ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

м. Київ

справа № 802/2515/15-а

касаційне провадження № К/9901/27209/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2015 (суддя Мультян М.Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді - Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж. М.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 22.05.2015 №0036401701.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки кредиторська заборгованість позивача перед суб`єктами господарювання, з якими позивач мав господарські взаємовідносини, погашена ним у повному обсязі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 18.09.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 22.05.2015 №0036401701.

Задовольняючи позовні вимоги у визначені судами частині, суди виходили з того, що позивач не отримував безповоротну фінансову допомогу, оскільки на момент проведення перевірки кредиторська заборгованість перед ТОВ "Матрікс-ВП-3" погашена позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач стверджує про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги, яку позивачем не враховано до складу доходів з підстав наявності в нього кредиторської заборгованості перед іншими суб`єктами господарювання.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.01.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та витребував матеріали справи з суду першої інстанції, а ухвалою від 26.06.2023 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 27.06.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за період з 01.12.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 28.04.2015 №1117/1701/2140423230 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0036401701, яким позивачу визначено податкові зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем на суму 553295,75 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 276647,88 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України).

За правилами пунктів 177.2, 177.3 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (які безпосередньо стосуються отриманого доходу).

Для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності є безнадійною заборгованістю.

Фінансова допомога визначена як фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі (підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України)

Безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації (підпункт 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

Як встановлено судовими інстанціями, в акті перевірки контролюючий орган дійшов до виснову, що платник в 2014 році зобов`язаний був включити до оподатковуваного доходу кредиторську заборгованість перед постачальниками ТОВ "Матрікс-ВП-3" в сумі 3190718,96 грн, ТОВ "Аврора РК" в сумі 43342,54 грн за раніше отриманий товар, яка виникла більше ніж 1095 днів від дати виникнення на загальну суму 3234061,50 грн.

Пунктом 6.2. договору поставки від 08.08.2011 №08-08/2011/3, укладеного з ТОВ "Аврора РК" зазначено, що оплата продукції здійснюється протягом 180 календарних днів з моменту переходу права власності на товар до покупця.

Оплата за отриманий 07.11.2011 товар мала бути здійснена протягом 180 календарних днів з моменту його отримання, тобто в строк до 06.05.2012.

З огляду на встановлені судами обставини, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що порушення ТОВ "Аврора РК" права позивача на отримання коштів розпочалось з 07.05.2012, а тому у позивача не було підстав для включення до оподаткованого доходу за 2014 рік даної суми.

Відповідно до договору поставки від 02.08.2011 №08/1 укладеного між позивачем та ТОВ "Матрікс-ВП-3" виникла кредиторська заборгованість на суму 3190718,96 грн.

20.12.2011 між позивачем та ТОВ "Матрікс-ВП-3" укладено договір про відступлення права вимоги від 22.12.2011 №22/12, за умовам якого позивач продав ТОВ "Матрікс-ВП-3" право вимоги боргу в сумі 3190718,96 грн від боржника - ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України". Право вимоги було оцінене на суму 3190718,96 грн.

Так, з 22.12.2011 у позивача разом із кредиторською заборгованістю в сумі 3190718,96 грн виникла дебіторська заборгованість на суму 3190718,96 грн перед ТОВ "Матрікс-ВП-3".

Позивач 26.01.2012 звернувся до ТОВ "Матрікс-ВП-3" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог та відповідно провів таке нарахування.

Встановлені судовими інстанціями обставини у даній справі свідчать, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Матрікс-ВП-3" в сумі 3190718,96 грн була погашена позивачем в рахунок дебіторської заборгованості в сумі 3190718,96 грн, яка виникла з договору про відступлення права вимоги від 22.12.2011 №22/12 в повному розмірі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що й було відображено позивачем в декларації за 2012 рік, поданої 11.02.2013 №1300000768.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника про наявність у позивача непогашеної простроченої кредиторської заборгованості перед ТОВ "Матрікс-ВП-3" на момент здійснення відповідачем перевірки.

Ураховуючи наведені норми права та встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у позивача підстав включати зазначену вище суму у дохід, як отриману безповоротну фінансову допомогу, відповідно були відсутні у контролюючого органу і підстави для прийняття оскаржувнаого податкового повідомлення-рішення.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність зазначеного вище податкового повідомлення-рішення.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова