№ 761/27352/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 761/27352/16-ц

провадження № 61-26063св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Воробйової І. А., Гулька Б. І., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бабіч Тетяна Григорівна, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2018 року у складі судді Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування») про стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що 29 липня 2008 року між нею та Акціонерним комерційним інвестиційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11377435000, за умовами якого вона отримала від АКІБ «УкрСиббанк» кошти в розмірі 56 317 доларів США для придбання автомобіля «Mazda CX-9».

На виконання умов кредитного договору від 29 липня 2008 року, між нею та АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (правонаступник - ПрАТ «СК «АХА Страхування») 25 квітня 2014 року укладений договір страхування наземного транспорту № 3688647 щодо автомобіля «Mazda CX-9», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

03 червня 2014 року вказаний автомобіль був викрадений, що відповідно до пункту 15.2 договору страхування є страховим випадком.

На виконання умов договору страхування від 25 квітня 2014 року № 3688647 вона надала відповідачу документи, передбачені розділом 19 цього договору.

Проте свої зобов`язання щодо виплати відшкодування відповідач не виконав, мотивуючи це тим, що умовою для проведення виплат є укладення договору про передачу права власності (абандон). Запропонований відповідачем проєкт договору про передачу права власності (абандон) містить положення, які суперечать умовам укладеного договору страхування.

Вона вчинила дію, спрямовану на набуття цивільних прав і обов`язків для неї та відповідача, шляхом заявлення абандону, що підтверджується її письмовою заявою від 25 грудня 2014 року.

Таким чином, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що між сторонами не укладено двосторонній договір, є неправомірною та суперечить умовам укладеного договору страхування. Водночас пунктами 23.3 та 23.4 договору страхування визначено, що у разі виникнення між сторонами договору судового спору щодо визнання події страховим випадком та/або щодо розміру страхового відшкодування не нараховується пеня та інші санкції, передбачені чинним законодавством України (інфляційні нарахування, штрафи, 3 % річних та інші) за неналежне виконання зобов`язань, а також визначено, що до правовідносин, що регулюються цим договором, застосовується виключно пеня, передбачена умовами договору, а саме 0,01 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування, та не застосовується неустойка (пеня), передбачена Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими законами.

Указані пункти договору страхування вона вважає несправедливими.

Крім того, їй було завдано збитки в сумі 12 292,13 грн у результаті виплати відсотків за користування кредитом за період, коли мала бути виплачена сума страхового відшкодування і погашено кредит, та моральну шкоду у вигляді моральних страждань внаслідок незаконної відмови відповідача виконати умови укладеного договору страхування.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсними пункти 23.3 та 23.4 договору страхування наземного транспорту від 25 квітня 2014 року № 3688647; стягнути з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на її користь 421 133,53 грн, з яких: 176 415,34 грн - страхове відшкодування, 165 780,19 грн - інфляційне збільшення суми боргу, 16 645,87 грн - 3 % річних, 12 292,13 грн - збитки, 50 000 грн - моральна шкода.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 мала можливість перед підписанням договору страхування ознайомитись з його умовами, у тому числі з пунктами 23.3 та 23.4 щодо відповідальності сторін договору страхування, а тому підстави, передбачені положеннями статей 203 215 998 ЦК України, для визнання вказаних пунктів договору недійсними відсутні. Також ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження того, що оспорювані пункти договору страхування є несправедливими в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

ОСОБА_1 не надано докази на підтвердження виконання нею умов пункту 20.6 договору страхування, оскільки її заява про абандон від 25 грудня 2014 року за своїм змістом не спрямована на набуття цивільних обов`язків та була подана після спливу шести місяців після страхового випадку. Суд виходив з того, що ОСОБА_1 порушила пункт 20.6 договору страхування, що згідно з пунктом 21.5.6 цього договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бабіч Т. Г. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року повернуто без розгляду особі, яка її подала.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бабіч Т. Г. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтування поважності причин його пропуску.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Бабіч Т. Г. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року. Ухвала мотивована тим, що вказані у заяві представника ОСОБА_1 - Бабіч Т. Г. підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Заявником не виконано вимоги ухвали Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки на виконання вимог ухвали позивач направила суду заяву, у якій зазначила ті самі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, що були визнані апеляційним судом неповажними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, Бабіч Т. Г. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2018 року скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час судового засідання у суді першої інстанції було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, а його повний текст сторона позивача так і не отримала.

З повним текстом рішення представник ОСОБА_1 ознайомився лише 22 грудня 2017 року.

Апеляційну скаргу було подано безпосередньо до апеляційного суду у строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, з урахуванням приписів пункту 9 частини першої розділу XIII Перехідних положень ЦПК України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у червні 2018 року, ПрАТ «СК «АХА Страхування» зазначило, що вважає оскаржувану ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження такою, що постановлена відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бабіч Т. Г., на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2018 року і витребувано із Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 761/27352/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «АХА Страхування» про стягнення коштів призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

05 грудня 2017 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ПрАТ «СК «АХА Страхування» про стягнення коштів.

Указане рішення суду першої інстанції ухвалене за участю представника позивача ОСОБА_1 - Бабіч Т. Г . У судовому засіданні 05 грудня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, представником позивача отримано його копію (а. с. 14-18, т. 2).

17 січня 2018 року представник ОСОБА_1 - Бабіч Т. Г. звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року.

У лютому 2018 року представник ОСОБА_1 - Бабіч Т. Г. направила до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року.

На виконання вимог зазначеної ухвали представник ОСОБА_1 - Бабіч Т. Г. подала до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, у якому зазначила про помилковість висновків апеляційного суду щодо встановлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом 10 днів.

Враховуючи, що представник позивача ознайомився зі змістом повного тексту рішення суду першої інстанції лише 22 грудня 2017 року, тобто після набрання чинності новою редакцією ЦПК України, то і строк на апеляційне оскарження необхідно обраховувати з урахуванням частини першої статті 354 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Бабіч Т. Г. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, оскільки вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Стаття 129 Конституції України та частина друга статті 3 ЦПК України визначають серед основних засад (принципів) цивільного судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення права на апеляційний перегляд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом як джерело права, право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, які можуть порушувати їх законні права чи інтереси (рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Ryazantsev v. Russia», № 21774/06, пункт 53).

У цій справі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бабіч Т. Г., як на поважні причини пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції посилається, зокрема, на ненадіслання їй копії повного тексту судового рішення.

Положеннями частини першої статті 218 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час розгляду судами цієї справи) визначено, що рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Головуючий роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 222 ЦПК України 2004 року копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення з викладом вступної та резолютивної частин.

За правилами частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступну та резолютивну частини рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року у цій справі проголошено 05 грудня 2017 року.

Матеріали справи не містять відомостей про направлення ОСОБА_1 копії повного тексту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року.

Про існування повного тексту вказаного рішення суду першої інстанції представнику ОСОБА_1 стало відомо лише у день оприлюднення цього рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 грудня 2017 року.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Бабіч Т. Г. зазначає, що подання 17 січня 2018 року апеляційної скарги на вказане рішення суду першої інстанції безпосередньо до апеляційного суду відбулось у строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, з урахуванням приписів пункту 9 частини першої розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, якими визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування норм процесуального законодавства України під час апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, з огляду на положення пунктів 9 і 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відійшла від висновку, викладеному у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 369/8537/15-ц (провадження № 61-25773св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 635/8219/15-ц (провадження № 61-35336св18), згідно з якими процесуальний строк, зазначений у частині другій статті 358 ЦПК України при відсутності винятків, може бути поновлений і що процедура апеляційного оскарження визначається на момент ухвалення судових рішень, а не на момент подачі апеляційної скарги.

Таким чином, вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - Бабіч Т. Г. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року та відкриття у справі апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції правильно керувався пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Зазначене вище вказує на необхідність обчислення у цій справі строку на подання апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року за правилами ЦПК України 2004 року.

Разом з тим, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції взагалі не направив позивачу копію повного тексту судового рішення, а саме судове рішення, датоване 05 грудня 2017 року, опублікував в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 22 грудня 2017 року, що обмежило позивача у праві на подання апеляційної скарги з дотриманням форми і змісту апеляційної скарги відповідно до вимог статті 294 ЦПК України 2004 року.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з переданням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бабіч Тетяна Григорівна, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк