ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 761/43674/23
провадження № 61-10731св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 ,
на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» про зобов`язання провести реструктуризацію валютного кредиту,
прийняв постанову про наступне:
І. Короткий зміст заяви
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» (далі - ТОВ «Оболонь Інвест Плюс», відповідач) з вимогою про зобов`язання провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором.
2. У вказаній справі позивач подала заяву про забезпечення позову, яку обґрунтувала тим, що на день розгляду заяви наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав.
3. Позивач має переконання, що відповідач, не маючи ніяких обмежень/заборон у здійсненні ним певних дій, отримавши остаточне судове рішення у справі про стягнення заборгованості, може примусово звернути стягнення на предмет іпотеки, набути у власність предмет іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов?язань, або продати третій особі предмет іпотеки.
4. Враховуючи викладене, позивач просила:
- накласти арешт на предмет іпотеки;
- заборонити суб`єкту господарювання ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» у будь-якій його формі та з будь-якою назвою у разі їх зміни подавати будь-які заяви або інші звернення щодо набуття у власність або щодо продажу третій особі предмета іпотеки;
- встановити заборони нотаріусам, реєстраторам, виконавцям, будь-яким іншим пов`язаним особам вчиняти будь-які дії, пов`язані із передачею у власність відповідача або третіх осіб предмета іпотеки.
ІІ. Короткий зміст судового рішення першої інстанції
5. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 грудня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , в решті вимог заяви відмовлено.
6. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для накладення арешту на квартиру, яка є предметом іпотеки, оскільки такий захід забезпечення позову відповідатиме заявленим позовним вимогам.
7. Відмовляючи в задоволенні заяви в іншій частині суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги охоплюють вимогу про накладення арешту та виключають можливість вчинення будь-яких дії, направлених на відчуження майна.
ІІІ. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
8. Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на квартиру скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру відмовлено, в іншій частині ухвалу залишено без змін.
9. Апеляційний суд виходив з того, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, будуть мати наслідки, неспівмірні з вирішенням спору по суті, ніяким чином не забезпечують охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача та не забезпечують позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь.
ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. У касаційній скарзі позивач просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
11. Касаційна скарга мотивована таким:
- захід забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру стосується заявленої позовної вимоги із зобов`язання відповідача здійснити реструктуризацію валютного кредиту, тобто із зобов`язання затвердити новий (інший) графік платежів, як спосіб забезпечення збереження права боржника на майно у кредитно-боргових правовідносинах;
- позивач зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року № 381/4019/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
12. 25 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою на постанову апеляційної інстанції.
13. Ухвалою Верховного Суду від 6 серпня 2024 року відкрито касаційне провадженнята витребувано справу з суду першої інстанції.
14. 14 серпня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
VI. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
15. ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» у поданому відзиві просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін; стягнути витрати на професійну правничу допомогу.
16. У відзиві наведені такі мотиви:
- позивач вмотивовано не обґрунтовує необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, та не зазначає конкретної норми права, порушення якої має місце в оскаржуваному судовому рішенні;
- інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками постанови апеляційного суду в частині його оцінки співмірності застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно позивача;
- незабезпечення позову в обраний спосіб ніяким чином не вплине на можливість виконання рішення суду про задоволення позову
VII. Фактичні обставини справи, встановленні судами попередніх інстанцій
17. 26 травня 2006 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк (далі - ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк») було укладено кредитний договір № 258.
18. Кредитний договір забезпечений іпотекою, а саме позивачем передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
19. Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 761/33736/18 стягнуто з позивача на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) за кредитним договором в сумі 20 488,48 доларів США.
20. Позивач 18 серпня 2023 року повторно звернулась із заявою про реструктуризацію боргу.
21. В подальшому ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом вказавши, що відповідач відмовився провести реструктуризацію боргу за кредитним договором.
VIII. Позиція Верховного Суду
22. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)) Верховний Суд робить такі висновки.
23. В спірних правовідносинах ключовим є питання, чи були наявні підстави для забезпечення позову.
24. Правова природа та загальні принципи щодо забезпечення позову закріплені в Главі 10 ЦПК.
25. Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
26. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
27. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
28. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
29. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
30. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
31. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
32. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
33. У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду (пункти 46-47) зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
34. В спірних правовідносинах судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є захист прав позивача на реструктуризацію кредиту.
35. А тому апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач (див. пункт 4), будуть мати наслідки, неспівмірні з вирішенням спору по суті.
36. Правильними є висновки апеляційного суду про те, що застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову ніяким чином не забезпечує охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача та не забезпечує позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь.
37. Оскаржувана постанова апеляційного суду є вмотивованою та містить висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
38. Доводи касаційної скарги про необхідність відступлення
від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 12 лютого 2020 року № 381/4019/18, відхиляться колегією суддів, оскільки позивачем не наведено належного обґрунтування підстав для відступу від такого висновку. Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання апеляційного суду на вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, є релевантним, відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі, яка переглядається, пов`язана із тим, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірними із заявленими вимогами.
39. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
40. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідає частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400 401 409 410 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков