ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

м. Київ

справа № 761/24775/19

провадження № 51-7081 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року (справа № 761/6230/17) на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:019:0114.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою про відмову у задоволенні клопотання, представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог представник посилається на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року кримінальне провадження № 12016110000000169 від 26 травня 2016 року за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) закрито, однак, всупереч положенням ч. 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), при вирішенні питання про закриття вказаного кримінального провадження судом не було прийнято рішення про долю речових доказів, в тому числі, земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:019:0114, яка на праві власності належить ОСОБА_7 , що і стало підставою для звернення до місцевого суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Проте, як зазначає представник, ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, а суд апеляційної інстанції, помилково сприйнявши зазначену ухвалу як ухвалу слідчого судді, постановлену в порядку ч. 1 ст. 174 КПК, а не як ухвалу суду, постановлену в порядку ч. 4 ст. 174 КПК, дійшов передчасного та хибного висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

Звертає представник увагу і на ту обставину, що в іншій аналогічній та подібній ситуації Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження та прийняв відповідне рішення (ухвала від 25 січня 2022 року у справі № 761/24775/19).

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу представника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги представника.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Доступ до правосуддя як один з основоположних принципів верховенства права гарантований Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 7, ч. 6 ст. 9 КПК).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право кожному на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Воловік проти України» зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року (справа № 761/6230/17) на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:019:0114, представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року, на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року.

Обґрунтовуючи своє рішення, суддя суду апеляційної інстанції, серед іншого, зазначив, що:

- ч. 1 ст. 392 КПК не передбачено оскарження у апеляційному порядку ухвал суду про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, поданого у порядку ч. 1 ст. 174 КПК;

- чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про залишення без задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками судді суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень, передбачених ч. 1 ст. 174 КПК, постановлення судом ухвали про розгляд клопотання про скасування арешту майна можливо лише під час судового провадження.

Пунктом 24 ст. 3 КПК передбачено, що судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами;

У ч. 4 ст. 174 КПК передбачено, що вирішення питання щодо скасування арешту майна здійснюється одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Водночас, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року клопотання захисника задоволено, ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 364 КК, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 12016110000000169 від 26 травня 2016 року за ч. 2 ст. 364 КК - закрито.

Відповідно до постанови об`єднаної палати Верховного Суду від 15 квітня 2024 року в справі № 554/2506/22 (провадження № 51-4350 кмо 23), за приписами ч. 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» № 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Проте, суддя суду апеляційної інстанції не врахував вищезазначені положення КПК та зазначивши суперечливі твердження про те, що положеннями ч. 1 ст. 392 КПК не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал суду про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, поданого у порядку ч. 1 ст. 174 КПК, а також про те, що чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про залишення без задоволення клопотання про скасування арешту майна, свого рішення в цій частині належним чином не мотивував, в тому числі з огляду на те, що:

- кримінальне провадження № 12016110000000169 від 26 травня 2016 року за ч. 2 ст. 364 КК стосовно ОСОБА_8 закрито ще до звернення з таким клопотанням, про що також безпосередньо було зазначено в апеляційній скарзі;

- законом не може бути передбачено оскарження рішень, які постановлені поза межами процесуальної процедури.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду, постановлене поза межами процедури, передбаченої КПК, з огляду на положення, передбачені п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 6 ст. 9, п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 24 КПК, є передчасним, а вказане порушення, на переконання колегії суддів, є істотним, оскільки воно перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Такі висновки колегії суддів в цілому узгоджуються з позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 554/2506/22 (провадження № 51-4350 кмо 23).

З огляду на зазначене, доводи представника про те, що суд апеляційної інстанції, помилково сприйнявши ухвалу суду про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна як ухвалу слідчого судді, постановлену в порядку ч. 1 ст. 174 КПК, а не як ухвалу суду, постановлену в порядку ч. 4 ст. 174 КПК, дійшов передчасного та хибного висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, також не заслуговують на увагу з огляду на те, що в такому порядку питання про скасування арешту майна може вирішуватися лише одночасно з вирішенням питання про закриття кримінального провадження судом, проте, як убачається зі змісту матеріалів провадження та самої касаційної скарги, питання про закриття провадження було вирішено раніше, і таке рішення, в порядку ч. 4 ст. 174 КПК, не оскаржувалося.

Що стосується доводів представника про те, що в іншій аналогічній та подібній ситуації Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження та прийняв відповідне рішення, то колегія суддів зауважує, що в даному випадку предметом перегляду суду касаційної інстанції є лише ухвала Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження, у зв`язку з чим колегія суддів Верховного Суду позбавлена можливості надавати оцінку іншому судовому рішенню, зазначеному у касаційній скарзі.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що касаційна скарга представника підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала судді суду апеляційної інстанції, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого слід урахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 412, 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Ухвалу судді Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту - скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3