Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 761/6662/20-ц
провадження № 61-428св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна, третя особа - ОСОБА_5 ,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_6 , на постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року в складі колегії суддів:
Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову
У лютому 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., третя особа -
ОСОБА_5 , про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є власниками квартир АДРЕСА_1 ,
АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Їхні квартири розташовані поряд з квартирою АДРЕСА_4 , що належить
ОСОБА_4
10 жовтня 2019 року ОСОБА_4 зареєструвала право власності на шість квартир, які утворились внаслідок переобладнання (поділу) нею квартири АДРЕСА_4 . Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Мазарчук Н. В.як державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на шість спірних об`єктів нерухомості за ОСОБА_4 . Підставою виникнення права власності є висновок від
30 вересня 2019 року № 0168/19, виданий ТОВ «Проекттехсервісгруп».
Позивачі вважали, що ОСОБА_4 порушила їх права, оскільки здійснила поділ своєї квартири всупереч порядку такого поділу, не отримала дозвіл на проведення будівельних робіт, не ввела готовий об`єкт в експлуатацію, не надала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Зазначали, що мало місце втручання в стіну загального коридору 25 та 26 поверхів, у спосіб вирізання дверних отворів для входу в новоутворені квартири. Такі дії відповідача порушують права всіх мешканців будинку, оскільки конструкції будинку послаблені вказаним втручанням. Крім того, зросло навантаження на електромережі та інженерні системи будинку, оскільки збільшилась кількість квартир, з однієї до шести. Наголошували, що санвузол квартир АДРЕСА_5 ,
АДРЕСА_6 розташовані над житловою кімнатою квартири АДРЕСА_1 , що суперечить нормам ДБН В 2.2.-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки».
Посилаючись на висновки експерта від 04 лютого 2020 року № 861/01-2020 зазначали, що виконані будівельно-монтажні роботи в квартирі АДРЕСА_4 відносяться до реконструкції житлового будинку, оскільки пов`язані з втручанням в несучі конструктивні елементи будинку та інженерні системи загального користування, на виконання яких необхідний відповідний дозвіл, погоджена та затверджена документація, а після виконання усіх будівельних робіт, об`єкт підлягає прийняттю в експлуатацію. Вказували, що державна реєстрація права власності на новоутворені об`єкти нерухомого майна була проведена нотаріусом з порушенням вимог законодавства.
З огляду на викладене ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 1936105880000), № 160/2 (реєстраційний номер 1936108280000), № 160/3 (реєстраційний номер 1936109580000), № 160/4 (реєстраційний номер 1936110380000), № 160/5 (реєстраційний номер 1936111580000), № 160/6 (реєстраційний номер 1936114280000), згідно з якими до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про право власності ОСОБА_4 на вказані об`єкти нерухомості та зобов`язати ОСОБА_4 повернути вказані квартири у попередній стан, який існував до поділу.
Крім того, у лютому 2020 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2
і ОСОБА_3 подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на об`єкти нерухомого майна: квартири АДРЕСА_5 ,
АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , що належать ОСОБА_4 .
На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачі вказали, що відповідач ОСОБА_4 здійснила поділ квартири АДРЕСА_4 , яка розташована на двох рівнях, на шість окремих об`єктів, з порушенням державних будівельних норм та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», чим порушила права позивачів як власників суміжних квартир. Це підтверджується висновком експерта від 04 лютого 2020 року № 861/01-2020.
Позивачі зазначали, що 10 лютого 2020 року відповідач відчужила одну із шести квартир, а саме, квартиру АДРЕСА_10 відповідно до договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_7 .
Тому позивачі вважали, що відповідач може в будь-який момент відчужити й інші квартири, які належать їй на праві власності, на користь інших осіб, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року
в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у цій справі не встановлено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Позивачі не зазначили яким чином може сприяти виконанню рішення суду обраний ними вид забезпечення позову та не обґрунтували відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. Також суд зазначив, що заява про забезпечення позову не містить пропозиції позивачів щодо зустрічного забезпечення відповідно до пункту 6 частини першої статті 151 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта
№ 1936105880000, власником якої є ОСОБА_4 .
Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об`єкта
№ 1936108280000, власником якої є ОСОБА_4 .
Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_13 , реєстраційний номер об`єкта
№ 19361095880000, власником якої є ОСОБА_4 .
Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_14 , реєстраційний номер об`єкта
№ 1936110380000, власником якої є ОСОБА_4 .
Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта
№ 1936111580000, власником якої є ОСОБА_4 .
Апеляційний суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що у лютому 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., третя особа:
ОСОБА_5 , про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна та зобов`язання вчинити дії. На обґрунтування позову позивачі зазначали, що відповідач здійснила поділ квартири АДРЕСА_4 на шість окремих квартир, а саме, квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 ,
АДРЕСА_10 , АДРЕСА_9 , з порушенням державних будівельних норм та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», чим порушила їх права як власників суміжних квартир, що підтверджується висновком експерта від 04 лютого 2020 року № 861/01-2020. Власником зазначених вище квартир
є ОСОБА_4 . Тобто, між сторонами виник спір з приводу скасування права власності відповідача ОСОБА_4 на вказані квартири та щодо зобов`язання останньої повернути ці квартири у попередній стан. Таким чином, апеляційний суд вважав, що вид забезпечення позову, який просять застосувати позивачі, відповідає позовним вимогам.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що 10 лютого 2020 року відповідач відчужила квартиру
АДРЕСА_15 відповідно до договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_7 .
Ці обставини відповідачем не спростовані. Отже, враховуючи наведене, на переконання апеляційного суду, існує можливість відповідача як власника майна вільно на власний розсуд ним розпоряджатися, а тому невжиття заходів забезпечення позову у визначений заявниками спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову судом. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є обґрунтованими.
Апеляційний суд також вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з тих підстав, що заява не містить пропозиції позивачів щодо зустрічного забезпечення. Суд не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, а має лише право на застосування зустрічного забезпечення. При цьому, ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачі не мають зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Також відповідач не надала доказів того, що майновий стан позивачів або їх дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Клопотання про зустрічне забезпечення може бути подане та вирішене судом після застосування судом заходів забезпечення позову. Тому, відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявників щодо зустрічного забезпечення не є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.
Аргументи учасників справи
У січні 2021 року представник ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 відповідно до вимог законодавства звернулась до спеціалізованої компанії - ТОВ «Проекттехсервісгруп» та отримала висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 0168/19. Відповідно до цього висновку за технічними характеристиками об'єкт (квартира) АДРЕСА_16 , може бути поділено на шість новоутворених об'єктів. Таким чином, перепланування квартири було здійснено після отримання належного висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, а також згідно з вимогами законодавства.
Усі доводи, на яких базуються як позовні вимоги, так і вимоги заяви про забезпечення позову є лише припущеннями позивачів та не відповідають фактичним обставинам справи. Позивачі станом на дату подання позовної заяви до суду не володіли даними щодо фактично виконаних робіт з перепланування квартир. Крім того, експерт у висновку від 04 лютого 2020 року № 861/01-2020, на який посилаються позивачі як на підставу позовних вимог, зазначає, що доступу до квартир у нього не було. Документами, на підставі яких виконано висновок експерта, є ксерокопіями планів та експлікацій на квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_17 . Тобто вказаний висновок експерта ґрунтується лише на копіях технічних паспортів, які не відповідають фактично зробленому переплануванню квартири.
У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам. Проте, на переконання
ОСОБА_4 , не зрозуміло, яким чином порушені права, свободи та інтереси ОСОБА_1 , який мешкає у квартирі АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , який мешкає у квартирі АДРЕСА_18 , тобто в квартирах, які знаходяться через стінку з квартирою АДРЕСА_4 , що належить особі, яка подала касаційну скаргу. Тому їх права не порушено. Права ОСОБА_3 також не порушено, що підтверджується відповідним звітом. Звертатись до суду із заявою про забезпечення позову у вигляді арешту майна відповідача особи мають підстави лише у тому випадку, коли є беззастережні факти порушення відповідачем/відповідачами їхніх прав, свобод та інтересів.
З часу відкриття провадження у цій справі і до моменту ухвалення апеляційним судом постанови про забезпечення позову ОСОБА_4 , незважаючи на можливість відчуження спірних квартир, таких дій не вчиняла. Позивачі вказали неправдиву інформацію щодо відчуження квартири з метою унеможливлення або ускладнення виконання рішення суду у цій справі, оскільки квартира
АДРЕСА_10 була продана ще до подання позову та заяви про забезпечення позову.
Між позивачами та ОСОБА_4 фактично не існуєспору, оскільки жодні права та свободи позивачів не були порушені при переплануванні приміщення, належного відповідачу, а право власності ними не оскаржується.
Апеляційний суд, забезпечуючи позов у цій справі врахував виключно гіпотетичні інтереси позивачів, водночас реальні інтереси відповідача проігнорував, хоча саме їй належить право власності на майно, на яке суд наклав арешт.
У червні 2021 року від представник ОСОБА_4 надійшло пояснення,
в якому зазначено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від
04 січня 2021 року у задоволенні позову в цій справі відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 січня 2021 року змінено у частині розподілу судових витрат, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Таким чином, наразі немає правових підстав для забезпечення
позову у вигляді арешту нерухомого майна, яке належить відповідачу ОСОБА_4 .
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 24 лютого 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду
і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду».
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «[…] повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та приймаючи постанову про задоволення заяви про забезпечення позову, всупереч нормам процесуального права не врахував (на відміну від суду першої інстанції) недоведеність позивачем обставин, що свідчать про існування реальної загрози невиконання або ж утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не звернув уваги на те, що накладення арешту на нерухоме майно не відповідає змісту порушеного, на думку позивачів, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оскільки апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає закону, постанову суду апеляційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України належить скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.
Керуючись статтями 400 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_6 , задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року скасувати.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року залишити в силі.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук М. Ю. Тітов