№ 761/46980/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 761/46980/19

провадження № 61-10674 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивачки - ОСОБА_2 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна,

треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Селезньова Олена Марківна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2021 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Музичко С. Г., Болотова Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І., треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Селезньова О. М., про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним, скасування рішень та записів про державну реєстрацію права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 09 серпня 2007 року між нею та публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») укладено кредитний договір № 014/2080/82/59010, за умовами якого вона отримала кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 367 200 доларів США на строк до 09 серпня 2017 року зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами.

09 серпня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та нею укладено договір іпотеки, за умовами якоговона передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року у справі 2-145/11, що набрало законної сили, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто з неї на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 077 804,68 грн. 10 лютого 2012 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-145/2011 з примусового виконання вищевказаного судового рішення.

19 березня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бочковським Т. О. відкрито виконавче провадження № 46871875 з примусового виконання виконавчого листа № 2-145/2011, виданого 10 лютого 2012 року Оболонським районним судом м. Києва, щодо стягнення з неї на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів у розмірі 4 077 804,68 грн.

30 березня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить їй, у тому числі квартиру АДРЕСА_1 у межах суми звернення стягнення 4 077 804,68 грн та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозовою А. І. було прийнято рішення про реалізацію належної їй квартири АДРЕСА_1 з метою погашення кредитної заборгованості.

24 вересня 2015 року служба у справах дітей Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації на запит головного державного виконавця щодо реалізації зазначеної квартири повідомила про відмову у наданні дозволу на її відчуження, оскільки у зазначеній квартирі проживають і мають право користування малолітні діти боржника: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

19 лютого 2016 року її разом з сім`єю виселено зі спірної кватири групою невідомих осіб, які повідомили їй, що такі заходи ними вчинено у зв`язку з наявністю боргу перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а виселення відбувається у рамках виконавчого провадження № 46871875.

Проте у січні 2019 року вона випадково дізналась про розшук її, як боржника за виконавчим провадженням № 46871875, тобто їх виселення з квартири здійснено не у рамках вказаного виконавчого провадження. Отже, вона довідалась про порушення її прав та вчинення щодо неї шахрайських дій.

30 жовтня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», не відкликавши виконавчий лист, на підставі договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки відступило публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик») право вимоги за укладеним з нею договором іпотеки від 09 серпня 2007 року.

30 жовтня 2015 року ПАТ «КБ «Хрещатик» на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки відступило товариству з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс фінанс») права вимоги за укладеним з нею договором іпотеки від 09 серпня 2007 року.

03 листопада 2015 року ТОВ «Кредекс фінанс» на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки відступило ОСОБА_3 право вимоги за укладеним з нею договором іпотеки від 09 серпня 2007 року.

04 лютого 2016 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірнуквартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. № 28070605 та записом про право власності № 13132184.

Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. від 17 лютого 2016 року № 28301019 здійснено державну реєстрацію прав на спірну квартиру за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 17 лютого 2016 року, що підтверджується записом про право власності № 13305528.

Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Селезньової О. М. від 21 вересня 2016 року № 31502449 здійснено державну реєстрацію прав на спірну квартиру за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2016 року, що підтверджується записом про право власності від 16 вересня 2016 року.

Вважала, що договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 03 листопада 2015 року є недійсним, оскільки укладений з фізичною особою, що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості укладення такого правочину з фізичною особою. Крім того, вона не отримувала повідомлення про усунення порушення за кредитним договором, тому у нотаріуса були відсутні правові підстави для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру, що свідчить про незаконність вказаних рішень нотаріусів.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 03 листопада 2015 року, укладений між ТОВ «Кредекс фінанс» та ОСОБА_3 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. від 04 лютого 2016 року № 28070605 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати запис про право власності від 04 лютого 2016 року № 13132184; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. від 17 лютого 2016 року № 28301019 про державну реєстрацію прав на спірну квартиру за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 17 лютого 2016 року та скасувати запис про право власності № 13305528; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Селезньової О. М. від 21 вересня 2016 року № 31502449 про державну реєстрацію прав на спірну квартиру за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2016 року та скасувати запис про право власності від 16 вересня 2016 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 03 листопада 2015 року, укладений між ТОВ «Кредекс фінанс» та ОСОБА_3 , на підставі якого 04 лютого 2016 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою строк позовної давності не пропущено, про застосування якого заявлено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І., оскільки про порушення свого права ОСОБА_1 довідалась лише у лютому 2019 року.

Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 03 листопада 2015 року, укладено між ТОВ «Кредекс фінанс» та ОСОБА_3 з порушенням положень частини третьої статті 1079 ЦК України, частини другої статті 1083 ЦК України, оскільки цей правочин фактично є договором факторингу, в якому фактором мав бути виключно банк, чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції.

Докази отримання позивачкою, як іпотекодавцем, вимоги про усунення порушення за основним зобов`язанням відсутні. Крім того, у спірній квартирі були прописані і проживали малолітні діти позивачки на час реєстрації права власності на неї за ОСОБА_3 , а орган опіки та піклування дозволу на їх виселення та знятті з реєстрації не надавав.

Відсутні докази на підтвердження того, що державним реєстратором було відмовлено позивачці у скасуванні оскаржуваних нею записів, тому з цих підстав спір між сторонами не виник.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 рокуапеляційні скарги ОСОБА_3 таОСОБА_1 залишені без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач про порушення свого права, а саме щодо оспорюваного договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 03 листопада 2015 рокуі рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію речових прав на спірну квартиру дізналася у лютому 2019 року, а тому саме з цього часу необхідно відраховувати строк позовної давності, про застосування якого заявлено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І.

ОСОБА_3 не є юридичною особою, не включена до реєстру фінансових або банківських установ та не має ліцензії на здійснення відповідної діяльності, зокрема і щодо факторингових операцій, тому вона не може бути стороною договору факторингу. У силу положень частини другої статті 1083 ЦК України, оскільки права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладених з позивачкою, були відступлені первісним кредитором ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за договором факторингу, то і усі наступні відступлення цих прав вимоги мають здійснюватися також за договорами факторингу.

Відсутні докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень за кредитним договором. У спірній квартирі, на час реєстрації права власності за ОСОБА_3 , проживали та були прописані діти позивачки, орган опіки та піклування дозволу на їх виселення та зняття з реєстрації не надав. Також відсутні докази того, що у позивачки можуть виникнути складнощі, або їй буде відмовлено державним реєстратором у скасування оскаржуваних записів про право власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення у частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання незаконним договору про відступлення права вимоги скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ОСОБА_1 судові рішення у касаційному порядку не оскаржила.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/46980/19 з Шевченківського районного суду м. Києва.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира територіально відноситься до Оболонського району м. Києва, тобто судом першої інстанції розглянуто справу з порушенням правил територіальної підсудності, про що ОСОБА_3 з поважних причин не могла заявити на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки районний суд не повідомив її про дату, час і місце розгляду справи, чим порушено її права.

Позивачка звернулась до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І., оскільки ОСОБА_1 станом на 16 лютого 2016 року було відомо про укладення між ТОВ «Кредекс фінанс» та ОСОБА_3 спірного договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, що підтверджується підписаними позивачкою угодою про намір врегулювати спір мирним шляхом від 16 лютого 2016 року, мировою угодою від 19 лютого 2016 року, нотаріально посвідченою заявою від 19 лютого 2016 року, згідно з якою вона та її чоловік отримали 50 000 доларів США від ОСОБА_3 , яка зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру на підставі договору іпотеки від 09 серпня 2007 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Крім того, у цій заяві зазначено, що на підставі договору купівлі-продажу від 17 лютого 2016 року ОСОБА_3 відчужила зазначену квартиру ОСОБА_7 . Майнових, матеріальних, фінансових та будь-яких інших претензій ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_8 до ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не мають.

Доводи особи, яка подала відзив

У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Судом першої інстанції не порушено правило територіальної юрисдикції, оскільки позовну заяву подано за місцезнаходженням ТОВ «Вердикт Капітал». Позивачкою строк позовної давності не пропущено, оскільки мирову угоду від 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 підписала під тиском невідомих осіб та при їх виселенні зі спірної квартири.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/2080/82/59010, за умовами якого позичальник отримала кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 367 200 доларів США на строк до 09 серпня 2017 року зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами (а.с. 152-154, т. 1).

09 серпня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 34-36, т. 1).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року у справі 2-145/11, що набрало законної сили, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у сумі 4 077 804,68 грн (а.с. 16-18, т. 1).

10 лютого 2012 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-145/2011 з примусового виконання вищевказаного судового рішення.

19 березня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бочковським Т. О. відкрито виконавче провадження № 46871875 з примусового виконання виконавчого листа № 2-145/2011, виданого 10 лютого 2012 року Оболонським районним судом м. Києва, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів у розмірі 4 077 804,68 грн (а.с. 32, т. 1).

30 березня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , у тому числі квартиру АДРЕСА_1 у межах суми звернення стягнення 4 077 804,68 грн та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (а.с. 33, т. 1).

24 вересня 2015 року служба у справах дітей Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації на запит головного державного виконавця щодо реалізації вище зазначеної квартири, повідомила про відмову у наданні дозволу на її відчуження, оскільки у зазначеній квартирі проживають і мають право користування малолітні діти боржника: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30 жовтня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі договору відступлення права вимоги відступило ПАТ «КБ «Хрещатик» право вимоги за укладеним з ОСОБА_1 кредитним договором від 09 серпня 2007 року № 014/2080/82/59010 (а.с. 170-172, т. 1).

30 жовтня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки відступило ПАТ «КБ «Хрещатик» право вимоги за укладеним з ОСОБА_1 договором іпотеки від 09 серпня 2007 року (а.с. 38-41, т. 1).

30 жовтня 2015 року ПАТ «КБ «Хрещатик» на підставі договору відступлення права вимоги відступило ТОВ «Кредекс фінанс» право вимоги за укладеним з ОСОБА_1 кредитним договором від 09 серпня 2007 року № 014/2080/82/59010 (а.с. 191-193, т. 1).

30 жовтня 2015 року ПАТ «КБ «Хрещатик» на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки відступило ТОВ «Кредекс фінанс» права вимоги за укладеним з ОСОБА_1 договором іпотеки від 09 серпня 2007 року (а.с. 42-45, т. 1).

03 листопада 2015 року ТОВ «Кредекс фінанс» на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки відступило ОСОБА_3 право вимоги за укладеним з ОСОБА_1 договором іпотеки від 09 серпня 2007 року (а.с. 182-183, т. 1).

04 лютого 2016 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. № 28070605 та записом про право власності № 13132184.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Щодо вирішення питання про застосування позовної давності

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78 81 83 84 87 89 228 235 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Отже, суди, вказуючи про незаконність договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 03 листопада 2015 року, укладеного між ТОВ «Кредекс фінанс» та ОСОБА_3 , у порушення вищевказаних вимог закону належним чином не перевірили доводів останньої про те, що ОСОБА_1 звернулась до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І.

Суди у порушення вищезазначених вимог закону не перевірили доводів ОСОБА_3 про те, що позивачці було відомо про укладення 16 лютого 2016 року між ТОВ «Кредекс фінанс» та ОСОБА_3 спірного договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, оскільки між ОСОБА_1 , її чоловіком ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було укладено угоду про намір врегулювати спір мирним шляхом від 16 лютого 2016 року, згідно з якою ОСОБА_3 компенсує ОСОБА_1 та її чоловіку різницю між вартістю квартири АДРЕСА_1 та заборгованістю за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № 014/2080/82/59010 у розмірі 50 000 доларів США, а ОСОБА_1 гарантує збереження квартири, а також зобов`язується у строк до 19 лютого 2016 року підготувати власні речі для переїзду разом з сім`єю з вказаної квартири (а.с. 81, т 2).

Крім того, ОСОБА_3 зазначала про те, що 19 лютого 2016 року між ОСОБА_1 , її чоловіком ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , ОСОБА_7 укладено мирову угоду, згідно з якою ОСОБА_3 сплачує, а ОСОБА_1 та її чоловік отримують перевищення 90 % вартості (50 000 доларів США) предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, і не мають претензій до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та всіх наступних власників вказаної квартири. У преамбулі вищевказаної мирової угоди від 19 лютого 2016 року зазначено, у тому числі про оспорюваний позивачкою договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 03 листопада 2015 року (а.с. 82-83, т. 2).

Також, судами у порушення вимог статей 264 382 ЦПК України не перевірено доводів ОСОБА_3 про те, що 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_8 написали нотаріально посвідчену заяву, відповідно до якої вони отримали 50 000 доларів США від ОСОБА_3 , яка зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру на підставі договору іпотеки від 09 серпня 2007 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . У цій заяві зазначено, що на підставі договору купівлі-продажу від 17 лютого 2016 року ОСОБА_3 відчужила зазначену квартиру ОСОБА_7 . Майнових, матеріальних, фінансових та будь-яких інших претензій ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_8 до ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не мають (а.с. 84, т. 2).

Ураховуючи викладене, суди належним чином вищевказані фактичні обставини у справі не дослідили, а дійшли формального висновку про те, що ОСОБА_1 довідалась про порушення свого права, а саме щодо існування оспорюваного договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 03 листопада 2015 року із рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію речових прав на спірну квартиру лише у лютому 2019 року, не зазначивши, чим спростовуються вищевказані доводи ОСОБА_3 щодо угоди про намір врегулювати спір мирним шляхом від 16 лютого 2016 року, мирової угоди від 19 лютого 2016 року, нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 , її чоловіка ОСОБА_8 від 19 лютого 2016 року.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то судам при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Щодо порушення судами норм процесуального права

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

У частинах першій та другій статті 211 ЦПК України передбачено, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться згідно з вимогами статей 128-130 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої та шостої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення Європейського суду з прав людини від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE»).

Відсутні докази отримання ОСОБА_3 жодної судової повістки районного суду (а.с. 143, 212, 228, 253, т. 1; а.с. 33, т. 2), у тому числі про розгляд справи судом першої інстанції 21 січня 2021 року.

Суд першої інстанції, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_3 , не дослідив доводів та заперечень останньої щодо фактичних обставин у справі і належним чином не перевірив надані нею докази та відповідність застосованих норм матеріального права доказам.

Апеляційний суд вищевказані процесуальні порушення не усунув.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8-12 128-130 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

У частині першій статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Аналіз вказаних вимог процесуального законодавства свідчить про те, що словосполучення «із приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном; оскільки спір у справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, провадження № 12-73 гс 20.

Суди у порушення вимог процесуального права не врахували доводи ОСОБА_3 про те, що спірна квартира АДРЕСА_1 територіально відноситься до Оболонського району м. Києва, тобто Шевченківським районним судом м. Києварозглянуто справу з порушенням правил територіальної підсудності.

ОСОБА_3 з поважних причин не могла заявити про непідсудність справи Шевченківському районному суду м. Києва на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки районний суд не повідомив її про дату, час і місце розгляду справи, чим було порушено її процесуальні права, тому вимоги частини другої статті 411 ЦПК України не застосовуються.

Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою підсудністю, а саме до Оболонського районного суду м. Києва.

Згідно з пунктам 6 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд за встановленою підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк