Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 766/10628/17

провадження № 61-7415св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 вересня 2020 року у складі судді Прохоренко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Кузнєцової О. А., Радченка С. В.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Позовну заяву мотивовано тим, що 24 лютого 2016 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого

відповідач отримав у позику грошові кошти у розмірі 8 480 доларів США та

10 830 євро під 2% на місяць на строк до 31 грудня 2016 року, про що було складено розписку.

Крім того, 01 лютого 2017 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримав позику у розмірі 20 200 доларів США під 3% на місяць на строк до 01 лютого 2018 року, про що відповідачем було складено розписку.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договорів позики, позивач просив стягнути з нього заборгованість за розпискою від 24 лютого

2016 року, яка складається з суми основного боргу 8 480 доларів США та

10 830 євро, відсотків за період з 24 лютого 2016 року по 24 червня 2017 року у розмірі 1734 доларів США та 2214 євро, також просив стягнути до дня ухвалення рішення 0,3% пені за кожен день прострочки та за статтею 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати за період з 25 червня 2017 року по день ухвалення рішення у справі.

Також заявив вимогу про стягнення на його користь з ОСОБА_2 заборгованості за розпискою від 01 лютого 2017 року, яка складається з суми основного боргу 20 200 доларів США, відсотків за період з 24 лютого

2016 року по 24 червня 2017 року у розмірі 7 272 доларів США, 0,3% пені за кожен день прострочки та за статтею 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати до дня ухвалення рішення у справі.

Просив стягнення пені, зазначеної у іноземній валюті, проводити у гривневому еквіваленті по відношенню до долара США та євро за курсом Національного банку України на день здійснення платежу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 вересня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 листопада 2020 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 24 лютого 2016 року суму основного боргу у розмірі 8 480,00 доларів США та 10 830,00 євро, 2% річних за користування коштами у розмірі 1 696,00 доларів США та 2 166,00 євро відповідно, пеню у розмірі

6 707,18 грн, 3% річних у розмірі 67 036,03 грн, а також за договором позики від 01 лютого 2017 року 20 200,00 доларів США основного боргу, 3% річних за користування коштами у розмірі 7 272,00 доларів США, пеню у розмірі

4 504,23 грн, 3% річних у розмірі 45 008,41 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконав умови договорів позики щодо повернення одержаних у борг коштів з нарахованими на них процентами. Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню тіло позики, проценти у межах визначеного договорами строку, а поза межами цього строку три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, пеня, передбачена умовами позики у розмірі 0,3% від сум позики за кожен день прострочення зобов`язання. При цьому суд відмовив у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат, оскільки таке не застосовується до зобов`язання, в якому предметом є іноземна валюта.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 вересня 2020 року змінено, його резолютивну частину викладено у такій редакції.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за розпискою

від 24 лютого 2016 року суму боргу у розмірі 8 480,00 доларів США, проценти за користування даною сумою за період з 24 лютого 2016 року до 31 грудня 2016 року у розмірі 1 725,24 доларів США, пеню за прострочку сплати процентів за період з 26 березня 2016 року по 31 грудня 2016 року у розмірі 17 908,00 грн, 3% річних за період з 01 січня 2017 року по

21 вересня 2020 року у розмірі 1 208,09 доларів США, всього 17 908,00 грн та 11 413,33 доларів США;

-також за цією ж розпискою 10 830,00 євро, проценти за користування цією сумою за період з 24 лютого 2016 року по 31 грудня 2016 року у розмірі

2 203,35 євро, пеню за прострочку сплати процентів за період

з 26 березня 2016 року по 31 грудня 2016 року у розмірі 27 072,00 грн,

3% річних за період з 01 січня 2017 року по 21 вересня 2020 року у розмірі

1 542,88 євро, всього 27 072,00 грн та 14 576,23 євро;

-за розпискою від 01 лютого 2017 року 20 200,00 доларів США, проценти за користування цією сумою за період з 02 лютого 2017 року по 01 лютого

2018 року у розмірі 7 272,00 доларів США, пеню за прострочку сплати процентів за період з 26 березня 2017 року по 01 лютого 2018 року у розмірі 89 630,00 грн, 3% річних за період з 02 лютого 2018 року по 21 вересня

2020 року у розмірі 2 420,59 доларів США, всього 89 630,00 грн та 29 892,59 доларів США;

загальна сума до стягнення за вказаними розписками становить 41 305,00 доларів США, 14 576,23 євро та 134 610,00 грн.

В решті рішення суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача обов`язку з повернення отриманих за договорами позики коштів із нарахованими на них процентами у межах строку дії договорів, однак суд помилково визначив суму трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України у національній валюті, тоді як така сума повинна бути визначена виходячи із валюти зобов`язання, тобто в іноземній валюті. Суд апеляційної інстанції вважав, що пеню слід стягнути у межах строку дії договорів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення в частині стягнення пені та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом умов договорів позики у випадку несвоєчасної оплати нараховується та виплачується пеня із розрахунку виплат 0,3% за кожен календарний день прострочення до кінцевого розрахунку, тобто пеня сплачується до повного погашення позичальником боргу, а не у межах строку дії договорів, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, тому розмір пені є значно більшим, ніж стягнули суди попередніх інстанцій.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 01 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримав у позику грошові кошти у розмірі 8 480 доларів США та 10 830 євро під 2% на місяць на строк до 31 грудня 2016 року, про що було складено розписку. У цій же розписці міститься умова, відповідно до якої у випадку несвоєчасної оплати нараховується та виплачується пеня із розрахунку виплат 0,3% за кожен календарний день прострочення до кінцевого розрахунку.

Крім того, 01 лютого 2017 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримав позику у розмірі 20 200 доларів США під 3% на місяць на строк до 01 лютого 2018 року, про що відповідачем було складено розписку. У випадку несвоєчасної оплати нараховується та виплачується пеня із розрахунку виплат 0,3% за кожен календарний день прострочення до кінцевого розрахунку.

Позичальник не виконав зобов`язання щодо повернення взятих на підставі вказаних договорів коштів та нарахованих на них процентів, а тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Позиція Верховного Суду

Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині стягнення пені, то відповідно до статті 400 ЦПК України їх законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Відповідно до умов договорів позики у випадку несвоєчасної оплати нараховується та виплачується пеня із розрахунку виплат 0,3% за кожен календарний день прострочення до кінцевого розрахунку.

За договором позики від 24 лютого 2016 року відповідач зобов`язався повернути кошти позивачу до 31 грудня 2016 року, а за договором позики

від 01 лютого 2017 року - до 01 лютого 2018 року.

Судами установлено, що відповідач не виконав умови договору щодо повернення суми позики разом із нарахованими на них процентами, отже позивач має право вимагати від відповідача сплату пені, розмір та строк нарахування якої сторони визначили у договорах позики.

За договором позики від 24 лютого 2016 року кількість календарних днів прострочення повернення належних позивачу коштів (8 480 доларів США і 10 830 євро, що еквівалентно 599 953,80 грн) становить 1 360 днів, з 01 січня 2017 року до 21 вересня 2020 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції).

Отже, розмір пені за договором позики від 24 лютого 2016 року повинен складати 2 447 811,50 грн (599 953,80 х 0,3% х 1 360).

За договором позики від 01 лютого 2017 року кількість календарних днів прострочення повернення належних позивачу коштів (20 200 доларів США, що еквівалентно 569 034 грн) становить 963 дні, з 02 лютого 2018 року

до 21 вересня 2020 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції).

Отже, розмір пені за договором позики від 01 лютого 2017 року повинен складати 1 643 939,22 грн (569 034 х 0,3% х 963).

Суд апеляційної інстанції, стягуючи пеню у межа строку дії договорів, на їх умов уваги не звернув, не врахував, що пеня сплачується із розрахунку виплат 0,3% за кожен календарний день прострочення до кінцевого розрахунку, отже до повного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань. При цьому суд не аргументував, чому він вважає, що пеня у даному випадку нараховується у разі несплати процентів, а не тіла позики, з огляду на умови договорів щодо сплати пені, викладені вище. Договори позики не містять умов щодо сплати пені у разі порушення сплати відсотків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважала за необхідне зробити обрахунок пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, що передбачено частиною третьою статті 549 ЦК України.

Разом з тим, Верховний Суд враховує положення частини третьої статті

551 ЦК України, відповідно до якого у разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Такого висновку дійшли Верховний Суд України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.

Встановлено, що розмір заборгованості за тілом позики за договором

від 24 лютого 2016 року складає 8 480 доларів США і 10 830 євро, що еквівалентно 599 953,80 грн, а розмір пені становить 2 447 811,50 грн, що в чотири рази перевищує суму заборгованості за тілом позики. Розмір такої пені не можна вважати таким, який відповідає принципам добросовісності, справедливості й пропорційності.

Вказане стосується й пені за договором позики від 01 лютого 2017 року (1 643 939,22 грн), яка значно перевищує розмір заборгованості за тілом позики (20 200 доларів США, що еквівалентно 569 034 грн).

Із урахуванням зазначеного колегія суддів дійшла висновку про наявність істотних обставин, які є підставою для зменшення пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача, із визначенням її за договором від 24 лютого 2016 року у сумі 149 988,45 грн, а за договором

від 01 лютого 2017 року у розмірі 142 258,50 грн (що становить ј частину розміру заборгованості за тілом позики), що відповідає принципам добросовісності, справедливості й пропорційності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені підлягають зміні зі збільшенням її розміру за договором від 24 лютого 2016 року з 44 980 грн до 149 988,45 грн, а за договором

від 01 лютого 2017 року з 89 630 грн до 142 258,50 грн (що становить

ј частину розміру заборгованості за тілом позики).

Рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки змінено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір

у розмірі 11 000 грн, а тому з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати на сплату судового збору відповідно до розміру задоволених вимог в частині стягнення пені у розмірі 785,40 грн (7,14%).

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені змінити, визначивши її за договором позики

від 24 лютого 2016 року у розмірі 149 988,45 грн, а за договором позики

від 01 лютого 2017 року у розмірі 142 258,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 785,40 грн, сплачений позивачем за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович