Постанова
Іменем України
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 761/1799/16-к
провадження № 51-1487км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_3,
суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні № 42015000000002636 стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року клопотання захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задоволено, обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002636 від 25 листопада 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 129, ч. 1 ст. 408 Кримінального кодексу України (далі - КК), та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 125 КК, повернуто прокурору для усунення недоліків та виконання вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
2. Не погодившись з указаною ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу на неї.
3. Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків скарги, зазначених у ній. Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, підставою такого рішення стало те, що усупереч положенням ст. 396 КПК України апеляційна скарга прокурора не містила обґрунтування того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість оскарженої ним ухвали місцевого суду.
4. Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року, про перегляд якої порушується питання в касаційній скарзі прокурора, апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року та подані ним доповнення до цієї скарги з додатками повернуто прокурору. Як зазначено в ухвалі апеляційного суду, згідно зі ст. 403 КПК України доповнення подаються до апеляційної скарги, за якою вже відкрито апеляційне провадження, а прокурор, подаючи доповнення до апеляційної скарги, яку було залишено без руху, фактично не усунув недоліки апеляційної скарги, оскільки ним не було подано нової апеляційної скарги в установлений апеляційним судом строк.
5. Свою ухвалу апеляційний суд мотивував положеннями п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України, відповідно до яких апеляційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї
6. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
7. На обґрунтування касаційних вимог прокурор посилається на те, що апеляційний суд під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги сторони обвинувачення допустив надмірний формалізм, внаслідок якого дійшов помилкового висновку про те, що прокурором не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду про залишення її без руху.
8. Як стверджує прокурор, приймаючи рішення про повернення йому апеляційної скарги та поданого до неї доповнення з додатками, суд апеляційної інстанції не дослідив зміст цього доповнення, який відповідав вимогам до апеляційної скарги, передбаченим ст. 396 КПК України, та не звернув уваги на те, що у його тексті прокурором було прямо зазначено про наведене обґрунтування на виконання ухвали апеляційного суду від 10 січня 2022 року, якою апеляційну скаргу було залишено без руху.
9. Захисником ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 подано заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких він просить залишити без зміни ухвалу апеляційного суду та стверджує про її законність та обґрунтованість.
Позиції учасників судового провадження
10. Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
11. Підозрюваний ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_8 просили відхилити касаційну скаргу сторони обвинувачення.
12. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
1. Заслухавши суддю-доповідачата учасників касаційного розгляду, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
2. Згідно зі ст. 424 КПК України ухвали суду першої інстанції можуть бути переглянуті в касаційній інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
3. Ураховуючи, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року не була предметом апеляційного розгляду по суті та, відповідно, не є предметом касаційного перегляду, колегія суддів не досліджує доводи касаційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості вказаної ухвали.
4. Як визначено ч. 1 ст. 438 КПК України, однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
5. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
6. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).
7. В касаційній скарзі прокурор зазначає, що ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора повернуто через не усунення недоліків та не подання нової апеляційної скарги в установлений строк відповідно до п. 1 ч. З ст. 399 КПК України. Прокурор вважає, що, приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції не дослідив зміст документу, поданого прокурором, в якому, в тому числі, вже були посилання про те, що цей документ є саме апеляційною скаргою, а формально лише звернув увагу на його назву, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
8. Суд погоджується із доводами прокурора про те, що прояви правового пуризму (формалізму) з боку суду при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження можуть непропорційно обмежувати право на доступ до суду.
9. Дійсно, застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та мати на меті забезпечення ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.
10. У рішенні від 08 грудня 2016 року у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України» (заява № 24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) знов нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).
11. Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним».
12. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France, заява №23805/94) ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
13. Водночас, Суд зауважує, що право на доступ до суду, яке може бути порушене чи обмежене формальним підходом до оцінки поданих до суду звернень, перш за все та переважним чином передбачає забезпечення права особи на таке звернення до судових органів з метою захисту своїх порушених чи обмежених прав, свобод та законних інтересів. Саме такий людиноцентричний підхід забезпечується нормативними положеннями як міжнародного, так і національного законодавства. Ці загальноправові гарантії не містять вимоги та обов`язку забезпечувати захист права держави в особі її органів чи посадових осіб на доступ до суду.
14. Крім того, у цьому випадку йдеться про оскарження ували про повернення обвинувального акту прокурору. Відмова у апеляційному оскарженні такої ухвали не перешкоджає прокурору звернутись до суду першої інстанції із виправленим обвинувальним актом для розгляду справи по суті за умови дотримання відповідних процесуальних строків.
15. Згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, яке спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції права на справедливий суд.
16. Однак, особливостями права на апеляційний перегляд судового рішення є те, що це право не є абсолютним, оскільки може бути обмежене відповідно до законодавства шляхом визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію, або чіткого визначення випадків, за яких таке право виникає, а також шляхом нормативного визначення чітких вимог щодо форми та змісту апеляційної скарги, підстав та порядку як відкриття апеляційного провадження, так і повернення поданої апеляційної скарги.
17. Таким чином, в даному кримінальному провадженні суворе дотримання судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону щодо форми та змісту апеляційної скарги хоч і позбавило прокурора можливості здійснення перевірки судом вищої інстанції законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення під час апеляційного розгляду, але не призвело до порушення права на справедливий судовий розгляд в цілому та на доступ до суду зокрема, адже було пропорційним та обумовленим легітимною метою виконання завдань кримінального провадження, а саме дотримання належної правової процедури.
18. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню та процесуально значущим діям прокурора, Суд також приймає до уваги ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Разом з тим, кожна фізична чи юридична особа, кожен державний орган, в тому числі суд, вправі розраховувати на добросовісне та правомірне здійснення прокурором його професійної діяльності на засадах, передбачених статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 7 КПК України.
20. Згідно ст. 9 КПК України прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
21. Відповідно до ст. 5 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 р., професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності. При здійсненні повноважень він зобов`язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання. Згідно зі ст.15 цього ж Кодексу прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально.
22. Як вбачається з тексту ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року було складено та проголошено резолютивну частину судового рішення відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК України. Повний текст ухвали Дніпровського районного суду м. Києва про повернення обвинувального акту було виготовлено 20 грудня 2021 року. 17 грудня 2021 року прокурором було подано апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13.12.2021р. Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без руху оскільки в апеляційній скарзі не зазначено мотиви та обґрунтування та встановлено п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків скарги, зазначених у ній. 20 січня 2022 року прокурор подав до Київського апеляційного суду доповнення до апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13.12.2021р.
23. Таким чином, будучи ознайомленим із повним текстом оскаржуваної ухвали ще з 20 грудня 2021 року, прокурор лише через місяць звернувся до суду апеляційної інстанції із доповненнями до раніше поданої апеляційної скарги. При цьому, як визнає і сам прокурор у касаційній скарзі, помилково зазначив назву документу «Доповненням до апеляційної скарги» замість «Нова апеляційна скарга».
24. Тож, Суд доходить висновку про те, що в даному кримінальному провадженні прокурор не був позбавлений ані часу та умов, ані процесуальних можливостей для реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення. Однак, прокурор не поставився відповідально до виконання своїх процесуальних обов`язків суворо дотримуватись визначеної законом форми звернення до суду апеляційної інстанції, не використав добросовісно всіх наявних в його розпорядженні процесуальних механізмів інституту апеляційної скарги, не виконав належним чином вимог, викладених в ухвалі суду про залишення його апеляційної скарги без руху, та не виправив у передбачений законом спосіб недоліки поданої ним скарги, що призвело до постановлення оскаржуваної ухвали суддею апеляційного суду.
25. Ураховуючи викладене, Суд вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності повернення апеляційної скарги прокурора у зв`язку з тим, що прокурор не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
26. З огляду на зазначене вище та враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, Суд вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги апелянту - без зміни.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року про повернення апеляційної скарги стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5