Постанова

Іменем України

20 січня 2023 року

м. Київ

справа № 761/1724/21

провадження № 61-8225св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року в складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2022 року в складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Шевченківська РДА), Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - ДБЖЗ ВО КМР) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він є інвалідом війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території Афганістану, а також внутрішньо-переміщеною особою.

Відповідно до довідки від 05 грудня 2018 року № 1126 він з 27 листопада 2018 року перебуває на квартирному обліку в складі сім`ї з однієї особи, порядок забезпечення житлом - позачерговий, облікова справа № 37772.

01 грудня 2020 року він звернувся до Шевченківської РДА з заявою, в якій просив надати йому житлове приміщення, на яке він має право як особа, яка є інвалідом війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території Афганістану, оскільки з дати постановки його на квартирний облік з 27 листопада 2018 року вже пройшло два роки і він має право на позачергове отримання житла у строки, встановлені чинним законодавством.

На вказане звернення Шевченківська РДА листом від 15 грудня 2020 року повідомила, що позивач перебуває на квартирному обліку в загальній черзі за № 7483, у пільговій черзі позачерговиків за № 485, а за категорією осіб з інвалідністю внаслідок війни, інтернаціоналістів за № 7, у зв`язку із чим його житлове питання буде розглянуте в порядку черговості відповідно до статті 43 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР).

ОСОБА_1 вважав таку відмову незаконною та безпідставною, а його житлові права порушеними.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність Шевченківської РДА щодо ненадання йому житлового приміщення, як інваліду війну ІІ групи з числа учасників бойових дій на території Афганістану протягом двох років з дати прийняття рішення про його включення до списку осіб на позачергове одержання житлового приміщення, та зобов`язати Шевченківську РДА забезпечити його житловим приміщенням у межах відповідної норми.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2022 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що ОСОБА_1 дійсно перебуває у списку осіб, що перебувають на позачерговій черзі по отриманню житла та має право на його отримання.

Проте реалізувати таке право позивач може лише в порядку черговості, після отримання квартир іншими особами, які перебувають у цій черзі та стали на квартирний облік раніше за нього.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2022 року в указаній вище справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Зазначає про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 344/16215/17 та від 11 листопада 2019 року у справі № 712/4259/17.

Вказує, що постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 203/1784/16-ц залишені без змін рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року, якими позов учасника бойових дій з аналогічних правовідносин був задоволений. Проте, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди безпідставно не взяли до уваги вказану постанову Верховного Суду, пославшись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, від яких заявник просить відступити у поданій касаційній скарзі.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2022 року Шевченківська РДА подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити та залишити без змін оскаржувані судові рішення, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 29 листопада 2017 року ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а. с.10).

Згідно з довідкою Шевченківської РДА від 05 грудня 2018 року № 1126 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 27 листопада 2018 року у складі сім`ї з однієї особи. Порядок забезпечення житлом: позачерговий. Категорія обліку: «особа з інвалідністю внаслідок війни, інтернаціоналісти» (а. с. 5).

Станом на 23 березня 2021 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку: у загальній черзі під № 7447; у позачерговій - під № 473; за категорією обліку «особа з інвалідністю внаслідок війни, інтернаціоналістів» за № 7 (а. с. 37, 38).

Відповідно до копії довідки Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Донецьку Ради від 24 лютого 2014 року № 6 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 26 лютого 1992 року на першочерговій квартирній черзі як інвалід війни ІІІ групи складом сім`ї з трьох осіб (він, дружина та син) та станом на 24 лютого 2014 року номер його черги серед громадян, який має право на позачергове отримання житлових приміщень - 255, інвалідів війни - 31, першочергової черги - 607, серед учасників бойових дій в Афганістані і військових конфліктів в іноземних країнах - 7 (а. с. 43).

У липні 2017 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Шевченківської РДА про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року в справі № 761/23334/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено та, зокрема, зобов`язано Шевченківську РДА включити позивача до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень (а. с. 71-80).

На виконання постанови Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/23334/17, розпорядженням Шевченківської РДА від 27 листопада 2018 року № 718 позивача було взято на квартирний облік та включено до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, на пільгових підставах за категорією осіб з інвалідністю внаслідок війни, інтернаціоналістів.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 має право на позачергове отримання житла у відповідно до вимог пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», так як із сім`єю у складі 1 особа перебуває на квартирному обліку в Шевченківській РДА за обліковою справою № 37772 з 27 листопада 2018 року в позачергових списках за категорією «особа з інвалідністю внаслідок війни, інтернаціоналісти».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Умови та порядок отримання позачергового житла ветеранами та інвалідами війни визначені нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також ЖК УРСР.

Перелік громадян, які мають право на першочергове та позачергове отримання житлових приміщень, визначений статтями 45 46 ЖК УРСР.

Виходячи із змісту статті 45 ЖК Української РСР, у першу чергу жилі приміщення надаються, зокрема, потребуючим поліпшення житлових умов особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затвердженому в установленому законодавством Союзу РСР порядку та інвалідам 1 і 2 груп з числа військовослужбовців.

Статтею 46 ЖК Української РСР передбачено позачергове надання жилих приміщень.

Частиною першою статті 46 ЖК УPCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою, зокрема, до таких віднесено осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Відповідно до частини третьої статті 46 ЖК УPCP громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Вказане право на отримання житла поза чергою особами з числа учасників бойових дій також закріплено у пункті 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з пунктом 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій.

Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Отже, забезпечення житлом таких осіб можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством.

Іншого порядку, ніж дата взяття на облік у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень діючим законодавством не встановлено.

Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03 квітня 2020 року у справі № 344/8248/17-ц (провадження № 61-40928св18), від 16 листопада 2020 року у справі № 344/16215/17 (провадження № 61-6434св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 750/2087/19 (провадження № 61-19007св19).

Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів суди дійшли правильного висновку про те, що позивач має право на позачергове отримання житла відповідно до вимог пункту 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте забезпечення позивача житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами при вирішенні спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 203/1784/16-ц (провадження № 61-18145св18), не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Предмет спору, сторони та фактичні обставини у справі, на яку посилається позивач, суттєво відрізняються між собою, отже не є подібними.

Посилання на обставини, що встановлені в конкретній справі (зобов`язання забезпечення житлом сім`ї інваліда, членами якої також є інваліди, які проживають в орендованому за власний рахунок житлі тривалий час), як на підставу для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову не заслуговують на увагу.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині не є достатніми для скасування законних та обґрунтованих судових рішень та спростування висновків, викладених у рішенні місцевого суду та постанові суду апеляційної інстанції.

Посилання заявника нанеобхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 344/16215/17 та від 11 листопада 2019 року у справі № 712/4259/17 колегія суддів не бере до уваги, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявниками аргументи для відступлення від зазначених висновків Верховного Суду не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська