№ 761/22646/18 (2а-478/2008) - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 761/22646/18 (2а-478/2008)

адміністративне провадження № К/9901/18872/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року (суддя Фролова І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (судді: Мельничук В.П., Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Центральної Ради фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

08 січня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2008 року у справі № 2а-478/2008 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Центральної ради фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, у вказаній заяві ОСОБА_1 просив:

- визнати накази від 27 грудня 2004 року № 677 та від 28 грудня 2004 року № 507, як такі що відповідають дійсності про звільнення із роботи з органів внутрішніх справ України старшого офіцера майора міліції ОСОБА_1 тому, що у дисциплінарному статусі немає покарання звільнення із роботи з органів внутрішніх справ та є порушенням Конституції України; витребувати та направити на почеркознавчу та авторознавчу експертизу оригінали наказу № 15 від 03 березня 2004 року, № 198 від 24 травня 2004 року, № 677 від 27 грудня 2004 року та № 507 від 28 грудня 2004 року;

- скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2008 року № 2а-478/2008;

- призначити новий розгляд та поновити перегляд судового рішення у справі № 2а-478/2008 від 16 грудня 2008 року;

- розглянути справу в цілому та ухвалити нове рішення за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Центральної Ради фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди;

- визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ МВС України;

- визнати незаконним та скасувати наказу ГУ МВС України в м. Києві від 24 травня 2004 року № 198;

- поновити на роботу в органах внутрішніх справ МВС України на посаді інспектора фізкультурно-спортивного товариства Київської міської організації ФСТ «Динамо» України з 03 березня 2004 року;

- зобов`язати ЦРФСТ «Динамо» виплатити ОСОБА_1 заборгованість по грошовому забезпеченню згідно посади інспектора фізкультурно-спортивного товариства Київської міської організації ФСТ «Динамо» України за час вимушеного прогулу з 03 березня 2004 року;

- зобов`язати ГУ МВС України (ГУ НП України в м. Києві), ЦРФСТ «Динамо» виплатити ОСОБА_1 заборгованість по майновому забезпеченню згідно посади інспектора фізкультурно-спортивного товариства Київської міської організації ФСТ «Динамо» України, як старшого офіцера - майора міліції-поліції за час вимушеного прогулу з 03 березня 2004 року;

- стягнути з ЦРФСТ «Динамо» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

В обґрунтування своєї заяви зазначив, що положеннями статті 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, проте відповідно до наказів від 27 грудня 2004 року № 677 та від 28 грудня 2004 року № 507 старшого офіцера майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження, відповідно до пункту 1 частини другої статті 363 КАС України з огляду на те, що остання подана після спливу трьох років з дня набрання постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2008 року законної сили.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року, про перегляд якої за нововиявленими обставинами звернувся позивач, набрала законної сили 19 грудня 2009 року. Позивач, із заявою про перегляд її за нововиявленими обставинами звернувся лише 18 січня 2019 року, тобто з пропуском трирічного строку звернення до суду, передбаченого статтею 363 КАС України.

Провадження в суді касаційної інстанції.

ОСОБА_1 , уважаючи рішення судів попередніх інстанцій постановленими з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року.

У касаційній скарзі заявник просить:

-скасувати постанову колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року по справі № 2а-478/2008 провадження № 8-а/761/3/2019 справа №761/22646/18;

-визнати наказ № 677 від 27 грудня 2004 року та наказ № 507 від 28 грудня 2004 року , як такий , що відповідає дійсності два накази про звільнення із роботи з органів внутрішніх справ України старшого офіцера майора міліції ОСОБА_1 тому, що у дисциплінарному статусі немає покарання звільнення із роботи з органів внутрішніх справ України та є порушенням Конституції України стаття № 61 - Ні хто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;

-витребувати та направити на почеркознавчу та авторознавчу експертизу (оригінали) наказів №№ 15 від 03 березня 2004 року ; 198 від 24 травня 2004 року; 677 від 27 грудня 2004 року та 507 від 28 грудня 2004 року;

-скасувати ухвалу по справі № 2а-478/2008 року Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року;

-призначити новий розгляд та поновити перегляд судового рішення по справі № 2а-478/2008 року Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року провадження № 8-а/761/3/2019 справа № 761/22646/18 від 25 січня 2019 року;

-розглянути справу в цілому і ухвалити нове рішення за моєю позовною заявою до Головного управління МВС України в місті Києві, до Центральної Ради фізкультурно-спортивного товариства « Динамо » України , до Головного управління державного казначейства України в місті Києві , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - заступник начальника Головного управління МВС України в місті Києві ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії;

-визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 із органів внутрішніх справ МВС України;

-визнати незаконним та скасувати наказ ГУ МВС України в м. Києві від 24 травня 2004 року №198 о\с про призначення ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора відділу охорони громадського порядку Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві;

-поновити на роботу в органах внутрішніх справ МВС України ОСОБА_1 на посаді інспектора фізкультурно-спортивного товариства Київської міської організації ФСТ «Динамо» України із 03 березня 2004 року;

-зобов`язати ЦР ФСТ «Динамо» України виплатити ОСОБА_1 заборгованість по грошевому забезпеченню згідно посади інспектора фізкультурно-спортивного відділу КМО ФСТ « Динамо » України за час вимушеного прогулу із 03 березня 2004 року по сей день 2019 року;

-зобов`язати ГУ МВС України (сьогодні ГУНП України в місті Києві) ЦР ФСТ «Динамо» України виплатити ОСОБА_1 заборгованість по майновому забезпеченню згідно посади інспектора фізкультурно-спортивного відділу КМО ФСТ « Динамо » України , як старшого офіцера майора міліції-поліції за час вимушеного прогулу із 03 березня 2004 року по сей день 2019 року;

-стягнути з ЦР ФСТ «Динамо» України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Оцінка Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного суду приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається зі встановлених по справі обставин, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Центральної Ради фізкультурно-спортивного товариства Динамо» України, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2009 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2011 року, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року залишено без змін. Таким чином, вказана постанова є такою, що набрала законної сили.

Вказане судове рішення набрало законної сили 19 грудня 2009 року.

18 січня 2019 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в порядку пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини першої, частини другої статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Статтею 364 КАС України передбачено вимоги до форми та змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 364 КАС України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що під обставинами, які зазначаються у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, слід розуміти конкретні юридичні факти, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи.

Тобто, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на момент вирішення справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов`язковою.

Крім того, як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник не наводить обставин, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, в заяві не міститься дата їх відкриття або встановлення. Наведені обґрунтування позивачем свідчать про його не згоду з прийнятим рішенням суду, яке набрало законної сили.

Колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними доводи скаржника про те, що він звертається до суду про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку частини першої та другої статті 249 КАС України від 06 липня 2005 року №2747-ІV, де немає терміну давності.

Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що процесуальні норми права не мають зворотної дії в часі. Зокрема, у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. При цьому закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Це положення процесуального закону узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій розглянуто заяву позивача без порушення норм процесуального законодавства.

Згідно пункту 1 частини першої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 363 КАС України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана: з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України,- не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що судове рішення може бути переглянуте за нововиявленими обставинами з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, не пізніше трьох років з дня набрання ним законної сили.

Саме з моменту набрання рішенням законної сили законодавець пов`язує початок перебігу трирічного строку, протягом якого особа, яка дізналась про існування обставин, визначених у пункті 1 частини другої статті 361 КАС України, може звернутися до суду із відповідною заявою.

Вказаний вище трирічний строк є граничним строком протягом якого законодавець допускає можливість звернення із заявою про перегляд судового рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що окрім граничного строку на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, передбаченого пунктом 1 частиною другою статті 363 КАС України, законодавець у пункті 1 частини першої цієї статті встановлює 30-денний строк із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин, на звернення до суду із відповідною заявою про перегляд.

За таких обставин, заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року за нововиявленими обставинами подана після спливу трьох років з дня набрання вказаної постановою законної сили, а саме 18 січня 2019 року.

У відповідності до частини п`ятої статті 366 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами у разі, якщо така заява подана до суду після закінчення строку, визначеного частиною другою статті 363 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявником пропущено строк на звернення до суду із заявою перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлений положеннями статті 363 КАС України, оскільки таку заяву подано після спливу трьох років з дня набранням постановою законної сили, тобто з 19 грудня 2009 року, при цьому, з урахуванням положень вказаної статті, суд не повинен оцінювати поважність пропуску таких строків.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-IX та статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов