий зміст заяви про збільшення позовних вимог
13 червня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. подав до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив: прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з ТОВ «Білінк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 липня 2020 року до 07 червня 2022 року
у розмірі 167 032,09 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року представнику ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвала мотивована тим, що оскільки заява про збільшення позовних вимог подана представником позивача після першого судового засідання, тобто
з порушенням визначеного у пункті 2 частини другої статті 49 ЦПК України строку, при цьому поважності причин пропуску зазначено не було, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року про відмову в задоволенні клопотання про прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки заяву про збільшення розміру позовних вимог подано без додержання норм пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України, а саме майже через рік після проведення
у справі першого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження, і без порушення клопотання про поновлення строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, а з огляду на диспозитивність цивільного судочинства суд не вправі самостійно вирішувати питання про поновлення цього процесуального строку, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у прийнятті та повернув відповідну заяву позивачу.
Надходження та короткий зміст заяви про збільшення позовних вимог
12 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. подав до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив: поновити строк на звернення до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог; визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Білінк» від 16 липня 2020 року щодо звільнення
ОСОБА_1 з посади техніка із структурованої кабельної системи; поновити ОСОБА_1 на посаді техніка із структурованої кабельної системи в ТОВ «Білінк» з 16 липня 2020 року та стягнути з ТОВ «Білінк» на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 липня
2020 року до 09 червня 2023 року в розмірі 258 045,40 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
До заяви сторона позивача долучила заяву про поновлення строку, передбаченого статтею 49 ЦПК України, у якій просить поновити строк на звернення до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог у справі
№ 761/10495/21.
Заява мотивована тим, що пропуск процесуального строку, визначеного статтею 49 ЦПК України, був зумовлений поважною причиною - неможливістю ознайомитись з матеріалами справи, через запровадження на всій території України карантинних заходів та обмежень, а також введення воєнного стану
у зв?язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року представнику ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог відмовлено.
Заяву представника ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що заява про збільшення розміру позовних вимог подана майже через два роки після першого судового засідання, тобто зі значним порушенням процесуального строку, при цьому поважності причин його пропуску з урахуванням того, що у справі вже відбулось чотири судові засідання, не встановлено, а тому суд не встановив підстав для поновлення стороні позивача пропущеного процесуального строку та дійшов висновку про залишення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.
При цьому суд вказав, що Шевченківський районний суд м. Києва не припиняв свою діяльність як в умовах запровадженого карантину, так і в умовах воєнного стану. Сторона позивача, за відсутності можливості особисто прибути до суду для подання заяви, мала можливість надіслати її засобами електронної пошти
в межах встановленого законом строку.
Суд не взяв до уваги доводи представника позивача з приводу того, що ведення на території м. Києва бойових дій стало перешкодою для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки бойові дії в основному велись на території Київської області та припинились 02 квітня 2022 року, при цьому заяву представник позивача подав лише 12 червня 2023 року, тобто після спливу більше ніж одного року з цієї дати.
Посилання представника позивача на те, що перешкодою для своєчасного звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог стала наявність
у позивача панічних настроїв та неможливість в умовах воєнного стану своєчасно реагувати і ухвалювати рішення, є безпідставними, оскільки його інтереси у цій справі представляє адвокат, який мав можливість подати вказану заяву з дотриманням встановлено законом строку.
Із матеріалів справи відомо, що 09 вересня 2021 року, 06 грудня 2021 року
і 13 червня 2022 року представник позивача вже подавав заяви про збільшення розміру позовних вимог, які суд не прийняв до розгляду з причин пропуску процесуального строку для їх подання, що разом з явкою представника позивача у перше судове засідання свідчить про безпідставність доводів представника позивача, викладених у клопотанні про поновлення строку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Шаповалова А. М. задоволено.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова мотивована тим, що відмова представнику позивача в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог та залишення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог свідчить про допущення судом першої інстанції надмірного формалізму, оскільки така процесуальна дія є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та суперечить самій суті статті 235 КЗпП України.
Суд зазначив, що, розглядаючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд має враховувати положення статті 235 КЗпП України. При цьому подання позивачем власного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з початку порушення трудових прав та на чергову дату призначеного судом засідання, коли, на думку позивача, суд мав ухвалити, проте не ухвалив судове рішення по суті спору, не може вважатись збільшенням позовних вимог (пункт 2 частини другої статті 49 ЦПК України) та (або) зміною предмета і підстав позову (частина третя статті 49 ЦПК України).
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
18 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - Шаповалов А. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що в заявах про збільшення розміру позовних вимог від 06 вересня 2021 року, від 03 грудня 2021 року, від 13 червня
2022 року вказувалось про обставини стягнення середнього заробітку на день вирішення справи по суті. Тому представник позивача зробив лише проміжний розрахунок середнього заробітку.
У зв`язку із тим що відповідач у справі не прийняв рішення про поновлення на роботі позивача, а судовий розгляд справи ще триває, кількість робочих днів
з дня звільнення і до ухвалення рішення по суті спору збільшується, тому
і розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає збільшенню.
Суди не взяли до уваги те, що адвокат Шаповалов А. М. фактично здійснює адвокатську діяльність на території м. Київ, місце реєстрації незалежної професійної діяльності - м. Київ. Ведення бойових дій на території м. Київ, ракетні удари унеможливлювали вчасне звернення адвоката Шаповалова А. М. до суду із заявою про збільшення позовних вимог та з клопотанням про поновлення строку.
В сукупності ці обставини свідчать про те, що пропуск процесуального строку, визначеного статтею 49 ЦПК України, був зумовлений поважною причиною -неможливістю ознайомлення з матеріалами справи, запровадженням на всій території карантинних заходів та обмежень, а також введенням воєнного стану
у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.
02 квітня 2024 року ТОВ «Білінк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року і залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що справу суд розглядає у порядку спрощеного позовного провадження, і почався такий розгляд із повідомленням (викликом) сторін на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2021 року про відкриття провадження, а кінцевим строком подання заяви про збільшення розміру позовних вимог було 29 червня
2021 року. У справі було проведено чотири судові засідання: 29 червня
2021 року, 16 вересня 2021 року, 09 грудня 2021 року та 15 червня 2022 року, проте із заявою про поновлення строку для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач звернувся 12 червня 2023 року. Вказує, що сам по собі факт запровадження в Україні обмежень, пов?язаних з воєнним станом
в Україні, не є підставою для поновлення процесуального строку, такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок цього запровадження та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом процесуального строку. Також не є підставою для поновлення строку той факт, що позивач перебував у розгубленості та панічних настроях, що не давало йому можливості особисто прибути до суду для подання заяви, оскільки його представник мав можливість надіслати до суду клопотання/заяву засобами електронної пошти в межах встановленого законом строку. Вказує, що Шевченківський районний суд м. Києва не припиняв свою роботу як в умовах карантину, так і в умовах воєнного стану. Уникнення формалізму за рахунок порушення норм процесуального законодавства
є недопустимим та незаконним. Порушення строків та порядку звернення позивача до суду не є формалізмом. Зазначає що позовна заява, яка подана представником позивача, який є фахівцем в галузі права, не містить застереження про те, що розрахунок середнього заробітку за визначений позивачем період є проміжним, а він має намір збільшувати позовні вимоги
в частині остаточної дати вимушеного прогулу. Доводи позивача про те, що суд першої інстанції порушив право на компенсацію коштів за незаконне звільнення з роботи із першого дня припинення трудових відносин і до його поновлення на посаді, не спростовують висновків суду про обов?язок позивача добросовісно користуватись наданими йому згідно з частиною другою статті 49 ЦПК України процесуальними правами.
Доводи інших учасників справи
02 серпня 2023 року ТОВ «Білінк» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що позивач не скористався своїм правом, передбаченим частиною першою статті 127 ЦПК України, не просив суд поновити пропущений строк для подання заяви про збільшення позовних вимог, а також не вказав поважних причин пропуску строку для подання такої заяви.
14 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - Шаповалов А. М. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ТОВ «Білінк» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від
05 березня 2024 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що ТОВ «Білінк» не навело належного обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року. До заяви про збільшення позовних вимог було додано клопотання про поновлення строку, передбаченого статтею 49 ЦПК України, в якій наводився перелік обстави, які є поважними.
Додаткові аргументи сторони позивача
14 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - Шаповалов А. М. подав до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просить не брати до уваги відзив, поданий ТОВ «Білінк», оскільки він є необґрунтований.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Шаповалова А. М. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від
15 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.
01 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Білінк» на постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року у справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені
у відзивах на касаційні скарги та у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
У частині першій статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження
№ 61-9545сво21) зазначено, що згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Верховний Суд виснував, що позовом у процесуальному сенсі є зверненням до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При поданні таких заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. Також Верховний Суд наголосив, що при застосуванні норм процесуального права належить уникати як надмірного формалізму, так
і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Подібні висновки викладені також і в постановах Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21) та
від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/1 (провадження № 61-2065св23).
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого
у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Клопотання/заяви про поновлення пропущеного строку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України на подання заяви про збільшення позовних вимог, заявник не подавав.
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасниками справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків
в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності
в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням статті 6 Конвенції.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження
з повідомленням (викликом) сторін, було проведено три судові засідання:
29 червня 2021 року, 16 вересня 2021 року і 09 грудня 2021 року, із клопотанням про збільшення розміру позовних вимог представник заявника звернувся
13 червня 2022 року, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України, клопотання/заяви про поновлення пропущеного строку заявник не подав, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання про прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13 червня 2022 року.
Аргументи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова А. М. є безпідставними, оскільки за відсутності клопотання/заяви про поновлення строку на подання заяви про збільшення позовних вимог суд не має можливості самостійно вирішувати питання щодо поновлення процесуального строку.
При цьому встановивши, що 12 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. повторно звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині періоду і суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та долучив до зави клопотання про поновлення строку на подання цієї заяви, апеляційний суд надавши оцінку аргументам заявника щодо поважності причин пропуску цього строку, вважав їх поважними, а тому дійшов правильного висновку про скасування ухвали з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки необґрунтована відмова у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, є порушенням права позивача на доступ до суду
в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи касаційних скарг зводяться до незгоди заявників з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатом розгляду касаційних скарг
Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича і Товариства з обмеженою відповідальністю «Білінк» залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська