№ 761/35562/14-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

25 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 761/35562/14-ц

провадження № 61-15160св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Квіткова Галявина»,

відповідач - ОСОБА_1 , Державна служба інтелектуальної власності,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіткова Галявина» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Лапчевської О. Ф., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіткова Галявина» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Квіткова Галявина» (далі - ТОВ «Квіткова галявина») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Державної служби інтелектуальної власності (правонаступник Міністерства економічного розвиту і торгівлі України) про визнання недійсним повністю свідоцтва про знак для товарів і послуг і зобов`язання вчинити дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що в травні 2014 року позивач отримав від ОСОБА_1 лист, зі змісту якого дізнався про реєстрацію спірного свідоцтва № НОМЕР_1 за відповідачем та володіння виключно ним правами на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Позивач вважає таке використання товарного знаку незаконним та таким, що порушує його права, зважаючи на перебування у власності ТОВ «Квіткова галявина»цілісного майнового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1». Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування, яке являє собою позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» належить позивачу як власнику з 03 вересня 2010 року цілісного майнового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та набути ним раніше, ніж права ОСОБА_1 на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1.

З урахуванням уточнених позовних вимог ТОВ «Квіткова галявина» просило суд визнати недійсним повністю свідоцтво на знак для товарів і послуг від 25 жовтня 2011 року № НОМЕР_1 та зобов`язати Державну службу інтелектуальної власності внести до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів і послуг від 25 жовтня 2011 року № НОМЕР_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року позов залишено без задоволення.

Ухвалюючи рішення про залишення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. Зокрема, не доведено, що позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» є загальновживаним терміном. Крім того, зображення, належне ОСОБА_1 на праві інтелектуальної власності, з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», не є тотожним як за стилем написання, так і за змістом чи порядком розміщення слів із назвою належного позивачу майнового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1». Позивач не надав доказів тому, що позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» здатне вводити споживачів в оману при наданні ОСОБА_1 відповідних послуг, тобто асоційовано породжувати у свідомості споживачів хибні асоціації з властивостями або іншими характеристиками таких послуг, які насправді не відповідають дійсності.

Не погодившись із цим рішенням, ТОВ «Квіткова галявина» подало до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Квіткова галявина» залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ТОВ «Квіткова галявина» надійшла касаційна скарга на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

На адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просить суд касаційну скаргу ТОВ «Квіткова галявина» відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

28 серпня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

29 серпня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ТОВ «Квіткова галявина» є власником цілісного майнового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 03 вересня 2010 року.

25 жовтня 2011 року ОСОБА_1 зареєстрував на своє ім`я знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 - позначення (зображення) «ІНФОРМАЦІЯ_1».

ТОВ «Квіткова галявина» зазначило, що в травні 2014 року позивач отримав від ОСОБА_1 лист, зі змісту якого дізнався про реєстрацію спірного свідоцтва № НОМЕР_1 за ОСОБА_1 та володіння виключно ним правами на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відносини, які виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг (далі - знак, торговельна марка) в Україні регулюються Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а також нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до статті 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до статті 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно статті 493 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом (стаття 494 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини першої-четвертої статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Відповідно до частини другої, третьої статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть одержати правову охорону позначення, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Згідно з положеннями статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності, Країни Союзу зобов`язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів.

Відповідно до частини другої, п`ятої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

25 жовтня 2011 року ОСОБА_1 зареєстрував на своє ім`я знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 - позначення (зображення) «ІНФОРМАЦІЯ_1», отримавши відповідне свідоцтво в Державній службі інтелектуальної власності та набувши правову охорону цьому знаку.

Ухвалюючи рішення про залишення без задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог. Суди дійшли до висновку, що належний ОСОБА_1 на праві інтелектуальної власності знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 - позначення (зображення) «ІНФОРМАЦІЯ_1» не є тотожним як за стилем написання, так і за змістом чи порядком розміщення слів із назвою належного позивачу майнового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1». Позивач не надав доказів тому, що позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» здатне вводити споживачів в оману, тобто асоційовано породжувати у свідомості споживачів хибні асоціації з властивостями або іншими характеристиками послуг, які насправді не відповідають дійсності.

При цьому, оскільки належних обґрунтувань наявності підстав віднесення назви належного ТОВ «Квіткова галявина» майнового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» до знаків, визнаними добре відомими, позивач не надав та у суді не довів, а вказаний знак зареєстрованим чи заявленим на реєстрацію в Україні на час отримання відповідачем оскаржуваного свідоцтва не був, міжнародної реєстрації не мав, тому відсутні і підстави стверджувати, що цей знак позивача мав відповідну правову охорону, встановлену Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та Цивільним кодексом України.

Також судом прийнято до уваги, що згідно пункту 4.3.2.4. Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених Наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 № 116 (далі - Правила), позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів. При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень.

Пунктом 4.3.2.5. Правил передбачено, що при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги.

На підставі викладеного можливо зробити висновок, що свідоцтво України на знак для товарів і послуг може бути визнаним недійсним, за наявності відомостей в Україні щодо фірмового найменування до дати подання до Установи заявки на реєстрацію позначення щодо таких же або споріднених товарів і послуг, які є схожими настільки, що їх можна сплутати, щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Матеріали справи свідчать, що 03 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся із заявкою до Державної служби інтелектуальної власності України на реєстрацію знаку № НОМЕР_1.

За результатами проведеної експертизи 21 вересня 2011 року була встановлена відповідність заявленого ОСОБА_1 позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» умовам надання правової охорони, встановленими статтею 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а Державною службою інтелектуальної власності України було прийнято законне рішення про державну реєстрацію знака за вказаною заявкою із подальшою видачею спірного свідоцтва.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування (знак), яке являє собою позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» належить позивачу, як власнику цілісного майнового комплексу з 03 вересня 2010 року та набуте ним раніше ніж права ОСОБА_1 на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів.

Посилання ТОВ «Квіткова галявина» на необґрунтоване відхилення апеляційним судом експертного висновку № 1-07/2018 від 11 липня 2018 року не може бути прийнято Верховним Судом до уваги, оскільки суд апеляційної інстанції всебічно дослідив вказаний документ, надавши йому відповідну оцінку, а касаційний суд в силу приписів статті 400 ЦПК України не може вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіткова Галявина» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило