Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 761/20668/18

провадження № 61-11793св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року, ухвалене у складі судді

Фролової І. В., та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня

2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що його сім`я з 25 липня 1988 року перебуває на квартирному обліку.

Рішенням Київської міської ради від 16 вересня 2010 року № 29/4841 була прийнята програма «Доступне житло» 50x30x20.

01 червня 2011 року він став у чергу на отримання житла за вказаною програмою . Однак Київська міська рада, порушивши статтю 43 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), безпідставно не забезпечила його доступним житлом з фінансуванням із розрахунку 50x30x20, не врахувала дату постановки на квартирний облік та надала таке житло особам, яких поставлено на облік в загальній черзі значно пізніше його родину.

Посилався на те, що має хронічне захворювання органів дихання та захворювання серця, однак вимушений проживати в одній кімнаті з членами своєї сім`ї в приміщенні, яке не відповідає санітарно-гігієнічним нормам, тобто свідомо піддається владою України тортурам.

Звернення до депутатської фракції політичної партії «Удар Віталія Кличка » та голови Київської міської державної адміністрації не дали результатів.

На думку позивача, вказаними діями йому було завдано майнову шкоду у розмірі 4 000 000 грн та моральну шкоду, яку він оцінює у 150 000 грн.

Просив стягнути з відповідача вказані кошти в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня

2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача у неналежному виконанні функцій по забезпеченню позивача житлом, та, як наслідок, завдання йому майнової та моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд зазначив, що розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що з дотриманням норм матеріального та процесуального права ухвалив відповідне рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.

У серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неповним з`ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи.

Заявник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано наданого ним списку осіб, які отримали житло в 2010-2011 роках. Не надано оцінки цьому доказу, який доводить розподіл квартир за програмою «Доступне житло» без врахування черговості перебування осіб в загальній черзі.

Вважає, що порушення його права на отримання житла за програмою «Доступне житло» відбулося внаслідок вчинення злочину посадовими особами Київської міської ради.

Вважав, що вказуючи на відсутність правових підстав для задоволення позову у зв`язку із тим, що він не перебуває на обліку у пільговому списку першочергового забезпечення житлом за категорією «захворювання органів дихання», суди не взяли до уваги, що він має хронічне захворювання органів дихання та захворювання серця, проживає з членами своєї сім`ї в приміщенні, яке не відповідає санітарно-гігієнічним нормам, а відповідач порушив його право та не поставив на облік за належною категорією.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку

з 25 липня 1988 року в загальній черзі.

Із 06 березня 1991 року ОСОБА_1 із сім`єю зараховані до пільгового списку першочергового забезпечення житлом за категорією «Ветерани виробництва».

Станом на 19 листопада 2018 року за інформацією автоматизованої бази даних «Квартоблік» ОСОБА_1 разом з дружиною, сином і дочкою перебувають на обліку в черзі за номером: в першочерговому списку по місту Києву - 1552, в районі - 235; за категорією обліку «Ветерани виробництва» по місту Києву - 131, в районі - 23.

Суди попередніх інстанцій встановили, що черга ОСОБА_1 на отримання жилого приміщення за датою прийняття на облік не надійшла.

Крім того, ОСОБА_1 рішенням профспілкового комітету комунального підприємства з утримання житлового господарства Святошинського району міста Києва з 01 червня 2011 року включено до списків охочих взяти участь у пільговій програмі «Доступне житло», з фінансуванням 50% за рахунок коштів населення, 30% - з Державного бюджету, 20% - зі спеціального фонду міського бюджету.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до статті 43 ЖК УРСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Статтею 45 ЖК УPCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 має бути забезпечений житлом у порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на першочергове одержання житла раніше нього, що відповідатиме положенням статті 43 ЖК УPCP.

Кабінетом Міністрів України прийнято 11 лютого 2009 року постанову № 140 «Про затвердження Порядку надання державної підтримки для забезпечення громадян доступним житлом».

Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку забезпечення доступним житлом здійснюється шляхом спільного фінансування за рахунок коштів державного та або місцевого бюджету і коштів громадянина. Держава сплачує 30% вартості доступного житла.

16 вересня 2010 року Київською міською радою прийнято рішення № 19/4841 «Про фінансування у 2010 році та наступних роках будівництва житла для працівників підприємств, установ та організацій міського підпорядкування за рахунок коштів бюджету та коштів населення».

Взяти участь у програмі будівництва житла за такою схемою фінансування могли черговики квартирного обліку, які на час розподілу квартир фактично працювали в закладах освіти, медичних закладах, службах соціального захисту та підприємствах житлово-комунального господарства міста Києва.

Пунктом 1 рішення Київської міської ради від 16 вересня 2010 року № 29/4841 визначено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) здійснити за замовленням Головного правління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради будівництво житла для педагогічних працівників, медичних працівників, працівників служб соціального захисту, підприємств житлово-комунального господарства міського підпорядкування, які перебувають на квартирному обліку, з фінансуванням із розрахунку: 50% - кошти громадян та 30% - кошти державного бюджету, 15% - кошти спеціального фонду міського бюджету, 5% - кошти районних бюджетів.

У пункті 2 рішення Київської міської ради від 16 вересня 2010 року № 29/4841 зазначено, що Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при укладанні договорів з громадянами і наданні житла керуватись Положенням про порядок фінансування житла за кошти міського бюджету та кошти населення, затвердженим Наказом Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2003 року № 259 (зі змінами), зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції

16 жовтня 2003 року № 70/556 (далі - Положення).

Згідно з підпунктами 4.2, 4.3, 4.5 пункту 4 Положення районні у м. Києві державні адміністрації, головні управління, управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підприємства, установи, організації формують у встановленому порядку списки громадян, які перебувають на квартирному обліку і користуються правом позачергового або першочергового забезпечення житлом, та громадян, які тривалий час перебувають на загальній черзі квартирного обліку і погодились сплатити 50/60/70% вартості квартир, та передають їх Головному управлінню жилого забезпечення.

Головне управління житлового забезпечення після надання вказаних списків укладає з громадянами договори про фінансування будівництва житла, в яких встановлюється порядок сплати 50/60/70% вартості квартир.

11 травня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за № 568 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 року № 140 «Про затвердження Порядку надання державної підтримки для забезпечення громадян доступним житлом», якими передбачено, що державна підтримка надається шляхом сплати за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету 30% вартості нормативної площі доступного житла, при цьому громадянин вносить на 70% вартості нормативної площі доступного житла. Тобто, сумарний розмір підтримки з місцевого та державного бюджетів становив 30%.

Встановивши, що позивача включено до списків охочих взяти участь у зазначеній пільговій програмі з 01 червня 2011 року та зміни, що відбулися у законодавстві у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 568 від 11 травня 2011 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не міг бути забезпечений житлом з фінансуванням із розрахунку 50% - кошти населення, 30% - з державного бюджету, 20% - зі спеціального фонду міського бюджету.

Прийнята в подальшому постанова Кабінету Міністрів України № 819

від 10 жовтня 2018 року «Деякі питання забезпечення громадян доступним житлом» передбачає надання громадянам державної підтримки, яка полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або надання пільгового іпотечного житлового кредиту, крім осіб, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 10-14частини другої статті 7 та абзаців четвертого, шостого і восьмого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 77 78 ЦПК України на підтвердження незаконності рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб Київської міської ради, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій списку осіб, які отримали житло в 2010-2011 роках, підлягають відхиленню, оскільки апеляційним судом враховано, що наданий позивачем додаток «Інформація про розподіл 63 квартир між районними в місті Києві державними адміністраціями без персональних даних осіб, які отримали житло в місті Києві за змішаною схемою фінансування (50х30х20)

у 2010-2011 роках», не доводить обставин, що вказаним у списку особам житло надано після взяття позивача на квартирний облік за програмою «Доступне житло» з порушенням черговості. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що вказаних у списку осіб було взято на квартирний облік та включено у чергу на отримання житла за програмою «Доступне житло» після позивача, тобто після 01 червня 2011 року.

Посилання заявника про те, що порушення його права на отримання житла за програмою «Доступне житло» відбулося внаслідок вчинення злочину посадовими особами Київської міської ради, відхилені касаційним судом, оскільки наявність чи відсутність в діях особи складу злочину має встановлюватися в межах кримінального, а не цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом того, що

заявник має хронічне захворювання органів дихання і проживає з членами своєї сім`ї в приміщенні, що не відповідає санітарно-гігієнічним нормам, а відповідач володіючи цією інформацією не поставив його на облік за категорією «Захворювання органів дихання» відхилені касаційним судом, оскільки за встановленими судами обставинами, які не спростовані доводами касаційної скарги, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в пільговому списку першочергового забезпечення житлом за

категорією «Захворювання органів дихання». Посилання ОСОБА_1 на те, що про його захворювання відомо Київській міській раді та особисто ОСОБА_3 , висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Доводи касаційної скарги переважно є аналогічними доводам позовної заяви та доводам апеляційної скарги, яким судами попередніх інстанцій надана належна оцінка.

За змістом статті 400 ЦПК України Верховний Суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі

Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович