№ 766/3508/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 766/3508/19

провадження № 61-8490св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Дніпровської районної в місті Херсоні ради, Виконавчий комітет Корабельної районної в місті Херсоні ради, Виконавчий комітет Суворовської районної в місті Херсоні ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , подані адвокатом Гонтар Поліною Анатоліївною, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року у складі судді Ус О. В., постанову Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року, у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В. та додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 31 травня 2021 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Дніпровської районної в місті Херсоні ради, Виконавчий комітет Корабельної районної в місті Херсоні ради, Виконавчий комітет Суворовської районної в місті Херсоні ради, про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з моменту народження і на час виникнення спірних відносин проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на її повному утриманні.

ОСОБА_2 не бере участь у вихованні ОСОБА_3 , не цікавиться її життям та станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, має заборгованість зі сплати аліментів на її утримання.

У липні 2018 року ОСОБА_1 склала вступні іспити до Американського університету Мальти за програмою «Англійська мова для академічних цілей для магістрів з бізнес-управління». З 15 жовтня 2018 року призначена на посаду менеджера з продажу строком на шістдесят місяців, до 15 жовтня 2023 року, згідно з трудовим договором від 12 жовтня 2018 року №б/н, укладеним з компанією «Юрейже Грейн ЛТД».

У період з липня 2018 року по грудень 2018 року, за погодженням з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з дочкою перебували в Республіці Мальта, на підставі дозволу на проживання.

Відповідно до договору про надання освітніх послуг від 08 жовтня 2018 року №б/н, укладеного між ОСОБА_1 та компанією «Malta Grow Limited», з 08 жовтня 2018 року по 25 травня 2019 року ОСОБА_3 повинна відвідувати школу-інтернат.

ОСОБА_3 часто хворіє на бронхіт, у зв`язку з чим їй рекомендовано оздоровлення та відпочинок у помірному та м`якому кліматі, морське повітря, що може бути повністю забезпечено, у разі проживання в Республіці Мальта .

ОСОБА_2 безпідставно відмовляється надати згоду на виїзд дитини за кордон без супроводу батька.

З огляду на фактичне проживання ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 , вік та стать дитини, тісний соціальний зв`язок з матір`ю, розірвання якого може призвести до негативного впливу на розвиток дитини, просила: визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 , надати їй дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Республіки Мальта, а також до країн Шенгенської угоди з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 у супроводі матері без згоди (нотаріально посвідченої заяви) та супроводу батька ОСОБА_2 строком до 15 жовтня 2023 року включно.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що виїзд ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 за межі України на тривалий строк фактично позбавить ОСОБА_2 можливості брати участь у вихованні дочки та спілкування з нею.

ОСОБА_2 має матеріальні ресурси для забезпечення дочки всім необхідним та може виховувати її в атмосфері любові та поваги. Характеризується позитивно за місцем проживання та серед представників національної меншини азербайджанців України в Херсонській області.

Просив визначити місце проживання ОСОБА_3 разом з батьком за місцем його фактичного проживання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 до досягнення дитиною 14-річного віку. В іншій частині первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. В зустрічному позові ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольнивши первісний позов ОСОБА_1 , суд врахував, що незважаючи на прихильність дитини до обох батьків, її найвищим інтересам відповідатиме проживання з матір`ю, яка створила сприятливі умови для проживання, гармонійного та психологічного розвитку дочки.

Суд погодився з висновком органу опіки та піклування Виконавчого комітету Дніпровської районної у місті Херсоні ради від 26 листопада 2020 року № 2-49/190 про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Відмовляючи в зустрічному позові, суд взяв до уваги, що сторони дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, відповідач одружений та має на утриманні іншу сім`ю, проживає разом з дружиною ОСОБА_4 та трьома дітьми від цього шлюбу. Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни місця проживання ОСОБА_3 .

Суд відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо надання дозволу на тимчасовий виїзд ОСОБА_3 за межі України без дозволу батька, врахувавши правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17.

Суд вказав, що надання дозволу на виїзд дитини за кордон до інших країн Шенгенської угоди, крім Республіки Мальти, без згоди батька без визначення часового проміжку перебування дитини в кожній державі та мети такого виїзду, не можна вважати разовим виїздом за кордон, що призведе до порушення прав дитини, батьківських прав ОСОБА_2 , через позбавлення останнього права на особисті зустрічі з дочкою, на піклування батька про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток протягом тривалого часу .

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Гонтар П. А., залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 про надання дозволу на виїзд дитини у супроводі матері за її місцем навчання за кордон без згоди та супроводу батька скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Надано дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Республіки Мальта неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди (нотаріально посвідченої заяви) та супроводу батька ОСОБА_2 на період з 11 травня 2021 року до 01 серпня 2022 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд встановив, що малолітня ОСОБА_3 проживаєз матір`ю, ОСОБА_1 , має усталений спосіб життя, який відповідає її віковим, емоційним та фізичним потребам, тому відсутні підстави для зміни місця проживання дитини шляхом визначення місця проживання з батьком.

У частині надання дозволу на виїзд дитини у супроводі матері за її місцем навчання за кордонбез згоди та супроводу батька суд ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Судурахував висновок органу опіки та піклування Корабельної районної у м. Херсоні ради від 11 серпня 2020 року № 02-14-269-25, відповідно до якого є доцільним надати дозвіл на виїзд малолітньої ОСОБА_3 у супроводі матері ОСОБА_1 за межі України без згоди батька ОСОБА_2 до Республіки Мальта строком на один рік; факт проживання ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_3 в Республіці Мальта раніше; факт надання дозволу ОСОБА_2 на тимчасовий виїзд неповнолітньої ОСОБА_3 на строк 6 місяців, з 18 червня 2018 року до 18 грудня 2018 року; факт зарахування ОСОБА_3 на навчання до «Russianboarding schoolMalta Crown»; наявність у ОСОБА_1 постійної роботи, житла, матеріальних ресурсів для забезпечення дитини всім необхідним.

Суд встановив термін виїзду дитини за кордон з дати набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції, 11 травня 2021 року, до закінчення навчання дитини, 01 серпня 2022 року.

Додатковою постановою Херсонського апеляційного суду від 31 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Кияшком О. О., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн. В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.

Суд вирішив, що скорочення строку можливого перебування неповнолітньої дитини без супроводу батька у супроводі матері на території Республіки Мальта з жовтня 2023 року до 01 серпня 2022 року, а також виключення можливості виїзду дитини до країн Шенгенської угоди без супроводу батька у супроводі матері хоч і є частковою відмовою у задоволенні позовних вимог, проте не впливає на фактичних обсяг прав ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_3 , які були захищені та поновлені судом апеляційної інстанції.

Відмовивши у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 не просила про відшкодування витрат, понесених нею на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції це питання не вирішував.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_2 , через адвоката Гонтар П. А., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в первісному позові ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .

У червні 2021 року ОСОБА_2 , через адвоката Гонтар П. А., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 31 травня 2021 року, просив її скасувати в частині часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та відмовити в задоволенні заяви.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення взяв до уваги докази, прийняті з порушенням частини третьої статті 367 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги факт підроблення ОСОБА_1 доказів її працевлаштування та права на проживання в Республіці Мальта.

Позивачка подала докази з порушенням строку, що встановлений ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції в судовому рішенні, вирішуючи питання про надання дозволу на виїзд дитини у супроводі матері за її місцем навчання за кордон без згоди та супроводу батька, не встановив точне місце та адресу перебування дитини в Республіці Мальта.

Встановлений судом апеляційної інстанції період з 11 травня 2021 року до 01 серпня 2022 року не є тимчасовим виїздом, в розумінні українського законодавства.

Суди не взяли до уваги висновок психологічного дослідження кандидата психологічних наук ОСОБА_5 , відповідно до якого найближчими та емоційно значущими для дитини є сестра та батько.

Суди необґрунтовано встановили відсутність підстав для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 .

Касаційна скарга на додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 31 травня 2021 року мотивована тим, що первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково, тому згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України заявлені судові витрати не можуть бути стягнуті з відповідача в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Кияшко О. О., під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не подав докази підтвердження понесених витрат у встановлені процесуальним законодавством строки, не заявив про подання доказів на підтвердження понесених позивачкою витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів та не подав у встановлений строк заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заявляючи в суді апеляційної інстанції суму витрат у розмірі 65 400,00 грн, позивачка не арґументовала, що вона не могла передбачити такі витрати на час подання апеляційної скарги, коли вона вказувала тільки 8 000,00 грн оплачених витрат за подання апеляційної скарги.

Відсутність в додатковій угоді чітких умов стосовно строків оплати гонорару, які для цього договору є істотними, не дає можливість пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

З квитанцій, наданих позивачкою про перерахування грошових коштів, неможливо встановити, що ці кошти перераховані як оплата за надання правової допомоги.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви на касаційні скарги не подані.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Клопотання ОСОБА_2 , подане адвокатом Гонтар П. А., про зупинення дії рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року задоволено. Зупинено дію рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року до закінчення касаційного розгляду справи.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 09 червня 2015 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , в якому народилися: ОСОБА_7 , 2016 року народження, ОСОБА_8 , 2019 року народження, ОСОБА_9 , 2019 року народження

ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

18 червня 2018 року ОСОБА_2 склав нотаріально посвідчену заяву про надання згоди на тимчасові виїзди за кордон до Республіки Мальта та країн Шенгенської угоди малолітній дочці ОСОБА_3 в супроводі матері ОСОБА_1 .

Американський університет Мальти листом від 06 серпня 2018 року запропонував зарахувати ОСОБА_1 до університету, програма підготовки магістрів з бізнес-управління, з весни 2019 року. Тривалість програми «Англійська мова для академічних цілей (ЕАР) для магістрів з бізнес-управління» 2 роки: з14 січня 2019 року до січня 2021року.

Відповідно до договору оренди від 07 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , ОСОБА_1 орендувала квартиру АДРЕСА_2 на 6 місяців, з 07 липня 2018 року до 06 січня 2019 року.

Згідно з листом компанії з обмеженою відповідальністю «EURASIA GRAND LTD» від 05 вересня 2018 року ОСОБА_1 запропоновано посаду керівника відділу контрактів в компанії на тривалий термін, посада відкрита на 10 років.

Відповідно до договору про надання освітніх послуг від 08 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_3 , та компанією «Malta Crown Limited», ОСОБА_3 отримує наступні послуги: перебування у школі з понеділка по п`ятницю з 13.00 до 19.00, англійська програма 10 уроків на тиждень, російська розвиваюча програма 20 годин на тиждень, триразове харчування.

Згідно з трудовим договором від 12 жовтня 2018 року компанія «ЮРЕЙЖЕ ГРЕЙН ЛТД» працевлаштовала ОСОБА_1 на посаду менеджера з продажу, строком на шістдесят місяців, з 15 жовтня 2018 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали тимчасові дозволи на навчання в Республіці Мальта, дійсні до 30 червня 2019 року.

Згідно з довідкою від 23 травня 2019 року №61, виданою Херсонським ясла-садком комбінованого типу Херсонської міської ради №31, ОСОБА_3 відвідувала ясла-садок з 22 грудня 2015 року до 27 червня 2018 року.

ОСОБА_3 відвідує заняття центру розвитку дитини «Мудрик» з січня 2019 року (заняття з англійської мови, логопед, дитячий літній табір), студію «Мастер клас» з 15 січня 2019 року по 31 травня 2019 року. Оплату за навчання здійснює ОСОБА_1 , приводить, забирає, цікавиться успіхами дитини. ОСОБА_2 не приводив, не забирав дочку з центру, відвідуванням занять не цікавився.

Згідно з довідкою від 26 липня 2019 року № 07-31/10, виданою Херсонською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 53 Херсонської міської ради, ОСОБА_3 навчається у 2-В класі з квітня 2019 року, проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Вихованням дитини займається мати, яка постійно відвідує батьківські збори та інші заходи (семінари, відкриті заняття для батьків), бере активну участь у житті дитини і класу. Батько ОСОБА_2 вихованням дочки не займається. За період навчання ОСОБА_3 в школі жодного разу в школі не був, класному керівнику не телефонував.

З характеристики ОСОБА_3 , наданої загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 53 Херсонської міської ради, мати ОСОБА_1 приділяє багато уваги вихованню дочки та її розвитку, бере активну участь у житті класу. Батько декілька разів відвідував дитину, цікавився її шкільним життям.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 31 січня 2019 року встановлено, що житло за адресою: АДРЕСА_1 складається з одноповерхового будинку, з двох кімнат, кухні, санітарної кімнати. Умови проживання задовільні. В помешканні наявні всі необхідні меблі та побутова техніка. В помешканні чисто та затишно. Для дитини є окреме спальне місце, місце для ігор, комп`ютер. В наявності одяг відповідно до віку. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Стосунки в родині дружні, добрі, теплі. Зі слів дитини, вона любить однаково і матір і батька. Зі слів матері дитина спілкується з батьком приблизно один раз на два тижні.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 25 червня 2020 року встановлено, що житло за адресою: кв. АДРЕСА_3 знаходиться на третьому поверсі триповерхового будинку та складається з однієї кімнати, кухні, вітальні, санітарної кімнати. В помешканні зроблений сучасний ремонт, наявні сучасні меблі та побутова техніка. В помешканні чисто та затишно. Для дитини наявне окреме спальне місце, місце для занять, створено належні умови для виховання та розвитку. Одяг та речі відповідно до віку та сезону. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Стосунки в родині дружні, добрі, теплі. Мати стверджує, що дитина постійно проживає з нею та іноді спілкується з батьком.

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 25 червня 2020 року встановлено, що житло за адресою: АДРЕСА_4 розміщено на першому поверсі одноповерхового будинку та складається з чотирьох кімнат, кухні, санвузла. Будинок сучасний, меблі нові, в наявності необхідні предмети побуту, побутова техніка, комунальні послуги в будинку. Є автономне опалення, гаряча та холодна вода, газовий котел. В будинку тепло, чисто. Для ОСОБА_3 виділено окрему кімнату. В будинку проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 2016 року народження, ОСОБА_8 , 2019 року народження, ОСОБА_9 , 2019 року народження. ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю. Батько приймає участь в утриманні та вихованні. У родині ОСОБА_2 між усіма членами родини дружні стосунки, створені усі умови необхідні для виховання та розвитку.

Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у 2018 році отримала дохід від підприємницької діяльності у розмірі 985 000,00 грн, у 2019 році - 995 000,00 грн, у 2020 році - 1 283 000,00 грн.

На час розгляду справи борг зі сплати аліментів у ОСОБА_2 відсутній.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з основним видом економічної діяльності: 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Відповідно до характеристики від 20 травня 2019 року, наданої головою Конгресу азербайджанців України в Херсонській області Керімовим А. Н., ОСОБА_2 є членом Конгресу азербайджанців України в Херсонській області. Активно приймає участь в діяльності організації, підтримує культурні та ділові зв`язки з представниками своєї національності, захищає інтереси своєї національної меншини, має активну громадянську позицію. Зарекомендував себе як відповідальна та надійна людина, завжди ввічливий у спілкуванні, неконфліктний у суспільстві, чуйний у наданні допомоги. Бере активну участь у вихованні двох дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . ОСОБА_2 є людиною з високими моральними якостями.

Згідно з характеристикою, наданою сусідами ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: кв. АДРЕСА_5 , де мешкав з 1997 року до 2012 року. Проживав разом зі своєю сім`єю: батьком ОСОБА_22 та братами ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Сім`я проживала дружньо, сварки в родині не зафіксовані. Конфліктних ситуацій з сусідами зафіксовано не було, скарг на ОСОБА_2 не надходило, характеризується з позитивного боку. Усі сусіди знають його як людину чесну, привітну, дружелюбну та товариську. Завжди ввічливий та тактовний. За характером спокійний, врівноважений, розсудливий, користувався повагою серед проживаючих в будинку. У зловживанні спиртними та наркотичними засобами помічений не був, завжди охайний.

Відповідно до характеристики, наданої сусідами ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_2 проживає за адресою: кв. АДРЕСА_6 з 2016 року. Проживає разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 та малолітньою дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На його утриманні знаходиться дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сварки в родині не зафіксовані, зарекомендував себе як турботливий батько, що бере активну участь у вихованні своїх дітей. Конфліктних ситуацій з сусідами зафіксовано не було, скарг на ОСОБА_2 не надходило, характеризується з позитивного боку. Усі сусіди знають його як людину чесну, привітну, дружелюбну та товариську. Завжди ввічливий та тактовний. За характером спокійний, врівноважений, розсудливий. До кримінальної відповідальності не притягувався. Суперечок із представниками влади не мав. До алкогольних напоїв та наркотичних засобів ставлення виключно негативне.

Згідно з характеристикою, наданою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_30 м. Херсона та області ОСОБА_36 , ОСОБА_2 зарекомендував себе як добропорядний мусульманин. Виховує двох доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , яким прививає традиції ісламу. Проживає з дочкою та своєю дружиною ОСОБА_4 , а також дочкою ОСОБА_7 . Сім`я дотримується звичаїв та законів ісламу, має тверді релігійні переконання, притримується моральних законів, принципів та цінностей релігії. Негативних проявів характеру у поведінці ОСОБА_2 не помічено. У спілкуванні відкритий, ввічливий, розсудливий, товариський, не агресивний.

Відповідно до висновку про стан сімейних відносин та сфери спілкування ОСОБА_3 від 18 червня 2019 року за результатами, отриманими під час бесіди з психологом, спостереження та проведення проєктивних методик "Моя сім`я" та "Два будинки", найближчими та емоційно значущими для дитини є молодша сестра та батько. Фігура мами визиває у дитини негативні відчуття та емоції, відчутий дискомфорт блокує можливість охарактеризувати свою маму у ході психологічної бесіди. Крім " Маму звуть ОСОБА_33 " дитина не змогла сказати більше нічого і перевела розмову. В той час, коли про батька і сестру вона могла розповідати багато часу: як вони граються, люблять відпочивати разом, а потім сумують один за одним. Розлука з батьком та сестрою пригнічує емоційний стан дитини. ОСОБА_3 почуває себе захищеною, щасливою та емоційно врівноваженою, коли вона знаходиться поряд зі своїм батьком та сестрою і мріє жити з ними в одному будинку та ніколи не розлучатися. Для дитини дружні та міцні стосунки з батьком і сестрою є цінною основною для розвитку і гармонійного виховання всебічно-розвиненої особистості дитини.

Згідно з листом Херсонського державного університету від 15 серпня 2019 року

№ Т-15з/03-27 соціально-психологічна служба Херсонського державного університету встановила, що взаємовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 деструктивні, патологічні; взаємостосунки між мамою ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_3 довірливі, емоційно теплі, дитина почуває себе щасливою, спокійною, захищеною. Атмосфера спілкування та виховання у діаді «мати-донька» сприятлива для гармонійного, всебічного інтелектуального і психоемоційного розвитку дитини, а також самостійності, адаптації до нових умов життя; взаємовідносини між донькою ОСОБА_3 та біологічним батьком ОСОБА_2 конфліктні, деструктивні, руйнівні для особистості дитини. У подальшому такі взаємовідносини будуть сприяти розвитку психоемоційних і невротичних розладів, порушенню гармонійного розвитку особистості, комунікативних навичок у відносинах з оточуючими, адекватної соціальної адаптації. ОСОБА_2 не враховує бажання та інтереси дитини, вікові та психоемоційні особливості, запобігає гармонійному розвитку особистості; взаємовідносини між ОСОБА_3 та дружиною її батька нейтрально ігноруючі, спілкування не сформовано, дитина почуває себе у родині батька дискомфортно.

Соціально-психологічна служба у листі зазначила, що проживання дитини з батьком негативно вплине на її психо-емоційний, інтелектуальний розвиток та адаптацію до нових соціальних умов проживання, що може призвести до порушення гармонійного розвитку, цілісного Я-образу, тощо. Рекомендувала, враховуючи інтереси дитини, визначити місце її проживання з матір`ю. Дійшла висновку, що виїзд без дозволу батька дитини за межі України позитивно вплине на розвиток ОСОБА_3 .

У висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради від 26 листопада 2020 року № 2-49/1900 вказано, що доцільно визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1

31 серпня 2020 року Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради під час бесіди з ОСОБА_3 встановила, що остання проживає разом з мамою та систематично спілкується з батьком, якого дуже любить, але проживати більше хоче з матір`ю.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Корабельної районної у м. Херсоні ради від 11 серпня 2020 року № 02-14-269-25 надання дозволу на виїзд малолітньої ОСОБА_3 у супроводі матері ОСОБА_1 за межі України без згоди батька ОСОБА_2 до Республіки Мальта строком на один рік за умови проживання дитини з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 є доцільним.

Відповідно до дозволу на проживання МТ5179499 (дійсний до 23 березня 2021 року) ОСОБА_1 має право на проживання з правом працевлаштування.

Згідно з договором оренди від 13 березня 2020 року, укладеним між ОСОБА_10 , та ОСОБА_1 , остання орендує квартиру АДРЕСА_2 з 13 березня 2020 року до 13 березня 2021 року.

Відповідно до звіту від 08 травня 2019 року, агенством «Appogg» та соціальним працівником відділу судових послуг, на виконання ухвали суду, оцінено умови проживання ОСОБА_1 в Республіці Мальта. Квартира розташована на 5 поверсі у блоці з квартирами, що оснащеній ліфтом, має відкрите планування (кухня, вітальня, балкон). Наявні три спальні кімнати, одна з яких, спальна кімната неповнолітньої з одягом та іграшками, двома односпальними ліжками. На перший погляд квартира відповідає вимогам, чиста простора, світла та безпечна, розташована поблизу магазинів та пляжу. Квартира відповідає потребам неповнолітньої дитини.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 від 03 липня 2019 року у справі № 643/1090/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оскарження судових рішень по суті

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 9 Конвенції на держави-учасниці покладається обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

ОСОБА_2 аргументує касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції в судовому рішенні, вирішуючи питання про надання дозволу на виїзд дитини у супроводі матері за її місцем навчання за кордон без згоди та супроводу батька, не встановив точне місце та адресу перебування дитини в Республіці Мальта.

Суди встановили, що згідно з договорами оренди від 07 липня 2018 року, від 13 березня 2020 року, укладеними між ОСОБА_10 , та ОСОБА_1 , остання орендує квартиру АДРЕСА_2 з 07 липня 2018 року до 06 січня 2019 року, з 13 березня 2020 року до 13 березня 2021 року.

Суди, ухвалюючи рішення, врахували звіт від 08 травня 2019 року, наданий агенством «Appogg» про оцінку умови проживання ОСОБА_1 в Республіці Мальта та відповідності умов для проживання неповнолітньої дитини.

Суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про встановлення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 з матір`ю, надав їй дозвіл на тимчасовий виїзд до Республіки Мальта у супроводі матері без дозволу батька, встановивши адресу проживання ОСОБА_1 в Республіці Мальта, тому, відповідно, вказана адреса є адресою перебування неповнолітньої ОСОБА_3 в Республіці Мальта.

Наведений період часу перебування дитини в Республиці Мальта, обумовлений наявними у справі доказами щодо терміну навчання позивачки у навчальному закладі за вступною програмою на один рік та тривалістю навчання у приватній школі за місцем навчання дитини на 2021-2022 навчальний рік.

Визначена судом апеляційної інстанції тривалість періоду перебування дитини за кордоном, який починається з дати набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили і закінчується датою закінчення навчання дитини, узгоджується з нормами законодавства та висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17, провадження № 14-244цс18.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги факт підроблення ОСОБА_1 доказів її працевлаштування та права на проживання в Республіці Мальта, Верховний Суд не бере до уваги, з огляду на таке.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини одинадцятої статті 83 ЦПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 заявляв у суді першої інстанції, що докази працевлаштування, в тому числі, трудовий контракт, є підробленими чи сумнівними. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не надав доказів підробки вказаних документів, про проведення судової експертизи не клопотав, сторони погодились, що під час розгляду справи в другій інстанції контракт був розірваний.

З огляду на те, що документи на підтвердження працевлаштування ОСОБА_1 надавались суду як підтвердження її майнового стану та спроможності забезпечити належне утримання і навчання дитини за місцем свого перебування під час отримання освіти, але через тривалий, більше двох років, розгляд справи, стали не актуальними, суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги інші належні докази наявності у позивачки достатнього доходу отриманого впродовж 2018-2020 років від здійснення підприємницької діяльності .

Щодо доводів касаційної скарги, що докази, подані ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції, суд прийняв з порушенням строків на їх подання, то вони є необґрунтованими з огляду на те, що суди взяли до уваги додаткові докази, подані на спростування доводів, наведених ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу 01 березня 2021 року. ОСОБА_1 надала докази на спростування доводів, наведених у відзиві, 24 березня 2021 року, 30 березня 2021 року та 06 травня 2021 року, до розгляду справи 11 травня 2021 року. Подання доказів обґрунтувала необхідністю зібрати докази на спростування аргументів, заявлених відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Заявник в касаційній скарзі посилається на те, що суди не взяли до уваги висновок психологічного дослідження кандидата психологічних наук ОСОБА_5 , відповідно до якого найближчими та емоційно значущими для дитини є сестра та батько.

Суди обґрунтовано виходили з того, що надані сторонами висновки старшого викладача кафедри психології та педагогіки дошкільної освіти Херсонського державного університету ОСОБА_5 від 18 червня 2019 року та спеціалістів соціально-психологічної служби Херсонського державного університету

№ Т-15з/03-27 від 15 серпня 2019 року, не можуть визнаватися висновками спеціаліста, оскільки їх процесуальний статус не відповідає вимогам статті 74 ЦПК України, тому не надали переваги жодному з них при ухваленні рішень, як взаємовиключним та таким, що відображають діаметрально протилежні позиції, вигідні тій стороні, яка їх надала.

ОСОБА_2 як один з доводів касаційної скарги вказує, що суди необґрунтовано встановили відсутність підстав для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 .

У контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів малолітньої ОСОБА_3 визначення місця проживання дитини із матір`ю відповідатиме її найкращим інтересам, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмову в зустрічному позові ОСОБА_2 .

Суди надали належну оцінку усім обставинам справи, виходили з того, що хоч дитина має прихильність до обох батьків, які характеризуються позитивно, проте після припинення спільного проживання сторін ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, яка створила сприятливі умови для проживання, гармонійного та психологічного розвитку дочки, а встановлення місця проживання з батьком і його новою родиною суттєво змінить усталений спосіб життя ОСОБА_3 , що може негативно вплинути на її психоемоційний стан.

Суди врахували висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради від 26 листопада 2020 року № 2-49/190, факт проживання ОСОБА_2 з новою дружиною та трьома дітьми, від цього шлюбу, думку неповнолітньої ОСОБА_3 , яка висловила бажання жити з матір`ю.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначив що суди першої та другої інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 від 03 липня 2019 року у справі № 643/1090/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 від 03 липня 2019 Верховний Суд сформулював висновки, що прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції в судовому рішенні вказував, що через тривалий, більше двох років, розгляд справи в суді першої інстанції, враховуючи особливості спірних правовідносин, деякі докази та обставини стали не актуальними (наприклад, розірвання трудового контракту позивачки під час розгляду справи в апеляційній інстанції, закінчення чергового року навчання позивачки), обґрунтовано взяв до уваги інші належні докази, тому числі, подані в апеляційній інстанції. Тому посилання ОСОБА_2 на вказані постанови Верховного Суду є безпідставними.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 643/1090/17 суд дійшов висновку, що надання дозволу на виїзд дитини за кордон без зазначення конкретної адреси місця перебування дитини за межами України та ненадання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України створить ситуацію правової невизначеності та непрогнозованості.

Зі змісту постанови Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року очевидно, що суд апеляційної інстанції встановив адресу перебування дитини, а саме: квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними договорами оренди від 07 липня 2018 року, від 13 березня 2020 року, укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .

Висновки, викладені судом апеляційної інстанції, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, які вказані ОСОБА_2 як підстава для відкриття касаційного провадження.

Щодо оскарження додаткової постанови Херсонського апеляційного суду від 31 травня 2021 року.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основними засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

Згідно з частиною першою статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка дублює положення частини першої статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка дублює положення частини другої статті 28 Правил адвокатської етики порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (частина третя статті 28 Правил адвокатської етики).

З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання по сплаті та строках сплати.

Чинним цивільним процесуальним законодавством визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункти 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, з огляду на викладене, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц , провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, надала: ордер серії ХС № 139017, договір про надання правової допомоги від 25 серпня 2020 року (далі - договір) з додатковою угодою до нього від 23 грудня 2020 року , акт виконаних робіт від 11 травня 2021 року (далі - акт), детальний розрахунок надання правової допомоги адвокатом Кияшком О. О., дублікат квитанції № Р24А835834229С51842 від 23 грудня 2020 року про сплату грошових коштів у розмірі 8 550,00 грн.

Згідно з пунктом 3.3 договору сторони досягли згоди, що замовник сплачує виконавцю гонорар у сумі 15 000 грн за виконання умов, передбачених у пункті 3.1 договору, після ухвалення рішення або постанови суду апеляційної інстанції.

У разі ухвалення (постановлення) рішення (постанови) суду першої, апеляційної, касаційної інстанції не на користь замовника аванс не повертається, а остання сума гонорару не сплачується. У разі часткового задоволення позову, апеляційної чи касаційної скарги гонорар підлягає сплаті пропорційно задоволеним вимогам. У разі відмови у задоволенні зустрічного позову суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції гонорар сплачується у повному обсязі.»

Згідно з актом адвокат Кияшко О. О. фактично виконав: підготовку та подання апеляційної скарги 21 січня 2021 року на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року - 5 годин, вартість однієї години 1 500,00 грн, всього 7 500,00 грн; збір додаткових доказів щодо пропозиції навчання дитини та матері в Республіці Мальта у 2020 - 2023 роках, часткової сплати за навчання, додаткових документів про майновий стан позивача за первісним позовом та притягнення позивача за зустрічним позовом до адміністративної та кримінальної відповідальності, переклад та посвідчення отриманих доказів з Республіки Мальта - 10 годин, вартість однієї години 1 500,00 грн, всього 15 500,00 грн; збір додаткових доказів - запит до соціально-психологічної служби Херсонського державного університету щодо дослідження питань стану дитини під час перебування за кордоном на навчанні та її адаптації під час навчання та після повернення, її психоемоційний та інтелектуальний розвиток, отримання висновку практикуючого психолога та подання доказів до суду апеляційної інстанції та сторонам по справі - 3 години, вартість однієї години 1 500,00 грн, всього - 4 500,00 грн; приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції з 14.00 до 17.20 годин - 3 год 20 хв, вартість однієї години - 2 000,00 грн, всього 6 400,00 грн.

Види виконаних адвокатом Кияшко О. О. робіт, зазначених в акті, є аналогічними з тими, що зазначені у детальному розрахунку.

На підтвердження виконання умов додаткової угоди від 23 грудня 2020 року та сплати ОСОБА_1 авансу за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції надано дублікат квитанції № Р24А835834229С51842 від 23 грудня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 перерахувала на банківський рахунок ОСОБА_35 грошові кошти в сумі 8 550,00 грн.

Верховний Суд вказує, що фактично понесені витрати також включають витрати, за послуги, які передбачені договором, надані адвокатом, про що складено акт, але ще не оплачені замовником та будуть оплачені в майбутньому.

Враховуючи, що в додатковій угоді від 23 грудня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 25 серпня 2020 року сторони дійшли згоди щодо фіксованого розміру гонорару адвоката Кияшко О.О. за надання ним професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, визначивши його розмір у сумі 15 000,00 грн, і матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Кияшко О.О. такої допомоги позивачці, тому з урахуванням пропорційності задоволення вимог позивача суд апеляційної інстанції арґументовано встановив наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь 15 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу, надану в суді апеляційної інстанції.

Щодо доводів ОСОБА_2 про недотримання судом порядку розподілу судових витрат у разі часткового задоволення позовних вимог, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що скорочення строку можливого перебування неповнолітньої дитини без супроводу батька у супроводі матері на території Республіки Мальта з жовтня 2023 року до 01 серпня 2022 року, а також виключення можливості виїзду дитини до країн Шенгенської угоди без супроводу батька у супроводі матері хоч і є частковою відмовою у задоволенні позовних вимог, проте не впливає на фактичних обсяг прав ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_3 , які були захищені та поновлені апеляційним судом.

Доводи відповідача щодо недотримання строків адвокатом Кияшко О. О. на подання доказів підтвердження понесених витрат Верховний Суд не бере до уваги, враховуючи, що суд апеляційної інстанції в додатковому рішенні надав оцінку таким доводам, вказавши, що 11 травня 2021 року до закінчення судових дебатів представником позивачки, адвокатом Кияшко О.О., зроблено заяву про надання доказів на підтвердження розміру понесених позивачкою судових витрат, і такі докази надано 13 травня 2021 року, тобто протягом п`яти днів з моменту ухвалення постанови суду.

Отже, суд апеляційної інстанції належно оцінив співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, дійшов обґрунтованого висновку про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача в сумі 15 000,00 грн.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року в незміненій частині, постанову Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року та додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 31 травня 2021 року без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року зупинено дію рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 рокудо закінчення касаційного розгляду справи, то дія вказаних судових рішень на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 , подані адвокатом Гонтар Поліною Анатоліївною, залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року в незміненій частині, постанову Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року та додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 31 травня 2021 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко