ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 761/47253/23

провадження № 61-2837 св 25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2025 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд розірвати шлюб між ним та нею, зареєстрований

09 листопада 1979 року у Ленінградському відділі запису актів громадянського стану у м. Києві, актовий запис № 2283.

Позовна заява від імені позивача підписана адвокатом Бондарем А. В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до акту № 98, складеному Шевченківським районним судом м. Києва 22 жовтня 2024 року, при розкритті конверта, надісланого до суду Бондарем А. В. , відсутні ордер, копія посвідчення і свідоцтва, які вказані у пунктах 6 та 7 додатків до позовної заяви. Отже, повноваження на подачу та підписання позовної заяви від імені

ОСОБА_1 адвокатом Бондарем А. В. не надано, томупозовна заява подана та підписана особою, яка не має повноважень на ведення даної цивільної справи в суді.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря А. В., задоволено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року скасовано із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції у разі виявлення факту, що позовну заяву було подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви мав постановити ухвалу про залишення такої позовної заяви без руху або повернути позовну заяву. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України, після відкриття провадження в справі без надання позивачу строку для усунення можливих недоліків позовної заяви.

Апеляційний суд урахував обґрунтовані доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції спочатку в ухвалі від 18 вересня 2024 року відкрито провадження в справі було встановлено, що позовна заява відповідає вимогам статей 175-177 ЦПК України, підстави, визначені статтями 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні, тому позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, а відтак процесуальна поведінка суду є непослідовною та не узгоджується з принципом правової визначеності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2025 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня2025 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу

№ 761/47253/23 із Шевченківського районного суду м. Києвата надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставин справи.

Вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховані висновки, щодо застосування порушених норм процесуального права, а саме частину четверту статті 62, частину сьому статті 177, пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, не враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19), та у постановах Верховного Суду: від 11 травня 2022 року у справі № 196/143/21(провадження № 61-3366св22), від 15 червня 2023 року у справі № 204/10576/22 (провадження № 61-8627ск23).

Вказує, що суд першої інстанції після відкриття провадження, дослідивши матеріали справи, виправив свою помилку й ухвалив законне та справедливе судове рішення. Такі дії суду якраз і узгоджуються з принципами правової визначеності.

Зазначає, що у адвоката Бондар А. В., який підписав та подав позов до суду, були відсутні права представляти позивача у суді, оскільки ним не було додано до позову відповідних документів, що підтверджували б його повноваження представляти позивача у справі, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду. При цьому вказує, що адвокат Бондар А. В. зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та добросовісно користуватися процесуальними правами, відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скаргаОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом встановлено, що у вересні 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у додатках до якої зазначено наявність, зокрема, ордеру, копії посвідчення та свідоцтва. Позовна заява підписана адвокатом Бондарем А. В. як представником позивача (а. с. 5).

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 21 грудня 2023 року справу розподілено судді Макаренко І. О. (а. с. 11).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року про відкриття провадження встановлено, що позовна заява відповідає вимогам

статей 175-177 ЦПК України. Підстави, визначені статтями 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні, тому позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі. З огляду на предмет позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, наразі також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку. На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про те, що справа підлягає подальшому розгляду згідно ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалено відкрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін (а. с. 15).

22 жовтня 2024 року за підписами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 складено акт Шевченківського районного суду м. Києва № 98, затверджений керівником апарату Зборщік А. О., про те, що під час розкриття конверта (пакета), надісланого Бондарем А. В. , відсутній ордер, копія посвідчення і свідоцтва, які вказані у

пунктах 6, 7 додатків до позовної заяви про розірвання шлюбу (а. с. 20).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що позовна заява підписана адвокатом Бондарем А. В., який діє від імені позивача ОСОБА_1 на підставі ордеру. Відповідно до акту

№ 98, складеному Шевченківським районним судом м. Києва 22 жовтня 2024 року, при розкритті конверта, надісланого до суду Бондарем А. В., відсутні: ордер, копія посвідчення і свідоцтва, які вказані у пунктах 6 та 7 додатків до позовної заяви,

а отже повноваження на подачу та підписання позовної заяви від імені

ОСОБА_1 адвокатом Бондарем А. В. не надано. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Ураховуючи викладене та те, що позовна заява подана та підписана особою, яка не має повноважень на ведення даної цивільної справи в суді, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду (а. с. 21).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі

«De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частиною сьомою статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Апеляційний суд зазначив, що відповідно до положень статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Крім цього, заява повертається у випадках, коли, зокрема, заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції у разі виявлення факту,

що позовну заяву було подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви мав постановити ухвалу про залишення такої позовної заяви без руху або повернути позовну заяву, проте суд першої інстанції дійшов передчасного висновку для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України після відкриття провадження в справі без надання позивачу строку для усунення можливих недоліків позовної заяви.

Установлено, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 подано її представником Бондарем А. В., яким зазначено, що він є адвокатом і у додатках зазначено відповідні документи на підтвердження цього.

При цьому суд апеляційної інстанції вірно врахував, що судом першої інстанції спочатку ухвалою від 18 вересня 2024 року відкрито провадження в справі і встановлено, що позовна заява відповідає вимогам статей 175-177 ЦПК України, підстави, визначені статтями 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні, тому позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, а потім залишив позовну заяву без розгляду, відтак процесуальна поведінка суду є непослідовною та не узгоджується з принципом правової визначеності.

Крім того, згідно 4 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України

від 20 серпня 2019 року № 814, відповідальний працівник суду у день надходження кореспонденції перевіряє цілісність конверта (пакета), відповідність адресування, із дотриманням правил безпеки розкриває конверт (пакет), перевіряє відповідність вкладень опису (наявність додатків до документа).

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції, у разі одержання документів у пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 1) у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в день реєстрації позовної заяви

21 грудня 2023 року, яка надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва засобами поштового зв`язку, жодних актів про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання), відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, складено не було, що свідчить про фактичне надання представником позивача зазначених в переліку додатків до супровідного листа документів, і що підтверджується висновками суду в ухвалі

від 18 вересня 2024 року про відкриття провадження в справі.

Ураховуючи такі непослідовні дії районного суду, є проявом надмірного формалізму залишення позову без розгляду. При цьому, як зазначає у своїй заяві до районного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар А. В., після отримання ухвали про відкриття провадження у справі, в якій не зазначено недоліків позовної заяви, очікувалося призначення справи до розгляду. Проте, 18 жовтня 2024 року після спілкування із секретарем або помічником судді Макаренко І. О. йому повідомлено про відсутність додатків до позовної заяви. У цей же день, 18 жовтня 2024 року, поштою ним додатково надіслано до суду вказані документи (а. с. 22-28).

Таким чином, висновки суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду були передчасними.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у відповідних постановах Верховного Суду, є безпідставні, оскільки у наведених справах та у справі, що переглядається, різні фактичні обставини та процесуальні дії суду й учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць