Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 761/31495/18-ц
провадження № 61-5402св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі суддів: Стрижеуса А. М., Махлай Л. Д., Шкоріної О. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Міністр закордонних справ України Клімкін Павло Анатолійович,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Міністра закордонних справ України Клімкіна П. А. про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому просив стягнути з державного бюджету України 4 170 грн 83 коп.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року у відкриті провадження у справі відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2018 року скасовано, справу направлено для подовження розгляду до суду першої інстанції.22 листопада 2018 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Свої вимоги мотивував тим, 13 листопада 2018 року до апеляційного суду ним було подано заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи відповідно до статті 141 ЦПК України, в якій просив розглянути дану заяву після закінчення розгляду справи по суті у зв`язку з тим, що на момент розгляду справи не мав можливості надати зазначені докази, оскільки не знав точної суми його витрат, які будуть понесені після розгляду апеляційної скарги. Просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь суму понесених судових витрат при розгляді апеляційної скарги, пов`язаних з його явкою до суду, що складає 93,17 грн) (вартість квитка Вінниця-Київ), оплату кімнати відпочинку - 260 грн та оплату в зворотному напрямку Київ-Вінниця 200,41 грн, а всього 553 грн 58 коп.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційний суд не ухвалював рішення по суті спору, а перевіряв законність та обґрунтованість ухвали суду про відмову у відкритті провадження у справі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати ухвалу апеляційного суду та задовольнити його заяву, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду питання про ухвалення додаткового рішення. Судові витрати повинні відшкодовуватися до вирішення справи по суті при оскарженні неправомірної ухвали.
(2) Позиція Міністра закордонних справ України
У відзиві на касаційну скаргу міністр зазначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Апеляційний суд рішення по суті спору не ухвалював, а тому підстави для розподілу судових витрат не виникли.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
За змістом пункту 3 частини першої статті 270 ЦК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається у тому числі знового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, процесуальний закон покладає на апеляційний суд обов`язок щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у випадку вирішення спору по суті та ухвалення судового рішення із висновком щодо розміру задоволених позовних вимог.
У цій справі апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, тобто не вирішував спір по суті.
Оскільки справа передана для продовження розгляду до суду першої інстанції, тобто її розгляд не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується, а тому оскаржувана ухвала апеляційного суду щодо відмови в ухваленні додаткового рішення відповідає вимогам закону.
Щодо посилань у касаційній скарзі на те, що заявник не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду питання про ухвалення додаткового рішення, такі доводи спростовуються реєстром відправлень рекомендованих листів та інформацією із сайту https://www.ukrposhta.ua/ (а. с. 120, 121).
За змістом частини четвертої статті 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (про ухвалення додаткового рішення).
Таким чином, доводи касаційної скарги безпідставні та не впливають на законність судого рішення.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко