ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2020 року

Київ

справа №802/1170/16-а

адміністративне провадження №К/9901/37936/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року (головуючий суддя Крапівницька Н.Л., судді: Богоніс М.Б., Сало П.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (головуючий суддя Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Граб Л.С.) у справі за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року арбітражний керуючий Гонта Оксана Анатоліївна (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, відповідач) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 27 квітня 2016 року за №4417/Г/99-99-13-02-01/4.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 вказувала, що в березні 2016 року зверталась до ДФС із двома запитами про надання індивідуальної податкової консультації з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, втім надана їй відповідь містила лише перелік норм законодавства із запитуваного питання без будь-яких роз`яснень щодо особливостей їх застосування позивачем, яка проводить незалежну професійну діяльність та одночасно зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди прийшли до висновку, що у наданій ОСОБА_1 індивідуальній податковій консультації від 27 квітня 2016 року №4417/Г/99-99-13-02-01/4 відповідачем не було надано відповідей на конкретно поставлені нею в зверненнях від 22 березня 2016 року №01-21/299 та від 25 березня 2016 року №01-21/306 запитання, а лише процитовано норми чинного законодавства, які регулюють питання сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав, що в надісланій ним ОСОБА_1 індивідуальній податковій консультації надано відповіді на всі поставлені нею запитання та з посиланням на норми законодавства роз`яснено питання нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в разі провадження особою незалежної професійної діяльності із одночасною реєстрацією фізичною особою-підприємцем, бази оподаткування, звітів, які необхідно подавати, відсоткової ставки внеску; в той же час відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії надану йому в письмовій формі індивідуальну податкову консультацію, якщо вона, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що з 2006 року по 2013 рік арбітражний керуючий Гонта О.А. здійснювала діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, розпорядника) як фізична особа-підприємець на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 14 березня 2006 року й 16 березня 2006 року позивача взято на облік як платника податків у ДПІ у місті Вінниця.

З лютого 2013 року позивач здійснює свою діяльність на підставі виданого їй 01 лютого 2013 року свідоцтва №4 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

В березні 2016 року ОСОБА_1 у відповідності до статті 52 ПК України звернулась до органу фіскальної служби з письмовими запитами про надання податкової консультації з питань практичного застосування правових норм.

Так у запиті про надання податкової консультації №01-21/299 від 22 березня 2016 року позивач просила роз`яснити як їй нараховувати і сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, якщо вона одночасно є і фізичною особою-підприємцем і особою, яка проводить незалежну професійну діяльність.

У запиті ж про надання податкової консультації №01-21/306 від 25 березня 2016 року позивач просила роз`яснити, яким чином їй здійснювати нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: з щомісячної суми доходу (прибутку), чи виходячи з суми доходу (прибутку), що заявляється в податковій декларації за рік; на яку саме суму доходу (прибутку) необхідно нарахувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: на суму нарахованого доходу (прибутку) до сплати чи на суму фактично отриманого доходу (прибутку) від діяльності; якщо єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування необхідно нарахувати на суму нарахованого доходу (прибутку) до сплати, то як бути в ситуаціях, коли за наслідками ліквідаційної процедури нарахована грошова винагорода арбітражному керуючому залишається невиплаченою у зв`язку з відсутністю коштів/майна у банкрута (адже в такому випадку ЄСВ буде сплачено з не отриманого доходу).

За наслідками розгляду двох звернень позивача ДФС було надано їй податкову консультацію у формі листа від 27 квітня 2016 року №4417/Г/99-99-13-02-01/4, в якій процитовано норми пунктів 4, 5 частини 1 статті 4, пунктів 2, 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464), пунктів 11, 12, 19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905 (далі - Порядок), підпунктів 1, 2 пункту 6, підпункту 3 пункту 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція).

Вважаючи, що лист ДФС від 27 квітня 2016 року №4417/Г/99-99-13-02-01/4 не відповідає встановленим законодавством вимогам до податкових консультацій, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у даній справі.

Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пунктів 52.1 - 52.3 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Як передбачено пунктами 53.1 та 53.3 статті 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №826/2032/16 (адміністративне провадження №К/9901/1883/17), від 22 жовтня 2019 року у справі №520/10111/18 (адміністративне провадження №К/9901/18593/19), від 28 січня 2020 року у справі №804/8131/16 (адміністративне провадження №К/9901/41463/18).

Як вже вказувалось в цій постанові та встановлено судами, в наданій ДФС за наслідками розгляду звернень позивача від 22 березня 2016 року №01-21/299 та від 25 березня 2016 року №01-21/306 податковій консультації від 27 квітня 2016 року №4417/Г/99-99-13-02-01/4 процитовано норми пунктів 4, 5 частини 1 статті 4, пунктів 2, 3 частини 1 статті 7 Закону №2464, пунктів 11, 12, 19 розділу IV Порядку, підпунктів 1, 2 пункту 6, підпункту 3 пункту 5 розділу IV Інструкції, які, в свою чергу, містять загальні приписи щодо сплати єдиного внеску як платниками - фізичними особами-підприємцями, такі і платниками, що провадять незалежну професійну діяльність.

В той же час вказана індивідуальна податкова консультація не містить повної та обґрунтованої відповіді на поставлені позивачем запитання позивача, а фактично складається лише з переліку правових норм, не роз`яснюючи, при цьому, порядку їх практичного використання в ситуації, що склалась у ОСОБА_1 .

Водночас при наданні неякісної та/або невідповідаючої законодавству податкової консультації, контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє його передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України права на одержання такої консультації, яка могла б дозволити особі застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для скасування індивідуальної податкової консультації від 27 квітня 2016 року за №4417/Г/99-99-13-02-01/4 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду