ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 761/12785/22
провадження № 61-12478св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в складі колегії суддів: Головачова Я. В., Нежури В. А., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив видати стосовно ОСОБА_2 обмежувальний припис на шість місяців, яким покласти на нього такі заходи тимчасового обмеження його прав: заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) та обмежити спілкування з постраждалою дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заборонити наближатися на 30 метрів до місця проживання (перебування), навчання, інших місць частого відвідування ОСОБА_4 ; заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто й через третіх осіб.
На обґрунтування заяви зазначав, що до 17 травня 2019 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 проживає разом з ОСОБА_1 , а також працює вчителем у школі, де навчаються діти.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не допускають його до спілкування з дочкою ОСОБА_4 протягом п`яти місяців, утримують її за тимчасовою адресою, орендуючи житло.
Щоб побачити в яких умовах утримують дитину йому довелось викликати поліцію, зокрема 16 лютого 2022 року, однак в квартиру його не впустили та дочку він не бачив.
Зазначав, що ОСОБА_2 є абсолютно сторонньою для нього й дочки людиною, постійно втручається в їхнє сімейне життя.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 є кривдником стосовно його дочки, яка є особою, що зазнає домашнього насильства, просив заяву задовольнити.
Короткий зміст рішення суд першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 березня 2023 рокув задоволенні заяви відмовлено.
Суд першої інстанції, з виходив з того, що заявник не надав беззаперечних доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо малолітньої ОСОБА_4 й судом таких обставин не встановлено, як і не встановлено ризиків настання насильства в майбутньому.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні 11 липня 2023 року ОСОБА_6 подав заяву про вступ у справу як особа, яка за законом має право без спеціальних повноважень захищати права та інтереси малолітньої онуки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в залученні ОСОБА_6 до участі в справі, оскільки він фактично просить залучити його в якості заявника, однак така процесуальна дія неможлива на стадії апеляційного розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 березня 2023 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим й доводи апеляційної скарги цього не спростували.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, до якої включив заперечення на протокольну ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року в справі № 356/417/17, від 21 червня 2023 року в справі № 619/1908/23, від 01 липня 2020 року в справі № 320/5420/18, від 18 жовтня 2018 року в справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року в справі № 202/5348/18, від 13 січня 2021 року в справі № 369/7782/19.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не залучив до участі в справі ОСОБА_6 .
Не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зокрема, не дослідив належним чином події жорстокого поводження ОСОБА_7 з дитиною, які мали місце 16 лютого 2022 року, та на які він посилався у своїх заявах.
Не врахував, що адвокат Топчій П. І. не підтвердив належними доказами свої повноваження на представництво інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , здійснив виправлення в ордері, що є недопустимим. Просить винести окрему ухвалу щодо адвоката Топчія П. І.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Заінтересовані особи подали відзив на касаційну скаргу, у якому простять залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Крім того, просять постановити окрему ухвалу відносно ОСОБА_1 з підстав зловживання процесуальними правами та порушення процесуальних обов`язків.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
23 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб.
У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірваний.
04 березня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб.
Малолітня ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .
16 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я начальника Солом`янського управління поліції Головного управління поліції у місті Києві, у якій повідомив, що 16 лютого 2023 року він звернувся до поліції за допомогою, оскільки його дочку ОСОБА_4 силоміць утримують за адресою: АДРЕСА_2 , не дають побачитись з дитиною, разом з нею знаходиться її мати ОСОБА_3 та стороння для неї людина - ОСОБА_2 . Просив притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за втручання в його особисте життя та заборону побачити дитину.
У відповідь на вказане звернення, ОСОБА_1 повідомлено, що відносини між ним та колишньою дружиною ОСОБА_3 є цивільно-правовими й вирішуються в порядку цивільного судочинства.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 серпня 2022 року, за заявою ОСОБА_3 до реєстру внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, а саме: вчинення відносно неї колишнім чоловіком ОСОБА_1 психологічного насильства.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII).
Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Отже, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Установивши, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо малолітньої ОСОБА_4 , а також ризиків, які можуть настати в майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо ОСОБА_2 обмежувального припису, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у залученні до участі в справі ОСОБА_6 не заслуговують на увагу, оскільки сам ОСОБА_6 з касаційною скаргою до Верховного Суду не звертався, а доказів, що він уповноважував заявника на подання від його імені касаційної скарги немає. Крім того, яким чином незалучення судом до участі в справі ОСОБА_6 (діда малолітньої дитини) вплинуло на правильність вирішення цієї заяви ОСОБА_1 в касаційній скарзі не зазначив.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Щодо клопотання про постановлення окремих ухвал
Касаційна скарга ОСОБА_1 містить клопотання про постановлення окремої ухвали щодо адвоката Топчія П. І.
Відзив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на касаційну скаргу містить клопотання про постановлення окремої ухвали щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (у тому числі, якщо підписана чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
Верховний Суд не встановив порушень, які давали б підстави для постановлення окремих ухвал у цій справі, тому клопотання сторін задоволенню не підлягають.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко