№ 761/19619/14-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 761/19619/14-ц

провадження № 61-17508св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог посилалося на таке. 21 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладений договір «Автопакет» № 195/РП/65/2008-840, за умовами якого банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 10 216,83 дол. США для придбання автотранспортного засобу зі сплатою за користування кредитом 14,7 % річних, строком до 13 травня 2013 року. Цим же договором ОСОБА_2 поручилася перед банком за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором «Автопакет» станом на 11 квітня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 13 736,22 дол. США, що в еквіваленті становить 172 652,21 грн, з яких: 9 505,09 дол. США - непогашений кредит, 2 236,86 дол. США - несплачені відсотки; 972,58 дол. США - пеня, 1 021,38 дол. США - штраф за порушення умов кредитного договору.

Посилаючись на те, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором «Автопакет» № 195/РП/65/2008-840 у розмірі 13 736,22 дол. США.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» від 21 травня 2008 року № 195/РП/65/2008-840 у розмірі 13 736,22 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 11 квітня 2014 року становить 172 652,21 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 9 505,09 дол. США, що в еквіваленті - 119 470,65 грн; нараховані відсотки - 2 236,86 дол. США, що в еквіваленті - 28 115,42 грн; штраф за порушення умов кредитного договору - 1 021,38 дол. США, що в еквіваленті - 12 841,66 грн, пеня за прострочення строку виконання зобов`язання - 972,58 дол. США, що в еквіваленті - 12 224,48 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник неналежно виконував умови кредитного договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 11 квітня 2014 року становить 13 736,22 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 172 652,21 грн, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року в частині задоволення позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та ухвалюючи у цій частині нове про відмову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що банк звернувся з позовом до поручителя ОСОБА_2 поза межами шестимісячного строку передбаченого частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тому порука припинилася.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У вересні 2019 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що договором «Автопакет» від 21 травня 2008 року № 195/РП/65/2008-840, укладеним та підписаним як позичальником ОСОБА_1 , так і поручителем ОСОБА_2 , у пункті 7.2 зазначено, що сторони, керуючись положенням статті 259 ЦК України, дійшли згоди збільшити позовну давність до 10 років, тому позови, пов`язані із цим договором подаються у межах збільшеної позовної давності - протягом 10 років від початку перебігу позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рішення суду апеляційної інстанції оскаржується в частині вимог до ОСОБА_2 , тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у вересні2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 12 травня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 (позичальник), ОСОБА_2 (поручитель) укладений договір «Автопакет» № 195/РП/65/2008-840, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10 216,83 дол. США для придбання автотранспортного засобу зі сплатою 14,7 % річних, з терміном повернення кредиту до 13 травня 2013 року (т. 1, а. с. 12-17).

Відповідно до пунктів 2.2.1-2.2.2 договору позичальник повертає кредит та сплачує банку відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу у розмірі 243,47 дол. США. Позичальник вносить чергові мінімальні платежі за кредитом щомісячно до 18 числа поточного місяця.

Згідно із пунктом 4.2.5 договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж.

Відповідно до пунктів 3.2.1, 3.2.2 договору поручитель безвідривно та безспірно зобов`язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, що витікають із цього договору. Поручитель відповідає перед банком у тому ж об`ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Пунктом 8.5 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань.

Тобто, строк виконання зобов`язань (дата, місяць, рік) поручителем у договорі не зазначено.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови договору «Автопакет» № 195/РП/65/2008-840, у зв`язку з чим станом на 11 квітня 2014 року утворилася заборгованості у розмірі 13 736,22 дол. США, що в еквіваленті становить 172 652,21 грн, з яких: 9 505,09 дол. США - непогашений кредит, 2 236,86 дол. США - несплачені відсотки; 972,58 дол. США - пеня, 1 021,38 дол. США - штраф за порушення умов кредитного договору (т. 1,

а. с. 6-7).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позов до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16.

Умовами договору «Автопакет» від 21 травня 2008 року № 195/РП/65/2008-840, за яким поручитель ОСОБА_2 безвідривно та безспірно зобов`язалася відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, що витікають із цього договору, не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, тому підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.

Згідно із пунктом 1.1.4 договору кінцевим терміном повернення кредиту є 13 травня 2013 року.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, щостроком виконання основного зобов`язання є 13 травня 2013 року, та урахувавши, що банк мав право протягом шести місяців від дати настання строку виконання основного зобов`язання звернутись у передбачений процесуальним законом спосіб з вимогами до поручителя про стягнення заборгованості до 13 листопада 2013 року, проте з таким позовом ПАТ «КБ «Надра» звернулось до суду лише 02 липня 2014 року, дійшов правильного висновку про те, що порука ОСОБА_2 за договором «Автопакет» від 21 травня 2008 року № 195/РП/65/2008-840 припинена внаслідок пропуску кредитором строку звернення з позовною заявою до поручителя, оскільки порука припинилась через шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

З урахуванням зазначених фактично встановлених обставин справи на норм права Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про те, що у пункті 7.2 договору сторони, керуючись положенням статті 259 ЦК України, дійшли згоди збільшити позовну давність до 10 років, тому вимоги до ОСОБА_2 про виконання нею солідарного з боржником зобов`язанняза кредитним договором пред`явлені в межах строку дії поруки, є безпідставними, оскільки цей пункт стосується збільшення позовної давності, а не встановлення строку дії поруки.

Отже, заявник помилково ототожнює визначений у договорі строк давності для звернення до суду за захистом порушеного права чи законного інтересу зі строком дії поруки, який не є строком захисту порушеного права, та його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18).

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року в частині позовних вимог до ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний