Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 766/1637/21

провадження № 61-11194св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів: Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Пирожок Євгеній Віталійович,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01 березня 2021 року у складі судді Рядчі Т. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги та рішень судів

02 лютого 2021 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В. щодо не передання у межах виконавчого провадження ВП № 62779659 на реалізацію організатору електронних торгів (Державне підприємство «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») нерухомого майна - земельної ділянки та розташованої на ній 88/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належного на праві власності боржникові ОСОБА_1 .

Вказана скарга мотивована тим, що 29 травня 2009 року Дніпровським районним судом м. Херсона видано виконавчий лист № 2-1133/09 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», 27 275,72 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 листопада 2007 року № 344. 10 серпня 2020 року приватним виконавцем Пирожок Є. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 627796559, а 07 грудня 2020 року - складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на 88/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на двох земельних ділянках, одна з яких належить ОСОБА_1 25 січня 2021 року стягувач надав до виконавця заяву, якою просив передати організатору електронних торгів ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна. Листом від 26 січня 2021 року № 290 виконавець повідомив стягувача, що за вказаною адресою зареєстровані неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому з огляду на відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування правові підстави для передачі зазначеного вище нерухомого майна на реалізацію відсутні.

Стягувач вважав, що виконавцем допущено протиправну бездіяльність, оскільки чинне законодавство не вимагає від виконавця отримання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, у якому зареєстровані неповнолітні, які не є дітьми боржника. В обґрунтування своєї позиції сторона стягувача посилалась на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 520/15250/15-ц.

Заявник просив визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В. щодо не передення у межах виконавчого провадження ВП №62779659 на реалізацію організатору електронних торгів (ДП «СЕТАМ») нерухоме майно - земельну ділянку та розташовану на ній 88/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належне на праві власності боржникові ОСОБА_1 ; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В. передати у межах виконавчого провадження ВП №62779659 на реалізацію організатору електронних торгів (ДП «СЕТАМ») нерухоме майно - земельну ділянку та розташовану на ній 88/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належне на праві власності боржникові ОСОБА_1 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року, у задоволенні скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що приватний виконавець Пирожок Є. В. не отримав попередньої згоди органу опіки та піклування або відповідне рішення суду про передачу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, а тому у приватного виконавця були відсутні підстави для передачі арештованого нерухомого майна на реалізацію.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У липні 2021 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01 березня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що порушення прав дитини у розумінні норм статті 177 Сімейного кодексу України, статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» можуть допускати лише батьки дитини та особи, які їх замінюють, тоді як у цій справі боржник не є такою особою для дітей, які зареєстровані у спірному будинку. Судами не враховано висновків щодо застосування норм права, зроблених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 520/15250/15-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 385/1598/18.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягає частковому задоволенню.

Встановлені судами обставини

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожок Є. В. з 10 серпня 2020 року перебуває виконавчий лист № 2-1133/09, виданий 29 травня 2009 року Дніпровським районним судом м. Херсона, про стягнення солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ВАТ АБ «Укргазбанк» 27 275,72 доларів США в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором від 08 листопада 2007 року № 344 станом на 16 лютого 2009 року.

07 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Пирожком Є. В. винесено постанову ВП № 62779659 про опис та арешт майна (коштів), якою описано та накладено арешт на 88/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,078 га, кадастровий номер 6510165300:02:001:0583, що належать боржнику ОСОБА_1 .

Разом з тим, за вказаною адресою зареєстровані малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

05 січня 2021 року приватний виконавець Пирожок Є. В. направив стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» та боржнику ОСОБА_1 повідомлення про результати визначення вартості майна.

25 січня 2021 року АТ «Укргазбанк» направив приватному виконавцю Пирожку Є. В. заяву, у якій просив у строк до трьох робочих днів з дня отримання цієї заяви передати організатору електронних торгів ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна, а саме 88/100 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,078, кадастровий номер 6510165300:02:001:0583, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на праві приватної власності належить боржнику ОСОБА_1 .

Листом від 26 січня 2021 року приватний виконавець Пирожок Є. В. повідомив ПАТ АБ «Укргазбанк» про відсутність станом на 26 січня 2021 року дозволу служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради на реалізацію описаного та арештованого майна нерухомого майна, право користування яким мають малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим повідомив про відсутність правових підстав для передачі на реалізацію шляхом проведення електронних торгів арештованого майна боржника, а саме: 88/100 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Водночас, відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядок реалізації арештованого майна), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі), зокрема у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції з організації примусового виконання рішень), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 Сімейний кодекс України (далі - СК України) дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

До осіб, що замінюють батьків та мають обов`язки щодо дитини, відповідно до положень СК України належать: 1) опікун (частина четверта статті 249 СК України); 2) піклувальник (частина четверта статті 249 СК України); 3) особа, що усиновила чи удочерила (частина четверта статті 232 СК України); 4) патронатний вихователь (стаття 255 СК України); 5) прийомні батьки (частина друга статті 256-2 СК України); 6) батьки-вихователі дитячого будинку (частина друга статті 256-6 СК України); 7) фактичний вихователь, особа, яка взяла у свою сім`ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування (стаття 261 СК України).

Системне тлумачення вказаних вище норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що органи опіки та піклування надають згоду на відчуження будинку, квартири, якщо таке відчуження здійснюється батьками або особами, які їх замінюють.

Близькі за змістом висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 385/1598/18 (провадження № 61-12954св19).

Верховний Суд підсумовуючи наведене вказує, що при застосуванні положень пункту 28 Розділу VIII Інструкції потрібно враховувати наступне, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке мають діти, виконавець зобов`язаний попередньо отримати дозвіл органів опіки та піклування.

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, виконавець повинен встановити, чи є боржник - власник майна, яке передається на реалізацію, одним з батьків дитини чи особою, які їх замінюють, тобто, чи є боржник тією особою, до обов`язків якої належить дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

У разі передачі в порядку виконавчого провадження на реалізацію нерухомого майна, власником якого є боржник, який не є одним з батьків чи особою, яка їх замінює по відношенню до дітей, які мають право користування таки майном, відсутні підстави для отримання виконавцем згоди органу опіки та піклування, оскільки така згода потрібна на відчуження будинку, квартири, якщо відчужується майно, належне батьками або особами, які їх замінюють.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що приватний виконавець не отримав попередньої згоди органу опіки та піклування або відповідне рішення суду про передачу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, а тому у приватного виконавця були відсутні підстави для передачі арештованого нерухомого майна на реалізацію.

Верховний Суд не може погодитися із таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

За встановленими у справі обставинами боржник ОСОБА_1 є дідом малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, боржник у виконавчому провадженні не є батьком або особою, яка його замінює, для малолітніх дітей, які мають право користування спірним майном, про передачу на реалізацію якого заявлено стягувачем.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Чинне законодавство України вимагає отримання згоди органу опіки та піклування на відчуження майна, право власності або право користування на яке мають діти, якщо таке відчуження здійснюється батьками або особами, які їх замінюють, та не передбачає отримання такої згоди у разі вчинення правочину (примусового відчуження) майна, власниками якого не єбатьками або особи, які їх замінюють.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що боржник ОСОБА_1 є дідом малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто не є для дітей батьком або особою, яка його замінює, дійшли помилкового висновку про правомірність дій виконавця. Для передачі спірного майна на реалізацію не потрібно попередньої згоди органу опіки та піклування або відповідного рішення суду про передачу на реалізацію нерухомого майна.

Верховний Суд дійшов висновку, що судами неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до помилкового вирішення справи за скаргою на неправомірну бездіяльність приватного виконавця щодо не передання у межах виконавчого провадження на реалізацію нерухомого майна, належного на праві власності боржнику ОСОБА_1 , з підстав відсутності висновку органу опіки та піклування. Наведене дає підстави для висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволені цих вимог скарги підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення скарги.

Водночас, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявника про зобов`язання приватного виконавця передати у межах виконавчого провадження на реалізацію нерухоме майно (88/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,078 га, кадастровий номер 6510165300:02:001:0583).

При цьому Верховним Судом враховано, що під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13,

Враховуючи положення статті 451 ЦПК України, які передбачають, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), у цій справі Верховний Суд вважає обґрунтованою відмову судів попередніх інстанції у задоволенні скарги в частині зобов`язання приватного виконавця передати у межах виконавчого провадження на реалізацію спірне нерухоме майно, оскільки у межа цього провадження заявником не доводилось, а судом не досліджувалось питання черговості звернення стягнення на майно боржника, а також дотримання інших вимог закону при передачі нерухомого майна на реалізацію.

Відповідно, дійшовши висновку, що не передання приватним виконавцем на реалізацію нерухомого майна, належного на праві власності боржнику з підстав відсутності висновку органу опіки та піклування є неправомірним, суд позбавлений можливості перевірити дотриманні приватним виконавцем інших вимог Закону України «Про виконавче провадження», виходячи з підстав цієї скарги, а також Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог скарги про визнання неправомірною бездіяльністю приватного виконавця, підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення вимог скарги.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 270,00 грн.

Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, то з урахуванням пропорційності задоволених вимог (50 %) із приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є. В.на користь ПАТ КБ «Укргазбанк» підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір за перегляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанціях у розмірі 2 270,00 грн (4 540,00 грн ? 50 %).

Керуючись статтями 141 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити частково.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01 березня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у частині відмови у задоволенні вимог скарги про визнання протиправною бездіяльністю приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Євгена Віталійовича щодо не передення у межах виконавчого провадження ВП №62779659 на реалізацію організатору електронних торгів (Державному підприємству «СЕТАМ») нерухомого майна - земельної ділянки та розташованій на ній 88/100 частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належне на праві власності боржникові ОСОБА_1 та ухвалити у цій частині нове рішення.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Євгена Віталійовича щодо не передення у межах виконавчого провадження ВП №62779659 на реалізацію організатору електронних торгів (Державному підприємству «СЕТАМ») нерухомого майна - земельної ділянки та розташованій на ній 88/100 частині домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належне на праві власності боржникові ОСОБА_1 , без дозволу органу опіки та піклування.

В іншій частині ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 01 березня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Євгенія Віталійовича на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на відшкодування судового збору за перегляд справи у судах та апеляційної та касаційної інстанціях 2 270,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак СуддіІ. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко