Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 766/18182/17

провадження № 61-9399 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - виконавчий комітет Суворовської районної у м. Херсоні ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

третя особа - комунальний заклад «Херсонський обласний будинок дитини» Херсонської обласної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року виконавчий комітет Суворовської районної у м. Херсоні ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - комунальний заклад «Херсонський обласний будинок дитини» Херсонської обласної ради (далі - КЗ «Херсонський обласний будинок дитини»), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є матір`ю малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька якої записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

З вересня 2016 року родина знаходиться на обліку служби у справах дітей, як така, що перебуває у складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків з утримання та виховання дитини, зловживання алкогольними напоями.

У вересні 2016 року у родині, яка проживає у квартирі АДРЕСА_1 , відбулася сварка між ОСОБА_4 та її цивільним чоловіком - ОСОБА_6 . Спеціалістами служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради було з`ясовано, що мати дитини була нетвереза та поводила себе агресивно. ОСОБА_4 затримана співробітниками патрульної поліції та доставлена у відділ поліції для складання протоколу, а дитина, у зв`язку з гіпертрофією, була тимчасово влаштована у педіатричне відділення комунального закладу «Херсонська міська клінічна лікарня імені Є. Є. Карабелеша» (далі - КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня імені Є. Є. Карабелеша»).

Для проведення роботи з сім`єю залучено Херсонський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. З вересня 2016 року виплати на дитину було призупинено.

У листопаді 2016 року завідуючий сімейного відділення поліклініки № 1 КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня імені Є. Є. Карабелеша» у своєму листі повідомив службу у справах дітей про те, що ОСОБА_4 , прийшовши з малолітньою дитиною - ОСОБА_5 на огляд до лікарні, була агресивною і неадекватною, від неї відчувався різкий запах алкоголю.

Спеціалістами служби у справах дітей неодноразово проводилися профілактичні бесіди з матір`ю щодо належного виконання батьківських обов`язків, створення належних умов для виховання та розвитку дитини, про неприпустимість зловживання алкогольними напоями.

У липні 2017 року співробітниками Херсонського відділу поліції головного управління національної поліції у Херсонській області було вилучено малолітню дитину, ОСОБА_5 у матері у зв`язку з тим, що остання перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння, дитину тимчасово влаштовано до педіатричного відділення КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня імені Є. Є. Карабелеша».

Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради від 14 липня 2017 року № 76 малолітню дитину - ОСОБА_5 тимчасово влаштовано у КЗ «Херсонський обласний будинок дитини» до вирішення питання про позбавлення батьківських прав відповідачки.

ОСОБА_4 перебуває на постійному контролі служби, щомісяця проводиться перевірка способу життя родини, позитивних результатів не спостерігається. Відповідачка неодноразово попереджалася про адміністративну та кримінальну відповідальність.

Спосіб життя ОСОБА_4 , її ставлення до виконання батьківських обов`язків з утримання та виховання доньки позбавляє дитину майбутнього, загрожує її життю та здоров`ю, судовими рішеннями відповідачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, але її поведінка не змінилася.

Така поведінка відповідача і ставлення до малолітньої доньки не обумовлена поважними причинами та свідчить про свідоме ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків.

З урахуванням викладеного виконавчий комітет Суворовської районної в м. Херсоні ради просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на утримання малолітньої дитини аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь державного дитячого закладу або особи, яка у подальшому буде виховувати дитину.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2019 року у складі судді Майдан С. І. у задоволенні позову виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини ОСОБА_1 , покладено на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Суворовської районної в м. Херсоні ради контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка свідомо не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а намагається їх виконувати. Позивачем належними доказами не доведено, що поведінка відповідачки відносно малолітньої доньки є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та ухиленням від їх виконання. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивачем не доведено, у чому саме полягає захист інтересів дитини унаслідок позбавлення її матір батьківських прав й доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

При цьому зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, посилався на статтю 3 Конвенції про права дитини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Суворовської районної в м. Херсоні ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов виконавчого комітету Суворовської районної в м. Херсоні ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого на день стягнення, починаючи з 10 жовтня 2017 року по досягненню дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 114,40 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 у порушення положень статті 150 СК України належним чином не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку малолітньої дитини - ОСОБА_1 , веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями й неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, у тому числі за невиконання обов`язків по вихованню дитини. Таким чином, позбавлення відповідачки батьківський прав є виправданим і пропорційним, оскільки цього потребують інтереси дитини, поведінка матері щодо малолітньої дитини свідчить про ризик неналежного її виховання та невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Свої висновки суд мотивував Конвенцією про права дитини та прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд роз`яснив відповідачці, що відповідно до частини третьої статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, ОСОБА_2 може звернутися до суду з позовом про повернення дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 766/18182/17 з Херсонського міського суду Херсонської області.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у суді апеляційної інстанції позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи постанов суду у справах про адміністративне правопорушення, відповідно до яких ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частин першої та другої статті 184 КУпАП. Проте апеляційним судом прийнято ці докази з порушенням вимог частини третьої статті 367 ЦПК України, оскільки не зазначено, чому саме позивачем не подано їх до суду першої інстанції.

Апеляційним судом не враховано, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, необхідність застосування якої не доведена позивачем, відсутні належні та допустимі докази ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки. З 16 травня 2020 року ОСОБА_2 продовжує проходити курс лікування від алкогольної залежності у благодійній організації «Благодійний фонд «Милосердя-Дніпро» з власної ініціативи, з цього моменту не вживала алкогольні напої. З посиланням на рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначає, що висновки апеляційного суду не в інтересах дитини.

Доводи особи, яка подала відзив

У вересні 2020 року виконавчий комітет Суворовської районної у м. Херсоні ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Відповідачка належним чином не виконує батьківські обов`язки щодо малолітньої дитини - ОСОБА_1 , зловживає спиртними напоями, дитиною не цікавиться. Відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 стала на шлях виправлення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька якого записані відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 серпня 2020 року у справі № 766/3201/20 позовну заяву ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Суворовської районної у м. Херсоні ради, про позбавлення батьківських прав повернуто позивачу.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 21 вересня 2016 року ОСОБА_4 є матір`ю малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини - ОСОБА_9 записані відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері (а.с. 5).

23 серпня 2018 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 176).

Відповідно до повторно виданого свідоцтва про народження від 23 серпня 2018 року ОСОБА_2 і ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 177).

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , складеного 06 вересня 2016 року спеціалістами служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради вбачається, що родина у складі: ОСОБА_4 (матір), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (брат), ОСОБА_10 (дід), ОСОБА_11 (баба), ОСОБА_12 (дядько), ОСОБА_6 (співмешканець матері) проживають у приватизованій квартирі, яка складається з трьох кімнат; у квартирі брудно, речі розкидані, на кухні брудний посуд, зіпсовані продукти харчування, для малолітньої ОСОБА_5 (6 міс.) відсутні продукти харчування. У родині напружені стосунки, співмешканець ОСОБА_4 - ОСОБА_6 підіймає руку на неї, у родині часто зловживають спиртними напоями. Матір частково виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до двох малолітніх дітей (а.с. 34).

У вересні 2016 року малолітня дитина ОСОБА_5 була госпіталізована до дитячого відділення лікарні, в яку була доставлена співробітниками служби у справах дітей, оскільки мати дитини була затримана співробітниками поліції за адміністративне правопорушення.

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , складеного 08 вересня 2016 року спеціалістами служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради вбачається, що для дитини виділена окрема кімната, спільна з матір`ю, у наявності дитяче ліжечко, шафа з дитячими речами, продукти харчування для дитини: молоко, дитяча суміш. Зі слів діда встановлено, що ОСОБА_4 зловживає алкогольними напоями, свариться. Спеціалістами служби у справах дітей з матір`ю дитини проведено бесіду щодо неналежного виконання батьківських обов`язків; її офіційно попереджено про наслідки невиконання батьківських обов`язків. Станом на 08 вересня 2016 року вирішено повернути дитину у родину. Матері рекомендовано припинити зловживання алкогольними напоями, стати на облік до нарко-диспансеру (а.с. 11).

Відповідно до листів завідуючого сімейним відділенням № 2 поліклініки № 1 КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня імені Є. Є. Карабелеша» Самсонова С. М. на адресу начальника Служби у справах дітей виконавчого комітету Суворовського району м. Херсона про вжиття заходів реагування від 10 листопада 2016 року, 12 липня 2017 року під наглядом сімейного лікаря перебуває малолітня дитина - ОСОБА_5 . Сім`я знаходиться на обліку в службі у справах дітей. 09 листопада 2016 року мати, при огляді дитини в поліклініці вела себе агресивно та неадекватно, при спілкуванні з нею відчувався різкий запах алкоголю (а.с. 8, зворот).

Згідно з актом вилучення (відібрання у батьків) дитини за умов, що загрожують її життю і здоров`ю, 08 липня 2017 року старшим лейтенантом поліції Херсонського відділу поліції головного управління національної поліції в Херсонській області Трепетіним В. В. у присутності співробітників поліції було вилучено ОСОБА_5 у її матері ОСОБА_4 у зв`язку з перебуванням останньої у стані сильного алкогольного сп`яніння і неконтрольованістю своїх дій та направлено дитину до КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня імені Є. Є. Карабелеша» (а.с. 13).

У повідомленні завідуючого педіатричним відділенням КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня імені Є. Є. Карабелеша» на адресу служби у справах дітей від 12 липня 2017 року зазначено, що 08 липня 2017 року до педіатричного відділення комунального закладу поступила малолітня дитина - ОСОБА_5 . З акту поліції про вилучення дитини стало відомо, що мати дитини, ОСОБА_4 , знаходилась у стані алкогольного сп`яніння, не контролювала свої дії та фізично не могла доглядати за дитиною (а.с. 12).

З характеристики, складеної головою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ушакова 64Б» 12 липня 2017 року, за останній час (2016-2017 роки) ОСОБА_4 зарекомендувала себе негативно, часто знаходиться у нетверезому стані, агресивна до інших мешканців, на зауваження сусідів реагує неадекватно, може допустити бійки, не приділяє належної уваги своїм дітям, які виглядають неохайними та недоглянутими; неодноразово ОСОБА_4 спілкувалася з представниками патрульної поліції у зв`язку з нетверезим станом та недоглядом за дітьми, але висновки після профілактичних бесід не зробила (а.с. 10, зворот).

Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради від 14 липня 2017 року № 76 тимчасово влаштовано малолітню дитину ОСОБА_5 до КЗ «Херсонський обласний будинок дитини» до вирішення питання про позбавлення батьківських прав матері дитини - ОСОБА_4 (а.с. 6).

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 25 липня 2017 року у справі № 766/7550/17 ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 328, зворот).

Двома постановами Херсонського міського суду Херсонської області від 19 вересня 2017 року у справі № 766/11954/17 ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КУпАП, притягнуто її до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі двох неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 34 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 328, зворот).

Відповідно до характеристики, наданої старшим інспектором з ювенальної поліції Херсонського відділу поліції головного управління національної поліції в Херсонській області, ОСОБА_4 зі слів сусідів характеризується негативно, так як постійно веде антисуспільний спосіб життя та зловживає алкогольними напоями, чим порушує громадський порядок; перебуваючи у нетверезому стані, поводить себе агресивно по відношенню до інших осіб. Відносно ОСОБА_4 на протязі року неодноразово були складені протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, у тому числі за статтею 184 КУпАП. На теперішній час на обліку у Херсонському відділі поліції головного управління національної поліції в Херсонській області не перебуває (а.с. 7).

01 серпня 2017 року управлінням праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради призупинено виплату ОСОБА_4 державної соціальної допомоги при народженні дитини (а.с. 81).

З 01 вересня 2016 року родина перебуває на обліку Херсонського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, як така, що опинилась у складних життєвих обставинах, за якою здійснюється систематичний контроль. Відповідно до інформації директора центру, адекватна реакція матері на профілактичні заходи тривала недовго, жінка знову почала зловживати спиртними напоями, неналежним чином виконувати батьківські обов`язки, ігнорує контакти зі спеціалістами центру, двері до квартири не відчиняє, на телефонні дзвінки не відповідає, за інформацією сусідів веде асоціальний спосіб життя, часто перебуває у стані алкогольного сп`яніння, проявляє агресію до оточуючих (а. с. 83-84).

Згідно з висновком про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини КЗ «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» від 03 жовтня 2017 року ОСОБА_5 має інші уточнені ураження головного мозку, пупкову грижу, алкогольний синдром плоду (дизморфію), потребує медико-педагогічну, медико-соціальну корекцію, щеплення проведені не у повному обсязі із-за відмови матері (а.с. 9, зворот).

В акті відвідування родини ОСОБА_4 - матері малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 від 04 жовтня 2017 спеціалістами служби у справах дітей було встановлено, що вдома була ОСОБА_4 та її син ОСОБА_7 , мати перебувала у стані алкогольного сп`яніння, впала в істерику, рилася у документах, кричала - забирайте дітей. У квартирі речі та одяг були розкидані, на кухні брудно і немитий посуд, але продукти харчування для дітей були у наявності. Матері було зроблено зауваження та наполегливо рекомендовано звернутися до лікаря. Також з нею було проведено профілактичну бесіду щодо належного виконання батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей (а.с. 31).

Відповідно до повідомлення КЗ «Херсонський обласний будинок дитини» від 05 жовтня 2017 року № 655 малолітня ОСОБА_5 перебуває у закладі на повному державному утриманні з 24 липня 2017 року. Мати дівчинки ОСОБА_4 відвідує дитину, востаннє 24 вересня 2017 року. На цей час дитина перебуває у КЗ «Херсонська обласна дитяча клінічна лікарня». Під час відвідувань мати від активного спілкування з дитиною ухиляється, майже завжди вона займає позицію спостерігача, постійно знаходиться у збудженому стані, з неповагою відноситься до працівників закладу, лається, ображаючи працівників, які доглядають дитину та піклуються про неї, порушує правила поведінки та режиму у закладі. Мати періодично приносила дитині печиво та декілька памперсів. В обліковій картці дитини є доповідна записка лікаря-педіатра від 17 серпня 2017 року про неприпустиме поводження ОСОБА_4 , якій було відмовлено у відвідуванні дитини (а.с. 9).

Згідно з висновком виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради - органу опіки та піклування Суворовського району м. Херсона про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 від 10 листопада 2017 року № 126, виконавчий комітет вважає доцільним в інтересах дитини позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої ОСОБА_5 , оскільки родина перебуває на постійному контролі служби у справах дітей. У липні 2017 року ОСОБА_4 надано двомісячний термін для створення належних умов для виховання і розвитку дитини та лікування матері від алкогольної залежності. Щомісяця проводиться перевірка щодо зміни способу життя матері, але позитивних результатів не спостерігається. ОСОБА_4 неодноразово була попереджена про адміністративну та кримінальну відповідальність, двічі притягувалась до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків, але висновків не зробила (а.с. 61, 62).

Відповідно до повідомлень КЗ «Херсонський обласний будинок дитини» від 27 грудня 2017 року та від 06 лютого 2018 року ОСОБА_4 за час перебування її малолітньої доньки - ОСОБА_5 у закладі з 24 липня 2017 року по теперішній час відвідувала її неодноразово: у серпні - двічі, у вересні - тричі, у жовтні, листопаді та у грудні по чотири рази; останній раз - 03 лютого 2018 року. Під час відвідувань ОСОБА_4 періодично приносила для дитини невелику кількість солодощів та фруктів, декілька памперсів, проте не цікавилася станом здоров`я та розвитком дитини у спеціалістів закладу. По закінченню побачень дитина завжди спокійно залишала ОСОБА_4 , не капризувала та поверталася до групи (а.с. 64, 65).

У повідомленні КЗ «Херсонський обласний будинок дитини» від 07 лютого 2018 року та від 12 лютого 2018 року зазначено, що ОСОБА_4 відвідує доньку періодично. З матір`ю дитини було проведено бесіди про психологічну травматизацію дитини бездоглядністю батьків та значення саме раннього віку для подальшого розвитку дитини, про наслідки вживання алкогольних напоїв матір`ю під час вагітності, про необхідність створення для дитини безпечних умов. Матері було запропоновано методичну допомогу педагогічного персоналу по навчанню засобам виховання та інтелектуального розвитку дитини. Вона пропозиції ігнорує та не проявляє цікавості. З дитиною останнім часом спілкується більш емоційно, однак ніякої діяльності дитині не пропонує, не розповідає віршів, казок, не розглядає дитячих книжок, не бавиться в рухливі ігри з донькою. ОСОБА_4 не користується наявними у закладі посібниками для повноцінного та активного спілкування батьків і дітей. Дитина після зустрічей з матір`ю спокійно повертається до працівників групи. Тривалість зустрічей становить від 15 до 40 хвилин. Мати не має умінь та навичок по вихованню та створенню умов для повноцінного розвитку дитини раннього віку. У малолітньої дитини - ОСОБА_5 гарний емоційний контакт зі старшим братом, який під час зустрічей розважає її. При відвідуванні дівчинки бабусею 07 січня 2018 року, дитина злякалася, дуже сильно плакала, відмовлялася йти до неї, трималася за працівника групи, який її супроводжував, тому працівники змушені були припинити зустріч та повернути дівчинку до групи, щоб заспокоїти (а. с. 74-75).

Згідно з актом відвідування родини ОСОБА_4 від 09 лютого 2018 року спеціалістами було встановлено, що вдома була бабуся - ОСОБА_11 , яка повідомила, що відповідачка тиждень тому вживала алкоголь, на теперішній час працює у кіоску. Спеціалістами служби у справах дітей було встановлено, що у кімнаті, де проживає ОСОБА_4 з дитиною, брудно, речі та одяг розкидані, на ліжку брудна білизна, на столі немитий посуд. Сусідка по під`їзду повідомила, що відповідачка не змінила свій спосіб життя та продовжує вживати алкогольні напої (а.с. 80).

З акту обстеження умов проживання від 14 травня 2018 року складеного спеціалістами служби у справах дітей вбачається, що під час обстеження родини вдома були бабуся, дідусь, дядько і матір. Матір спала в брудному ліжку, в кімнаті стояв сморід після вживання алкоголю. Прокинувшись ОСОБА_4 нечітко висловлювала свої думки, відчувався різкий запах після вживання алкогольних напоїв, вона нетвердо стояла на ногах. Голова об`єднання співвласників багатоквартирного будинку повідомила, що ОСОБА_4 продовжує вживати алкогольні напої, часто п`яна спить у сквері, погрожувала їй та її дітям розправою. Мати відповідачки заявила, що, зі слів доньки, та працює у перукарні «Рута» з 08.00 години до 17.00 години, однак о 16.00 годині перебувала вдома у ліжку та виглядала нетверезою (а.с. 115).

Відповідно до листа директора салону-перукарні «Рута» від 16 травня 2018 року ОСОБА_4 у зазначеному салоні не працює, трудова угода про роботу в салоні-перукарні з нею не укладалася, а з листа-відповіді фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 вбачається, що ОСОБА_4 не є співробітником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (назва російською мовою) (а.с. 117, 238).

Згідно з актом про невідвідування малолітньої ОСОБА_1 , складеного 05 червня 2019 року КЗ «Херсонський обласний будинок дитини», за час перебування у закладі дитини з 24 липня 2017 року по теперішній час батько дитини - ОСОБА_6 відвідував дитину 11 листопада 2018 року. З того часу він не телефонував, доньку не відвідував, станом здоров`я та її долею не цікавився, ніякої участі у виховані не приймав, допомоги на утримання не надавав. До адміністрації закладу з заявою про бажання забрати дитину на виховання не звертався (а.с. 232, зворот).

Відповідно до повідомлення КЗ «Херсонський обласний будинок дитини» від 14 червня 2019 року ОСОБА_2 відвідувала свою доньку у червні 2019 року: 01, 04, 06, 09. Відвідування короткотривалі, спілкування з дитиною малозмістове, мати спостерігає за донькою, не пропонує їй ігор та іграшок, не розповідає ні казок, ні віршиків. Приносить переважно продукти харчування (невелику кількість печива, солодощів, фруктів). При спілкуванні з матір`ю дитина не емоційна, коли розлучається з нею реагує спокійно. ОСОБА_2 не цікавиться станом здоров`я та розвитком, потребами дитини. Незважаючи на затримку психо-мовного розвитку доньки, остання консультація зі спеціалістом відбулася лише за ініціативи практичного психолога (а.с. 233).

Згідно з психолого-педагогічною характеристикою ОСОБА_7 , учня 2-А класу Херсонського навчально-виховного комплексу «Дошкільний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» № 15 від 17 жовтня 2018 року дитина навчається з першого класу у цій школі. Програмний матеріал засвоює слабо. Успіхи у навчанні низькі. Домашні завдання майже ніколи не виконує. Уроки відвідує не регулярно, шкільні заняття пропускає без поважної причини. ОСОБА_7 проживає з бабусею та матір`ю. Мати вживає алкогольні напої. Кілька разів п`яна приходила до школи. Вихованням дитини займаються бабуся та мати, але впливу на хлопця не мають (а.с. 203).

У приміщенні Херсонського навчально-виховного комплексу «Дошкільний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» № 15 відповідачка перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння вчинила неправомірні насильницькі дії по відношенню до однокласниці її сина - дитини ОСОБА_14 , що підтверджується заявою матері дитини, ОСОБА_15 , на ім`я начальника служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради (а.с. 210).

Відповідачка вихованням малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не займається. Дитина часто не буває вдома і мати не цікавиться місцем його перебування. Малолітня дитина ОСОБА_7 часто перебуває у родині свого біологічного батька - ОСОБА_8 .

У липні 2017 року ОСОБА_1 була відібрана у матері і поміщена до КЗ «Херсонький обласний будинок дитини».

До досягнення ОСОБА_1 трьох років вона була переведена з Будинку дитини до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Херсонської обласної ради, де перебуває до цього часу.

ОСОБА_2 відповідно до інформації, наданої КЗ «Херсонський обласний будинок дитини», доньку відвідувала не регулярно, а саме була у закладі у лютому 2018 році, у червні 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських правмає ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Підстави позбавлення батьківських правпередбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327 цс 18).

Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачка не працює, зловживає алкогольними напоями, веде асоціальний спосіб життя, не створює необхідні умови проживання для двох малолітніх дітей, у тому числі санітарно-гігієнічні умови у квартирі, веде себе агресивно до оточуючих, ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дітей, а заходи впливу на її поведінку, а саме притягнення до адміністративної відповідальності з підстав передбачених статей 184 КУпАП та заслуховування ОСОБА_4 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини і надання їй двомісячного строку для створення належних умов виховання і розвитку дитини, лікування від алкогольної залежності, результатів не дали.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку дійшов правильного висновку про те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_1 , хоча і є крайнім заходом впливу на мати, проте в обставинах, що склалися, є недоцільним застосування альтернативних заходів, таких як відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав. Залишення малолітньої дитини з відповідачкою є небезпечним для життя, здоров`я і морального розвитку ОСОБА_1 .

Тобто апеляційний суд оцінив доводи відповідачки щодо крайньої міри відповідальності як позбавлення батьківських прав і дійшов висновку, що це в інтересах дитини, чим спростував доводи відповідачки в цій частині.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що оскільки ОСОБА_2 у порушення положень статті 150 СК України належним чином не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку малолітньої дитини - ОСОБА_1 , веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями й неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, у тому числі за невиконання обов`язків по вихованню дитини, що підтверджується відповідними судовими рішеннями, тому позбавлення відповідачки батьківський прав є виправданим і пропорційним, так як цього потребують інтереси дитини, поведінка матері щодо малолітньої дитини свідчить про ризик неналежного її виховання та невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Посилання касаційної скарги на те, що апеляційним судом прийнято докази з порушенням вимог частини третьої статті 367 ЦПК України, на увагу не заслуговують, оскільки зазначені судові рішення є в Єдиному державному реєстрі судових рішень, врахування яких не залежить від подання стороною у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що з 16 травня 2020 року ОСОБА_2 продовжує проходити курс лікування від алкогольної залежності у благодійній організації «Благодійний фонд «Милосердя-Дніпро» з власної ініціативи, з цього моменту не вживала алкогольні напої є безпідставними, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені, а, крім того, не є доказом виконання батьківських обов`язків належним чином.

При цьому, як апеляційний суд, так і Верховний Суд роз`яснює відповідачці положення частини третьої статті 170 СК України, згідно з якою якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 21 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець