Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 761/5866/19

провадження № 61-9707св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал»,

заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал» на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 вересня

2022 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року у цивільній справі № 2-6319/10 стягнуто солідарно з

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Хрещатик» заборгованість в сумі 2 333 607,77 грн та судові витрати у розмірі

1 820,00 грн, а всього 2 335 427,70 грн.

У вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал» (далі - ТОВ «ФК «Профкапітал») звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача та видачу дубліката виконавчого листа, мотивуючи це тим, що на виконання вказаного судового рішення Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист

від 03 грудня 2010 року. 05 травня 2020 року відбувся аукціон з продажу прав вимоги ПАТ «КБ «Хрещатик» за лотом № GL16N617663. Згідно із протоколом від 05 травня 2020 року № UA-EA-2020-04-10-000007-b переможцем аукціону стало ТОВ «ФК «Профкапітал». За результатами аукціону між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ТОВ «ФК «Профкапітал» було укладено договір від 04 червня 2020 року № 000007/Ф про відступлення прав вимоги.

Крім того заявник зазначав, що виконавчий лист неодноразово пред`являвся до примусового виконання та був повернутий стягувачу

ПАТ «КБ «Хрещатик», але останнє на вимогу заявника оригінал виконавчого листа не надав та листом від 13 серпня 2020 року повідомив про його втрату. А тому, оскільки заявник вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не пропущено, звернувся із вимогою про видачу дубліката.

У зв`язку з викладеним, заявник просив замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «КБ «Хрещатик» на ТОВ «ФК «Профкапітал» та видати дублікат виконавчого листа Шевченківського районного суду

м. Києва від 03 грудня 2010 року № 2-6319/10.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року у складі судді Притули Н. Г. відмовлено ТОВ «ФК «Профкапітал» у задоволені заяви про заміну сторони стягувача з примусового виконання рішення та видачу дубліката виконавчого листа.

Судове рішення мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази виконання заявником умов договору від 04 червня 2020 року № 000007/Ф про відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ «КБ «Хрещатик» на

ТОВ «ФК «Профкапітал», а саме докази, оформленні у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4 цього договору, а тому суд не вважав, що до заявника перейшло право вимоги.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Профкапітал» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року про відмову у задоволені заяви про заміну сторони стягувача з примусового виконання рішення та видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони стягувача виконавчого провадження відповідно до статті 353 ЦПК України не підлягає апеляційному оскарженню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ «ФК «Профкапітал» на ухвалу Київського апеляційного суду

від 08 вересня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, також просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судовий збір за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 2 481,00 грн.

Підставою касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду

від 08 вересня 2022 року представник заявника зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Особа, яка подала касаційну скаргу, вказує на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09, від 27 серпня 2020 року у справі № 522/22205/17, від 29 липня 2020 у справі № 754/7561/15-ц та від 04 травня 2022 року у справі № 638/10464/18.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, порушив принцип верховенства права та обмежив право ТОВ «ФК «Профкапітал» у доступі до суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року справу за заявою

ТОВ «ФК «Профкапітал» про заміну сторони стягувача з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року та видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом

ПАТ «КБ «Хрещатик» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року у цивільній справі № 2-6319/10 за позовом ПАТ «КБ «Хрещатик» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ПАТ «КБ «Хрещатик» заборгованість в сумі 2 333 607,77 грн та судові витрати у розмірі 1 820,00 грн, а всього 2 335 427,70 грн.

На виконання вказаного рішення Шевченківським районним судом м. Києва 03 грудня 2010 року було видано виконавчі листи.

04 червня 2020 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ТОВ «ФК «Профкапітал» було укладено договір № 000007/Ф про відступлення прав вимоги.

Відповідно до пункту 2 зазначеного договору новий кредитор у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4 цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами.

Згідно з пунктом 4 зазначеного договору за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 118 677,83 грн.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 000007/Ф про відступлення прав вимоги від 04 червня 2020 року до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами включено й кредитний договір від 12 вересня 2007 року № 89/ФВ/07, укладений із ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Профкапітал» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року відмовлено ТОВ «ФК «Профкапітал» у задоволені заяви про заміну сторони стягувача з примусового виконання рішення та видачу дубліката виконавчого листа.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою суду, ТОВ «ФК «Профкапітал» звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Профкапітал» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року.

Постановляючи ухвалу від 08 вересня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження відповідно до пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.

Згідно з Конституцією України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов`язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8).

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина перша статті 55). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

За правовою позицією Конституційного Суду України «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року

№ 3-рп/2003).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55, пункту 8 частини першої

статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини першої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано в главі 1 розділу V Кодексу, в якій врегульовано питання апеляційного оскарження судових рішень і ухвал.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

У пункті 28 частини першої статті 353 ЦПК України зазначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Зміст пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України не містить заборони апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Виходячи із системного аналізу положення пункту 28 частини першої

статті 353 ЦПК України, ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження підлягають апеляційному оскарженню.

Пункт 28 частини першої статті 353 ЦПК України у поєднанні з

пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції, як про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, так і про відмову у заміні сторони.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1

статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

З огляду на викладене вище в сукупності, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до апеляційного суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал» задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович