ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 761/9837/22

провадження № 61-10451 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Дядюк Євген Миколайович,

відповідач - акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дядюка Євгена Миколайовича, на ухвалу Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Лапчевської О. Ф. від 20 червня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України»), в якому просила суд визнати незаконним і скасувати наказ

від 14 квітня 2022 року № 76 «Про призупинення дії трудового договору», стягнути з АТ «НАК «Нафтогаз України»на її користь середній заробіток за період призупинення дії трудового договору у розмірі 1 795 456,41 грн та невиплачену компенсаційну виплату відповідно до умов трудового договору за березень

2022 року у сумі 87 764,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона працює на посаді директора із закупівель «Групи Нафтогаз». 14 квітня 2022 року наказом № 76 «Про призупинення дії трудового договору» АТ «НАК «Нафтогаз України» було призупинено дію її трудового договору від 15 березня 2021 року № 418. Крім того, відповідач безпідставно не здійснив їй компенсаційну виплату за оренду квартири відповідно до умов укладеного між сторонами трудового договору за березень 2022 року.

Вважала, що призупинення дії її трудового договору та невиплату компенсаційної виплати за березень 2022 року є незаконними і такими, що грубо порушують її трудові права та законні майнові інтереси, оскільки відповідач спірний наказ видав без наведення конкретних, належним чином підтверджених причин такого призупинення, із порушенням статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», тому відповідачем було порушено умови трудового договору із нею та її права як працівника.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд її позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ АТ «НАК «Нафтогаз України» від 14 квітня 2022 року № 76 «Про призупинення дії трудового договору». Стягнуто з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного припинення дії трудового договору у розмірі

7 725 903,34 грн. Стягнуто з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої компенсаційної виплати відповідно до умов трудового договору за березень 2022 року у розмірі 87 764,70 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення в частині стягнення заробітку за час вимушеного призупинення дії трудового договору за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2023 року заяву АТ «НАК «Нафтогаз України» про відстрочення виконання судового рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями суду першої інстанції,

АТ «НАК «Нафтогаз України» оскаржило їх в апеляційному порядку.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року та від 14 березня 2023 року відкрито апеляційні провадження за вказаними апеляційними скаргами, а ухвалами цього суду від 07 березня 2023 року та від 14 березня 2023 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року клопотання представника АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «НАК «Нафтогаз України» про визнання недійсним і скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору та невиплаченої компенсаційної виплати до розгляду Верховним Судом справи

№ 754/5488/22.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що призупинення дії трудового договору є новизною у трудовому праві України, тому у справі № 754/5488/22, яка є подібною до цієї справи, Верховним Судом формується судова практика щодо призупинення дії трудового договору та застосування положень статті 13 Закону України

№ 2136-IX, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та в подальшому має бути врахована й при розгляді цієї справи (№ 761/9837/22).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дядюк Є. М.,

подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року,в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права,просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 24 липня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дядюка Є. М.,залишено без руху, запропоновано заявникові сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги у встановленому порядку та розмірі.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Дядюк Є. М., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме докази на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 01 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 761/9837/22 із Київського апеляційного суду. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 04 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвокат Дядюка Є. М., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.

Вказує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково зупинив провадження у справі, оскільки відсутня об`єктивна неможливість розглянути справу до вирішення справи № 754/5488/22. При цьому вказує, що з тексту клопотання відповідача та з тексту ухвали апеляційного суду не вбачається обґрунтованих доводів щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у справі, оскільки формальне посилання на нібито існування тісного матеріально-правового зв`язку з іншою справою не може слугувати достатнім доказом неможливості розгляду справи судом апеляційної інстанції, тому суд апеляційної інстанції мав достатньо правових підстав для розгляду та вирішення справи по суті.

Зазначає, що зібрані і наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити всі фактичні обставини, так як судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено ні обґрунтованих мотивів неможливості встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, ні неможливості здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення районного суду відповідно до викладених у ньому висновків, що є підставою для її скасування і направлення справи для продовження розгляду.

Крім того, на момент постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду рішення у справі № 754/5488/22 вже набрало законної сили, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року було скасоване рішення суду першої інстанції у справі № 754/5488/22 та прийнято нове, яким у задоволенні позову було відмовлено, а відповідно до статті 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, тому суд апеляційної інстанції не мав законних підстав для зупинення провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема,

частину третю статті 210 ЦПК України, відповідно до якої провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3,

4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу. При цьому, правовою підставою для зупинення провадження в справі суд апеляційної інстанції вказав пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України, тобто підставу, яка не передбачає можливості зупинення провадження на стадії розгляду справи по суті.

Вказує, що відповідачем неодноразово подавались до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі (у томучислі і до вирішення інших справ у Верховному Суді), у задоволенні яких відповідачу було відмовлено.

При цьому така поведінка відповідача (неодноразовість подання аналогічних клопотань) свідчить про зловживання процесуальними правами відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України та очевидні спроби відповідача затягнути строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Також посилається на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від АТ «НАК «Нафтогаз України» на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, суд апеляційної інстанції з метою єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, принципу правової визначеності прийняв законне та вмотивоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального й процесуального права, тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скаргапредставника ОСОБА_1 - адвокат Дядюка Є. М., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

За частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розумність строків розгляду справи судом є одним із принципів цивільного судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження

№ 61-5752сво21) вказано, що «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Зупиняючи провадження у справі № 761/9837/22, суд апеляційної інстанції виходив, з того, що призупинення дії трудового договору є новизною у трудовому праві України, а у справі № 754/5488/22, яка є подібною до цієї справи, Верховним Судом формується судова практика щодо призупинення дії трудового договору та застосування положень статті 13 Закону України № 2136-IX, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та в подальшому має бути врахована й при розгляді цієї справи.

Колегія суддів Верховного Суду з такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується. Судова практика у державі формується як Верховним Судом, так і судами нижчестоящих судових інстанцій.

Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі, належним чином не обґрунтував, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи, та чому зібрані у справі докази не дають можливості самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, та не зазначив, у чому полягає неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність позовних вимог двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Верховний Суду наголошує, що дії відповідача, який наполягає на зупиненні провадження у справі з апеляційного перегляду рішення, ухваленого не на його користь, не відповідають принципу добросовісності. За таких обставин інститут зупинення провадження у справі не може бути застосований у цій справі на шкоду інтересам позивача, меті цього інституту та принципам цивільного судочинства.

При цьому Верховний Суд звертає увагу, що зупинення провадження у справі, яка переглядається, порушує вимоги закону щодо розумності строку розгляду справи.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша і друга статті 273 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (стаття 384 ЦПК України).

Тлумачення наведених норм процесуального права в їх сукупності приводить до висновку, що на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі підлягає зупиненню у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, у разі якщо рішення у цій справі ще не набрало законної сили.

Касаційний перегляд Верховним Судом рішення суду в іншій справі, яке набрало законної сили, не може бути підставою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Верховний Суд звертає увагу й на такі порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України можливе (а не обов`язкове) зупинення провадження в конкретній справі до перегляду судового рішення у подібних відносинах у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Справа, на яку послався апеляційний суд, розглядалася Верховним Судом у складі колегії суддів, а не палатою, об`єднаною палатою чи Великою Палатою Верховного Суду. Тому й за такого правового обґрунтування зупинення провадження у справі є незаконним.

За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про зупинення провадження, у зв`язку з чим оскаржена ухвала апеляційного суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дядюка Євгена Миколайовича, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець