Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 761/14019/19

провадження № 61-2537св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач 1 - акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач 2 - державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Сорока Валерій Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року в складі судді Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва (далі - державний реєстратор КП «Реєстраційне бюро» м. Києва) Сороки В. М. про визнання права власності за об`єктом нерухомості та скасування внесеного за заявою набувача запису до державного реєстру.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив до набрання законної сили рішенням у справі № 761/14019/19 вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ;

- заборонити державному реєстратору здійснювати будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 ;

- заборонити АТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду в цивільній справі.

Заява мотивована тим, що згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20 березня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» м. Києва Сороки В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 46046129 від 20 березня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк» (номер запису про право власності 30777906).

Вважає, що вказане рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» м. Києва Сороки В. М. є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв`язку з цим, звернувся до суду із позовом про скасування рішення та поновлення права власності.

Вказував, що наслідком незаконний дій відповідача стало неодноразове намагання особами, які представляються працівниками АТ «Укрсоцбанк», проникнути до спірної квартири, застосовуючи фізичну силу.

Зазначав, що за вказаними фактами ним подано низку заяв до правоохоронних органів та наразі ведеться досудове розслідування. На теперішній час власником квартири АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно значиться АТ «Укрсоцбанк», що може стати підставою для проникнення у будь-який час до квартири, яка є єдиним його житлом, та підпадає під дію Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому існує необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову.

Вказував, що державний реєстратор та банк мають намір вчинити протиправні дії з перереєстрації права власності на квартиру, що є предметом спору, та АТ «Укрсоцбанк» на правах нового власника може розпоряджатись майном на власний розсуд (відчужити на користь третіх осіб тощо).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії в справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» про визнання права власності за об`єктом нерухомості та скасування внесеного за заявою набувача запису до державного реєстру задоволено частково.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності АТ «Укрсоцбанк».

Виконання ухвали покладено на Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Ухвалу допущено до негайного виконання в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Встановлено строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову в три роки.

Виходячи з предмету спору та суб`єктивного складу сторін, місцевий суд прийшов до висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в частині накладення арешту на нерухоме майно, оскільки відносини, які виникли між сторонами спору, стосуються визнання недійсним реєстрації на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності АТ «Укрсоцбанк», тому, за наявності вказаного обґрунтування заявника, є підстави допускати ймовірність спрямованих відповідачем дій на реалізацію наміру відчужити спірний об`єкт нерухомого майна, чим ускладнити чи зробити неможливим виконання прийнятого в майбутньому рішення суду в разі задоволення позову.

Вимоги заявника щодо заборони АТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 залишені без задоволення, оскільки суд не може втручатись в права, якими наділений відповідач АТ «Укрсоцбанк».

Вимоги ОСОБА_1 про заборону державному реєстратору здійснювати будь-які дії щодо відчуження квартири також залишились без задоволення, оскільки заявником належним чином не доведена така необхідність поряд із накладення арешту на майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк) повернено без розгляду.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана безпосередньо до апеляційного суду, а не через суд першої інстанції, тобто з порушенням порядку її подання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

31 січня 2020 року АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги по суті.

Касаційна скарга мотивована тим, що повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції порушив гарантоване конституційне право заявника на апеляційний перегляд судового рішення, оскільки апеляційна скарга може бути подана як до місцевого суду, так і до апеляційного суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 761/14019/19 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» м. Київ Сороки В. М. про визнання права власності за об`єктом нерухомості та скасування внесеного за заявою набувача запису до державного реєстру призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного

цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 вересня 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії в справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» про визнання права власності за об`єктом нерухомості та скасування внесеного за заявою набувача запису до державного реєстру.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» повернено без розгляду.

При поверненні апеляційної скарги, апеляційний суд зробив висновок, що скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак, виходячи зі змісту підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, її слід було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції ЦПК України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Разом з цим згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті «права на справедливий суд».

Згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Тому висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України. Таким чином, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Подібні правові висновки викладені в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду в справі від 20 червня 2018 року № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18) та постанові Великої палати Верховного Суду в справі № 145/1330/17 (провадження № 14-549цс19) від 15 січня 2020 року.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати і направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення

справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 402 406 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук