Постанова

Іменем України

28 липня 2025 року

м. Київ

справа № 766/6626/24

провадження № 61-6151св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Юрченко Наталею Сергіївною, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2024 року в складі судді: Майдан С. І., та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року в складі колегії: Радченка С. В., Базіль Л. В., Приходько Л. А.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання права на частину автомобіля із компенсацією вартості цієї частини.

Позов мотивований тим, що з 10 жовтня 2009 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

За час шлюбу ними було придбано спільне майно, зокрема автомобіль марки Мазда-6, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 18 жовтня 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеса шлюб між сторонами по справі було розірвано, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, у визнанні права власності на 1/2 частину автомобіля було відмовлено, оскільки на час розгляду справи автомобіль відповідачем було продано.

У договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна була визначена за згодою сторін - 45 000 грн, та може не відповідати його дійсної вартості. Згідно інформації сайту «Авторіа» була взята ціна трьох автомобілів однакової марки та року випуску і визначена мінімальна вартість спірного автомобіля яка склала 175 560 грн, а частка яка підлягає компенсації позивачу складає 87 780 грн.

Позивачка посилалася на те, що добровільно вирішити питання щодо поділу майна та подальшої компенсації неможливо.

ОСОБА_1 просила:

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки Мазда-6, 2005 року випуску вартістю 87 780 грн, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із компенсацією вартості цієї частини;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля, що складає 87 780 грн;

стягнути судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Херсонського міського Херсонської області від 17 жовтня 2024 року:

позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено;

визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки Мазда-6, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із компенсацією вартості цієї частини;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля, що складає 87 780 грн;

вирішено питання щодо судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17;

судом встановлено, що за ОСОБА_2 02 січня 2020 року зареєстровано транспортний засіб MAZDA, 2005 р. в., який 31 грудня 2022 року перереєстровано на іншу особу. Вартість транспортного засобу була визначена 45 000 грн. Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного суду від 03 жовтня 2018 року у справах № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), відповідно до якої у випадку неможливості відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та зв`язку з цим неможливістю встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Відповідно до інформації сайту Авторіа, яка надана позивачем, порівняльна ринкова вартість трьох автомобілів однакової марки та року випуску, які відповідають за своїми якостями (технічними характеристиками) щодо спірного автомобіля, складає 175 560 грн. Відповідачем не було надано суду доказів на спростування зазначеної позивачем вартості автомобіля. Оскільки спірний автомобіль, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, було відчужено ОСОБА_2 без повідомлення про це та без отримання згоди ОСОБА_1 , позивач має право на відшкодування їй 1/2 частини від вартості проданого автомобіля, у розмірі 87 780 грн (175 560 грн: 2), які підлягають стягненню з відповідача, а тому суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Ухвалою Херсонського міського Херсонської області від 15 січня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє Юрченко Н. С. , про перегляд заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2024 року в цивільній справі № 766/6626/24, відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

ОСОБА_2 та його представник Юрченко Н.С. в судовому засіданні не заперечували про те, що відповідач належним чином двічі був повідомлений про час розгляду справи та відзиву не надав, з тих підстав, що був у відрядженні у дні розгляду справи. Також зазначили, що зі згоди позивача, під час спільного проживання було продано транспортний засіб та позивач отримала 1/2 частину від продажу транспортного засобу. Письмових доказів передачі позивачу коштів з цільовим призначенням за продаж транспортного засобу відповідач не має. Просили заочне рішення по справі скасувати та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження;

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти скасування заочного рішення, зазначила, що під час продажу транспортного засобу спільно з відповідачем вже не проживала з травня 2022 року, про що сам відповідач зазначив в своїй позовній заяві про розірвання шлюбу, транспортний засіб він продав без її згоди, що встановлено рішенням суду про поділ майна, коштів від продажу вона не отримувала. Переказ відповідача у сумі 7 000 грн мав інше цільове призначення, як оплата за перевезення речей відповідача під час окупації, що підтверджується актом виконаних послуг на перевезення речей. Відповідач був належним чином повідомлений про дати розгляду справи, відзиву не надав, вважала, що підстав для скасування заочного рішення відсутні;

з матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 05 червня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено перше судове засідання на 21 серпня 2024 року о 13:15 годині. Ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками та судову повістку про виклик в судове засідання на 21 серпня 2024 року відповідач отримав 18 липня 2024 року. Відзиву у встановлений законом строк відповідач не надав, в судове засідання не з`явився, 20 серпня 2024 року направив до суду заяву про відкладення розгляду справи з метою укладення договору на надання правової допомоги. У зв`язку з цим розгляд справи було відкладено на 17 жовтня 2024 року. В судове засідання 17 жовтня 2024 року відповідач повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. 17 жовтня 2024 року суд ухвалив заочне рішення у справі № 766/6626/24;

суд першої інстанції вказав, що перебування відповідача у відрядженні з 21 серпня 2024 року та з 15 жовтня 2024 року по 17 жовтня 2024 року не свідчить про поважність причини, з якої відповідач не міг вчасно подати відзив, укласти договір з адвокатом на надання правової допомоги або заявити суду вчасно відповідні клопотання, свою позицію за справою. Відповідно до статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов, не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку. Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд зробив висновок, що у цьому випадку відсутня сукупність двох підстав необхідних для скасування судом ухваленого ним заочного рішення, а саме доказів, які підтверджують, що відповідач не з`являвся у судові засідання з поважних причин та доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тому підстав для скасування заочного рішення суду не має, тому у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення необхідно відмовити.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково;

рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2024 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину автомобіля марки Мазда-6, 2005 року випуску, днз НОМЕР_1 скасовано, провадження в справі в цій частині закрито;

в іншій частині рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2024 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційного суду мотивована тим, що:

норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18). Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. Поділ майна, що є об`єктом права спільної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю мін ними (частина перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України);

у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що «як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Таким чином, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно». З метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року в справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21).

ураховуючи викладене, колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки спірне майно придбане сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя, то автомобіль Мазда-6, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і, так як ОСОБА_2 здійснив продаж спірного автомобіля без повідомлення про це ОСОБА_1 та без отримання її згоди, він має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості - 87 780 грн, що відповідає дійсній вартості майна на час розгляду справи (середня ринкова вартість транспортних засобів), що не спростовано відповідачем;

відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2023 року в справі № 522/41/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя було встановлено, що спірний автомобіль, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін відчужено ОСОБА_2 без повідомлення про це та без отримання згоди ОСОБА_1 (а. с.10);

рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2023 року в справі № 522/41/23, яке набрало законної сили, серед іншого, було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частину автомобіля марки Мазда-6, з підстав, викладених в мотивувальній частині. Відповідно до положень пункту третього частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину автомобіля, оскільки зазначені позовні вимоги були вирішені судом при розгляді іншої справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на частину автомобіля підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій частині. В іншій частині, а саме стягненні компенсації, рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги не спростовується, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Аргументи учасників справи

10 травня 2025 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Юрченко Н. С., на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2024 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, в якій просив:

оскаржені судові рішення скасувати;

направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

справа була розглянута без участі Відповідача, а останній був позбавлений можливості надати суду аргументовану правову позицію. Стосовно поважності причин неявки в судове засідання Відповідача: ухвалою суду від 05 червня 2024 року відкрито провадження у справі 766/6626/24, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою вирішено перше судове засідання щодо розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження і, призначено справу на 21 серпня 2024 року о 13:15 годині. Відповідно до довідки № 33 від 12 листопада 2024 року Відповідач з 14 вересня 2021 року й по теперішній час працює у ФГ «Роксолана» водієм. У судове засідання, що призначене на 21 серпня 2024 року Відповідач прибути не міг фізично, адже був у відряджені в Одеській області, на підтвердження вказаного надаємо копію товаротранспортної накладної від 21 серпня 2024 року. Також, Відповідачем до матеріалів справи подана заява від 20 серпня 2024 року про відкладення розгляду справи. Судом 17 жовтня 2024 року прийнято заочне рішення. У судове засідання, що призначене на 17 жовтня 2024 року Відповідач прибути не міг фізично, адже знову був у відряджені, на підтвердження вказаного надаємо копію товаротранспортної накладної від 15 жовтня 2024 року, з якої вбачається, що відповідач у період з 15 жовтня 2024 року по 17 жовтня 2024 року перебував в смт. Нові Білярі, Одеського району, Одеської області. Таким чином Відповідач не прийняв участь у судових засідання, що призначали у цій справі, виключно з поважних причин;

відповідач категорично не погоджується з рішеннями судів, вважає їх необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм процесуального права, адже суд апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не дослідив зібрані у справі докази. щодо доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, то з 10 жовтня 2009 року Позивачка та Відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. 02 січня 2020 року за час шлюбу сторонами по справі було придбано спільне майно, а саме автомобіль марки Мазда-6, 2005 року випуску, номер шасі]М7.СС12Р251296673. Спільний автомобіль було продано 31 грудня 2022 року, коли сторони перебували в шлюбі. Аванс за продаж автомобіля Відповідач отримав 22 листопада 2022 року. Також, цього ж дня 22 листопада 2022 року Відповідач перерахував Позивачці грошові кошти у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 22 листопада 2022 року. Решту суми за оплату вартості автомобіля Відповідач отримав в день оформлення договору купівля-продажу 31 грудня 2022 року. Позивачка отримала половину з цієї суми, підтвердити зазначене можуть свідки, заяву про виклик яких буде подано відповідно до статті 91 ЦПК України. Лише 18 жовтня 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеса шлюб між сторонами по справі розірвано. Отже, як вбачається з висвітлених обставин, спільний автомобіль був проданий задовго до розірвання шлюбу між Позивачкою та Відповідачем, а грошові кошти були розподілені між подружжям та витрачені на потреби сім`ї. Також, судом першої інстанції безпідставно визначено вартість спірного автомобіля без відповідного висновку спеціаліста щодо вартості авто, взявши за основу розрахунку лиже оголошення про продаж автомобілів аналогічної марки та моделі. Такий підхід не дозволяє встановити реальну вартість, адже не враховується технічний стан автомобіля;

суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18.

14 липня 2025 року ОСОБА_1 через Електронний суд подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила:

оскаржені судові рішення залишити без змін;

касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив мотивований тим, що:

під час розгляду справи № 522/41/23 було встановлено,що спірний автомобіль, який є об`єктом спільної сумісної власності вже було відчужено ОСОБА_2 без згоди позивачки, та в задоволенні позову в цій частині відмовлено. З судовим рішенням по справі № 522/41/23 Приморського районного суду м Одеса ОСОБА_2 погодився, рішення не оскаржував;

відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавав. За таких обставин, суд провів розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалив заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку статей 280 281 ЦПК України;

наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду першої та апеляційної інстанції. Твердження скаржника повністю не відповідають дійсності,не підтверджені будь-якими доказами.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року:

відкрито касаційне провадження у справі;

у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії та виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2024 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року відмовлено.

23 липня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 липня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини автомобіля в розмірі 87 780 грн. В іншій частині судові рішення не оскаржуються в касаційному порядку, а тому касаційним судом не переглядаються.

Фактичні обставини

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2023 року від 18 жовтня 2023 року в справі № 522/41/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114542965):

позов ОСОБА_1 задоволено частково.

розірвано шлюб між громадянином України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та громадянкою України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зареєстрований Радянською сільською радою Білозерського району Херсонської області 10 жовтня 2009 року, актовий запис № 6;

визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку двокімнатної квартири, площею 54,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 287757065203);

у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У справі № 522/41/23, зокрема, встановлено, що

10 жовтня 2009 року Радянською сільською радою Білозерського району Херсонської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 6 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 20 грудня 2022 року (повторне). Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_1 »;

у сторін дітей немає;

ОСОБА_2 з 31 січня 2014 року на праві власності належить нерухоме майно - двокімнатна квартира, площею 54,6 кв. м за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 287757065203);

відповідно до довідки Територіального сервісного центру МВС № 5147 від 10 березня 2023 року № 31/15/5147-218-Б за ОСОБА_2 02 січня 2020 року був зареєстрований транспортний засіб MAZDA, 2005 р. в., який 31 грудня 2022 був перереєстрований на іншу особу. Вартість транспортного засобу склала 45 000 грн. Оскільки спірний автомобіль, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін відчужено ОСОБА_2 без повідомлення про це та без отримання згоди ОСОБА_1 , дружина має право лише на відшкодування їй 1/2 частини від вартості проданого автомобіля, а не на визнання за нею права власності на 1/2 частину цього автомобіля.

Відповідно до інформації з сайту Авторіа, яка надана позивачкою, порівняльна ринкова вартість трьох автомобілів однакової марки та року випуску, які відповідають за своїми якостями (технічними характеристиками) щодо спірного автомобіля, складає 175 560 грн.

Позиція Верховного Суду

Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21)).

В доктрині зазвичай виокремлюється компенсаційна функція приватного права, яка спрямована на відновлення порушених цивільних прав і полягає в наданні таких засобів (зазвичай, грошей), завдяки яким це стало б можливим. Так, при пошкодженні майна особи сплачується його вартість або гроші, необхідні для ремонту; при завданні шкоди здоров`ю особи - кошти для лікування, протезування, реабілітації тощо; при поширенні неправдивої інформації про особу - її спростування та грошова компенсація моральної шкоди та ін. «Сompensare» (з лат.)) означає відшкодовувати або урівноважувати. По своїй суті компенсація в приватному праві - це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб`єктивного права) шляхом сплати особі грошей, як загального еквіваленту всіх цінностей, або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року в справі № 369/3056/21 (провадження № 61-8040св23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) вказано, що:

«визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля та автобуса, суд першої інстанції виходив з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з подружжя, визначається із суми, за яку це майно було продано, а не із вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині розміру грошової компенсації, апеляційний суд дійшов висновку про те, що така компенсація підлягає стягненню з відповідача, виходячи з вартості транспортних засобів на час розгляду справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

З урахуванням наведеного та відступаючи від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Доводи касаційної скарги про те, що дійсна вартість транспортних засобів встановлена довідками-рахунками, а не висновками автотоварознавчих досліджень, не заслуговують на увагу, оскільки вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року в справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що:

«112. З огляду на висновки у мотивувальній частини цієї постанови є помилковими висновки апеляційного суду про те, що у зв`язку з ухваленням судового рішення про стягнення компенсації вартості відчуженого майна припинено право спільної сумісної власності подружжя, з огляду на що спірними договорами не порушується право позивачки. Зазначені висновки у мотивувальній частині постанови апеляційного суду підлягають зміні. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що право спільної сумісної власності позивачки було порушено в момент укладення договору про відчуження майна без її згоди, однак, виходячи з обраного нею способу захисту (стягнення грошової компенсації вартості майна), суди дійшли в цілому правильного висновку про захист порушеного права шляхом присудження грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя.

113. Не можна погодитись із висновками апеляційного суду про стягнення компенсації у розмірі, зазначеній у договорі відчуження спірного майна, оскільки, як зазначалося вище у цій постанові, у разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, слід визначити ринкову вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

114. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).

115. Таким чином, з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

116. Апеляційний суд на зазначене належної уваги не звернув, у результаті чого дійшов помилкового висновку при визначенні розміру грошової компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за належну їй частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, в розмірі 1/2 вартості відчужених транспортних засобів від суми, зазначеної у договорі відчуження.

117. У свою чергу в цій частині суд першої інстанції, ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав особи в аспекті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надав належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 558 797,50 грн, що еквівалентно 20 750,00 дол. США, керуючись при цьому дійсною вартістю майна на час розгляду справи (середньою ринковою вартістю транспортних засобів), що не спростовано відповідачем.

118. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення компенсації за належну частку в майні подружжя вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі в зазначеній частині рішення суду першої інстанції».

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18)).

Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суди встановили, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя, то автомобіль, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і, так як відповідач здійснив продаж спірного автомобіля без повідомлення про це позивачки та без отримання її згоди, відповідач повинен відшкодувати останній 1/2 частину його вартості - 87 780 грн, що відповідає дійсній вартості майна на час розгляду справи (середня ринкова вартість транспортних засобів), що не спростовано відповідачем.

За таких обставин суди обґрунтовано стягнули з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля в розмірі 87 780 грн.

Аргумент касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21), необґрунтований.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зроблений висновок про те, що розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як свідчить аналіз матеріалів справи відповідач на таку підставу оскарження заочного рішення в апеляційній скарзі не посилався (див.: а. с. 125 - 127).

Аргумент касаційної скарги про те, що відповідача був позбавлений можливості надати суду аргументовану правову позицію касаційний суд відхиляє з таких підстав.

Як свідчить аналіз матеріалів справи ухвалою суду першої інстанції від 05 червня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено перше судове засідання на 21 серпня 2024 року о 13:15 годині (а. с. 29). Ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками та судову повістку про виклик в судове засідання на 21 серпня 2024 року відповідач отримав 18 липня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а. с. 34). Відзиву у встановлений законом строк відповідач не надав, в судове засідання не з`явився, 20 серпня 2024 року направив до суду заяву про відкладення розгляду справи з метою укладення договору на надання правової допомоги (а. с. 39). У зв`язку з цим розгляд справи було відкладено на 17 жовтня 2024 року. Тому у відповідача було достатньо часу для як подання відзиву, висловлення правової позиції, так і укладення договору укладення договору на надання правової допомоги.

Аргумент касаційної скарги спільний автомобіль був проданий задовго до розірвання шлюбу між Позивачкою та Відповідачем, а грошові кошти були розподілені між подружжям та витрачені на потреби сім`ї касаційний суд відхиляє, оскільки він необґрунтований з урахуванням встановлених обставин у справі № 522/41/23, (зокрема, встановлено, що спірний автомобіль, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін відчужено ОСОБА_2 без повідомлення про це та без отримання згоди ОСОБА_1 , дружина має право лише на відшкодування їй 1/2 частини від вартості проданого автомобіля).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального праваі зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині - без змін. Тому судові витрати покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Юрченко Наталею Сергіївною, залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2024 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини автомобіля в розмірі 87 780 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков