ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа № 761/2843/24

провадження № 61-17324св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне агентство резерву України, Державна організація «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву України,

третя особа - тимчасово виконуючий обов?язки голови Державного агентства резерву України Бабак Дмитро Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної організації «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву Українина постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства резерву України, Державної організації «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву України (далі - ДО «Комбінат «Дніпро»), третя особа - тимчасово виконуючий обов`язки голови Державного агентства резерву України Бабак Д. А., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду

м. Києва від 30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 поновлено на посаді генерального директора ДО «Комбінат «Дніпро» та стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 серпня 2022 року до 30 жовтня 2023 року включно. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження

з примусового виконання вказаного рішення. Наказом Державного агентства резерву України від 07 грудня 2023 року № 272-к позивача поновлено на посаді генерального директора ДО «Комбінат «Дніпро» з 17 серпня 2022 року.

Позивач вказував, що 11 грудня 2023 року через месенджер «Viber» він отримав лист Державного агентства резерву України від 07 грудня 2023 року про поновлення його на роботі. Проте на момент отримання вказаного повідомлення він перебував за кордоном, куди виїхав у зв`язку із введенням

в Україні воєнного стану та повернувся в Україну 16 грудня 2023 року. Про своє перебування за кордоном він повідомив начальника служби управління персоналом в телефонній розмові, через месенджер «Viber» він надіслав заяву про надання щорічної відпустки з 08 грудня 2023 року до 22 грудня 2023 року,

у відповідь на яку він отримав листа з роз`ясненням порядку надання відпусток відповідно до вимог діючого законодавства.

14 грудня 2023 року ОСОБА_1 надіслав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, у відповідь на яку 19 грудня 2023 року через месенджер «Viber» він отримав фото наказу Державного агентства резерву України від 18 грудня 2023 року про його звільнення за прогул 19 грудня

2023 року.

Позивач вважав вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач не встановив поважність причин відсутності його на роботі. Позивач цей час перебував за кордоном і потребував часу для вирішення організаційних питань для повернення в Україну. Відповідач в незаконний спосіб не надав позивачу відпустки без збереження заробітної плати у відповідності до вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що в подальшому стало причиною складання актів про його відсутність на робочому місці, і, як наслідок, звільнення.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі на посаді генерального директора ДО «Комбінат «Дніпро» і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 грудня 2023 року до дня винесення судового рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2024 року

в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про недоведеність позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2024 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державного агентства резерву України від 18 грудня 2023 року № 279-к «Про звільнення ОСОБА_3 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора ДО «Комбінат «Дніпро» з 19 грудня 2023 року.

Стягнено з ДО «Комбінат «Дніпро» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 грудня 2023 року до 27 листопада

2024 року включно в сумі 336 968,34 грн, з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову мотивовано тим, що відповідач не мав законних підстав вважати дні з 08 грудня 2023 року до 18 грудня 2023 року для ОСОБА_1 прогулами без поважних причин, оскільки моментом повного виконання рішення суду є не сам факт винесення наказу про поновлення на роботі, а ще й внесення відповідного запису до трудової книжки, а з наказом від 07 грудня 2023 року № 272-к про поновлення на роботі ОСОБА_1 ознайомлений лише 19 грудня 2023 року. Суд вказав, що невихід на роботу працівника, рішення про поновлення на роботі якого не виконане роботодавцем, чинне трудове законодавство не визначає як прогул. Будь-яких доказів фактичного допущення позивача до виконання обов`язків генерального директора ДО «Комбінат «Дніпро» чи вчинення будь-яких реальних дій, направлених на виконання судового рішення в цій частині, відповідач до суду не надав. Оскільки вимоги позивача про визнання звільнення незаконним є обґрунтованими, також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

26 грудня 2024 року представник ДО «Комбінат «Дніпро» - Тихомиров Д. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2024 року.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що враховуючи вручення копії судового рішення представнику позивача в день його проголошення, 30 жовтня

2023 року, та подальше подання на примусове виконання, позивач є таким, що був повідомлений про своє поновлення на роботі. Позивач, достеменно знаючи про своє поновлення на роботі та про негайне набрання законної сили рішенням суду, мав достатньо часу, щоб прибути в Україну та приступити до виконання своїх обов?язків. Суд першої інстанцій повно та всебічно дослідив обставини справи і зробив правильні висновки, в результаті чого відмовив у задоволенні позову. У цій справі жодного доказу поважності причин відсутності позивача на роботі чи об?єктивної неможливості його прибуття на робоче місце немає.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі

№ 537/1348/22, від 06 грудня 2023 року у справі № 727/3114/21, від 22 грудня 2023 року у справі № 756/8875/21, від 20 грудня 2023 року у справі

№ 757/45015/20-ц, від 28 листопада 2024 року у справі № 695/2034/22, від

26 січня 2024 року у справі № 643/19450/20, від 14 лютого 2024 року у справі

№ 537/4343/20, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі

№ 702/725/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

31 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суд увід 27 листопада

2024 року - без змін.

Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд повною мірою встановив обставини справи та надав належну оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами. Ухвалене апеляційним судом рішення містить вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.

Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

26 лютого 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року, у справі № 761/19202/22 ОСОБА_1 поновлено на посаді генерального директора ДО «Комбінат «Дніпро» з 17 серпня 2022 року. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

На підставі вказаного рішення суду наказом Державного агентства резерву України від 07 грудня 2023 року № 272-к позивача поновлено на посаді генерального директора ДО «Комбінат «Дніпро».

Згідно з актами «Про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 » від

08 грудня 2023 року № 90 та № 90/1, від 11 грудня 2023 року № 92, від 12 грудня 2023 року № 93 і № 94, від 14 грудня 2023 року № 96, від 15 грудня 2023 року

№ 97, від 18 грудня 2023 року № 101 і № 104 ОСОБА_1 з 08 грудня 2023 року до 18 грудня 2023 року до виконання обов`язків генерального директора

ДО «Комбінат «Дніпро» не приступив.

Наказом Державного агентства резерву України від 18 грудня 2023 року № 279-к ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора ДО «Комбінат «Дніпро»

19 грудня 2023 року за прогул.

19 грудня 2023 року ОСОБА_1 ознайомився з наказом від 07 грудня 2023 року № 272-к про поновлення його на роботі.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

За змістом статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, про що зазначено в частині другій статті 18 ЦПК України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону,

а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18 (провадження

№ 14-607цс19).

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним та є підставою для прийняття рішення виконавцем про закінчення виконавчого провадження за одночасного виконання роботодавцем двох умов: 1) видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі;

2) внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. Саме такі обставини підлягають перевірці виконавцем та судами при виконанні рішень про поновлення на роботі працівника.

Такі висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 524/7562/19 (провадження № 61-5742св20).

Подібні висновки також зроблено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18), на яку заявник посилається у касаційній скарзі.

Апеляційний суд, вирішуючи спір, установив, що рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі ухвалено 30 жовтня 2023 року, і в цій частині його допущено до негайного виконання. Всупереч вказівці суду про негайне виконання рішення суду наказ про поновлення ОСОБА_1 відповідач видав лише 07 грудня 2023 року, тобто із значним проміжком часу. Врахувавши, що

з наказом про поновлення на роботі від 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 ознайомився лише 19 грудня 2023 року, відомостей про внесення відповідного запису до трудової книжки позивача відповідач не надав, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу від 18 грудня 2023 року № 279-к про звільнення позивача, оскільки немає законних підстав вважати дні з 08 до

18 грудня 2023 року для позивача прогулами без поважних причин.

Оскільки вимоги позивача про визнання звільнення незаконним

є обґрунтованими, також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Касаційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з розміром стягненого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судом апеляційної інстанції у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду

у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Київського апеляційного суду від 27 листопада

2024 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної організації «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська