Постанова

Іменем України

13 січня 2023 року

м. Київ

справа № 761/2726/21

провадження № 61-21371св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черепахіна Дмитра Сергійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2021 року у складі судді

Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду

від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.

Позовна заява мотивована тим, що вона до 30 листопада 2020 року постійно проживала та була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , яка до 30 жовтня 2020 року належала їй на праві особистої приватної власності та знаходилась в іпотеці банку як забезпечення її кредиту в іноземній валюті.

19 жовтня 2020 року належна їй квартира була продана на прилюдних торгах ОСОБА_2 .

Вважає, що продаж квартири з торгів відбувся незаконно, без попередження її про їх проведення, без дотримання строків та процедури проведення торгів та під час дії мораторію на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

30 листопада 2020 року ОСОБА_2 за участю невідомих їй осіб та співробітників поліції протиправно виселила її з місця її постійного проживання та поза її волею заволоділа належним їй майно, яке знаходилось в квартирі.

Крім того, 04 січня 2021 року у відповідь на адвокатський запит від Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації надійшов лист, в якому повідомлялось, що позивачку було знято з реєстрації місця проживання на підставі заяви власника у зв`язку з переходом права власності на вказану квартиру до іншої особи.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила:

- усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її до вказаної квартири;

- визнати дії Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 протиправними та зобов`язати державну адміністрацію вчинити дії, спрямовані на скасування зняття її з реєстрації місця проживання за вказаною адресою та поновити реєстрацію місця проживання позивача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня

2021 року відмовлено у відкритті провадження в справі в частині вимог про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, відкрито провадження у справі за позовом про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня

2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що власником квартири на даний час є відповідач ОСОБА_2 , позивач не є власником квартири, не зареєстрована у вказаній квартирі, знята з реєстрації в зв`язку з переходом права власності і реєстрація права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 не скасована.

Крім того, апеляційним судом відхилено доводи позивачки в частині викладення обставин продажу належної їй квартири на електронних торгах 19 жовтня 2020 року всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з огляду на те, що вказані обставини не належать до предмету доказування в позові про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення, а є предметом розгляду іншої судової справи № 761/36545/20, яка розглядається Шевченківським районним судом

м. Києва за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця Корольова М. А., ДП «СЕТАМ», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєрова О. В., про визнання електронних торгів недійсними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29 грудня 2021 року представник ОСОБА_3 , діючий в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку надіслав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач),

Петрова Є. В., Ткачука О. С., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року № 604/0/226-22, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 18 травня 2022 року, у зв`язку з увільненням від роботи на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони судді Калараша А. А. справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді: Білоконь О. В., Осіян О. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат

Черепахін Д. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій під час вирішення справи не розглядали наявність спору між сторонами щодо права власності на квартиру, що суттєво вплинуло на висновки про законність дій ОСОБА_2 і призвело до позбавлення позивача його єдиного майна, позбавлення законного права проживання в його житлі.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що не є підставою для виселення особи із житлового приміщення сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ.

Враховуючи те, що між сторонами є спір щодо права власності на квартиру і судами не надано оцінки незаконності виселення позивача з квартири, а досліджений в матеріалах справи порядок виселення позивача зі спірної квартири суперечить нормам статті 109 ЖК України, це порушує законні права позивача, які можуть бути відновленні шляхом зворотного вселення у спірну квартиру.

Також зазначає, що судами не враховано, що спірна квартира є єдиним житлом позивача, в якій вона проживала з 2006 року, тобто тривалий час.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Морозовою С. В. 06 листопада 2006 року.

З Інформації від 02 листопада 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів рухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна 30 жовтня

2020 року було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, що було предметом іпотеки, серія та номер 3404, від 30 жовтня

2020 року, видавник: приватний нотаріус Сєрова О. В.

За заявою ОСОБА_2 від 04 листопада 2020 року

ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання квартири

АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня

2022 року у справі № 761/36545/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, позов

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця

Корольова М. А., державного підприємства «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєрова О. В., про визнання електронних торгів недійсними та застосування наслідків нікчемного правочину залишено без задоволення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні житлом, що полягають у незаконному виселенні позивача зі спірної квартири, та вселення. Підставою для задоволення позову позивач ОСОБА_1 вважала статтю 109 ЖК України.

Згідно зі статтею 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня

2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

У статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

Тлумачення статті 391 ЦК України дає підстави для висновку, що негаторний позов - це вимога власника (особи, яка має речове право на чуже майно) про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником (особою, яка має речове право на чуже майно) права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння.

Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника (особи, яка має речове право на чуже майно), тобто при порушенні насамперед такої правомочності власника як користування та розпорядження своїм майном.

У пункті 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня

2019 року в справі № 761/5115/17 (провадження № 14-391цс19) вказано, що: «одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов). Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним, зокрема і у випадку, коли перешкоди у здійсненні зазначеного права чинить власник майна».

По своїй суті позов про вселення є різновидом негаторного позову, і тому коли в особи відсутнє право власності чи речове право на чужу річ, такий позов задоволений бути не може.

Тлумачення статті 109 ЖК України свідчить, що ця норма установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, проте не регулює ситуацію, за якої позов про вселення подає колишній власник житла та/або члени його сім`ї.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №750/256/19 та від 21 липня

2021 року у справі № 753/22506/17 (провадження № 61-18126св20).

При цьому, судами враховано, що позивач, звертаючись до суду з позовом, не надала жодних доказів проживання у квартирі АДРЕСА_1 та примусового виселення її відповідачем ОСОБА_2 , яка на даний час є власником та зареєстрована у спірній квартирі.

Докази перебування спірної квартири у власності позивача до 30 жовтня 2020 року та реєстрація місця її проживання за цією адресою

до 30 листопада 2020 року наведених обставин як не підтверджують, так і не спростовують, і не можуть вважатися належними, достовірними та достатніми доказами для підтвердження обставин виселення

ОСОБА_1 відповідачем 30 листопада 2020 року з квартири АДРЕСА_1 .

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Також апеляційний суд вмотивовано відхилив доводи позивачки в частині викладення обставин продажу належної їй квартири на електронних торгах 19 жовтня 2020 року всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вказані обставини не належать до предмету доказування у цій справі про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення, а є предметом розгляду іншої судової справи № 761/36545/20, яка розглядається Шевченківським районним судом м. Києва за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця Корольова М. А., ДП «СЕТАМ», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєрова О. В., про визнання електронних торгів недійсними.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року у справі № 761/36545/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця Корольова М. А., державного підприємства «СЕТАМ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєрова О. В., про визнання електронних торгів недійсними та застосування наслідків нікчемного правочину залишено без задоволення (https://reestr.court.gov.ua/Review/107879316).

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черепахіна Дмитра Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня

2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян