Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 761/11267/18

провадження № 61-11447св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - державне підприємство «Національні інформаційні системи»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Білої Ірини Володимирівни на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів:

Семенюк Т. А., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ПАТ «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») про визнання припиненим обтяження, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в червні 2010 року відповідно до договору купівлі-продажу він придбав автомобіль марки «Mazda» 3,

номер кузову НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 . Однак як стало йому відомо при зверненні до сервісного центру, цей транспортний засіб є об`єктом обтяження на підставі кредитного договору № 05/08/2007/840-К/576 від 23 серпня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авторай» (далі - ТОВ «Авторай»).

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 12785826, вказане приватне обтяження було зареєстроване

ДП «Національні інформаційні системи» 25 липня 2012 року, тобто вже після придбання ним автомобіля.

Натомість будь-яких зобов`язань перед ПАТ «КБ «Надра» позивач не має.

Посилаючись на положення статей 9, 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивач, вважаючи себе добросовісним набувачем вказаного транспортного засобу, просив суд припинити приватне обтяження - застава рухомого майна № 12785826

від 25 липня 2012 року в частині об`єкту обтяження - автомобіля «Mazda» 3, номер кузову НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; зобов`язати ПАТ КБ «Надра» подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення і виключення з реєстру приватного обтяження, зареєстрованого 25 липня 2012 року за № 12785826, об`єкт обтяження - автомобіль легковий марки «Mazda» 3, номер кузову НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року, ухваленим у складі судді Волошина В. О., в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які дають підстави для припинення приватного обтяження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Зобов`язано ПАТ «КБ «Надра» подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення і виключення з реєстру приватного обтяження, зареєстрованого 25 липня 2012 року за № 12785826, об`єкт обтяження - автомобіль легковий марки «Mazda» 3, номер кузову НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що позивач придбав автомобіль за відсутності зареєстрованих обтяжень, а обтяження на які посилався ПАТ КБ «Надра» зареєстровані після придбання автомобіля ОСОБА_1 , тому вимога про зобов`язання

ПАТ КБ «Надра» подати реєстратору державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення і виключення з реєстру приватного обтяження, зареєстрованого 25 липня 2012 року за № 12785826 підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині припинення приватного обтяження, апеляційний суд виходив з їх безпідставності, оскільки згідно зі статтею 41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження припиняється за наявності лише таких умов: на підставі рішення уповноваженого органу, або внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду,

уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Біла І. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.

У серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що 03 вересня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «Авторай» в якості забезпечення виконання умов кредитного договору № 05/08/2007/840-К/576 від 23 серпня 2007 року було укладено договір застави товарів в обороті № 05/09/2007-3/75-2. Згідно з додатковою угодою № 7 до даного договору від 19 вересня 2007 року банку був переданий в заставу автомобіль марки «Mazda 3», номер кузову НОМЕР_1 . Після укладання даних договорів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені відповідні записи.

Заявник вказує, що апеляційний суд не врахував, що згідно зі статтями 43, 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і пункту 24 порядку ведення Державного реєстру рухомого майна строк обтяження встановлюється не більше як на п`ять років. Тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність обтяження на час набуття ОСОБА_1 у власність автомобіля, оскільки у

2012 році закінчився п`ятирічний строк дії застави внесений після укладення договору застави, а 25 липня 2012 року запис про обтяження до вказаного реєстру внесено повторно

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому він вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Mazda» 3, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .

Із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 12 квітня 2017 року за № 51992785 суди встановили, що 25 липня 2012 року на вказаний транспортний засіб накладено обтяження у вигляді заборони відчуження на підставі кредитного договору № 05/08/2007/840-К/576

від 23 серпня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Авторай».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03 травня 2012 року у справі № 24/17-4626-2011 позов ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «Авторай» про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено та стягнуто з ТОВ «Авторай» на користь банку заборгованість у загальній сумі 24 736 136,41 грн, яка складається: із основної заборгованості за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 05/08/2007/840-К/576 від 23 серпня 2007 року в сумі 4 706 948,26 грн, заборгованості за процентами в сумі 4 932 084,28 грн, основної заборгованості за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування № 05/06/2008/840-К/9

від 17 червня 2008 року у розмірі 5 097 103,87 грн, заборгованості за процентами у розмірі 3 732 832,88 грн; державне мито 25 500 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2012 року у справі № 24/17-4626-2011 апеляційну скаргу ТОВ «Авторай» задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 03 травня 2012 року у справі № 24/17-4626-2011 скасовано та припинено провадження у даній справі.

Суди встановили, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2012 року у справі № 24/17-4626-2011 задоволено заяву ПАТ «КБ «Надра» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 11 вересня 2012 року скасовано, апеляційну скаргу ТОВ «Авторай» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 03 травня 2012 року в справі № 24/17-4626-2011 залишено без змін та стягнуто з ТОВ «Авторай» на користь ПАТ «КБ «Надра» 34 410 грн судового збору за подання заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами.

Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суди встановили, що ТОВ «Авторай» припинено 28 травня 2013 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності

в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах: від 03 квітня 2013 року у справі

№ 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17 (провадження № 61-13383св19).

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Статтею 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначені підстави реєстрації відомостей про обтяження майна та припинення обтяжень.

Відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлений порядок внесення записів до Державного реєстру. Так, записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Таким чином відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності

у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним

і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений

у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі

№ 333/6700/15-ц (провадження № 61-2859св18), від 11 вересня 2019 року

у справі № 573/1105/17 (провадження № 61-29747св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 757/17150/17-ц (провадження № 64-45097св18),

від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18 (провадження

№ 61-16542св19).

Відповідно до частин першої, третьої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши ненадання відповідачем належних доказів на підтвердження тієї обставини, що застава спірного транспортного засобу була зареєстрована Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на час придбання автомобіля ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про існування підстав для часткового задоволення позову.

На підтвердження доводів про те, що застава спірного автомобіля була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з моменту укладення договору застави 2007 року, а у 2012 році скінчився п`ятирічний строк дії запису в реєстрі, після чого 25 липня 2012 року запис про обтяження до реєстру внесено повторно, банком всупереч положень статей 77-78 81 ЦПК України не надано належних і допустимих доказів.

Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 12 квітня

2017 року за № 51992785 містить лише інформацію про реєстрацію приватного обтяження у вигляді застави щодо спірного автомобіля

25 липня 2012 року.

Таким чином наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що цим судом неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального та не порушено норми процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки з урахуванням доказів наданих сторонами.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції залишенню без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України,

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Білої Ірини Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович