Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 761/41954/18

провадження № 61-10537св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Юрій Олексійович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у складі судді Мальцева Д. О. та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське незалежне інформаційне агентство новин» (далі - ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин») про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12 год. 30 хв.

у м. Києві у приміщенні ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин» відбулась прес-конференція на тему: «

ІНФОРМАЦІЯ_2 » за участю представників Всеукраїнської громадської організації «Діаспора чеченського народу» (далі - ВГО «Діаспора чеченського народу»): ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_2 та голови київського міського осередку ВГО «Діаспора чеченського народу» ОСОБА_6 .

Також прес-конференція була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 год. 32 хв. у мережі Інтернет на вебсайті ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин», а також на відеохостинговому сайті «Ютуб» на каналі ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин» ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Прес-конференція була проведена з метою обговорення конфлікту, що виник 30 квітня 2018 року за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Внаслідок конфлікту було відкрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Органами досудового слідства під час кримінального провадження встановлено, що 30 квітня 2018 року близько 17 год. 40 хв., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , діючи спільно групою осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також ОСОБА_10 , вчиняючи хуліганські дії, що проявлялися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, які супроводжувались особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, заподіяли тілесні ушкодження народному депутату України ОСОБА_1 .

Під час прес-конференції ОСОБА_2 повідомив таку інформацію: «ОСОБА_1 начал открывать двери в рядом идущем автомобиле, выяснять отношения, извлекать оттуда человека», «Есть такое видео, где именно он выходил из автомобиля, именно он первый подходит к водительской двери автомобиля « Гел ендваген », и именно он начинает выяснять отношения, лезет в этот автомобиль», «Причиной конфликта было не поведение ребят на дороге,

а то, что ОСОБА_1 преградил им дорогу и начал выяснять отношения».

Вважав, що ОСОБА_2 навмисно повідомив недостовірну та таку, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію про позивача, безпідставно звинуватив його в ініціюванні конфлікту. Висловлювання відповідача справляють негативний вплив на оцінку діяльності позивача, зокрема, як народного депутата України, в очах громадськості, безпосередньо обвинувачує його у зазначеному конфлікті, каже про його нібито неприпустиму поведінку, яка й призвела до вчинення злочину. Поширена інформація не є оціночними судженнями, адже впродовж висловлювань були наведені факти, які можна довести і які стосуються дій позивача.

Внаслідок поширення недостовірної інформації позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає у його особистих переживаннях з приводу його ділової репутації.

Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12.30 год. на прес-конференції на тему: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що транслювалась ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин», такого змісту: «ОСОБА_1 начал открывать двери в рядом идущем автомобиле, выяснять отношения, извлекать оттуда человека», «Есть такое видео, где именно он выходил из автомобиля, именно он первый подходит

к водительской двери автомобиля « Гелендваген », и именно он начинает выяснять отношения, лезет в этот автомобиль», «Причиной конфликта было не поведение ребят на дороге, а то, что ОСОБА_1 преградил им дорогу

и начал выяснять отношения».

Також просив зобов`язати ОСОБА_2 , ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин» протягом 15 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію стосовно позивача шляхом розміщення на тому ж сайті, на якому було поширено недостовірну інформацію, відеозапису організованої прес-конференції, на якій ОСОБА_2 проголосить текст такого змісту: «Інформація, висловлена на прес-конференції, яка була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 год. 32 хв. на веб-сайті ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин», а також на відеохостинговому сайті «Ютуб» на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а саме: «ОСОБА_1 начал открывать двери в рядом идущем автомобиле, выяснять отношения, извлекать оттуда человека», «Есть такое видео, где именно он выходил из автомобиля, именно он первый подходит к водительской двери автомобиля « Гелендваген », и именно он начинает выяснять отношения, лезет в этот автомобиль», «Причиной конфликта было не поведение ребят на дороге, а то, что ОСОБА_1 преградил им дорогу и начал выяснять отношения» є неправдивою та недостовірною. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин» на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 3 235,20 грн та витрати на правову допомогу.

Короткий зміст судового рішення першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поширена інформація не може трактуватися як поширення недостовірної інформації на підставі статті 277 ЦК України. Така інформація має бути предметом дослідження в рамках кримінального провадження, про яке зазначає сам позивач, а не предметом дослідження в цивільній справі. ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин» не несе відповідальності за поширення інформації, яка є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень. Також позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду містаКиєва від 14 грудня

2020 року залишенобез змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на прес-конференції ОСОБА_2 висловив точку зору своїх клієнтів щодо обставин подій, які відбулися 30 квітня 2018 року на Бессарабській площі у м. Києві за участю позивача, а також, враховуючи відсутність доказів притягнення адвоката до відповідальності за порушення професійних обов`язків, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для притягнення останнього до відповідальності за поширення такої інформації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Ю. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року відкрито касаційне провадження.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій зазначили, що «поширена ОСОБА_2 в рамках прес-конференції на тему: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » інформація не може трактуватися, як поширення недостовірної інформації на підставі статті 277 ЦК України. Така інформація має бути предметом дослідження в рамках кримінального провадження, а не предметом дослідження у цивільній справі».

Разом з тим позивач намагався встановити під час розгляду даної справи наявність фактів, які підлягають встановленню в кримінальному провадженні, встановити винність підозрюваних в кримінальному провадженні, а також захищав свою честь, гідність та ділову репутацію

у зв`язку з поширенням недостовірної інформації про нього, право на що надано статтею 32 Конституції України, статтями 297 299 Цивільного процесуального кодексу України.

Інформація про фактичні дані певних подій та обставин, навіть якщо на їх підставі відкрито кримінальне провадження, повинна бути достовірною.

Відповідно до статті 62 Конституції України та статті 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законом і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до статті 59 Правил адвокатської етики, затверджених 09 червня 2017 року, адвокати при використанні соціальних мереж, Інтернет-форумів та інших форм спілкування в мережі Інтернет повинні дотримуватись високих стандартів чесності та пам`ятати про наслідки їх невиконання для їх професійної репутації та авторитету адвокатури в цілому.

При встановленні контактів та спілкуванні у соціальних мережах, Інтернет-форумах та інших формах комунікації в мережі Інтернет адвокат повинен проявляти властиву професії стриманість, обережність та коректність, не допускати публічного надання коментарів адвокатами під час здійснення адвокатської діяльності, а так само і в якості особистих суджень, позицій іншого адвоката/представника у справі, в якій вони не беруть участі. Під час надання коментарів адвокатами по конкретним справам необхідно, щоб такі коментарі не порушували положень чинного законодавства, Правил адвокатської етики, рішень З`їзду адвокатів України, Ради адвокатів України, а також відповідали вимогам до адвокатів та адвокатської діяльності, що встановлені чинним законодавством, Правилами адвокатської етики, рішеннями З`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України.

В оскаржуваному рішенні апеляційний суд неправильно встановив характер поширених ОСОБА_2 відомостей. Оскільки в даній справі мова йшла про інформацію, яка розглядалася в рамках кримінального провадження,

в якому позивача було визнано потерпілим, а ОСОБА_2 на даній прес-конференції заявив зовсім протилежну інформацію, яка містила обвинувачення позивача у вчинені протиправних діянь.

Висловлення та поширення фактичних даних, яких не існувало, не

є позицією адвоката у справі, а є недостовірною інформацією, яка потребує спростування з огляду на порушення прав та інтересів позивача.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 04 грудня 2019 року у справі № 522/3450/16-ц (провадження № 61-12943св18), від 10 лютого 2021 року у справі № 753/338/19 (провадження № 61-16277св20), від 26 лютого 2020 року у справі № 757/42/19-ц (провадження № 61-13681св19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому він посилався на те, що 04 травня 2018 року у приміщенні ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин» на прес-конференції ним були висловловлені саме оціночні судження. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту. Крім того, просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ,

в інтересах якого діє адвокат Мельник Ю. О., на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки, вважає що правові висновки Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, стосуються правовідносин, які не є подібними із цією справою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 травня 2018 року о 12 год. 30 хв. у м. Києві у приміщенні ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство новин» відбулась прес-конференція на тему: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за участю представників ВГО «Діаспора чеченського народу»: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_2 та голови київського міського осередку ВГО «Діаспора чеченського народу» ОСОБА_6 .

Під час прес-конференції ОСОБА_2 повідомив таку інформацію: «ОСОБА_1 начал открывать двери в рядом идущем автомобиле, выяснять отношения, извлекать оттуда человека»; «Есть такое видео, где именно он выходил из автомобиля, именно он первый подходит к водительской двери автомобиля « Гелендваген », и именно он начинает выяснять отношения, лезет в этот автомобиль»; «Причиной конфликта было не поведение ребят на дороге,

а то, что ОСОБА_1 преградил им дорогу и начал выяснять отношения».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Ю. О., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе

і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з частиною першою статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі

у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз`яснено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Тобто суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року).

Відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_12 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей),проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод

в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії» від 21 березня 2002 року, «Яновський проти Польщі» від 21 січня 1999 року та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Для захисту честі, гідності та ділової репутації судам попередніх інстанцій необхідно чітко визначити предмет доказування у справі і що саме було предметом поширення інформації, тобто, чи є об`єктивні підстави для відповідальності за статтею 277 ЦК України.

У порушення наведених норм матеріального права та прецедентної практики Європейського суду з прав людини суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не розрізнили фактичні твердження

і оціночні судження. При цьому суди попередніх інстанцій без будь-якого фактичного й правового мотивування послалися лише на те, що поширена інформація має бути предметом дослідження в рамках кримінального провадження, а не предметом дослідження в цивільній справі,

не встановили обставини справи, які мають значення для справи, та не з`ясували, чи є поширена інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані

у справі докази.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК Українита ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої

статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи

на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Верховний Суд не знаходить підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Ю. О., на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки, вважає, що правові висновки Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, були висловлені у подібних правовідносинах, проте у вказаних справах встановлені інші фактичні обставини.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції

в постанові розподіляє судові витрати.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат за касаційний розгляд справи підлягає здійсненню тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Юрій Олексійович, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк