Постанова

Іменем України

30 січня 2023 року

м. Київ

справа № 761/21976/21

провадження № 61-12253св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козленко Вікторія Вікторівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Рубан С. М., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козленко В. В., про визнання договору дарування недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 серпня 2017 року (справа № 760/3159/15-ц), що набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором.

Під час перегляду вказаної справи у суді касаційної інстанції відповідач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 10 червня 2019 року подарував належну йому квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , що свідчить про вчинення цих дій боржником з метою ухилення від виконання судового рішення без наміру створення правових наслідків.

З метою недопущення подальшого відчуження вказаної квартири банк звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року забезпечено цей позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, 20 серпня 2022 року ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу з пропуском строку на її апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року.

Установивши, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена 17 червня 2021 року, копію цієї ухвали суду ОСОБА_2 отримала 11 серпня 2021 року, з апеляційною скаргою остання звернулась 20 серпня 2022 року, тобто з пропуском річного строку, встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У грудні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції від 19 жовтня 2022 року, у якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема частини другої статті 358 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження. Вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги її доводи щодо дати отримання ухвали суду від 17 червня 2021 року, оскільки у клопотанні про отримання копії цього судового рішення ОСОБА_2 допустила описку, фактична дата отримання ухвали суду про забезпечення позову - 11 серпня 2022 року.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від справу призначено до судового розгляду.

У січні 2013 року до Верховного Суду від АТ «Універсал Банк» надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення. Позивач вказав, що наведені заявником у касаційній скарзі доводи щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження не підлягають оцінці судом, оскільки строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року забезпечено цей позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .

Оскаржувана ухвала суду була постановлена у відсутність учасників справи, копію оскаржуваної ухвали суду відповідач ОСОБА_2 особисто отримала 11 серпня 2021 року, про що написала власноручну розписку (а. с. 22).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, 20 серпня 2022 року ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу з пропуском строку на її апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у зв`язку із пропуском заявником річного строку, встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За положеннями пункту 3 частини першої та частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвал суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

В той же час пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; та пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Таким чином, сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

У справі, що переглядається, встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року забезпечено позов у цій справі шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_2 квартиру.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року надіслана судом до реєстру 23 червня 2021 року та оприлюднена 24 червня 2021 року.

Установивши, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена 17 червня 2021 року, копію цієї ухвали суду ОСОБА_2 отримала 11 серпня 2021 року, з апеляційною скаргою остання звернулась 20 серпня 2022 року, тобто з пропуском річного строку, встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Разом із тим касаційна скарга не містить даних про те, що ОСОБА_2 не була повідомлена про розгляд цієї справи або про те, що подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня укладення повного тексту судового рішення обумовлено виникненням обставин непереборної сили.

Водночас наведені ОСОБА_2 у касаційній скарзі доводи щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема і отримання нею копії оскаржуваної ухвали у серпні 2022 року, а не у серпні 2021 року, не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним і поновленню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктами 1,2 частини другої статті 358 ЦПК України.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо таке обтяження не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд обмежив право заявника на судовий захист є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд діяв відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства України, в межах наданих йому повноважень.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду апеляційного суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара