Постанова

Іменем України

09 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 761/33865/14-ц

провадження № 61-37361св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві,

відповідач - Головне управління Держпраці у Київській області,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфтек-К»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у складі судді Гуменюк А. І. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У липні 2014 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві (далі - Управління) звернулося із позовом до відповідача, у якому просило скасувати акт про проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 04 квітня 2014 року, що стався з ОСОБА_1 , та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 04 квітня 2014 року.

Управління обґрунтовувало заявлені вимоги тим, що 23 листопада 2013 року стався нещасний випадок із смертельним наслідком з електромеханіком з ліфтів 3-розряду ОСОБА_1 . У зв`язку з виробничою необхідністю у вихідний день 23 листопада 2013 року наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтек-К» (далі - ТОВ «Ліфтек-К») від 21 листопада 2013 року № 1од до робіт на об`єкті щодо демонтажу обладнання в машинному приміщенні та перенесення обладнання ліфта безпосередньо до ліфтової шахти залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначав, що для виконання робіт працівникам видані засоби виробництва (електроінструмент) та засоби індивідуального захисту (захисна каска, запобіжний пояс). Посилався на те, що після обідньої перерви для прискорення робіт та скорочення термінів монтажу ліфтів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили провести розмітку кронштейнів кріплення напрямних противаги та, як засоби підмощування, використали підручні матеріали - три дошки, що були покладені над прорізом ліфтової шахти на рівні п`ятого поверху з двох сторін на горизонтальні елементи металокаркасної шахти. Позивач зазначив, що спочатку на саморобний засіб підмощування став ОСОБА_2 , який попередньо закріпився запобіжним поясом за елемент металокаркасної шахти, а потім без використання запобіжного поясу ОСОБА_1 став на одну з дошок засобу підмощування, яка в цей момент зламалася і ОСОБА_1 упав у приямок ліфтової шахти.

Позивач зазначав, що утвореною наказом Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та місті Києві від 27 листопада 2013 року № 242-Р комісією зі спеціального розслідування нещасного випадку за результатами розслідування, проведеного у період з 27 листопада 2013 року до 01 квітня 2014 року, складено акти за формами Н-5 та Н-1 від 04 квітня 2014 року, відповідно до яких нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 , визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Посилався на те, що з висновками комісії не погодилися два її члени, які висловили окремі думки. Вирішуючи питання, чи пов`язаний нещасний випадок з виробництвом, комісією не взято до уваги висновок медичного закладу щодо алкогольного сп`яніння потерпілого ОСОБА_1 , через що він не скористався засобами індивідуального захисту, що призвело до нещасного випадку. Зазначав, що алкогольне сп`яніння ОСОБА_1 не було зумовлене виробничим процесом і, на переконання позивача, саме такий стан потерпілого і став причиною настання нещасного випадку.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року у задоволенні позову Управління відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку, що під час настання нещасного випадку потерпілий ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Ліфтек-К» і виконував роботу за дорученням роботодавця. Крім того, перебування потерпілого ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не можна вважати єдиною причиною настання нещасного випадку, оскільки, як встановлено раніше, існували й інші технічні та організаційні причини його настання. За таких обставин, суд не погодився і не визнав обґрунтованою позицію позивача, який, звертаючись із цим позовом до суду, вважав, що нещасний випадок з ОСОБА_1 не може бути кваліфікований як нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, оскільки виключно перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння стало єдиною причиною настання нещасного випадку.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з його висновками щодо відсутності підстав визнавати нещасний випадок таким, що не пов`язаний з виробництвом, оскільки стан алкогольного сп`яніння не був основною причиною смерті ОСОБА_1 . Також суд зазначив, що Управління не надало належних доказів, що воно зверталося до територіальних органів Держпраці з приводу незгоди з висновками спеціальної комісії, викладеними в оспорюваних актах за формою Н-1 та Н-5, та не ініціювало проведення повторного розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у червні 2018 року, Управління просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, що під час нещасного випадку ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому висновок, що нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, є необґрунтованим та помилковим. Також суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не наділений повноваженнями з оскарження актів про проведення розслідування та про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у червні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23 листопада 2013 року о 15:00 год у ТОВ «Ліфтек-К» за формою Н-5, затвердженого Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Київській області та місті Києві 04 квітня 2014 року, встановлено, що у зв`язку з виробничою необхідністю 23 листопада 2013 року (у вихідний день) наказом

ТОВ «Ліфтек-К» від 21 листопада 2013 року № 1од до робіт на об`єкті залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За домовленістю з директором ТОВ «Ліфтек-К», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (як працівники з більшим стажем за професією) на громадських засадах виконувалиобов`язки ланкового.

23 листопада 2013 року о 8:30 год ОСОБА_2 отримав від директора ТОВ «Ліфтек-К» Карпенка Є. В. завдання на демонтаж обладнання в машинному приміщенні та перенесенні ліфта безпосередньо до ліфтової шахти. До обідньої перерви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виконували роботи у розташованому над ліфтовою шахтою машинному приміщенні. Для виконання робіт працівникам були видані засоби виробництва (електроінструмент), засоби індивідуального захисту (захисна каска, запобіжний пояс).

Після обідньої перерви (14:00 год) задля прискорення робіт та скорочення термінів монтажу ліфтів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили провести розмітку кронштейнів кріплення напрямних противаги. Як засоби підмощування використані підручні матеріали - три дошки, які покладено над прорізом ліфтової шахти на рівні п`ятого поверху з двох сторін на горизонтальні елементи металокаркасної шахти. Спочатку на саморобний засіб підмощування став ОСОБА_2 , який попередньо закріпився запобіжним поясом за елемент металокаркасної шахти, а потім без використання запобіжного поясу ОСОБА_1 . Після виконання деяких вимірювань, ОСОБА_1 став на одну з дошок засобу підмощування, яка в цей момент зламалася, та ОСОБА_1 упав у приямок ліфтової шахти. Через 20-30 хвилин на об`єкт прибула карета швидкої допомоги, лікарями якої констатовано смерть ОСОБА_1 .

У акті комісії форми Н-5 за результатами перевірки стану охорони праці на об`єкті виробництва встановлено, що під час зведення металокаркасної шахти не встановлено робочі настили з кроком по висоті не менше 1, 8 м та не більше 3 м; відсутня проєктно-технологічна документація (проєкт виконання робіт), де визначено вимоги безпечного проведення робіт з монтажу ліфта з прив`язкою технологічного процесу до особливостей конструкції ліфтової шахти. Фактично проводилися роботи з підготовки до монтажу обладнання ліфтової шахти за відсутності готовності будівельної частини, без улаштування робочих настилів (підмостків) та огорожі шахти ліфта. Готовність шахти, приямка та машинного приміщення повинна бути підтверджена Актом готовності будівельної частини до виконання робіт з монтажу обладнання ліфта, що передбачений ДСТУ документації та відповідати правилам виконання експлуатаційних документів, в частині виконання вимог безпеки праці під час проведення робіт з монтажу ліфта.

За висновками комісії, особами, дія або бездіяльність яких призвела до нещасного випадку, визнано директора ТОВ «Ліфтек-К» ОСОБА_5 який не вжив заходів щодо організації безпечного проведення робіт з монтажу обладнання ліфтової шахти, що призвело до використання засобів підмощування, виконаних з підручних та неякісних матеріалів, чим порушено будівельні норми та стандарти, та ОСОБА_1 , який, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, виконував роботи над прорізом ліфтової шахти без використання засобів індивідуального захисту (запобіжного поясу).

Згідно з висновком експерта № 3392 Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (експертиза почата 25 листопада 2013 року/закінчена 12 лютого 2014 року) смерть ОСОБА_1 настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, кровотечею та розвитком шоку. Крім того, узгаданому висновку експерта зазначено, що в результаті судово-токсикологічного дослідження крові від трупа ОСОБА_1 знайдено етиловий спирт у концентрації 1, 97 проміле, що при житті могло відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеня.

За результатами розслідування цього нещасного випадку складено акт № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1, затверджений Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Київській області та місті Києві 04 квітня 2014 року, що стався 23 листопада 2013 року о 15:00 год у ТОВ «Ліфтек-К».

Згідно з актом за формою Н-1 основною причиною настання нещасного випадку послугувало незастосування засобів індивідуального захисту (у разі їх наявності) - проведення робіт з монтажу ліфта над не перекритим настилами прорізом ліфтової шахти без використання засобів індивідуального захисту (запобіжного поясу). Супутніми причинами настання нещасного випадку визначено: недосконалість засобів виробництва - використання засобу підмощування, виконаному з підручних та неякісних матеріалів (з трьох незакріплених між собою дошок, у структурі однієї з якої були видимі дефекти у вигляді сучків; порушення трудової і виробничої дисципліни - перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» та пункту 10 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок), роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов`язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку. Зазначена комісія зобов`язана з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов`язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою.

Відповідно до пункту 54 Порядку у разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім`ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Державної служби України з питань праці або його територіального органу з метою забезпечення об`єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держпраці, які порушили вимоги Порядку.

Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16 Порядку обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, є алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком.

Відповідно до положень статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічні положення містить стаття 81 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, що оспорювані акти були складені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, позивач не довів, що алкогольне сп`яніння не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання.

За встановленими судами обставинами основною причиною настання нещасного випадку послугувало незастосування засобів індивідуального захисту - проведення робіт з монтажу ліфта над не перекритим настилами прорізом ліфтової шахти без використання засобів індивідуального захисту (запобіжного поясу), а алкогольне сп`яніння визнано лише супутніми причинами настання нещасного випадку, що відповідно до вимог пункту 16 Порядку не дає можливості визнати нещасний випадок таким, що не пов`язаний із виробництвом.

Також судами враховано, що Управління не надало належних доказів, що воно зверталося до територіальних органів Держпраці з приводу незгоди з висновками спеціальної комісії, викладеними в оспорюваних актах за формою Н-1 та Н-5, та не ініціювало проведення повторного розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі.

За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко