Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 761/47244/19

провадження № 61-5178св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Київській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року у складі судді Савицького О. А. та постанови Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області), Державної казначейської служби України про визнання неправомірною бездіяльність органу досудового розслідування, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у серпні 2012 року по АДРЕСА_1 її племінник ОСОБА_2 побив її.

Вказувала, що за її заявою було внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудового розслідування за частиною першою статті 125 КК України.

Слідчі Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП у Київській області неодноразово закривали вказане кримінальне провадження, а тому вона була змушена звертатися зі скаргою до Шевченківського районного суду м. Києва.

На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року слідчим управлінням ГУ НП в Київській області було внесено дані в ЄДРДР за № 1201810000000244 від 29 березня 2018 року за частиною першою статті 365 КК України.

На її думку, орган досудового розслідування не здійснює досудове розслідування, оскільки підозра нікому не оголошена, обвинувальний акт до суду не направлений, винних осіб не притягнуто до кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведене просила суд: визнати бездіяльність ГУ НП у Київській області при здійсненні досудового розслідування по кримінальному провадженню № 1201810000000244 від 29 березня 2018 року неправомірною; відшкодувати на її користь моральну шкоду у розмірі 184 976 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність органу досудового розслідування закрито.

Закриваючи провадження у вказаній частині, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльність органу досудового розслідування не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку факту завдання їй відповідачами моральної шкоди, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 липня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційних скаргах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права, оскільки суди розглянули у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій помилково не визнали бездіяльність ГУ НП в Київській області неправомірною. Заявник зазначає, що по теперішній час підозру її племіннику, який її побив, не оголошено, обвинувальний акт не спрямовано до суду.

Крім того, судами не було враховано тривалість протиправної поведінки відповідача з 2012 року по теперішній день. Вказує на наявність причинно-наслідкового зв`язку як на підставу для задоволення позову.

Доводи сторони, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційні скарги ОСОБА_1 від ГУ НП в Київській області, у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2018 року визнано незаконною бездіяльність уповноважених осіб (слідчих) СУ ГУ НП в Київській області, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, викладених у заяві ОСОБА_1 від 14 березня 2018 року; зобов`язано уповноважену особу (слідчого) СУ ГУ НП в Київській області невідкладно внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, викладені в заяві ОСОБА_1 від 14 березня 2018 року, зареєстрованій 14 березня 2018 року в Журналі Єдиного обліку за № 1241; зобов`язано уповноважену особу (слідчого) СУ ГУ НП в Київській області надати ОСОБА_1 документ, що підтверджує внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, викладених в заяві ОСОБА_1 від 14 березня 2018 року, зареєстрованій 14 березня 2018 року в Журналі Єдиного обліку за № 1241.

29 березня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді було внесено до ЄРДР кримінальне провадження № 120181100000000244 за частиною першою статті 365 КК України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За положеннями частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зі змісту частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається

Системний аналіз змісту зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку про те, що приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку розгляду апеляційних скарг на рішення суду, якщо наявні виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Крім того, згідно частини другої статті 369 ЦПК України, апеляційний суд може розглядати апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, перелік яких є вичерпним й міститься у пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року в справі № 753/17720/18 та від 04 листопада 2020 року у справі № 642/1491/17.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання бездіяльності ГУ НП у Київській області при здійсненні досудового розслідування по кримінальному провадженню № 1201810000000244 від 29 березня 2018 року неправомірною та відшкодуванням на її користь моральної шкоди у розмірі 184 976 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Київській області, Державної казначейської служби України про визнання неправомірною бездіяльність органу досудового розслідування, відшкодування моральної шкоди.

Вирішено проводити розгляд цивільної справи в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні 08 грудня 2020 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва було закрито провадження у вказаній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність органу досудового розслідування.

Інша частина позовних вимог про відшкодування моральної шкоди була розглянута по суті й рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року відмовлено у їх задоволенні.

З наведеного вбачається, що звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 було заявлено дві позовні вимоги, одна немайнова - про визнання бездіяльності протиправною, а інша майнова - про відшкодування моральної шкоди. Судом першої інстанції у вказаній справі було відкрито провадження щодо обох позовних вимог.

У грудні 2020 року та січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду із апеляційними скаргами на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

При цьому суд апеляційної інстанції з посиланням на частину першу статті 366, частину тринадцяту статті 7,частину четверту статті 19, статтю 368, частини першу-другу статті 369 ЦПК України дійшов помилкового висновку, що розгляд апеляційних скарг в даній справі слід проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи - в письмовому провадженні.

Так, як вже зазначалось вище, у вказаній справі було заявлено позовні вимоги майнового та немайнового характеру, щодо яких було відкрито провадження у справі.

Таким чином, частина перша статті 369 ЦПК України не може застосовуватись при вирішенні питання щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду в цій справі, оскільки визначає лише порядок розгляду справ з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В той же час частина друга статті 369 ЦПК України також не підлягає застосуванню, оскільки не допускає можливість розгляду апеляційним судом апеляційної скарги на ухвалу суду про закриття провадження у справі (пункт 15 частини першої статті 353 ЦПК України) без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням (викликом) учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув, оцінки зазначеним обставинам не надав та дійшов помилкового висновку про те, що відповідно до частин першої, другої статті 369 ЦПК України зазначена справа в апеляційному порядку може бути розглянута без повідомлення учасників справи - в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Зазначене позбавило відповідача права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , серед іншого, касаційні скарги обґрунтовувала тим, що апеляційний суд помилково розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанови апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно дотриматись порядку розгляду справи, передбаченого статтею 368 ЦПК України.

Оскільки апеляційний суд здійснив розгляд цієї справи з порушенням вимог процесуального закону, що унеможливило ухвалення законного та справедливого судового рішення, то Верховний Суд не здійснює перевірку доводів касаційної скарги по суті спору.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанови Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович