Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 761/44665/19

провадження № 61-18913св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві,

відповідач - Головне управління Держпраці у Київській області,

третя особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві на постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування актів.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 липня 2010 року з ОСОБА_1 , який займав посаду менеджера з питань регіонального розвитку ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія», стався нещасний випадок, внаслідок якого ним отримано травми.

Наказом Головного управління Держпраці у Київській області було утворено комісію зі спеціального розслідування нещасного випадку, розслідування проводились неодноразово. За результатами роботи комісії 25 березня 2019 року було складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві не погоджується з висновками комісії про те, що нещасний випадок є таким, що пов`язаний з виробництвом, вважає такі акти незаконними та необґрунтованими, такими, що суперечать вже існуючим судовим рішенням.

З урахуванням викладених обставин просило суд скасувати акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 22 липня 2010 року о 21 год. 45 хв. в ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія», за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1, затверджені 25 березня 2019 року, щодо ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві задоволено.

Скасовано акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 25 березня 2019 року, що стався 22 липня 2010 року о 21 год. 45 хв. на ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» з ОСОБА_1 та акт № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1 від 25 березня 2019 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Київській області оскаржило його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову.

Відмовлено Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві в позові до Головного управління Держпраці у Київській області, третя особа ОСОБА_1 про скасування актів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач у цьому разі не відноситься до осіб, яким надано право оспорювати акти форми Н-5, форми Н-1.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 листопада 2021 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 09 грудня 2021 року просило суд постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

20 січня 2022 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, у якому третя особа зазначає про законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції.

21 січня 2022 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додатки до відзиву.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

14 січня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 22 липня 2010 року з ОСОБА_1 , який працював менеджером з питань регіонального розвитку ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія», стався нещасний випадок, наслідком якого стали закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, субарахноїдальний крововилив, забійна рана завушної ділянки справа, забої, садни правого плеча, спини, забій м`яких тканин грудної клітини.

Розслідування даного нещасного випадку проводилось неодноразово.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року в справі № 2609/6387/13-ц за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві до ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія», третя особа - ОСОБА_1 , про скасування акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 позов задоволено, скасовано акти за формою Н-5 та Н-1 від 21 липня 2011 року про нещасний випадок на виробництві, що стався з ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року в справі № 761/882/15-ц за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві до Головного управління Держпраці у Київській області, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5, акту про нещасний випадок форми Н-1 щодо ОСОБА_1 позов задоволено, скасовано акт від 01 жовтня 2014 року спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 щодо ОСОБА_1 , скасовано акт від 04 жовтня 2014 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, форми Н-1 щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу Управління Держпраці від 13 квітня 2018 року № 3-ДР керуючись вимогами п. 36, 38 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 та в зв`язку з надходженням заяви ОСОБА_1 від 16 березня 2018 року на адресу Державної служби України з питань праці, утворено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку для повторного проведення спеціального розслідування нещасного випадку.

Згідно акту від 25 березня 2019 року форми Н-5 проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 22 липня 2010 року о 21 год. 45 хв. на ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія», складеного комісією, утвореною наказом № 3-ДР від 13 квітня 2018 року Головного управління Держпраці в Київській області, встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок, та зроблено висновок, що нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 , який у 2010 році займав посаду менеджера з питань регіонального розвитку ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія», є таким, що пов`язаний з виробництвом згідно з абз. 1 п. 14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112; нещасний випадок стався під час перебування ОСОБА_1 у службовому відрядженні за завданням керівництва ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» в інтересах підприємства, що підтверджено наказом ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» від 21 липня 2010 року, та поясненням ОСОБА_2 , який у 2010 році займав посаду керуючого СГП «Славгород», що підтверджує заплановану зустріч з ОСОБА_1 щодо придбання сільськогосподарської техніки, яка повинна була відбутися у нічний час, так як вдень він знаходився на виробництві (в полі), займаючись зборкою урожаю; особи, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку: ОСОБА_1 , який у 2010 році займав посаду менеджера з питань регіонального розвитку ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія», як водій легкового автомобіля Шевролет «Авео», номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 12.1, п. 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, (згідно листа Управління ДАІ УМВС України в Сумській області від 26 серпня 2014 року № 10/3688).

25 березня 2019 року затверджено акт форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що стався з ОСОБА_1 22 липня 2010 року о 21 год. 45 хв.

Наказом Управління Держпраці від 09 вересня 2019 року № 4384, прийнятого на підставі пункту 36 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, та відповідно до звернення, отриманого від ОСОБА_1 , про виявлені ним недоліки в оформленні акту, внесено зміни до акту за формою Н-5 та викладено у новій редакції пункт 4 «Основна причина настання нещасного випадку: порушення правил безпеки руху, а саме: вимог п. 12.1, п. 14.2 «в» ПДР України (згідно з постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 03 лютого 2011 року № 3-152/11); п. 6 «Особи, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Шевролет Авео», номерний знак НОМЕР_1 , при обгоні маршрутного транспортного засобу не впевнився, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого допустив зустрічне зіткнення з Тойота «Авалон», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті зіткнення автомобілі зазнали механічних пошкоджень, чим порушив вимоги п. 12.1, п. 14.2 «в» ПДР України (згідно з Лутугинського районного суду Луганської області від 03 лютого 2011 року № 3-152/11)».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Звертаючись до суду з цим позовом, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві просило суд скасувати акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 22 липня 2010 року о 21 год. 45 хв. в ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія», за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1, затверджені 25 березня 2019 року, щодо ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерті.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» встановлено, що факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Частинами першою, другою статті 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Таким чином, обов`язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а у разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності регулюються постановами Кабінету Міністрів України, які регулюють деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадкув, професійних захворювань і аварій на виробництві та затверджують відповідні Порядки проведення розслідування та ведення обліку.

Встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався 22 липня 2010 року, повторне проведення спеціального розслідування нещасного випадку проводилось відповідно до наказу Управління Держпраці від 13 квітня 2018 року № 3-ДР, оскаржувані акти за результатами розслідування комісії були затверджені 25 березня 2019 року.

У відповідності до пункту 59 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім`ї чи особи, яка представляє його інтереси, із змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку.

Аналогічний перелік осіб, яким надано право на оскарження рішення спеціальної комісії, визначений і пунктом 34 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, яка набрала чинності з 01 січня 2012 року.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина перша статті 5 ЦК України).

Отже перелік осіб, яким надано право на таке оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягав. Фонд та його робочі органи на час виникнення спірних правовідносин не належали до переліку осіб, яким надано право оспорювати зміст указаних актів, оскільки складання акту та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпає і не порушує прав та інтересів Фонду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року в справі № 235/3793/17 (провадження № 61-30677св18) зазначено, що «в постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року у справі № 6-1767цс16 зроблено висновок, що перелік осіб, яким надано право на оскарження рішення спеціальної комісії, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Фонд та його робочі органи не належать до переліку осіб, яким надано право оспорювати зміст актів форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ), оскільки складання акта та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпає і не порушує прав та інтересів Фонду. Перелік осіб, яким надано право на оскарження рішення спеціальної комісії, визначений Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, є аналогічним, визначеному Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 686/15274/17 (провадження № 61-36655св18, від 18 березня 2020 року у справі № 235/3755/17 (провадження № 61-37170св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 582/481/18 (провадження № 8565св19), від 26 січня 2022 року у справі № 235/7644/19 (провадження № 61-7214св21).

За таких обставин, Київський апеляційний суд, ухвалюючи оскаржену постанову, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки оспорювані акти не зачіпають та не порушують прав та інтересів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права, а також до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Разом із тим, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на їх законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києвізалишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов