Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 766/18206/17

провадження № 61-9211св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Херсонська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Доценка Кирила Сергійовича на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2019 року в складі судді Прохоренко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2020 року в складі колегії суддів: Кузнєцової О. А., Бездрапко В. О., Приходько Л. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонської міської ради про визнання права власності.

На обґрунтування позову позивач посилається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,8 кв. м, житловою площею 30,4 кв. м(далі - квартира), на підставі договору дарування від 03 червня 2016 року.

Фактично зазначена квартира є окремим домоволодінням, оскільки конструктивно не пов`язана із багатоквартирним житловим будинком АДРЕСА_1 , має окремий вихід та комунікації. Зазначене підтверджується рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21 червня 2005 року за № 301 «Про зняття з балансу місцевих рад окремих будинків», згідно з яким будинок на АДРЕСА_1 знято з балансу міської ради, та зобов`язано власника оформити у визначеному порядку право власності або користування земельною ділянкою під будинком.

В подальшому документи на право власності на житловий будинок не були своєчасно оформлені на ім`я попереднього власника з причин, які йому не відомі. Маючи намір оформити належним чином правовстановлюючі документи на вказаний будинок, він звернувся до державного реєстратора, який роз`яснив йому, що для внесення до реєстру право власності відомостей про належний позивачу окремо розташований житловий будинок замість квартири відбувається шляхом відкриття нового розділу в реєстрі, що можливо лише при наданні реєстратору декларації про готовність об`єкта до експлуатації та технічного паспорта на будинок, якщо ж будинок вже побудований і в реєстрі права власності обліковується як квартира, то необхідно здійснити реконструкцію квартири в одноповерховий житловий будинок шляхом подання відповідних декларації до органів Державного архітектурно-будівельного контролю.

З метою приведення документів у відповідність з фактичним станом майна він звернувся до приватного нотаріуса із проханням внести зміни до реєстру прав власності, зазначивши замість квартири житловий будинок. Проте нотаріус відмовив у зв`язку з відсутністю необхідних для цього документів. Для отримання таких документів позивач звертався до Управління ДАБК Херсонської міської ради та до Інженера інвентаризації нерухомого майна, проте йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності або право користування земельною ділянкою для забудови, а також ним було надано правовстановлюючі документи на квартиру, а не на будинок.

В подальшому він звернувся до Херсонської міської ради для вирішенням питання щодо оформлення майнового права на земельну ділянку під його нерухомим майном, проте рішенням сесії міської ради від 20липня 2017 року йому відмовлено в оформленні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і споруд на АДРЕСА_1 на підставі статей89 120 ЗК України, у зв`язку з необхідністю реалізації права на земельну ділянку всіма співвласника домоволодіння.

Посилаючись на те, що таким чином Херсонська міська рада фактично не визнає його як власника окремо розташованого житлового будинку, чим порушує його право власності, він змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

На підставі наведеного, посилаючись на статті 316 317 319 321 ЦК України, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок літ. «Б», сарай літ. «Ж», сарай літ. «З», навіс для зберігання автомобіля, внутрішній двір, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що об`єкт нерухомого майна, право власності на яке просить визнати позивач, є самочинним будівництвом, здійсненим на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тому немає підстав для визнання права власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2019 року скасовано та постановлено нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання права власності відмовлено з підстав, наведених в мотивувальній частині судового рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлений ОСОБА_1 позов про визнання права власності на спірне нерухоме майно є передчасним, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, не відповідає нормам чинного законодавства України, на які він посилався, як на підставу для задоволення позову. Позивач не позбавлений можливості звернення до відповідних компетентних органів у встановленому законом порядку для захисту своїх законних прав та інтересів щодо отримання у власність спірного нерухомого майна.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Доценко К. С. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права

Касаційна скарга мотивована тим, що ніяких робіт з проведення реконструкції позивач не здійснював у зв`язку із тим, що Управління ДАБК Херсонської міської ради не прийняло Декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція власної окремо розташованої квартири під житловий будинок», за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю документів про право власності на земельну ділянку. Херсонська міська рада, в свою чергу, своїм рішенням відмовила ОСОБА_1 в отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків і споруд на АДРЕСА_4 .

Тобто ОСОБА_1 фактично не здійснював жодних робіт з реконструкції нерухомого майна у зв`язку із відсутністю на це дозвільних документів, а звертаючись до суду з позовом про визнання права власності, мав намір привести правовстановлюючі документи на майно у відповідність з фактичним його станом. Вважає, що на його майно не розповсюджуються положення ЦК України про самочинно збудоване нерухоме майно. У зв`язку із тим, що Херсонська міська рада не визнає ОСОБА_1 як власника окремо розташованого житлового будинку, чим порушує його право власності, оскільки в результаті цього позивач позбавлений можливості оформити своє право власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно, він і змушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також суди належним чином не дослідили та не надали правової оцінки, що саме рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21 червня 2005 року № 301 та актом приймання передачі від 24 червня 2005 року знято з балансу та передано ОСОБА_2 окремо розташований житловий будинок № 12 , в складі якого була лише одна квартира № 21 , яка і займала всю площу житлового будинку. Тобто зазначені рішення та акт вказували на те, що з періоду забудови це є окремим об`єктом нерухомого майна, громадянин будучи власником здійснював обслуговування окремого об`єкта нерухомого майна з надвірними приміщеннями.

Крім того, факт окремого розташування будинку повністю підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2018 року № 28/18. Суди належним чином не дослідили висновок експерта та не з`ясували суті відповіді експерта на поставлене судом запитання, яка вказує на те, що навіть з часу забудови та з періоду відновлення будівель з 1948 року і до цього часу квартира була, є і залишається одноквартирним житловим будинком, в якому розташована лише квартира № 21 , яка займає площу всього житлового будинку.

Тобто першочергово об`єктом нерухомого майна був, є і залишається до цього часу житловий будинок, в якому квартира 21 займала і займає всю площу житлового будинку, який фактично є одноквартирним.

Також заявник звертає увагу на те, що у постанові Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2020 року зазначено, що в матеріалах справи відсутнє заочне рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 04 жовтня 2013 року провадження № 2/668/2171/13, яке є правовстановлюючим документом як підтвердження права власності на спірний об`єкт попереднього власника цього майна, що також стало підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі. Однак вказане рішення суду є в матеріалах справи БТІ, яка витребовувалась для проведення судової будівельно-технічної експертизи, а також воно розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є у колегії суддів суду апеляційної інстанції, у зв`язку із чим посилання суду апеляційної інстанцій в своїй постанові на це як на підставу у відмові в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, є протиправним та є порушенням норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Херсонського міського суду Херсонської області.

У травні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21 червня 2005 року № 301 «Про зняття з балансу місцевих рад відокремлених будинків» знято з балансу місцевих рад відокремлені будинки, квартири, а саме, в тому числі, будинок на АДРЕСА_1 , загальною площею 45,31 кв. м, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 січня 2005 року № 361049 . Зобов`язано власників будинків оформити у визначеному порядку право власності або користування земельними ділянками (а. с. 12).

На виконання цього рішення 24 червня 2005 року між Управлінням житлового господарства та ОСОБА_2 було складено та підписано акт приймання- передачі будинку, згідно з яким об`єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було фактично передано від управління житлового господарства до власника (а. с.13).

03 червня 2016 року між ОСОБА_3 (дарувальником) та ОСОБА_1 (обдарованим) укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Троцькою О. Ю., згідно з яким дарувальник передає у власність обдарованого майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,8 кв. м, житловою площею 30,4 кв. м (а. с. 9-11).

Згідно з пунктом 3 договору дарування квартира належить дарувальнику на підставі заочного рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 04 жовтня 2013 року провадження № 2/668/2171/13.

З метою оформлення правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно позивач звертався до приватного нотаріуса.

Приватним нотаріусом Воєводіною І. М. 04 листопада 2016 року було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому зазначено, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації змін відомостей про об`єкт нерухомого майна на квартиру у зв`язку з її реконструкцією у житловий будинок, було встановлено відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення такої реєстрації, а саме: документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції; документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна (а. с. 26).

Для здійсненні реконструкції житла позивач звернувся до Управління ДАБК Херсонської міської ради з декларацією про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція власної окремо розташованої квартири під житловий будинок», за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 19-22).

Проте повідомленням Управлінням ДАБК Херсонської міської ради від 03 березня 2017 року ОСОБА_1 повернено вказану декларацію для доопрацювання у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності або право користування земельною ділянкою для забудови (а. с. 23).

Інженером інвентаризації нерухомого майна - ФІОП ОСОБА_4 відмовлено позивачу у виготовлені технічного паспорта на окремо розташований житловий будинок, оскільки ним було надано правовстановлюючі документи на квартиру, а не на будинок (а. с. 24, 25).

Рішенням позачергової сесії міської ради VII скликання від 20 липня 2017 року № 787 відмовлено позивачу в оформленні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_4 на підставі статей 89 120 ЗК України, у зв`язку з необхідністю реалізації права на земельну ділянку всіма власника домоволодіння (а. с. 27).

30 листопада 2018 року у справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу № 28/18, відповідно до висновку якої, житловий будинок літ. «Б» з усіма прибудовами, в якому розташована належна ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 , є окремо розташованим одноповерховим домоволодінням, яке складається з: житлового будинку літ. «Б» з усіма прибудовами до нього, внутрішнього двору (присадибної ділянки), сараю літ. «Ж», сараю літ. «З», навісу для зберігання автомобіля (а. с. 67-108).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що об`єкт нерухомого майна, право власності на яке просить визнати позивач, є самочинним будівництвом, здійсненим на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тому відсутні підстави для визнання права власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо самочинного будівництва та виходив з того, що заявлений ОСОБА_1 позов про визнання права власності на спірне нерухоме майно є передчасним, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, не відповідає нормам чинного законодавства України, на які він посилався, як на підставу для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою для застосування статті 392 ЦК України є оспорювання чи невизнання іншою особою належного позивачу права.

Як відомо з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на окремо розташований одноповерховий житловий будинок загальною площею 70,8 кв. м, житловою площею 30,4 кв. м, з усіма прибудовами до нього, внутрішнім двором, сараями та навісом для автомобіля. При цьому позивач зазначає, що Херсонською міською радою, у зв`язку з прийняттям рішення на позачерговій сесії міської ради VII скликання від 20 липня 2017 року № 787, фактично не визнається його право власності на зазначене нерухоме майно, як на окремо розташований житловий будинок, і тому він звернувся до суду з вказаним позовом для захисту свого порушеного права. На підтвердження того, що зазначене нерухоме майно не є квартирою, позивач посилається на рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21 червня 2005 року за № 301 «Про зняття з балансу місцевих рад відокремлених будинків».

Однак в зазначеному рішенні виконавчого комітету зазначено про зняття з балансу місцевих рад відокремлених будинків, квартир, в тому числі, будинку на АДРЕСА_1 , загальною площею 45,31 кв. м, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 січня 2005 року № 361049 . В той же час позивач просить визнати за ним право власності на окремий житловий будинок загальною площею 70,8 кв. м з усіма прибудовами до нього, внутрішнім двором, сараями та навісом для автомобіля.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем не надано жодних документів, які б містили відомості стосовно того за рахунок чого, на підставі чого і в який саме період збільшилася загальна площа належного позивачу спірного нерухомого майна.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Близькі за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц (провадження № 14-354цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження №14-317цс19) та інших.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що заявлений позивачем позов про визнання права власності є передчасним, оскільки позивачем не оскаржувалось рішення Херсонської міської ради від 20 липня 2017 року № 787, яким відмовлено позивачу в оформленні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Виходячи з вищезазначеного, висновок апеляційного суду про те, що заявлений ОСОБА_1 позов про визнання права власності на спірне нерухоме майно є передчасним, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає нормам чинного законодавства України, на які він посилався, як на підставу для задоволення позову, є правильним та обґрунтованим.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідних компетентних органів у встановленому законом порядку для захисту своїх законних прав та інтересів щодо отримання у власність спірного нерухомого майна.

Посилання позивача в касаційній скарзі на заочне рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 04 жовтня 2013 року провадження № 2/668/2171/13, яким визнано за попереднім власником ОСОБА_3 право власності на реконструйовану квартиру, та яке є правовстановлюючим документом, що підтверджує права власності на спірний об`єкт попереднього власника цього майна, є безпідставним, з огляду на таке.

Як відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, вище зазначене заочне рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 04 жовтня 2013 року скасоване рішенням апеляційного суду Херсонської області від 26 березня 2014 року та яким відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання права власності.

Крім того, цим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 здійснив реконструкцію квартири шляхом добудови приміщень після одержання ним її у власність, в результаті чого збільшилася її загальна, жила та підсобна площа, добудова є самовільною і здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що реконструйований об`єкт прийнято до експлуатації, а також те, що земельна ділянка, на якій розміщена належна позивачу самовільна добудова, передавалась йому у користування, або у власність, відсутні підстави для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на спірний об`єкт.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Доценка Кирила Сергійовича залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук