№ 761/6800/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 761/6800/16-ц

провадження № 61-10649св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс Плюс», Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, Київська міська державна адміністрація, Головне управління з державного нагляду у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту у місті Києві, Головне управління Державної санітарної епідеміологічної служби у м. Києві, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Шевцової Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів Саліхова В. В., Вербової І. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс Плюс» (далі - ТОВ «Житлосервіс Плюс»), Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, Київської міської державної адміністрації, Головного управління з державного нагляду у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту у м. Києві, Головного управління Державної санітарної епідеміологічної служби у м. Києві, Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, про усунення порушення та приведення майна у попередній стан.

Позов мотивував тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . З квітня 2015 року на зовнішній стіні квартири АДРЕСА_2 , яка розташована на чотирнадцятому поверсі та належить на праві власності відповідачу, розпочато самовільне будівництво конструкції (балкону/лоджії).

Позивач вважав, що будівництво конструкції є незаконним та вона підлягає демонтажу на тій підставі, що відсутня згода на зведення такої конструкції та відповідна дозвільна та проектна документація.

Зведена конструкція порушує права та інтереси інших співмешканців багатоквартирного будинку та ставить під загрозу їх життя та здоров`я. Крім того, зведена конструкція призвела до погіршення цілісного і зовнішнього вигляду фасаду будинку, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту мешканців квартири.

Позивач просив зобов`язати відповідача протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили демонтувати конструкцію на зовнішній стіні квартири АДРЕСА_2 , та повернути фасад будинку у попередній стан.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 17 жовтня 2017 року у позові відмовив.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в судовому засіданні не було встановлено, які роботи проводились відповідачем в її квартирі, суд позбавлений можливості встановити повно та об`єктивно всі обставини справи та суду не надано доказів, що внаслідок проведення робіт відповідачем були порушені чи порушуються права позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задовольнив.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року скасував та ухвалив нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнив.

Зобов`язав ОСОБА_2 протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили демонтувати конструкцію балкону до квартири АДРЕСА_3 , та повернути фасад будинку у попередній стан.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 157,52 грн та 16 016,00 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що оцінюючи всі зібрані докази у своїй сукупності, матеріали справи, враховуючи порушення відповідачем вимог житлового та містобудівного законодавства, а також інтересів співвласника багатоквартирного будинку, неотримання дозволу на проведення будівельних робіт на зовнішній стіні багатоквартирного житлового будинку, є підстави для задоволення позову.

Суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, а саме відсутність дозвільних документів на перепланування, втручання в несучі конструктивні елементи житлового будинку, порушення прав позивача, у зв`язку з чим дійшов неправильних висновків з порушенням норм матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, адвокат Шевцова О. В. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження адвокат Шевцова О. В. в інтересах ОСОБА_2 зазначає:

застосування норми права без урахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 753/6914/15-ц, від 31 січня 2019 року у справі № 309/3989/14 та від 18 квітня 2018 року у справі № 757/9131/15-ц; висновку щодо застосування статті 383 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 646/4626/17.

Адвокат Шевцова О. В. в інтересах ОСОБА_2 мотивувала касаційну скаргу тим, що вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, необхідно враховувати, що положення статті 376 ЦК України до цих правовідносин застосовуються лише у випадку, коли квартира в такому будинку розташована на першому поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки; квартира ОСОБА_2 розташована на 14-му поверсі багатоквартирного будинку, а не на першому - відповідно підстави для застосування судом статті 376 ЦК України відсутні;

суд апеляційної інстанції не врахував висновок експертів у частині встановлення ними відсутності зауважень у дотриманні вимог пожежної безпеки та санітарно-технічних вимог нормативних документів до конструкції влаштованого балкону відповідача; суд не врахував висновок експертів про те, що на час візуально-інструментального обстеження ознак пошкоджень поверхні стін, поверхні фасаду, в тому числі ознак, які могли б вплинути на технічний стан будинку, в місці влаштування балкону не спостерігається;

доказів небезпечності або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку матеріали справи не містять;

позивач не надав суду доказів того, яким чином реконструкція балкону призвела до порушень його прав чи прав власників інших квартир у багатоквартирному будинку і які саме його права порушені;

вимоги позивача щодо приведення майна до попереднього стану шляхом фактичного демонтажу балкону є передчасними та необґрунтованими, оскільки вони є похідними від визнання реконструкції самочинною, і задоволення таких вимог суперечитиме інтересам мешканців будинку;

апеляційний суд неправильно розрахував розмір витрат, які підлягають стягненню, пов`язаних із проведенням експертизи, оскільки з відповідача стягнуто витрати за проведення експертизи в сумі 16 016,00 грн, однак ухвалою суду від 31 січня 2018 року про призначення експертизи такі витрати покладено порівну на обидві сторони.

У вересні 2020 року Київська міська державна адміністрація звернулася до Верховного Суду з письмовими поясненнями.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 25 вересня 2012 року.

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 2015 року.

У листі від 31 грудня 2015 року № 10126-103/3112/10 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві повідомив, що Департамент не реєстрував дозвільних документів, які б надавали право на виконання підготовчих і будівельних робіт, а також не приймав об`єкт в експлуатацію за адресою: АДРЕСА_4 . Крім того, оскільки не було надано доступу до квартири, представники Департаменту не мали можливості провести перевірку відповідно до пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (т. 1, а. с. 9).

Комісія ТОВ «Житлосервіс Плюс» 13 вересня 2016 року склала акт про те, що з квітня 2015 року виявлено факт проведення будівельних робіт на 14-му поверсі квартири АДРЕСА_2 на зовнішній стіні будинку власником помешкання - ОСОБА_2

ТОВ «Житлосервіс Плюс» у листі від 19 вересня 2016 року № 19.09/1 зазначило про те, що ОСОБА_2 21 жовтня 2015 року звернулась до ТОВ «Житлосервіс Плюс» із заявою, в якій просила надати дозвіл на проведення будівельних робіт зі спорудження балкону, на який отримала відмову. Відповідачу роз`яснили, що будівництво може бути розпочато виключно після розроблення відповідної проектної документації, отримання погодження Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції м. Києва та сусідів у будинку АДРЕСА_5 .

За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 06 березня 2020 року № 3788/18-43/3789/18-44 наданий висновок експерта, відповідно до якого вказати про відповідність влаштованої конструкції балкону до кімнат квартири АДРЕСА_3 технічним нормам, вимогам державних норм (ДБН) та іншим стандартам з питань будівництва за результатами дослідження не вбачається можливим, оскільки робоча документація надана на дослідження не в повному обсязі, розроблена з відхиленням від пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 9.1, 9.2, 9.3 вимог ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (чинні з 01 жовтня 2014 року).

За результатами дослідження зауважень щодо дотримання вимог у частині пожежної безпеки та санітарно-технічних вимог нормативних документів до конструкції влаштованого балкону не встановлено.

Акти обстежень щодо технічного стану конструктивних елементів житлового будинку на АДРЕСА_5 , зокрема стіни в місці влаштування балкону до квартири АДРЕСА_6 на 14-му поверсі, як до початку робіт з реконструкції, так і до закінчення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно, вказати про вплив влаштованої конструкції балкону до квартири АДРЕСА_6 на 14-му поверсі на технічний стан житлового будинку на АДРЕСА_5 не вбачається можливим.

На час обстеження ознак пошкоджень поверхні стін, поверхні фасаду, в тому числі пошкоджень, які могли б вплинути на технічний стан будинку в зв`язку з влаштуванням конструкції балкону в місці його розташування, не спостерігається.

З технічної точки зору демонтувати конструкцію балкону, влаштовану до квартири АДРЕСА_6 , без нанесення пошкоджень конструктивним елементам будинку АДРЕСА_7 можливо за умови розроблення відповідної проектної документації (яка повинна передбачати, на основі проведених розрахунків, комплекс необхідних заходів, спрямованих на збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що вказані у вимогах технічної документації) та організації і проведення будівельних робіт відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації.

Розробка проектно-кошторисної документації, а також погодження документації у встановленому законом порядку з відповідними службами і установами, не належить до діяльності Київського НДІ судових експертиз.

Виконані роботи з влаштування балкону, яким на час проведення обстеження обладнано кімнати дворівневої квартири АДРЕСА_3 , за видом та складом виконаних робіт належать до робіт з реконструкції.

Оскільки робоча документація на об`єкт реконструкції «Улаштування балкону в дворівневій квартирі АДРЕСА_2 », замовником якої є ОСОБА_2 , надана в неповному обсязі та розроблена з відхиленням від пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 9.1, 9.2, 9.3 вимог ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво (чинні з 01 жовтня 2014 року), то вказати про відповідність виконаних робіт з улаштування балкону до кімнат квартири АДРЕСА_8 робочій документації не вбачається можливим (т. 4, а. с. 86-101).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 177 ЖК Української РСР визначено, що громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, обережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на садових клітках та в інших місцях загального користування.

Відповідно до статті 152 ЖК Української РСР виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

У статті 179 ЖК Української РСР передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У пункті 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, визначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 1.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила № 76), переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Пункт 1.4.4 Правил № 76 передбачає, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Згідно з пунктом 1.4.5 Правил № 76 для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Водночас згідно з пунктом 1.4.6 Правил № 76 власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

У пункті 1.4.3 Правил № 76 передбачено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку, що переобладнання і перепланування жилих будинків (квартир), яке передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування будинку, допускається за наявності відповідного на це дозволу.

ЖК Української РСР встановлено обов`язок отримувати дозвіл на прибудову, перепланування для «реконструкції» навісного балкону на зовнішній стіні багатоквартирного будинку, якщо такі дії передбачають втручання в несучі конструкції будинку.

Апеляційний суд встановив, що ТОВ «Житлосервіс плюс», що обслуговує будинок АДРЕСА_5 , тобто фактично виконує функції житлово-експлуатаційної контори, у відповідь на звернення відповідача щодо надання дозволу на проведення будівельних робіт зі спорудження балкону відмовило у наданні дозволу та роз`яснило, що будівництво може бути розпочато виключно після розроблення відповідної проектної документації, отримання погодження Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції м. Києва та сусідів у будинку АДРЕСА_5 .

При цьому Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві станом від 31 грудня 2015 року не надавав ОСОБА_2 дозволу на проведення будівельних робіт та побудований об`єкт не вводився в експлуатацію, представники Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві здійснили виїзд за відповідною адресою з метою проведення перевірки. Запланована перевірка не відбулась, оскільки був відсутній доступ до квартири АДРЕСА_6 , у зв`язку з чим на адресу відповідача направлено лист щодо прибуття та надання документів, необхідних для проведення подальшої перевірки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що на момент початку та під час ведення будівельних робіт на зовнішній стіні багатоквартирного житлового будинку у ОСОБА_2 були відсутні проектна документація та необхідні дозволи від ТОВ «Житлосервіс плюс», Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві та органу місцевого самоврядування для початку підготовчих та будівельних робіт по зведенню спірної конструкції.

Апеляційний суд встановив, що за результатами обстеження, як і передбачено робочою документацією на влаштування балкону (комплект АБ1) на 14-му поверсі дворівневої квартири АДРЕСА_6 , роботи виконані з боку дворового фасаду будинку.

Згідно з розділом 3 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об`єктів будівництва, яка передбачає, зокрема, поліпшення умов експлуатації та проживання, зміну основних техніко-економічних показників, належить до реконструкції.

Прибудова балкону до квартири багатоквартирного житлового будинку є реконструкцією, оскільки призводить до зміни геометричних розмірів об`єкта.

Влаштування балкону до кімнат на 14-му поверсі житлового будинку на АДРЕСА_5 призвело до зміни техніко-економічних показників квартири АДРЕСА_6 .

Відповідно до пункту 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Тобто виконані роботи з влаштування балкону, яким на час проведення обстеження обладнано кімнати дворівневої квартири АДРЕСА_3 , за видом та складом належать до робіт з реконструкції.

Для влаштування балкону до квартири АДРЕСА_3 розроблена робоча документація «Улаштування балкону в дворівневій квартирі АДРЕСА_2 ».

Встановивши, що виконанням робіт з кріплення несучих елементів балконної плити згідно з робочою документацією та матеріалами фотофіксації, наявної у матеріалах справи, передбачено втручання в несучі конструктивні елементи житлового будинку, а саме в конструкцію міжповерхового перекриття, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що влаштування балкону до квартири АДРЕСА_3 здійснено із втручанням у несучі конструктивні елементи житлового будинку, що є порушенням законодавства, враховуючи ненадання відповідного на це дозволу.

Згідно з вимогами пунктів 8.14 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» при проектуванні реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих квартир заборонено улаштування нових і розширення існуючих балконів і лоджій, їх скління.

Зазначеним пунктом визначено, що при проектуванні реконструкції житлових будинків допускається зміна їх фасадів, яка повинна мати системний характер, єдиний для всього будинку.

Отже, добудова балконів до квартир житлового будинку можлива тільки у складі проектних рішень реконструкції його фасаду в цілому, які повинні не порушувати зовнішній архітектурний вигляд будівлі.

Вимоги пункту 4.1 розділу 4 «Загальні положення» ДБН А.2.2-3-2014 передбачають, що проектна документація на будівництво має відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, стандартів та правил.

Не допускається розроблення проектної документації без інженерних вишукувань, що повинні бути виконані відповідно до ДБН А. 2. 1-1 на нових земельних ділянках, а при реконструкції та капітальному ремонті об`єктів - без уточнення раніше виконаних інженерних вишукувань та інструментального обстеження об`єктів.

Зазначене обмеження не стосується проектної документації, розробленої на реконструкцію або капітальний ремонт існуючого об`єкта, яка не передбачає зміну його конструктивної системи, додаткові навантаження на підвалини та основи, або розробленої на частину існуючого об`єкта (квартиру, окреме приміщення громадського призначення тощо).

У статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.

За результатами обстеження роботи з реконструкції по обладнанню балконом кімнат на 14-му поверсі дворівневої квартири АДРЕСА_2 завершені. Балкон, на час проведення обстеження, експлуатується.

На сьогодні документів, передбачених положеннями чинного законодавства в галузі будівництва, на час виконання робіт з реконструкції об`єкта обстеження сторона відповідача не надала.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виконані роботи з влаштування балкону, яким обладнано кімнати дворівневої квартири АДРЕСА_3 , належать до робіт з реконструкції та вчинені з втручанням у несучі конструктивні елементи житлового будинку, а саме в конструкцію міжповерхового перекриття без надання відповідних дозвільних документів на вчинення такого перепланування.

Надана стороною відповідача розроблена робоча документація «Улаштування балкону в дворівневій квартирі АДРЕСА_2 » є неповною та розроблена з відхиленням від ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та фактично виготовлена після проведення вказаних робіт.

ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення реконструкції відповідно до вимог чинного законодавства з наявністю дозволу відповідних органів для вчинення відповідних дій.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

У статті 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Стаття 382 ЦК України визначає, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

У частині другій статті 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

У частині другій статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною першою статті 5 цього Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Приписами частини другої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають

Отже, оскільки стіна як конструктивний елемент будинку - це спільна сумісна власність усіх власників квартир у багатоквартирному будинку, на будівництво лоджії/балкону на несуче-огороджувальній стіні потрібна згода усіх власників квартир у багатоквартирному будинку.

Позивач та інші власники квартир у будинку АДРЕСА_5 є співвласниками міжповерхових перекриттів, несуче-огороджувальної стіни.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії відповідача з реконструкції, а саме влаштування балкону до квартири АДРЕСА_6 , шляхом втручання в несучі конструктивні елементи житлового будинку порушують права та законні інтереси позивача як співвласника будинку АДРЕСА_5 .

У статті 189 ЖК Української РСР передбачено, що особи, винні у порушенні правил користування приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових клітин, ліфтів, під`їздів, прибудинкової території несуть кримінальну, адміністративну та іншу відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи всі зібрані докази у своїй сукупності, матеріали справи, враховуючи порушення відповідачем вимог житлового та містобудівного законодавства, а також інтересів співвласника багатоквартирного будинку, неотримання дозволу на проведення будівельних робіт на зовнішній стіні багатоквартирного житлового будинку, дійшов правильного висновку про зобов`язання ОСОБА_2 протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили демонтувати конструкцію балкону до квартири АДРЕСА_3 , та повернути фасад будинку у попередній стан.

Щодо неврахування правових висновків Верховного Суду про застосування статті 376 ЦК України

Підставою для відкриття касаційного провадження зазначено неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 753/6914/15-ц, від 31 січня 2019 року у справі № 309/3989/14 та від 18 квітня 2018 року у справі № 757/9131/15-ц.

Так, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 753/6914/15-ц колегія суддів зазначила, що вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, необхідно враховувати, що положення статті 376 ЦК України до цих правовідносин не застосовуються.

Проте у випадку, коли квартира в такому будинку розташована на першому (цокольному) поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки, спір повинен вирішуватися відповідно до правил статті 376 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, встановивши порушення відповідачем вимог житлового та містобудівного законодавства, а також інтересів співвласника багатоквартирного будинку, неотримання дозволу на проведення будівельних робіт на зовнішній стіні багатоквартирного житлового будинку, помилково послався на положення статті 376 ЦК України, яка до цих правовідносин не застосовується.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, у тому числі з підстав статті 376 ЦК України, також не взяв до уваги, що позивач не заявляла вимог про знесення самочинного будівництва на підставі цієї статті.

Наведене свідчить про те, що підстави для відкриття касаційного провадження знайшли своє підтвердження під час перегляду справи, а суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 753/6914/15-ц, від 31 січня 2019 року у справі № 309/3989/14 та від 18 квітня 2018 року у справі № 757/9131/15-ц, про які зазначав заявник як приклад неоднакового застосування.

Водночас, задовольняючи позов співвласника багатоквартирного будинку за позовом про демонтаж самочинно збудованого балкону (справа№ 428/12423/17, провадження № 61-1650св20), Верховний Суд дійшов правового висновку про те, що участині першій статті 382 ЦК України передбачено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

У статті 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Положеннями статей 391 396 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи правильне судове рішення по суті спору, на зазначене уваги не звернув та, поряд з іншими нормами права, що регулюють спірні правовідносини, помилково послався на приписи статті 376 ЦК України.

Проте зазначене посилання не вплинуло на правильність висновку суду.

Інші правові мотиви оскарженої постанови суду апеляційної інстанції на правильність висновку апеляційного суду по суті вирішення спору не впливають, а судове рішення не може бути скасованим з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).

При цьому доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування статті 383 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 646/4626/17, не знайшли свого підтвердження, оскільки саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Фрагментарні посилання особи, яка подала касаційну скаргу на висновок судово-будівельної експертизи щодо дотримання вимог пожежної безпеки та санітарно-технічних вимог нормативних документів є неприйнятними.

За висновком експертів акти обстежень щодо технічного стану конструктивних елементів житлового будинку на АДРЕСА_5 , зокрема стіни в місці влаштування балкону до квартири АДРЕСА_6 на 14-му поверсі, як до початку робіт з реконструкції, так і до закінчення в матеріалах справи відсутні.

Оскільки робоча документація на об`єкт реконструкції «Улаштування балкону в дворівневій квартирі АДРЕСА_2 », замовником якої є ОСОБА_2 , надана в неповному обсязі та розроблена з відхиленням від пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 9.1, 9.2, 9.3 вимог ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво (чинні з 01 жовтня 2014 року), то вказати про відповідність виконаних робіт з улаштування балкону до кімнат квартири АДРЕСА_8 робочій документації, не вбачається можливим (т. 4, а. с. 86-101).

Посилання у касаційній скарзі на відсутність порушення прав позивача є неприйнятними, оскільки сам по собі факт самочинної реконструкції без належного дозволу, проектної документації та його згоди як співвласника є втручанням у його право власності.

Решта доводів касаційної скарги виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 400 ЦПК України, оскільки стосується переоцінки доказів, встановлення нових фактів і обставин.

Щодо судових витрат на проведення експертизи

У частинах четвертій-шостій статті 139 ЦПК України передбачено, що суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Ухвалою від 31 січня 2018 року Апеляційний суд міста Києва призначив у цій справі судову будівельно-технічну експертизу та витрати за проведення судової експертизи поклав на позивача та відповідача порівну.

Зі справи слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оплатили вартість проведення експертизи 8 008,00 грн та 8 011,00 грн відповідно (а. с. 134, 145 т. 3).

Враховуючи те, що ОСОБА_2 оплатила половину вартості проведення експертизи, висновки суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача всієї вартості проведення експертизи є помилковими, постанову суду апеляційної інстанції в цій частині слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 8 008,00 грн, які були понесені позивачем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, третя, четверта статті 412 цього Кодексу).

За таких обставин постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року необхідно змінити шляхом зміни мотивувальної і резолютивної частини судового рішення з урахуванням висновків, викладених у цій постанові Верховного Суду.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що суд касаційної інстанції змінив лише мотиви постанови апеляційного суду, а результат розгляду справи по суті той же, стягнення судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Шевцової Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року змінити в частині вирішення питання про стягнення витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 008,00 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

У решті постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді:С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук